Рішення № 80073753, 21.02.2019, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/4013/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Саржевська І. В.

за участю секретарів - Олійник С.М., Снігирьової О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лиман за відсутністю сторін в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Виконавчий комітет Лиманської міської ради Донецької області, про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

12 листопада 2018 року позивач звернувся до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_3, третя особа: Виконавчий комітет Лиманської міської ради Донецької області, про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням (а.с. 5-6, 49-52).

23.01.2019 року позивач ОСОБА_1 надав суду уточнюючу позовну заяву.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, просять справу розглянути без їх участі, позовні вимоги підтримують повністю, не заперечують проти заочного розгляду справи у разі неявки в судове засідання відповідача, про що суду надали відповідні заяви (а.с.25, 78-79).

Відповідач ОСОБА_3, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 76), в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про розгляд справи без його участі та відзиву на позовну заяву суду не надав.

Третя особа Виконавчий комітет Лиманської міської ради Донецької області будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання представник не прибув, але надав заяву в якій просить справу розглянути без представника та винести рішення на розсуд суду (а.с.72,73).

Ухвалою суду від 21 лютого 2019 року прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі договору дарування 1/2 частки житлового будинку № 2121 від 13 липня 2018 року, посвідченого державним нотаріусом Лиманської державної нотаріальної контори Семеновою І.М., та позивач ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 857 від 25.03.2017 року, виданого державним нотаріусом Лиманської державної нотаріальної контори Семеновою І.М., є спільними власниками по 1/2 частці житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8,9,36-38,60,61-62).

Відповідач ОСОБА_3, зареєстрований за місцем мешкання у цьому будинку, що підтверджено довідкою виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області № 2372 від 29.10.2018 року (а.с.11).

Відповідач за вказаною адресою з 1994 року не мешкає, не користується житлом, не зберігає в приміщенні належне йому майно. Він фактично змінив місце мешкання, однак дотепер не припинив попередньої своєї реєстрації згідно із законодавством України (а.с. 10).

Позивачі здійснюють виконання обов'язків щодо утримання зазначеного житлового будинку в належному стані, виконують інші обов'язки, пов'язані з використанням нерухомості.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Ст. 41 Конституції України проголошує право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

При цьому право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Непорушність права власності проголошена і в низці міжнародних документів (ст. 17 Загальної декларації прав людини (ООН,10.12.1948),ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Нормами ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (ст. 379 ЦК України).

Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається із досліджених судом письмових доказів, позивач ОСОБА_1 на підставі договору дарування 1/2 частки житлового будинку № 2121 від 13 липня 2018 року, посвідченого державним нотаріусом Лиманської державної нотаріальної контори Семеновою І.М., та позивач ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 857 від 25.03.2017 року, виданого державним нотаріусом Лиманської державної нотаріальної контори Семеновою І.М., є спільними власниками по 1/2 частці житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що є чинними і сторонами не оспорюється. Відповідач протягом тривалого часу користувався вказаним житловим приміщенням, але з 1994 року відсутній за адресою реєстрації. Власникам належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

З огляду на це, суд вважає вимоги позивачів стосовно визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, обґрунтованими і приходить до висновку про необхідність задоволення таких вимог.

Керуючись ст. 317, 319, 383, 391, 405 ЦК України, ст. 4, 13, 18, 76-83, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Виконавчий комітет Лиманської міської ради Донецької області, про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, належним на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 (1/2 частка) та ОСОБА_2 (1/2 частка).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження -якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення повинно бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Текст рішення виготовлений 21 лютого 2019 року.

Суддя -