Ухвала суду № 80076835, 19.02.2019, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 461/7777/18

УХВАЛА

про відмову у задоволенні клопотання

19.02.2019 м.Кам'янка-Бузька

Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Костюк У. І.

з секретар судового засідання Коваль В.А.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду цивільну справу №461/7777/18 за позовом ОСОБА_4 організації "ОСОБА_4 громада Української Греко-Католицької Церкви парафії Різдва Пресвятої Богородиці у м. Кам'янка-Бузька Львівської області" до Львівської обласної державної адміністрації, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні відповідача ОСОБА_4 громади Української Правовславної Церкви Київського Патріархату парафії Різдва Пресвятої Богородиці у м. Кам’янка-Бузька Львівської області, про визнання частково незаконним та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 організація "ОСОБА_4 громада Української Греко-Католицької Церкви парафії Різдва Пресвятої Богородиці у м. Кам'янка-Бузька Львівської області" звернулася до суду з позовом до Львівської обласної державної адміністрації, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні відповідача ОСОБА_4 громади Української Правовславної Церкви Київського Патріархату парафії Різдва Пресвятої Богородиці у м. Кам’янка-Бузька Львівської області, в якому просить визнати незаконним та скасувати п. 4 розпорядження Представника Президента України у Львівській області від 06.01.1994 № 5 у частині скасування п. 1.5.1 розпорядження Представника Президента України у Львівській області "Про повернення культових споруд релігійним громадам" від 20.04.1993 № 297.

У підготовчому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 просила закрити провадження в даній справі так як така не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки між учасниками справи виник спір щодо права на спірну будівлю, який має ознаки приватноправових відносин, а тому враховуючи суб’єктний склад учасників справи та предмет позову, така має вирішуватись в порядку господарського судочинства.

Представник позивача ОСОБА_1 у підготовчому засіданні заперечив щодо такого клопотання, вважає, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства на підставі ч. 10 ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», яка є спеціальною по відношенню до норми ст. 20 ГПК України. Зазначив, що заявлена позовна вимога пов’язана з володінням і користуванням спірною будівлею, яка розташована на території м. Кам’янка-Бузька, а тому справа належить до предметної юрисдикції Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області і повинна розглядатись у порядку цивільного судочинства. З наведених підстав, просив у задоволенні клопотання відмовити.

Представник третьої особи ОСОБА_3І у підготовчому засіданні заперечив щодо заявленого клопотання, вважає, що така справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у відповідності до ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Ухвалою судді Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області від 26.11.2018 прийнято до розгляду та відкрито загальне провадження провадження у даній справі за правилами цивільного судочинства.

У ході підготовчого провадження представник відповідача заявила клопотання про закриття провадження у даній справі з тієї підстави, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вирішуючи заявлене клопотання суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами. Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим. Культова будівля і майно, що є державною власністю, можуть передаватися у почергове користування двом або більше релігійним громадам за їх взаємною згодою. За відсутності такої згоди державний орган визначає порядок користування культовою будівлею і майном шляхом укладення з кожною громадою окремого договору. Культова будівля та інше майно, які становлять історичну, художню або іншу культурну цінність, передаються релігійним організаціям і використовуються ними з додержанням установлених правил охорони і використання пам'яток історії та культури. Клопотання про передачу релігійним організаціям культових будівель і майна у власність чи безоплатне користування розглядається в місячний термін з письмовим повідомленням про це заявників. ОСОБА_4 організації мають переважне право на передачу їм культових будівель із земельною ділянкою, необхідною для обслуговування цих будівель. Користування землею релігійні організації здійснюють у порядку, встановленому Земельним кодексом України та іншими законодавчими актами України. Земельні ділянки, що надаються релігійним організаціям у постійне користування для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності, забороняється використовувати для здійснення підприємницької діяльності. Договори про надання в користування релігійним організаціям культових та інших будівель і майна можуть бути розірвані або припинені в порядку і на підставах, передбачених цивільним законодавством України. Самовільне захоплення культових будівель чи привласнення культового майна не допускається. Рішення державних органів з питань володіння та користування культовими будівлями і майном можуть бути оскаржені до суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Також, відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 1.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», згідно зі статтею 17 Закону України від 23 квітня 1991 року № 987-XII "Про свободу совісті та релігійні організації" рішення місцевих органів державної виконавчої влади щодо володіння і користування культовими будівлями і майном можуть бути оскаржені до суду в порядку, передбаченому ЦПК.

Крім цього, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 року «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», згідно зі статтею 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" ( 987-12 ) рішення місцевих органів державної виконавчої влади щодо володіння і користування культовими будівлями і майном можуть бути оскаржені до суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України ( 1618-15 ). Отже, встановивши, що позовна заява містить вимоги про визнання такого рішення недійсним, господарський суд повинен відмовити у її прийнятті з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 ГПК ( 1798-12 ). Такий же порядок застосовується і до заяви прокурора або органу, уповноваженого реєструвати статути релігійних організацій, про припинення діяльності релігійної організації (стаття 16 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації").

Як видно з позовної заяви, позивач просить визнати незаконним та скасувати п. 4 розпорядження Представника Президента України у Львівській області від 06.01.1994 № 5 у частині скасування п. 1.5.1 розпорядження Представника Президента України у Львівській області "Про повернення культових споруд релігійним громадам" від 20.04.1993 № 297.

Згідно з п. 1.5.1 розпорядження Представника Президента України у Львівській області "Про повернення культових споруд релігійним громадам" від 20.04.1993 № 297 релігійній громаді Української Греко-Католицької Церкви повернуто у власність безоплатно церкву Різдва Пр.Богородиці, м. Кам’янка-Бузька та державне майно, що в ній знаходиться.

06.01.1994 оскаржуваним позивачем розпорядженням Представника Президента України у Львівській області № 5 у п. 4 відмінено п. 1.5.1 розпорядження Представника Президента України у Львівській області "Про повернення культових споруд релігійним громадам" від 20.04.1993.

Відтак, у спірних правовідносинах вбачається спір про право володіння спірною будівлею церкви, а тому рішення державного органу щодо передачі культової споруди може бути оскаржене до суду в порядку ЦПК України, у відповідності статті 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому в клопотанні представника відповідача слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 260,261 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про закриття провадження по справі за позовом ОСОБА_4 організації "ОСОБА_4 громада Української Греко-Католицької Церкви парафії Різдва Пресвятої Богородиці у м. Кам'янка-Бузька Львівської області" до Львівської обласної державної адміністрації, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні відповідача ОСОБА_4 громади Української Правовславної Церкви Київського Патріархату парафії Різдва Пресвятої Богородиці у м. Кам’янка-Бузька Львівської області, про визнання частково незаконним та скасування розпорядження - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Копії ухвали направити (вручити) сторонам та третій особі (їх уповноваженим представникам), роз’яснивши, що ухвала окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення.

Повний текст ухвали складено 22.02.2019.

Суддя У.І.Костюк