Ухвала суду № 80069505, 25.02.2019, Голованівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 386/108/19

Провадження № 2/386/144/19

УХВАЛА

про прийняття позовної заяви до розгляду

та відкриття провадження у справі

25 лютого 2019 року смт. Голованівськ

Суддя Голованівського районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_1

розглянувши позовну заяву ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності,

встановив:

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 05.02.2019 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності.Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28 квітня 1990 року сторони зареєстрували шлюб у Перегонівській сільській раді Голованівського району Кіровоградської області, актовий запис №11. Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 25.04.2016 шлюб між сторонами було розірвано. В період перебування у шлюбі 20.11.1996 сторонами за спільні кошти сім’ї було набуто певне рухоме майно, яке фактично було розділено між сторонами. Крім того, в цей же період сторонами на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку було придбано житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований по пров. Митрофанівському (Кошового), 13 в с. Перегонівка Голованівського району Кіровоградської області. За спільної згоди сторін під час укладення договору купівлі-продажу будинку покупцем за договором виступав відповідач. Питання щодо поділу зазначеного вище житлового будинку сторонами не вирішувалось. Представник позивача зазначає, що на даний час відповідач стверджує, що зазначений житловий будинок є його особистою власністю та відмовляється здійснити його поділ у позасудовому порядку. Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про власність» №697-ХІІ від 07.02.1991 (далі - Закон №697-ХІІ від 07.02.1991), який був чинним станом на дату виникнення спірних правовідносин, була передбачена можливість набуття громадянами у власність майна на підставі угод не заборонених законом. При цьому ч. 1 ст. 227 Цивільного кодексу Української РСР (далі – ЦК УРСР), який був чинним до 01.01.2004, встановлено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору. Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої ради народних депутатів. Разом з тим, ЦК УРСР не передбачав правових наслідків недодержання вимог ч. 2 ст. 227 про реєстрацію нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу за участю громадянина. Також ЦК УРСР не пов’язував виникнення у набувача за договором права власності на жилий будинок зі здійсненням його державної реєстрації, визначаючи моментом виникнення права власності сам момент передачі речі. Представник позивача вказав, що оскільки в нотаріальних договорах про відчуження жилих будинків на той час, як правило, спеціально не йшлося про момент виникнення у набувача права власності, вважалося, що при нотаріальному посвідчення договору відбувалася символічна передача жилого будинку, вручення ключів тощо. Отже, у будь-якому разі право власності на жилий будинок за договором про його відчуження виникало у набувача з моменту нотаріального посвідченого цього договору. Представник позивача вважає, що до часу набрання чинності Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004, виникнення права власності на об’єкти нерухомого майна на підставі договорів не залежало від державної реєстрації. В свою чергу ч. 1 ст. 112 ЦК УРСР встановлювала, що майно може належати на праві спільної власності двом чи кільком громадянам. При цьому відповідно до ст. 16 Закону №697-ХІІ від 07.02.1991 майно, нажите подружжям за час шлюбу належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюються цим законом і Кодексом про шлюб та сім’ю України (далі – КпШС України). Відповідно до ст. 22 КпШС України, який був чинним до 01.01.2004, майно нажите подружжям за час шлюбу є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Виходячи з аналізу наведених норм законодавства, представник позивача зазначає, що спірний житловий будинок, який було нажито сторонами в період перебування в шлюбі, є спільною сумісною власністю подружжя, а той факт, що саме відповідач був зазначений стороною договору купівлі-продажу, не позбавляє позивача права на частку в такому майні. Конструкція норми ст. 22 КпШС України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. У свою чергу тягар доказування обставин, необхідних для спростування цієї презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Оскільки добровільної згоди між сторонами щодо поділу спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами не досягнуто, представник позивача вважає, що за сторонами має бути визнано право власності по Ѕ ідеальній частці житлового будинку за кожним. Враховуючи зазначені обставини, посилаючись на ст.ст. 112, 128, 227 ЦК УРСР, ст.ст. 22, 24, 28 КпШС України, ст.ст. 12, 16 Закону №697-ХІІ від 07.02.1991, представник позивача з урахуванням уточненої позовної заяви, поданої до відкриття провадження у справі 15.02.2019, просить визнати за позивачем право власності на Ѕ частину будинку з надвірними будівлями №13, який розташований по пров. Митрофановському (Кошового) в с. Перегонівка Голованівського району Кіровоградської області; стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Позовна заява відповідає вимогам ст.ст. 175-177 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

Підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення або відмови у відкритті провадження у справі не вбачається.

Враховуючи вимоги ст. 274 ЦПК України, справа має розглядатись за правилами загального позовного провадження, оскільки спір в даній справі виник з сімейних відносин, хоч і щодо поділу майна подружжя, але при цьому враховується значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорія та складність справи, твердження представника позивача про відсутність відомостей про фактичну вартість спірного майна, з метою встановлення якої, є необхідність у з'ясуванні цих обставин в сторін.

Керуючись ч. 5 ст. 128, ст.ст. 187, 189, 190, 196, 258-261, 274, 353 ЦПК України, суддя –

постановив:

Прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності.

Визначити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 18 березня 2019 року на 15 годин 30 хвилин в залі судових засідань Голованівського районного суду Кіровоградської області за адресою: смт. Голованівськ Кіровоградської області, вул. Соборна, 18; поштовий індекс 26500; веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається: https://court.gov.ua/sud1104/.

Копії ухвали про відкриття провадження у справі надіслати учасникам справи. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі відповідачу надіслати копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов за нормами ст.ст. 178, 191 ЦПК України тривалістю п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Роз’яснити відповідачу, що копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються: 1) докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. До відзиву, підписаного представником відповідача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Роз’яснити відповідачу його право пред’явити зустрічний позов за нормами ст.ст. 193, 194 ЦПК України у строк для подання відзиву.

У відповідності до ч. 1 ст. 212 ЦПК України, роз'яснити учасникам справи, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у зв'язку з наявністю у Голованівському районному суді Кіровоградської області відповідної технічної можливості.

Місце проживання позивача ОСОБА_3: с. Грушка Благовіщенського району Кіровоградської області, вул. Драчука, буд. №36; поштовий індекс 26420.

Місце проживання відповідача ОСОБА_4: с. Перегонівка Голованівського району Кіровоградської області, пров. Митрофанівський, буд. №13; поштовий індекс 26522.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена лише в частині недотримання правил підсудності в апеляційному порядку шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Голованівський районний суд Кіровоградської області.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Гарбуз О. С.