Ухвала суду № 80074187, 20.02.2019, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 239/150/17

Провадження № 1-кп/242/265/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Любчика О.В., за участю секретаря Каменської А.С., прокурора Пономарьова С.О., захисника Герасимець М.В., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Селидове обвинувальний акт у кримінальному провадженні, зареєстрований в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 22017050000000108 від 09 березня 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Копейськ Челябінської області, РФ, громадянина України, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України,

встановив:

В провадженні Селидівського міського суду Донецької області перебуває кримінальне провадження стосовно ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.110 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 у підготовче судове засідання не з'явився, про час та місце проведення підготовчого судового засідання був чотири рази повідомлений в порядку ст. 297-5, п.3 ч.3 ст. 323 КПК України шляхом публікації виклику в газеті "Урядовий кур'єр" та розміщення оголошення на вебсайті судової влади України.

У підготовчому судовому засіданні, прокурор заявив клопотання про здійснення спеціального судового провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_2, обґрунтовуючи його тим, що досудове розслідування здійснювалось відповідно до глави 24-1 КПК України. 10 березня 2017 року було складене письмове повідомлення про підозру стосовно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 110 КК України та 13 вересня 2016 року останнього оголошено у розшук. Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 22.03.2017 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування. Виклик обвинуваченого здійснювався відповідно до ст. 297-5 КПК України. Наразі достовірно відомо, що обвинувачений переховується від суду на тимчасово окупованій території Донецької області та знає про розпочате кримінальне провадження. Просить постановити ухвалу про здійснення спеціального судового провадження у відсутності обвинуваченого.

Захисник Герасимець М.В. просив суд вирішити клопотання на розсуд суду та зазначив, що з обвинуваченим не спілкувався, не бачив його, місцезнаходження обвинуваченого йому невідомо. Крім того, значив, що прокурором не доведено, що ОСОБА_2 знає про кримінальне провадження та останній перебуває на тимчасово окупованій території Донецької області.

Вислухавши учасників кримінального провадження, вивчивши клопотання та надані матеріали, суд дійшов до наступного.

Відповідно до вимог Розділу ІV КПК України участь обвинуваченого під час підготовчого судового засідання та судового розгляду є обов'язковою, що відповідає загальним засадам кримінального провадження: законність (ст. 9 КПК України), забезпечення права на захист (ст. 20 КПК України) та доступ до правосуддя (ч.3 ст.21 КПК України) а, також гарантіям, закріпленим міжнародними нормативно-правовими актами в сфері захисту прав людини.

Як зазначено у ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Сторона обвинувачення зобов'язана використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, прав на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя) у разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia).

Відповідно ч. 1 ст. 20 КПК України підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Право обвинувачуваного захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, є істотним елементом засобів процесуального захисту, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. Крім того у § 3 (d) статті 14 частини III Міжнародного пакту, зазначено, що кожен має право при розгляді будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення бути судимим у його присутності та захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним самим захисника; якщо він не має захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника в будь-якому разі, коли інтереси правосуддя того вимагають, безплатно для нього в усякому такому випадку, коли він не має достатньо коштів для оплати цього захисника.

Таким чином, особиста присутність особи у судовому процесі виділена як одна з найбільш фундаментальних гарантій права на справедливий розгляд справи, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., відповідно до якої «кожна людина має право під час будь-якого кримінального обвинувачення, що їй пред'явлене, на справедливий розгляд справи судом».

Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.

Пунктом 20-1 Перехідних положень КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, а також у цьому пункті, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук, чи який понад шість місяців переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно якого наявні фактичні дані, що він перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції.

Процедури іn absentia неминуче припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання обвинуваченого. У прецедентній практиці Європейського суду з прав людини (рішенні «Меденіца проти Швейцарії») були вироблені критерії, яким має відповідати таке провадження. При цьому Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.

Ключове значення в цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійсненне відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (справа «Сейдовіч проти Італії»). Повідомлення має бути зроблене офіційно, а твердження про наявність повідомлення з листів родичів (справа «Т. проти Італії») або від співробітників засобів масової інформації (справа «Шомоді проти Італії»), є необґрунтованими.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні не надав належні та допустимі докази про те, що обвинувачений ОСОБА_2 знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, а відповідно до ст. 323 КПК України спеціальне судове провадження може бути застосовано лише тоді, коли обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате відносно нього кримінального провадження. З матеріалів справи вбачається, що особисто підозра ОСОБА_2 не вручалась. Суду не надано доказів щодо перетину державного кордону відносно громадянина ОСОБА_2.

Відсутні докази, на час розгляду справи, перебування обвинуваченого ОСОБА_2 на території проведення ООС або на непідконтрольній Україні території, тому суд вважає, що підстави для здійснення спеціального судового провадження відсутні.

Крім того, суд зауважує, що незважаючи на здійснення спеціального досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, суд не зобов'язаний призначити спеціальне судове провадження, оскільки стороною обвинувачення потрібно саме довести наявність зазначених вище обставин, які б дозволяли призначити спеціальне судове провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження задоволенню не підлягає.

У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу (ч. 6 ст. 9 КПК України).

Статтею 335 КПК України передбачено право суду зупинити провадження у разі розшуку обвинуваченого.

Разом з тим, зважаючи на те, що проведення судового засідання у відсутності обвинуваченого неможливо та на даний час його місцезнаходження органом досудового розслідування не встановлено, суд вважає за необхідне на підставі пунктів 2, 10, 13, 14, 15, 16 ч. 1, ч. 2 ст. 7, ст. 335 КПК України оголосити обвинуваченого ОСОБА_2 в розшук, а провадження по справі зупинити до його розшуку.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 323, 335, 372 КПК України, суд,

ухвалив:

в задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, відмовити.

Оголосити розшук ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Копейськ Челябінської області, РФ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

Зупинити судове провадження до розшуку обвинуваченого.

Копію ухвали для виконання направити начальнику Селидівського ВП Покровського ВП ГУНП України в Донецькій області та для контролю прокурору відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби прокуратури Донецької області, прокуроруСелидівського відділу Красноармійського місцевої прокуратури Пономарьову С.О.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення судом.

Ухвала суду окремому оскарженню не підлягає. Заперечення на неї може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Повний текст виготовлено 25 лютого 2019 року.

Суддя О.В. Любчик