Рішення № 80076404, 25.02.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/9746/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого - судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Іваника Р.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Бовша О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_1 до Управління безпеки міста Львівської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності та постанову інспектора з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради Грема Івана Володимировича серії ЛВ№4372 від 13.12.2018 року про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255, 00 гривень.

В обґрунтування позову покликається на те, що оскаржуваною постановою його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 255, 00 гривень. Позивач вважає постанову необґрунтованою та неправомірною, такою, що винесена з порушенням чинного законодавства, оскільки позивача двічі було притягнуто до відповідальності за одне і теж саме правопорушення. На думку позивача, посадовою особою, якою вирішувалось питання про притягнення його до відповідальності, не враховано всіх обставин справи, а тому просить оскаржувану постанову та повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності скасувати.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав з мотивів наведених у ньому. Просить задоволити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив з підстав наведених у відзиві. Просить відмовити у задовленні позову, у зв'язку з безпідставністю та необгрунтованістю позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що постановою інспектора з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради Грема Івана Володимировича серії ЛВ№4372 від 13.12.2018 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255, 00 гривень/а.с.4/.

Згідно вказаної постанови, 13.12.2018 року о 11 годині 46 хвилин, на пл. Галицькій,2 у м. Львові водій ОСОБА_3, здійснив зупинку транспортного засобу Renault Megane н.з. НОМЕР_1 в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», чим порушив вимоги п.п.8.4в, 33.3.34 Правил дорожнього руху України.

Винесенню оскаржуваної постанови передувало повідомлення позивача про притягнення до адміністративної відповідальності ЛВ№4372 від 13.12.2018 року /а.с.5/.

Пункт 33.3.34 ПДР забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Не поширюється дія знаку: на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами; за наявності під ним таблички 7.18 на водіїв з інвалідністю, що керують мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком «Водій з інвалідністю», на водіїв, які перевозять пасажирів з інвалідністю, за умови наявності документів, що підтверджують інвалідність пасажира (крім пасажирів з явними ознаками інвалідності).

Зона дії знака - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знака не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету. Дія знака поширюється лише на той бік дороги, на якому він встановлений.

Зона дії знака може бути зменшена табличкою 1.2.2 на початку зони дії, а також установленням у кінці його зони дії дублюючого знака з табличкою 7.2.3. Знак може застосовуватися разом з розміткою 1.4, при цьому зона його дії визначається за довжиною лінії розмітки.

Місцезнаходження транспортного засобу позивача узгоджується з представленими суду копіями фотографій. Однак, з представлених копій фотографій не вбачається можливості ідентифікувати та встановити наявність забороняючих зупинку знаків на місці паркування вищевказаного автомобіля (місце фото фіксації).

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення винесена по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого в режимі фотофіксації.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова містить дані про марку і модель приладу фото фіксації, однак не містить відомостей про його серійний номер.

Враховуючи те, що судом встановлено, що докази надані суду, які стали підставою для винесення постанови, а саме фотографії не фіксують, що транспортний засіб позивача знаходився в зоні дії знака 3.34 «Зупинка заборонена», а відповідачем не подано жодного іншого доказу, який підтверджував факт вчинення позивачем зазначеного правопорушення, суд вважає, що постанова інспектора з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради Грема Івана Володимировича серії ЛВ№4372 від 13.12.2018 року про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255, 00 гривень, винесена без дослідження усіх обставин справи, на підставі доказів які не доводять факту вчинення ОСОБА_3 інкримінованого правопорушення, а тому слід скасувати оскаржувану постанову.

Водночас суд не погоджується з доводами позивача щодо того, що його двічі було притягнуто до відповідальності з огляду на наступне.

Статтею 6 КАС встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ст.279-1 КУпАП, якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою статті 152-1цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі.

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У рішенні Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп (справа 3/35-313) передбачено, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Зі змісту наведеного можна зробити висновок, що правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати (породжують) права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. Так, відмінною ознакою дій суб'єкта владних повноважень є наявність в них змісту управління особою, здійснення щодо неї влади, шляхом впливу на її права і обов'язки.

При цьому, повідомлення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності від 13.12.2018 року за своєю суттю не породжує для позивача жодних прав і обов'язків, а відтак і не створює для останнього права на захист.

Отже таке повідомлення не є актом на підставі якого особа, в даному випадку ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної чи будь-якої іншої відповідальності. Більше того, оскаржуване повідомлення взагалі не містить даних про особу ОСОБА_3

Таким чином, вимоги позивача в частині скасування повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності є необґрунтованим та безпідставними.

Крім цього, згідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до ст.27-1 КУпАП, штрафні бали є стягненням, що накладається на громадян за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, установлені цим Кодексом.

Суд вважає, що інспектором, як посадовою особою управління, було встановлено вірний вид і розмір стягнення, оскільки за змістом ч.2 ст.33 КУпАП, при вирішенні питання про накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі, характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність не враховується.

Таким чином, в цій частині позовні вимоги також є безпідставними..

За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що зазначена постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 - закриттю.

Згідно до ч. 5 ст. 139 КАС України, судові витрати належить віднести за рахунок держави, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 4 ст. 288 КУпАП.

Керуючись ст.ст.241-246, 286 КАС України, суд, -

вирішив:

Позов задоволити частково.

Скасувати постанову інспектора з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради Грема Івана Володимировича серії ЛВ№4372 від 13.12.2018 року про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255, 00 гривень, а провадження по справі закрити.

У решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.