Ухвала суду № 80076025, 25.02.2019, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №453/1401/15-ц

Провадження №2/443/742/19

У Х В А Л А

/про вирішення заяви про відвід судді/

25 лютого 2019 року м. Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Коліщук З.М.,

з участю секретаря судового засідання Шальвіри І.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Жидачів Львівської області заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відвід судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та начальника Стрийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації ОСОБА_7, треті особи: Верхньосиньовидненська селищна рада Сколівського району Львівської області, відділ Держгеокадастру у Сколівському районі Львівської області та відділ містобудування та архітектури Сколівської районної державної адміністрації Львівської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою при спільному проході й проїзді та встановлення земельного сервітуту, -

з участю сторін: позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_8, -

встановив:

Згідно з розпорядженням в.о. голови Сколівського районного суду Львівської області ОСОБА_9 «Про передачу справи з одного суду до іншого» від 12.12.2018 року № 4 цивільна справа передана на розгляд у Жидачівський районний суд Львівської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Жидачівського районного суду Львівської області від 03 січня 2019 року справу передано для розгляду судді Коліщук З.М..

Ухвалою судді від 08 січня 2019 року вказаний позов прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання.

25 лютого 2019 року, до початку підготовчого засідання позивачами повторно, шляхом подання письмової заяви у порядку ст. 36 ЦПК України, заявлено відвід головуючому у справі - судді Коліщук З.М. Заяву мотивовано недовірою до судді та відмовою у здійсненні справедливого правосуддя, вважали, що суддя необгрунтовано не надає відповіді на заявлені ними клопотання, не виносить процесуальні рішення, не вжила жодних заходів для захисту їх законних інтересів.

Позивачі ОСОБА_1Т та ОСОБА_2 в судовому засіданні подану заяву про відвід підтримали та полягали на її задоволенні.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні при вирішенні заяви про відвід поклалась на розсуд суду.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання на розгляд справи не з'явилися, заяви про розгляд справи без їх участі не подали.

Заслухавши думку учасників справи, вивчивши аргументи, викладені у заяві про відвід, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до пункту 5 частини 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об’єктивності судді.

Згідно із ч.2 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу.

Відповідно до ч. 5 ст. 40 ЦПК України якщо на час подання заяви про відвід судді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, вирішення питання про відвід здійснюється в нарадчій кімнаті суддею, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що виноситься ухвала. У такому разі положення частин третьої та четвертої цієї статті не застосовуються.

Враховуючи, що суддя Коліщук З.М., яку відповідно до Указу Президента України №211/2018 від 19.07.2018 року «Про тимчасове переведення суддів», відряджено на роботу на посаді судді Жидачівського районного суду Львівської області є єдиним суддею в Жидачівському районному суді Львівської області, яка здійснює правосуддя, вважаю за можливе у відповідності ч.5 ст.40 ЦПК України здійснити безпосередній розгляд заяви про відвід від 25 лютого 2019 року.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до частини 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, згідно з частиною 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб’єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об’єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria,) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Також, суд враховує пункт 12 Висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 1 січня 2001 року, згідно з яким незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв’язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Аналізом матеріалів справи №453/1401/15-ц встановлено, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали позов до Сколівського районного суду 30.10.2015 року. Після задоволення заяви позивачів про відвід складу Сколівського районного суду, справу 03.10.2016 року передано для розгляду до Стрийського міськрайонного суду. Після задоволення заяви позивачів про відвід складу Стрийського міськрайонного суду, справу повернуто до Сколівського районного суду, звідки 11.12.2018 року направлено для розгляду до Жидачівського районного суду Львівської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Жидачівського районного суду Львівської області від 03 січня 2019 року справу передано для розгляду судді Коліщук З.М..

Позивачами 20.02.2019 року заявлено відвід судді Коліщук З.М. Відповідно до ухвали Жидачівського районного суду від 20.02.2019 року в задоволенні заяв про відвід відмовлено.

В судовому засіданні 25.02.2019 позивачі повторно заявили відвід судді, про що подали відповідну заяву.

Суд зауважує, що позивачі в судових засіданнях висловлюють категоричну позицію проти розгляду справи Жидачівським районним судом та суддею Коліщук З.М., оскільки недовіряють всьому складу Жидачівського районного суду та цьому складу суду, що підтверджується відповідними заявами про відвід судді. Така категорична позиція сторін і те, що позивачі вказують, що будуть продовжувати звертатися до суду із заявами про відвід допоки справа не буде передана на розгляд іншому суду, унеможливлює виконання судом завдання цивільного судочинства та розгляду справи у розумні строки.

Відтак, незважаючи на відсутність будь-яких обставин, котрі б свідчили про пряму чи побічну заінтересованість судді Коліщук З.М. у результаті розгляду даної справи, суд бере до уваги та виходить у першу чергу із суб’єктивних переконань позивачів в упередженості цього судді, та, незважаючи на відсутність достатніх підстав для заявленого відводу, з огляду на передбачену п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимогу щодо забезпечення судом умов, за яких були б неможливі будь-які сумніви у його безсторонності, вважає своїм обов’язком забезпечити позивачам дотримання конституційного права на справедливий і публічний розгляд справи незалежним і безстороннім судом, задовольнивши заявлений відвід судді Коліщук З.М. і відвести її від розгляду даної справи.

Керуючись ст. ст. 36, 38, 39-41, 260-261 ЦПК України, суд, -

постановив:

Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відвід судді - задовольнити.

Відвести суддю Коліщук З.М. від розгляду цивільної справи 453/1401/15-ц за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та начальника Стрийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації ОСОБА_7, треті особи: Верхньосиньовидненська селищна рада Сколівського району Львівської області, відділ Держгеокадастру у Сколівському районі Львівської області та відділ містобудування та архітектури Сколівської районної державної адміністрації Львівської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою при спільному проході й проїзді та встановлення земельного сервітуту.

Цивільну справу № 453/1401/15-ц, провадження № 2/443/742/19 передати у канцелярію суду для виконання вимог ч. 1 ст. 33, ч. 1 ст. 41 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя З.М. Коліщук