Рішення № 80075249, 18.02.2019, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/4037/18

Провадження № 2/311/210/2019

18.02.2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2019 року місто Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Задорожка Д.А.,

секретаря судового засідання Листопад В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу – ОСОБА_2, Кам'янсько-Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу – ОСОБА_2, Кам'янсько -Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позов мотивовано наступним.

За постановою Кам’янсько-Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області 10.04.2018 було звернено стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 за місцем її роботи в ТОВ «Виробниче об’єднання «Моліс» за виконавчим провадженням №55830918, про стягнення з неї на користь ПАТ КБ «Приватбанку» боргу за кредитним договором ZPDNRX46770022 від 04.01.2007, у розмірі 106 187,72 грн. на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі №11578 від 18.08.2017.

Позивач не згодна зі стягненням з неї за виконавчим написом заборгованості та вважала, що оспорюваний виконавчий напис вчинений з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки, під час звернення до нотаріуса, відповідач порушив умови безспірності заборгованості, за якою може бути звернуто стягнення на майно чи кошти боржника, шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом, а також порушено строки для його вчинення, а виконавчий напис вчинений без урахування факту погашення заборгованості за отриманим кредитом.

Позивач вказала, що 04.01.2007 нею укладено кредитний договір №ZPDNRX46770022 на отримання кредиту у розмірі 5 000 гривень строком на 3 роки для придбання комп’ютера через представника ПАТ КБ «Приватбанк» в магазині, який розташований за адресою вул. Комсомольська 15 м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області. Частину отриманого кредиту позивачем погашено самостійно протягом 5 місяців, однак після втрати роботи та складних сімейних обставин, вона не змогла погашати кредит.

За судовим наказом Кам'янсько-Дніпровського районного суду від 29.08.2008 в справі №2н-288/2008р. з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» стягнуто 3 908,12 гривень боргу в тому числі: 2 601, 16 грн. - заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 494,90 грн. - заборгованість з процентів за користування кредитом; 758,94 грн. - заборгованість з комісії за користування кредитом; 53,12 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором №ZPDNRX46770022 від 04.01.2007. Рішення суду набрало чинності та було пред’явлено до виконання через Кам’янсько-Дніпровський районний відділ Державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області, яким було відкрите виконавче провадження за постановою від 06.04.2009 ВП №12191335, однак не виконано з незалежних від позивача (боржника у виконавчому провадженні) обставин.

За повторно відкритим виконавчим провадженням ВП 48778415 з виконання судового наказу №2н-288/2008р. від 29.08.2008 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у сумі 3 908,12 грн., виконавчого збору у сумі 394,86 грн. та витрат за виконавчим провадженням у сумі 60 грн., на загальну суму 4 403, 48 грн. було виконано 08.12.2016 шляхом відрахувань за місцем її роботи на посаді диспетчера автомобільного транспорту ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ "МОЛІС" у м. Дніпрорудне, тобто станом на 08.12.2016 перед банком заборгованість за кредитом повністю погашена.

ОСОБА_1 після погашення кредиту жодного разу не отримувала від банку вимог щодо погашення будь якої заборгованості і вважала що вона з банком розрахувалась повністю. Позивач наголошує, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» скористався своїм правом та змінив умови договору з дострокового повернення кредитних коштів, а за рішенням Кам’янсько-Дніпровського районного суду від 29.08.2008 стягнуто з позичальника наданий кредит та відсотки за його користування, тобто за рішенням суду з ОСОБА_1 стягнутий наданий банком кредит та відсотки, нараховані на суму кредиту, станом на серпень 2008 року.

Згідно виконавчого напису, на користь ПАТ комерційний банк «ПриватБанк», необхідно стягнути з ОСОБА_1 несплачену в строк за кредитним договором №ZPDNRX46770022 від 04.01.2007 заборгованість за 3 830 днів з 04.01.2007 до 30.06.2017 у розмірі 106 187,72 грн. в тому числі: заборгованість за відсотками у розмірі 2 4257, 29 гривень; заборгованість з комісії та пені у розмірі 1 301,04 гривні; заборгованості з пені 7 5096, 64 гривні; заборгованості зі штрафів (фіксована частина )- 500 гривень; з заборгованості з штрафів (відсоток від суми заборгованості ) - 5 032,75 гривень; витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 1 800 гривень.

Позивач зазначає,що вчинений виконавчий напис не відповідає вимогам діючого законодавства з наступних підстав.

Заборгованість за виконавчим написом нарахована за період з 04.01.2007 до 30.06.2017, тому є підстави вважати, що у розрахунок заборгованості за кредитним договором №ZPDNRX46770022 від 04.01.2007 станом на 30.06.2017, не врахована заборгованість станом на серпень 2008 року, яка стягнута за судовим наказом Кам’янко-Дніпровського районного суду від 29.08.2008 в справі № 2н-288/2008, у розмірі 3 908,12 гривень.

За судовим наказом Кам’янсько-Дніпровського районного суду від 29.08.2008 стягнута заборгованість за кредитом (тіло кредиту) у сумі 2 601, 16 гривень, яка була погашена станом на 08.12.2016 шляхом відрахувань із заробітної плати ОСОБА_1 за виконавчим провадженням ВП 48778415, тому нарахування відсотків пені і.т.д. після 08.12.2016, на думку позивача, є незаконним та безпідставним.

Вперше відкрите за судовим наказом від 29.08.2008 в справі №2н-288/2008 виконавче провадження ВП 12191335 від 06.04.2009, не було виконано з незалежних від позивача підстав

Нарахована за виконавчим написом заборгованість з пені в розмірі 75 096, 64 гривні є неспівмірною з розміром суми кредиту за договором та яка за нормами цивільного законодавства може бути зменшена судом.

Ці обставини дають підстави позивачу стверджувати, що розмір заборгованості позивачем перед банком, є спірним.

Крім того, на думку позивача, при нарахуванні пені в розмір заборгованості, не враховано норми законодавства та пропущений строк позовної давності для відповідної вимоги, оскільки за виконавчим написом вказано, що за кредитним договором №ZPDNRX46770022 від 04.01.2007 заборгованість розрахована за 3 830 днів, з 04.01.2007 до 30.06.2017, тобто пеня нарахована більше ніж за один рік.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що сплив і загальний строк позовної давності в три роки, оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» пред’явив вимоги про стягнення боргу у серпні 2008 року, за яким винесено судовий наказ 29.08.2008, що свідчить про те, що відповідач дізнався про порушення своїх прав саме в 2008 році.

Позивач зазначив, що нарахована заборгованість у розмірі 106 187,72 гривні є спірною, оскільки виконавчий напис здійснений поза межами строку давності.

З огляду на викладене, позивач просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 18 серпня 2017 року та зареєстрований в реєстрі за № 11578, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором № ZPDNRX46770022 в сумі 106 187 грн. 72 коп. та стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати у вигляді судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката (а.с. 2-10).

У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити в задоволенні позову у зв’язку з його недоведеністю та вважав, що спірний виконавчий напис вчинено з дотриманням норм діючого законодавства (а.с. 67-69).

В судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив задовольнити позов в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус ОСОБА_2 та представник третьої особи – Кам'янко-Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, не з'явилися, суду надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Дослідивши надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень докази, оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно вимог ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст.80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1); докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (частина 5).

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Предметом позову в справі є оспорювання позивачем ОСОБА_1 виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 18 серпня 2017 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором в сумі 106 187 грн. 72 коп.

Судом встановлено, що 18 серпня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинений виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 11578, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором № ZPDNRX46770022 від 04.01.2007, у розмірі 106 187,72 грн. (далі за текстом – виконавчий напис) (а.с. 58).

Згідно виконавчого напису, він вчинений приватним нотаріусом ОСОБА_2 на підставі заяви представника ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 06.07.2017 (згідно реєстрації вхідної кореспонденції, отриманої приватним нотаріусом ОСОБА_2, 18.08.2017). До вказаної заяви представником стягувача було подано кредитний договір № ZPDNRX46770022 від 04.01.2007 між ЗАТ «КБ Приватбанк», правонаступником якого на момент вчинення виконавчого напису було ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_1 про отримання останньою кредиту; засвідчена виписка з особового рахунку боржника; вимога про усунення порушень за кредитним договором, розрахунковий документ про оплату послуг поштового зв’язку, опис вкладення в цінний лист, довіреність та паспорт представника ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». Всі документи надано в копіях (а.с. 59,60,61-62, 63, 64, 65).

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 30.06.2017, ОСОБА_1 мала перед відповідачем, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість в загальному розмірі 106 187 грн. 72 коп., яка складалася із: заборгованості за відсотками - 24 257 грн. 29 коп., пені – 75 096 грн. 64 коп., штраф (відсоток заборгованості) – 5 032 грн. 75 коп., штраф – фіксована частина – 500 грн., комісія – 1 301 грн. 04 коп. (а.с. 59). Суму боргу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просив стягнути з ОСОБА_1 шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом. В подальшому приватним нотаріусом ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» вказаної суми боргу в розмірі 106 187 грн. 72 коп. та витрат, пов’язаних із вчиненням виконавчого напису в розмірі 1 800 грн. (а.с. 58).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок - в редакції, чинній на час вчинення виконавчого напису).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на час вчинення виконавчого напису), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до п. розділу 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Метою вчинення виконавчого напису є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. При цьому, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Суд зазначає, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору між сторонами стосовно заборгованості, як такого.

Судом встановлено, що 04 січня 2007 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого стало Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (на час розгляду справи у суді – акціонерне товариство «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК») укладено кредитний договір № ZPDNRX46770022, за яким ОСОБА_1 отримала від банку строковий кредит на суму 4 928 грн. на 24 місяці по 02.01.2009 включно, зі сплатою відсотків за його користування в розмірі 1,0 % у місяць, на суму залишку по кредиту, зі сплатою ОСОБА_1 щомісячно 340 грн. 48 коп. (а.с. 60).

Згідно матеріалів виконавчого провадження, на виконанні Кам'янсько-Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі за текстом - Відділ) знаходилося виконавче провадження, номер за ЄДРВП: 48778415 з виконання судового наказу Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області № 2н-288/2008 від 29.08.2008 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» боргу в розмірі 3 948 грн. 62 коп. Відповідно до судового наказу Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області № 2н-288/2008 від 29.08.2008, з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором № ZPDNRX46770022 від 04 січня 2007 року в загальному розмірі 3 908 грн. 12 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом – 2 601 грн. 16 коп.; заборгованості за відсотками за користування кредитом – 494 грн. 90 коп.; комісії за користування кредитом – 758 грн. 94 коп.; заборгованості з пені – 53 грн. 12 коп. (а.с. 85). Постановою державного виконавця Відділу від 06 квітня 2009 року відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного судового наказу (а.с. 25). Матеріали виконавчого провадження містять постанову державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 02 вересня 2015 року про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з виконання судового наказу від 29.08.2008 (а.с. 87) та постанову державного виконавця Відділу від 11 вересня 2015 року про відкриття виконавчого провадження з виконання зазначеного судового наказу (а.с. 107). В ході виконання вказаного виконавчого документу, державним виконавцем виносилася постанови від 04 березня 2016 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (а.с. 110), від 31 березня 2016 року про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника (а.с. 113), від 22 серпня 2016 року про арешт майна боржника (а.с. 115) ті ін.. документи. Постановою державного виконавця Відділу від 28 грудня 2016 року, виконавче провадження закінчено у зв’язку з повним погашенням заборгованості, виконавчого збору та інших витрат (а.с. 135).

Крім того, судом встановлено, що в провадженні Відділу також знаходилося виконавче провадження, номер за АСВП: 55830918, відкрите постановою державного виконавця від 19 лютого 2018 року, зі стягнення з ОСОБА_1 106 187 грн. 72 коп. заборгованості за виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом ОСОБА_2 18 серпня 2017 року (а.с. 137-182). В межах виконання вказаного виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанови від 10 квітня 2018 року про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника (а.с. 155-156), від 20 листопада 2018 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (а.с. 162), від 20 листопада 2018 року про повернення виконавчого документу стягувачу (а.с. 166).

Суд вважає, що при винесенні виконавчого напису приватним нотаріусом ОСОБА_2 не враховано положення статті 88 ЗУ «Про нотаріат» щодо умови про те, що з дня виникнення права вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» минуло не більше трьох років, виходячи з наступного.

Згідно вимог кредитного договору від 04 січня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого стало ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», ОСОБА_1 отримала від банку строковий кредит на суму 4 928 грн. 00 коп. на 24 місяці по 02.01.2009 включно, зі сплатою відсотків за його користування в розмірі 1,00 % у місяць. Додаткових угод щодо продовження його дії сторонами не укладалося (доказів на підтвердження іншого відповідачем суду не надано). Вказане свідчить про те, що строк дії кредитного договору закінчився 02.01.2009, а з наступного дня, за умови наявності відповідної заборгованості та порушення прав, у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» виникло право вимоги до ОСОБА_1, трирічний строк якого, передбачений статтею 88 ЗУ «Про нотаріат», мав закінчитися 03.01.2012. Виконавчий напис вчинено нотаріусом 18.08.2017, тобто через понад п'ять з половиною років з дня виникнення у відповідача права вимоги, що свідчить про недотримання приватним нотаріусом вказаних вище вимог законодавства. Крім того, в самому виконавчому написі зазначено, що строк, за який провадиться стягнення, складає 3 830 днів, з 04 січня 2007 року до 30 червня 2017 року, тобто понад визначені законодавством строки.

Додатково суд звертає увагу на те, що на час вчинення спірного виконавчого напису Камянсько-Дніпровським районним судом Запорізької області було винесено судовий наказ про стягнення з позивача заборгованості за укладеним з відповідачем кредитним договором, в подальшому відкрито виконавче провадження та яке закінчено 28 грудня 2016 року у зв’язку з повним погашенням боргу, що свідчить про те, що до звернення до нотаріуса із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, відповідач, у зв’язку з порушенням умов кредитного договору ОСОБА_1, скористався своїм правом на дострокове стягнення заборгованості в судовому порядку, в тому числі з включенням боргу за період, який включено в подальшому у заборгованість під час вчинення виконавчого напису.

Крім того, суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами першою та другою статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За загальним правилом цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Наявність цивільно-правової відповідальності повинна бути доведена належними та допустимими доказами. Підлягає доказуванню наявність правових підстав для стягнення штрафу та пені, а також розмір заборгованості, заявлений до стягнення.

Крім того, за положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором підлягає перевірці з урахуванням положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Вказана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Верховного Суду України у від 21.10.2015 у справі № 6-2003цс15.

У вимозі щодо дострокового повернення кредиту ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на адресу ОСОБА_1, заяві про вчинення виконавчого напису та в самому виконавчому написі, до складу заборгованості за кредитним договором включено заборгованість за пенею в розмірі 75 096 грн., 64 коп. та штрафів в розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 5 032 грн. 75 коп., як відсоток від суми заборгованості.

Суд вважає, що до ОСОБА_1, як боржника, вчиненням виконавчого напису та стягненням з неї штрафів та пені фактично було застосовано подвійну цивільно-правову відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань, що є порушенням діючого законодавства.

Суд також враховує правові висновки, вкладені в постанові Верховного Суду України, у справі у справі № 6-100цс14 від 03.09.2014, в частині зменшення розміру пені на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, виходячи із того, що її розмір значно перевищує суму заборгованості за кредитним договором.

Зокрема, ВСУ вказано, що частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов’язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

В позовній заяві ОСОБА_1 посилалася на непропорційність розміру пені за кредитним договором, яка склала 75 096 грн. 64 коп. та суми кредиту, отриманої позивачем від банку, яка склала 4 928 грн., що свідчить про невизнання нею розміру заборгованості в тому числі і з підстав значного перевищення пені над сумою збитків за договором.

Суд зазначає, що наявність пені за невиконання умов договору, яка становить 75 096 грн. 64 коп., при відсутності заборгованості позивача за тілом кредиту та значним перевищення розміру збитків позивача, позбавлення відповідачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК», шляхом подання приватному нотаріусу заяви про вчинення виконавчого напису, позивача ОСОБА_1 в судовому порядку можливості спростувати вказаний розмір пені та послатися на положення ч.3 ст. 551 ЦК України, свідчить про порушення прав позивача та відсутність ознаки безспірності заборгованості позивача перед відповідачем, на яку в подальшому було вчинено виконавчий напис.

Додатково, суд враховує положення постанови ОСОБА_3 Верховного Суду від від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс18), згідно яких визначено, що, відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (пункти 91, 92)

З матеріалів справи встановлено, що за умовами кредитного договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 24 місяці - до 02 січня 2009 року включно. Як наслідок, суд зазначає, що у межах строку кредитування до 02 січня 2009 року позивач мав, зокрема, повертати відповідачу кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 25 числа кожного місяця. Починаючи з 03 січня 2009 року, позивач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

З розрахунку заборгованості позивача перед відповідачем встановлено, що розмір заборгованості з відсотків за користування кредитом в сумі 24 257 грн. 29 коп., який в подальшому включений до виконавчого напису, розрахований з порушенням вищевикладених норм діючого законодавства та позиції Верховного Суду, оскільки заборгованість за відсотками розраховувалася відповідачем поза межами строку кредитування.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України в справі 6-887цс17 від 05липня 2017 року, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що в своїх сукупності встановлені вище судом обставини свідчать про те, що вказана банком заборгованість за кредитним договором не була безспірною, а тому приватний нотаріус на мав права вчиняти відповідний виконавчий напис.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги стягнення за виконавчим написом з ОСОБА_1 пені та штрафу, тобто застосування подвійної цивільно-правової відповідальності до позивача, порушення приватним нотаріусом вимог ст.. 88 ЗУ «Про нотаріат» щодо періоду, за який має вчинюватися виконавчий напис, суд вважає, що права позивача буди порушені, а тому підлягають судовому захисту шляхом визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1); інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 2).

Відповідно до ст.. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2) ; для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3); розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4) ; у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5); обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6).

При зверненні до суду позивачем сплачено 704 грн. 80 коп. за позовну вимогу (а.с. 1) та 352 грн. 40 коп. за подання заяви про забезпечення позову (а.с. 15). Крім того, позивачем сплачено 9 300 грн. адвокату ОСОБА_4 за надання професійної правничої допомоги, що підтверджено ордером адвоката ОСОБА_4 на надання правової допомоги від 27 вересня 2018 року, угодою № 1001 від 27 вересня 2018 року та додатковою угодою від 27 вересня 2018 року про надання правничої допомоги між адвокатом ОСОБА_4 та ОСОБА_1, актом виконаних робіт від 09 листопада 2018 року, згідно якого адвокатом ОСОБА_4 надано правничу допомогу позивачу на суму 9 389 грн. 10 коп. та отримано від позивача 9 300 грн. за виконану роботу (а.с. 11,13, 13 зв.,14).

Враховуючи, що позов задоволено в повному обсязі, витрати у вигляді судового збору в загальному розмірі 1 057 грн. 20 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно витрат на правничу допомогу адвоката суд зазначає наступне.

Згідно відзиву на позовну заяву відповідач просив суд при вирішенні питання щодо судових витрат враховувати критерій реальності адвокатських послуг та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З огляду на викладене, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно до вимог ч. 5 ст. 137 ЦПК України, суд з урахуванням вимог ч.3 ст. 141 ЦПК України, з урахуванням вимог співмірності та розумності, вважає обґрунтованим розмір витрат, понесених позивачем на надання професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 5 000 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2,4,5,12,13,158,265-268 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу – ОСОБА_2, Кам'янко-Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 18 серпня 2017 року та зареєстрований в реєстрі за № 11578, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором № ZPDNRX46770022 в сумі 106 187 грн. 72 коп.

Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, код ЄДРПОУ - 14360570, розрахунковий рахунок № 29092829003111, МФО - 305299 АТ КБ «Приватбанк») на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_1), зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1, 1 057 грн. 20 коп. в якості витрат на оплату судового збору та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн., а всього, 6 057 (шість тисяч п’ятдесят сім) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області (згідно п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІI Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 25 лютого 2019 року.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_5