Рішення № 80070295, 25.02.2019, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

25.02.2019 227/5660/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Левченка А.М.,

за участю секретаря судового засідання Черкасової О.В.,

учасники справи у судове засідання не з’явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі Добропільського міськрайонного суду Донецької облсті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області, про визнання права в порядку спадкування на право на земельну частку (пай), справа №227/5660/18, -

ВСТАНОВИВ

21 грудня 2018 року позивач звернулвся до суду з вказаною позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати за ним ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_2, право на отримання в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2 земельної частки (паю) для ведення товарно – сільськогосподарського виробництва, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у резервному фонді Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області, без визначення земельної частки у натурі.

В обґрунтування своїх вимог вказав, що 24.08.1995 року померла його мати ОСОБА_2, після її смерті залишилось спадкове майно, що складається з права на земельну частку (пай), в землях акціонерного – пайового товариства «Червоний Партизан», Добропільського району, Донецької області без визначення меж цієї частки (паю) в натурі (на місцевості), яке належало матері позивача, яка була членом колгоспу«Червоний Партизан». Рішенням Криворізької сільської ради від 26.10.1994 року був виданий Державний акт на право колективної власності на землю ДН №02 колективному сільськогосподарському підприємству АПТ «Червоний Партизан» Добропільського району Донецької області. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №2 від 04.01.1995 р. У зв’язку з тим, що на момент видачі сертифікатів ОСОБА_2 вже померла, тому сертифікат на земельну частку (пай) так і не отримала, проте мала право на земельну частку (пай) в землях колективної власності АПТ «Червоний Партизан». Таким чином, виникла ситуація при якій спадкоємець не може набути право власності на це майно в порядку спадкування через нотаріальну контору.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 грудня 2018 року відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання по справі.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 січня 2019 року підготовче провадження у цивільній справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 14.02.2019 р. о 10:00 год.

Позивач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, звернувся з заявою про здійснення розгляду справи без його участі, за участю його адвоката ОСОБА_3 та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з’явилась, звернулась в суд з заявою про розгляд спави у її відсутності, на позові наполягає та просить його задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з’явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, звернувся до суду з заявою, в якій просив розглянути справу без участі його представника, не заперечували проти задоволення позовної заяви.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши зібрані у справі докази, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши письмові докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив фактичні обставини та відповідні їм цивільні правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 - померла 24.08.1995 року, про що складено відповідний актовий запис № 31 від 25.08.1995 р. та підтверджується свідоцтвом про смерть І-НО № 3,43773 (а.с.10).

Свідоцтвом про народження серії І-НО № 626421 та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № витягу 00021403039, підтверджується, що ОСОБА_1, є сином померлої ОСОБА_2. (а.с.9,13-14).

Як було встановлено судом, на момент смерті 24.08.1995 р. ОСОБА_2, її син ОСОБА_1 фактично проживав разом з нею. (а.с.11).

Судом встановлено, що згідно державного акту на право колективної власності на землю серії ДН №02 від 04 січня 1995 року, виданий АПТ «Червоний Партизан». розташованому в Криворізькій сільській раді народних депутатів Добропільського району Донецької області, у тому що вказаному власнику землі передається у колективну власність 5095,5 га землі в межах згідно планом. Землю передано відповідно до рішення ОСОБА_4 районної ради народних депутатів від 26 жовтня 1994 року.

З додатку №1 до державного акту, до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства вбачається, що під №60 є ОСОБА_2. (а.с.27 звор.стор.).

Відповідно до уточненого списку членів АПТ «Червоний Партизан» Добропільського району Донецької області, також вбачається, що під №60 є ОСОБА_2. (а.с.30 звор.стор.).

Відповідно до відповіді відділу у Добропільському районі головного Держгеокадастру у Донецькій області від 16.11.2018 року, відповідно до рішення Криворізької сільської ради від 26.10.1994 року був виданий Державний акт на право колективної власності на землю №ДН 02 колективному сільськогосподарському підприємству АПТ «Червоний Партизан» Добропільського району Донецької області. Акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №2 від 04.01.1995 р. Списки членів колишнього АПТ «Червоний Партизан» Добропільського району включених в остаточний пайовий розрахунок паювання земель підприємства затверджені Криворізькою сільською радою народних депутатів від 14.05.1996 р. та розпорядженням голови ОСОБА_4 райдержадміністрації «Про затвердження вартості та розміру в умовних кадастрових гектарах земельної частки (пай) для видачі сертифікатів по АПТ «Червоний Партизан» від 27.05.1996 №239. ОСОБА_2 до вищевказаних списків членів колективної власності колишнього АПТ «Червоний Партизан», як наслідок сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім’я ОСОБА_2 не був виписаний та не видавався. В списках які додаються до Державного акту на право колективної власності на землю №ДН 02 колективного сільськогосподарського підприємства АПТ «Червоний Партизан» значиться ОСОБА_5. (а.с.24).

Відповідно до довідок Криворізької сільської ради від 19.02.2019 року №394 та №395, згідно погосподарських книг за період з 1976 року по теперішній час на території Криворізької сільської ради, ОСОБА_5 не була зареєстрована та не проживала, проте, ОСОБА_2 (дівоче прізвище Довгопола) за період з 1976 по 1995 роки була зареєстрована та проживала в с.Криворіжжя та працювала в колгоспі «Красний Партизан».

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03.12.2018 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті 24.08.1995 року матері ОСОБА_2, на спадкове майно, яке складається з права на земельну частку (пай) в землях акціонерно – пайового товариства «Червоний Партизан» Добропільського району Донецької області. (а.с.15).

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, після смерті ОСОБА_2, померлої 24.08.1995 року, відкривалася спадкова справа №727208 від 09.04.1996 р., має архівний статус до 01.12.2000, у нотаріуса №51 місце заведення ОСОБА_4 державна нотаріальна контора. (а.с.12).

Разом з тим, враховуючи, що спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилась до 1 січня 2004 року, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема правила ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини та кола спадкоємців за законом.

За правилом ст.548 УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина вважається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

З матеріалів вбачається факт прийняття спадщини позивачем.

Як слідує з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Згідно пункту 2 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95м «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

В статті 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» зазначено, що сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай).

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розд. X «Перехідні положення» ЗК). Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних, та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, при цьому відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вказане узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини в п. 45 рішення від 10 квітня 2008 року в справі «Вассерман проти Росії», згідно якої засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Підставою звернення позивача до суду з даним позовом є неможливість оформлення права на земельну частку (пай), у зв'язку із тим, що його мати за життя не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) в землях акціонерно –пайового товариства «Червоний Партизан» Добропільського району Донецької області, проте вбачається, що вона працювала в АПТ «Червоний Партизан» та входила до членів колективної власності зазначеного товариства, та значиться в списках, які додаються до Державного акту на право колективної власності на землю №ДН 02.

Слід також вказати, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини численними рішеннями сформувала позицію, про те, що держава під час виконання своїх функцій, щодо захисту права власності має дотримуватись принципу правомірних або законних очікувань громадян, а також утримуватись від необґрунтованого пасивного втручання у разі якщо такі очікування на оформлення права власності за особою підтвердженні будь-якими засобами, передбаченими національним законодавством. Правомірні очікування виникають в особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала всі підстави вважати таке рішення дійсним і розраховувати на певний стан речей.

Відповідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, існує негативний обов'язок з боку держави не втручатись у мирне володіння майном, шляхом визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожному громадянину України, згідно статті 14 Конституції України гарантується право на землю.

У відповідності до пункту «а» ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Абзацом 7 статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що право на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з нормами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Згідно положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Таким чином, враховуючи, що спадкодавець ОСОБА_2 внесена до списків членів колишнього АПТ «Червоний Партизан» Добропілсьького району Донецької області, хоча сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім’я ОСОБА_2 не був виписаний та не видавався, спадкоємець ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті матері, а тому суд вважає, що позивач має право в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 на земельну частку (пай) із земель колишнього АПТ «Червоний Партизан», яка знаходиться на території Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України та залишає за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 78, 80, 81, 141, 263-265 ЦПК України,-

УХВАЛИВ

Позов ОСОБА_1 до Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області, про визнання права в порядку спадкування на право на земельну частку (пай) - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, право на отримання в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2, яка померла 24.08.1995 року, земельної частки (паю) для ведення товарно – сільськогосподарського виробництва, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у резервному фонді Криворізької сільської ради Добропілсьького району Донецької області, без визначення земельної частки у натурі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

позивач – ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4;

відповідач – Криворізька селищна рада, код ЄДРПОУ 04343168, адреса місцезнаходження: Донецька область, Добропільський район, с. Криворіжжя, вул.Центральна.

Суддя А.М. Левченко

25.02.2019