Ухвала суду № 80075174, 22.02.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 22.02.2019

Справа № 320/1335/19

1-кс/320/1004/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

слідчого судді - Фоміна В.А.,

за участю секретаря - Захарової І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Шостака С.О. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140000460 від 14 лютого 2019 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Уренгой Пуровського району Тюменської області Російської Федерації, громадянина України, який має середню освіту, не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

?17.05.2005 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 186 КК України: призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком 4 роки.

-18.03.2008 року, звільнений з-під варти, у зв'язку із відбуттям строку покарання;

?09.12.2008 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 309, ст. 70 КК України: призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 роки.

-17.02.2011 року, звільнений з-під варти умовно - достроково, не відбутий строк покарання складає 6 місяців 14 днів;

?16.04.2013 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України: призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 роки;

?30.10.2013 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 358, ст. 70 КК України: призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 роки 2 місяці. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України часткового приєднано покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.04.2013, та призначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 роки 2 місяці.

-12.11.2014 року, звільнений з-під варти умовно - достроково, не відбутий строк покарання складає 4 місяці 17 днів;

?05.10.2016 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70 КК України: призначено покарання у вигляді обмеження волі строком 3 роки 3 місяці. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України часткового приєднано покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.10.2013, та призначено остаточне покарання у вигляді обмеження волі строком

3 роки 6 місяці.

- 12.01.2017 року звільнений з-під варти у зв'язку із відбуттям строку покарання;

?6) 26.09.2018 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України: призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком 4 роки. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним терміном 2 роки який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,

за участю прокурора - Лелеченко С.Ю.,

підозрюваного - ОСОБА_2,

захисника підозрюваного - адвоката Ненашевої Я.В.,

В С Т А Н О В И В :

22 лютого 2019 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Шостака С.О. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140000460 від 14 лютого 2019 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Клопотання обґрунтовано тим, що 04 лютого 2019 року приблизно о 15 годині 30 хвилин ОСОБА_2, знаходячись у приміщенні супермаркету «Брусниця» за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, пр-кт 50-річчя Перемоги, 49, маючи умисел на заволодіння чужим майном, діючи повторно, шляхом обману, під приводом здійснення телефонного дзвінка, отримав від потерпілого ОСОБА_4 мобільний телефон марки «Samsung Galaxy J5», модель «SM-J510HZKDSEK», у корпусі чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1, ІМЕІ2: НОМЕР_2, вартістю 4299 гривень, з сім - картою оператора мобільного зв'язку «Київстар» НОМЕР_3, вартістю 25 гривень, без грошових коштів на рахунку, тим самим присвоїв його. Після чого, з місця вчинення злочину зник та розпорядився майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 майнову шкоду на загальну суму 4324 гривні.

На підставі вищевказаного повідомлення відомості за фактом вчинення злочину було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019080140000460 від 14 лютого 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

22 лютого 2019 року ОСОБА_2, повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_4; протоколом допиту свідка ОСОБА_5; постановою про визнання речовими доказами від 21.02.2019; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілому ОСОБА_4 від 19.02.2019; повідомленням про підозру ОСОБА_2

Таким чином, підозрюваний ОСОБА_2 скоїв середньої тяжкості злочин проти власності, за який Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді штрафу від 50 до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, або виправними роботами н строк від 1 до 2 років, або обмеження волі на строк до 5 років, або позбавлення волі на строк до 3 років.

Крім цього, ОСОБА_2 відповідно до вироку Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28.09.2018 року призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком 4 роки. На підставі ст. 75 КК України - звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 2 роки. При цьому, з 01.10.2018 року ОСОБА_2 перебуває на обліку у Мелітопольському відділі пробації. Вищезазначене свідчить про те, що на шлях виправлення не став, покладені на нього зобов'язання не виконує і продовжує злочинну діяльність, та є підстави вважати, що перебуваючи на волі, він продовжить вчиняти кримінальні правопорушення.

Крім цього, усвідомлюючи тяжкість вчиненого ним злочину, ОСОБА_2 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, чим перешкоджатиме кримінальному провадженню.

Таким чином, слідчий вважає, що існують наступні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_2 може:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) вчинить кримінальне правопорушення;

Слідчий зазначив, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав:

- при обранні особистого зобов'язання та домашнього арешту підозрюваний зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, характеристикою особи підозрюваного, відсутністю міцних соціальних зв'язків та того, що він перебуває на випробувальному терміні за вчинення корисливого злочину, є ризик того, що ОСОБА_2 буде переховуватися від органів досудового розслідування;

- особи, які заслуговують на довіру та поручаться за виконання підозрюваним ОСОБА_2 обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутні. Відсутність таких осіб, а також достатнього рівня доходів унеможливлює також застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави.

Прокурор в судовому засіданні підтримав зазначене клопотання у повному обсязі. З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження вважає доцільним застосувати вищевказаний запобіжний захід.

Підозрюваний ОСОБА_2 у судовому засіданні визнав свою причетність до скоєного, дав послідовні покази про причетність та згоден з кваліфікацією. Однак просив не обирати тримання під вартою, а більш м'який запобіжний захід.

Захисник підозрюваного підтримала думку свого підзахисного.

Вислухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали клопотання, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст.ст. 183, 331 КПК України, суд приходить до наступного висновку.

На стадії досудового розслідування відповідно до ст. 194 КПК України під час вирішення питання застосування запобіжного заходу або продовження строку його дії має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною, тому неможлива.

Таким чином, підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з'явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув'язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв'язки та будь-які інші зв'язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_2 переховуватися від слідства та суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні умисного корисливого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років.

Співставлення негативних для підозрюваного наслідків переховування у виді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, із засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Таким чином, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов переконання про доведеність чинників, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України.

Як слідує з наданих суду матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, тобто шахрайстві, вчинененому повторно.

Враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_2 офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходів, є особою без стійких соціальних зв'язків, скоїв злочин в період іспитового строку, тому є достатні підстави вважати, що ОСОБА_2 з метою уникнення відповідальності та покарання за вчинений злочин може безперешкодно залишити місце свого проживання та переховуватися від органів досудового слідства та суду, продовжити вчинювати інші кримінальні правопорушення, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає, що запобігти вказаним ризикам неможливо при застосуванні до нього запобіжного заходу, більш м'якого, ніж тримання під вартою.

Згідно п. 60 Рішення Європейського Суду з прав людини від 24.07.2003 р. у справі "Смирнов проти Росії" (заяви № 46133/99 і 48183/99) одна тільки тяжкість ризику ухилення обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку, це слід робити з урахуванням ряду інших відповідних фактів, які можуть або підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначній мірі, яка не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті може враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він відчуває судове переслідування.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи учасників, слідчий суддя дійшов висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиним запобіжним заходом, адекватним особі підозрюваного, здатним забезпечити його належну поведінку та запобігти встановленим ризикам, є тримання під вартою.

За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а також те, що він офіційно не працює, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 492 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Шостака С.О. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140000460 від 14 лютого 2019 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 /шістдесят/ днів.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 16 години 30 хвилин 22 лютого 2019 року по 16 годину 30 хвилин 24 квітня 2019 року включно.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді тривалістю до 24 квітня 2019 року до 16 години 30 хвилин включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, обов'язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 38 420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок ТУ ДСА України в Запорізькій області: № рахунку 37319085001205, Державна казначейська служба України, м. Київ, Код ЄДРПОУ 26316700, Код МФО 820172, призначення платежу обов'язково зазначати інформацію про постанову судді або ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу, номер справи, ПІБ підозрюваного.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи.

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяці.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_2 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та Начальнику Запорізького СІЗО для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: В.А. Фомін