Ухвала суду № 80076218, 21.02.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/933/18

Провадження № 4-с/461/3/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2019 року Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого-судді Городецької Л.М.,

з участю: секретар судового засідання Думича Р.М.,

скаржника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державних виконавців по виконанню рішення Галицького районного суду м. Львова від 01.04.2010 року у справі № 2-1474/10, заінтересована особа кредитна спілка «Перше кредитне товариство», стягнення грошових коштів за відрив від звичайних занять та витрат пов'язаних із прибуттям у судові засідання,

в с т а н о в и в :

Скаржник ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою на дії та бездіяльність державних виконавців по виконанню рішення Галицького районного суду м. Львова від 01.04.2010 року у справі № 2-1474/10, мотивуючи вимоги скарги наступним.

На виконанні Приморського відділу ДВС міста ОСОБА_2 ГТУЮ в Одеській області перебуває виконавчий лист №2-1474/10 від 30.11.2010 року про стягнення з КС «Перше кредитне товариство» на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 1650,66 грн. Однак, постановою державного виконавця від 30.06.2017 року виконавчий документ повернуто стягувачу у зв’язку із тим, що не виявлено майна, яке б належало боржнику на праві власності. Вважає вказану постанову державного виконавця незаконною, оскільки ним не вжито усіх заходів по виконанню рішення суду. На його думку, законом не передбачено граничного терміну розшуку майна боржника. Крім того, державним виконавцем не здійснено розшук майна боржника, не складено акт у відповідності до вимог ч.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» та не роз’яснено стягувачу його право повторно пред’явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст.12 Закону. Крім того, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу не зазначено скільки разів під час відкритого виконавчого провадження було здійснено перевірку майнового стану боржника, коли були вчинені такі виконавчі дії, номер довідок, дати їх видачі щодо розшуку майна боржника, скільки разів було здійснено перевірку на виявлення рахунків боржника під час виконання виконавчих дій. Просить суд визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Приморського відділу ДВС міста ОСОБА_2 ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3 від 30.06.2017 р. про повернення стягувачу виконавчого документу № 2-1474/10 виданого 30.11.2010 р. Галицьким районним судом м. Львова про: « стягнення з КС «Перше кредитне товариство» на користь ОСОБА_1 боргу у сумі 1650,66 грн.»; Визнати незаконною бездіяльність та дії державного виконавця Приморського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3 в частині не вчинення в повному обсязі виконавчих дій, несвоєчасне поновлення виконавчих дій, які призвели до невиконання рішення суду у виконавчому провадженні № 41080628 за виконавчим листом № 2-1474/10 виданого 30.11.2010 р. Галицьким районним судом м. Львова про: «стягнення з КС «Перше кредитне товариство» на користь ОСОБА_1 боргу у сумі 1650,66 грн.», а також в частині винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві від 30.06.2017 р. та несвоєчасного направлення цієї постанови стягувачеві.; Визнати незаконною бездіяльність начальника Приморського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_4 при здійснені контролю за діями державного виконавця у виконавчому провадженні № 41080628 за виконавчим листом № 2-1474/10 виданого 30.11.2010 р. Галицьким районним судом м. Львова про: «стягнення з КС «Перше кредитне товариство» на користь ОСОБА_1 боргу у сумі 1650,66 грн.»; Зобов'язати державного виконавця Приморського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3 відновити та вчинити виконавчі дії у виконавчому провадженні № 41080628 за виконавчим листом № 2-1474/10 виданого 30.11.2010 р. Галицьким районним судом м. Львова про: «стягнення з КС «Перше кредитне товариство» на користь ОСОБА_1 боргу у сумі 1650,66 грн.; Стягнути з осіб, дії яких оскаржуються компенсацію за відрив від звичайних занять та судові витрати.

У судовому засіданні ОСОБА_1 скаргу підтримав з мотивів наведених у ній. Крім того, подав заяву про стягнення із начальника ОСОБА_4 та державного виконавця Крецули В.А. на його користь компенсацію за відрив від звичайних занять в розмірі 4788,65 грн. та 266 грн. витрат пов’язаних із прибуттям у судові засідання.

Державний виконавець у судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

На підставі ч.2 ст.450 ЦПК України суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності державного виконавця на підставі наявних у справі доказів, які вважає достатніми для повного та всебічного розгляду скарги та прийняття рішення.

Заслухавши пояснення скаржника, дослідивши матеріали скарги, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 від 30 червня 2017 року ВП №41080628 стягувачу ОСОБА_1 повернуто виконавчий документ, керуючись п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

У постанові державного виконавця від 30 червня 2017 року вказано, що в ході проведення виконавчих дій майно належне боржнику на праві власності не виявлено, що підтверджується актом державного виконавця від 18.05.2017. Згідно довідки Територіального сервісного центру № 5141 регіонального сервісного центру МВС в Одеській області за боржником зареєстровано рухоме майно, яке було оголошено в розшук , однак належні транспортні засоби органами Поліції не було виявлено. Згідно довідки ДПІ за боржником зареєстровані банківські рахунки, на які державним виконавцем було накладено арешт, однак грошові кошти на банківських рахунках відсутні. Згідно довідки з єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником зареєстровано нерухоме майно, однак звернути стягнення не представляється можливим, у зв'язку з встановленою законом забороною. Ураховуючи вищевикладене, виконати вимоги виконавчого документу на теперішній час, не представляється можливим.

На думку суду, оскаржувана постанова державного виконавця містить дані про вчинення виконавчих дій, необхідних для розшуку майна боржника.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Таким чином, при винесенні оскаржуваних постанов держаний виконавець діяв у відповідності до вимог Закону з метою виконання рішення Галицького районного суду м.Львова, яке не було скасовано та не оскаржено, набрало законної сили.

З огляду на викладене судприходить до висновку, що в задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 260, 447 – 453 ЦПК України, ст.18, 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, з наступними змінами та доповненнями, суд

у х в а л и в :

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державних виконавців по виконанню рішення Галицького районного суду м. Львова від 01.04.2010 року у справі № 2-1474/10, заінтересована особа кредитна спілка «Перше кредитне товариство», стягнення грошових коштів за відрив від звичайних занять та витрат пов'язаних із прибуттям у судові засідання – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст ухвали складено 22 лютого 2019 року.

Суддя Л.М.Городецька