Рішення № 80074946, 19.02.2019, Веселівський районний суд Запорізької області

Справа № 313/1617/18

Провадження №2/ 313/164/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2019 р. смт. Веселе

Веселівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Нагорного А.О., при секретарі судового засідання Кравцовій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВCТАНОВИВ:

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у сумі 109 817, 84 грн. за кредитним договором № б/н від 07.05.2007 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що 07.05.2007 р. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2, уклали кредитний договір № б/н, згідно умов якого позивач надав, кредит у розмірі 4 900, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підписав заяву тим самим дав згоду з усіма умовами надання банківських послуг та тарифами банку.

При укладанні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, а саме договором приєднання, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах. Який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення норм закону та умов договору ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконувала.

Позивач у позові зазначає, що у зв’язку з зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором відповідач станом на 31.07.2018 р. має заборгованість 228 390, 74 грн. (4 891, 54 грн. - заборгованість за кредитом; 219 054, 31 заборгованість по процентам за користування кредитом; 4 444, 89 грн. - заборгованість за пенею та комісією).

Позивач у позові звертає увагу суду на те, що законодавством не передбачено вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості. Кредитор на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку-яку частину суми заборгованості за кредитом.

Тому позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитом 109 817, 84 грн. (4 891, 54 грн. - заборгованість за кредитом; 104 926, 30 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом).

Також позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір в сумі 1 762,00 грн.

Представник позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у судове засідання не з’явився, але в наданій заяві позовні вимоги підтримав повністю, у разі неявки у судове засідання відповідача, просить винести заочне рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_3 на адресу суду надіслав заяву у якій просить суд розглянути справу без його участі. В задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовити в повному обсязі. Застосувати до вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 4 891, 54 грн. та по відсоткам за користуванням кредитом в сумі 10 776, 60 грн. (з 04.06.2007 р. по 31.05.2015 р.) строк позовної давності. Судові витрати покласти на позивача.

Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, відзив проти позову, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилається АТ КБ «ПРИВАТБАНК» як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 81 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують права та обов'язки.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 вказаної правової норми цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 1 ст. 12, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ЦК України).

Суд встановив, що сторони 07.05.2007 р. уклали кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав споживчий кредит у розмірі 4 900, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36, 00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Під час оформлення даного кредиту договору позивачка отримала кредитну картку № 4149 6053 3917 3817, строк дії якої було визначено до 05/2015 р.

Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH)

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. До такого самого висновку дійшов Верховний суд України в своєму рішенні від 19.03.2014 р. при розгляді цивільної справи № 6–14цс14.

Відповідно до п. 2.1.1.12.10. Умов та правил надання банківських послуг в разі порушення божником умов чинного законодавства України або Договору у Банку виникає право вимоги дострокового виконання зобов’язання в цілому або в певній частині.

Отже, аналізуючи умови Договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

До також самого правового висновку дійшов і Верховний суд України в постанові «Про стягнення заборгованості за кредитним договором» від 06.11.2013 року у справі № 6-116цс13, а також у постанові від 09.11.2016 року у справі № 6-1457цс16.

Автоматичне неодноразове продовження дії картки не змінює терміну виконання кредитного зобов’язання, отже, продовження дії картки для настання кінцевого терміну повернення заборгованості значення немає.

Подальше продовження дії картки є способом виконання зобов’язання щодо повернення простроченого кредиту, процентів і неустойки (до такого правового висновку дійшов ВСУ в постанові від 22.10.2014 року у справі № 127цс14).

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов’язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов’язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу (до такого правового висновку дійшов ВСУ в постанові від 09.11.2016 року у справі № 6-1457цс16).

В позовній заяві АТ КБ «ПриватБанк» ставить питання щодо стягнення з мене заборгованості за тілом кредиту в сумі 4 891, 54 грн., по відсоткам за користуванням кредитом в сумі 104 926, 30 грн. Період розрахунку становить 10 років 3 місяці 25 днів (з 04.06.2007 р. по 29.09.2017 р.).

Як видно із наданого розрахунку заборгованості, останній платіж по погашенню процентів по кредиту відповідача проведений 01.11.2015 р. в сумі 155, 19 грн. (автоматичне списання, без волевиявлення позивача). Загальна сума заборгованості за тілом кредиту (враховуючи дані колонок: сальдо поточної заборгованості за кредитом, сальдо пільгового періоду та сальдо простроченої заборгованості за кредитом) із 30.04.2014 року була незмінною і складала 4 891, 54 грн. Це означає, що в подальшому погашення і по тілу кредиту не проводилося. Виходячи із умов кредитування, після невнесення щомісячного платежу до 25 числа місяця, що слідує за звітним, позивач вже із 30.04.2014 р. дізнався про порушення його прав, у зв’язку із невнесенням щомісячних платежів. Судячи із того ж розрахунку, остання сума 56, 94 грн. із обліку «Сальдо поточної заборгованості за кредитом» була зарахована до обліку «Сальдо простроченої заборгованості за кредитом» 30.04.2014 р. Отже, із цього часу, вся сума заборгованості по кредиту була простроченою.

Враховуючи положення ст. 257 ЦК України, до вимог про стягнення заборгованості по тілу та процентам за користуванням кредитом має застосовуватися загальний строк позовної давності – три роки. А до вимог щодо стягнення пені та штрафу за несвоєчасне виконання зобов’язання за договором має застосовуватися спеціальна позовна давність – один рік.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Таким чином, виходячи із згаданої вище норми, з урахуванням норми п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК, неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню у межах трирічного строку позовної давності за період фактичного невиконання основного зобов’язання, але не більше ніж за один рік.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовна заява від 17.10.2018 р. № б/н надійшла до Веселівського районного суду Запорізької області 06.11.2018 р. Отже, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 4 891, 54 грн., по відсоткам за користуванням кредитом в сумі 10 776, 60 грн. (з 04.06.2007 р. по 31.05.2015 р.) пред’явлені після закінчення строку позовної давності, що враховуючи положення ч. 4 ст. 267 ЦК України, є підставою для відмови в їх задоволенні.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Тобто, право позивача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання» (п.п. 54, 91 Постанови Великої Палати ВС від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12).

За таких обставин, додатково відсутні підстави для задоволення позову в частині щодо стягнення з відповідача процентів за період 01.06.2015 р. по 29.09.2017 р. в сумі 94149,70 грн.

На підставі викладеного та ст. ст. 15,16, 256,258,261, 266,267,549, 551,1048, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, керуючись ст. ст. ст. ст.1-13, 81, 89,141,258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 109 817,84 грн. за кредитним договором № б/н від 07.05.2007 р. – відмовити.

Застосувати до вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 4891,54 грн. та по відсоткам за користуванням кредитом в сумі 10 776, 60 грн. (з 04.06.2007 р. по 31.05.2015 року) строк позовної давності.

Судові покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасована, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 25.02.2019 р.

Суддя

Веселівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_4

19.02.2019