Рішення № 80068752, 21.02.2019, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/4120/17

2/214/319/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 лютого 2019 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Попова В.В.

при секретарі - Джемерчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2, до Національного університету «Одеська юридична академія» про стягнення заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строку її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованузаробітну плату за роботу понад встановлену місячну норму робочого часу за період з жовтня 2008 року по червень 2013 року, включно, в сумі 7718,19 грн., доплату за роботу у нічний час за період з жовтня 2008 року по червень 2013 року, включно, в сумі 7161,80 грн., індексацію заробітної плати за 2008 - 2009 роки в сумі 2409,72 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати за роботу понад встановлену місячну норму робочого часу в сумі 12992,76 грн., компенсацію доплати за роботу у нічний час в сумі 8803,22грн., компенсацію індексації заробітної плати в сумі 3702,75 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 15 липня 2013 року по 07 червня 2018 року в сумі 85886,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з 26 серпня 2005 року по 14 липня 2013 року перебував у трудових відносинах з Національним університетом «Одеська національна юридична академія», в якому працював сторожем Криворізького навчального центру (з 06.06.2011 року – Криворізького факультету). Наказом ректора університету від 12 липня 2013 року був звільнений з роботи 14 липня 2013 року за власним бажанням за ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України. В день звільнення повний розрахунок із звільненим працівником проведений не був. Про наявність боргу позивачу стало відомо у 2017 році після проведення університетом виплат колишнім працівникам Криворізького факультету, які працювали разом з позивачем, на виконання судових рішень. У липні 2017 року позивач звернувся до суду за захистом порушених трудових прав.

21 липня 2018 року позивач ОСОБА_1 помер. До участі у справі в якості правонаступника ОСОБА_1 була залучена його дружина ОСОБА_2, як особа, що прийняла спадщину.

Правонаступник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх у повному обсязі, просила розглянути справу за її відсутності.

Представник правонаступника позивача ОСОБА_3 у судове засідання надала письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила розглянути справу за її відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судове засідання надала письмову заяву, в якій наполягала на закритті провадження у справі, з посиланням на ст.1227 ЦК України вважає, що правонаступництво відносно зазначених вимог відсутнє, оскільки за життя спадкодавця будь-які суми не були присуджені судом.

Також, 20 квітня 2018 року представник відповідача надала суду відзив на уточнену позовну заяву ОСОБА_1, в якому позовні вимоги визнала частково, не заперечує проти стягнення з НУ «ОЮА» на користь позивача заборгованість з виплати заробітної плати за роботу у нічний час в сумі 7161,80 грн., індексації заробітної плати в сумі 2409,72 грн. Визнає, що заборгована сума заробітної плати за роботу понад встановлену норму робочого часу дійсно складає 7718,19 грн., але вважає, що зазначена сума повинна бути зменшена на суму отриманої позивачем доплати 30% до посадового окладу за тимчасово відсутніх працівників 3771,30 грн., заперечує проти задоволення вимоги про стягнення компенсації заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у зв’язку із несплатою позивачем судового збору при зверненні до суду із зазначеною вимогою, просила розглянути справу за її відсутності.

Суд, керуючись вимогами ст. 77 ЦПК України, згідно якої предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до наступного.

Згідно відомостей з трудової книжки ОСОБА_1, останній 26.08.2005 року був прийнятий до Одеської національної академії сторожем та 14.07.2013 року звільнений за власним бажанням (Т.1 а.с. 28-31).

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 р. за №1564р Одеську національну юридичну академію реорганізовано в Національний університет «Одеська юридична академія».

Згідно довідок відповідача про заробітну плату ОСОБА_1 від 26.12.2017 р. №80/4, 80/5, 80/6, 80/7, 80/8, 80/9 доплата за роботу у нічний час за період з жовтня 2008 року по червень 2013 року, включно, доплатаза роботу понад встановлену місячну норму робочого часу за період з жовтня 2008 року по червень 2013 року, включно, не нараховувалась. Індексація заробітної плати в 2008 році не нараховувалась, у 2009 році – у січні нараховані 41,21 грн. (Т. 1 а.с. 148-153). Доплата 30% до посадового окладу нараховувалась у липні, серпні, листопаді 2008 р., липні, серпні, листопаді, грудні 2009 р., червні, липні, серпні, жовтні, листопаді 2010 р., липні, серпні, жовтні, листопаді 2011 р., червні, вересні, листопаді, грудні 2012 р.

Згідно довідки відповідача від 26.12.2017 р. №80/10 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 69,94 грн. (Т.1 а.с. 154).

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Спір про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строку її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку виник за позовом ОСОБА_1 і не був вирішений за його життя, тому суд доходить висновку, що позовні вимоги мають бути вирішені за участю особи, яка залучена до участі у справі в якості правонаступника позивача.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст.98 КЗпП України - оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Стаття 2 Закону України «Про оплату праці» визначає структуру заробітної плати. Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

У відповідності до статті 22 Закону України «Про оплату праці» суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Статтею 233 КЗпП України, визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, станом на день розгляду справи заборгованість по заробітній платі не виплачена.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд уважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь правонаступника позивача заборгованості з невиплаченої заробітної платиза роботу понад встановлену місячну норму робочого часу за період з жовтня 2008 року по червень 2013 року, включно, в сумі 7718,19 грн., доплати за роботу у нічний час за період з жовтня 2008 року по червень 2013 року, включно, в сумі 7161,80 грн., індексації заробітної плати за 2008 - 2009 роки в сумі 2409,72 грн. є обґрунтованими, підтверджені письмовими доказами, в частині її наявності та розміру визнані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача щодо зменшення суми заробітної плати за роботу понад встановлену місячну норму робочого часу через доплату до посадового окладу в розмірі 30% за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.

Згідно ст. 106 КЗпП України, у разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, в подвійному розмірі годинної ставки. Посилання відповідача на те, що причиною збільшення кількості годин, відпрацьованих протягом місяця, стала заміна тимчасово відсутнього працівника, не є підставою порушення законодавства щодо оплати праці.

Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13, в разі проведення таких робіт за розпорядженням або з відома роботодавця години роботи понад нормальну тривалість робочого дня, а в разі підсумованого обліку робочого часу - понад установлений робочий час в обліковому періоді оплачуються при погодинній системі оплати праці - у подвійному розмірі годинної ставки.

Позивач працював понад установлений робочий час згідно графіка, встановленого відповідачем, про що ним було зазначено у табелях робочого часу ОСОБА_1 (Т.1 а.с. 34-45, 184-247, Т.2 а.с. 1-31), тому заробітна плата за роботу поза нормою не може бути зменшена у зв’язку із виплатою доплат і надбавок, призначених працівнику з інших підстав.

Щодо решти позовних вимог, суд зазначає наступне.

У відповідності до норми ст. 34 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р., Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 р. та Постанови КМУ від 21.02.2001р. №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» у разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток, підприємство зобов’язане виплатить працівнику компенсацію втрати частини заробітної плати в зв’язку з порушенням строків її виплати.

Грошова компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати є гарантією прав робітника на компенсацію втрати її частини, санкцією за несвоєчасну виплату заробітної плати, обов’язок з нарахування та сплати якої, згідно ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», покладено на підприємство, яке зобов’язано виплатити громадянам суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 цього Закону).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду із позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу, за відповідний місяць (після утримання податку й обов’язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення компенсації. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом та є загальновідомими.

Сума компенсації втрати частини заробітної плати в нічний час в зв’язку із порушенням строків її виплати складає 8803,22грн.

Сума компенсації втрати частини заробітної плати за роботу понад встановлену місячну норму робочого часу в зв’язку із порушенням строків її виплати складає 12992,76 грн.

Сума компенсації втрати частини індексації заробітної плати в зв’язку із порушенням строків її виплати складає 3702,75 грн.

Суд погоджується з розрахунком, складеним позивачем за його життя, відповідачем вказаний розрахунок не спростовано (Т.2 а.с. 50-62).

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до положень ч.1 ст.1 Протоколу 1 Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття «майно» може означати «існуюче майно» або активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (Case of Stretch v the United Kingdom).

Виходячи з наведеного, право позивача на отримання компенсації заробітної плати у зв’язку з порушенням строку її виплати, встановленого Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» - є майном у розумінні ч.1 ст.1 Протоколу 1 Конвенції, а невиплата заробітної плати, в структуру якої входить і компенсація, є порушенням майнового права позивача.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що підстави, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог щодо стягнення компенсації втрати частини заробітної плати в зв’язку з порушенням строків її виплати, підтверджуються наявними в матеріалах доказами, позов в цій частині є таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв’язку з положеннями ст.ст. 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В разі не проведення розрахунку у зв’язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум, вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Оскільки відповідачем не надано доказів на спростування факту непроведення повного розрахунку з позивачем в день звільнення та не встановлено відсутність вини відповідача в цьому, суд приходить до висновку про відповідальність відповідача, відповідно до ст. 117 КЗпП України.

Матеріалами справи встановлено що, позивач звільнився з навчального закладу відповідача 14 липня 2013 року, в день звільнення не були виплачені належні йому суми заробітної плати.

Таким чином, приймаючи до уваги вказані положення чинного законодавства та факт нездійснення з позивачем остаточного розрахунку при звільненні суд приходить до висновку про наявність правових підстав на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з дня, наступного за днем звільнення, тобто з 15 липня 2013 року, по день уточнення позовних вимог позивачем 07 червня 2018 року.

При розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Формула для визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні передбачена у п.п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, і є наступною: розмір середньоденної заробітної плати помножений на кількість робочих днів затримки розрахунку. Середньоденна заробітна плата визначається так: сума зарплати за 2 місяці, що передують події, з якою пов'язана виплата, поділена на кількість відпрацьованих робочих днів за 2 місяці, що передують події, з якою пов'язана виплата.

Абз. 1 п. 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. (Абзац перший пункту 8 Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №1398 від 30.07.1999 року).

Так, позивач звільнився із займаної посади 14.07.2013 року. Для розрахунку середньоденної заробітної плати взято виплати за останні два календарні місяці фактичної роботи, що передують місяцю звільнення, а саме квітень та травень 2013 року на підставі довідки ПФУ (форма ОК-5 від 17.10.2017 р.). У квітні 2013 року відпрацьовано 22 робочих днів, нараховано 1720,50 грн., у травні 2013 року відпрацьовано 19 робочих днів, нараховано 1147,00 грн., при цьому середньоденна заробітна плата становить 69,94 грн. ((1720,50+1147,00)/(22+19)), що також не заперечується відповідачем та підтверджується довідкою від 26.12.2017 року №80/10 (Т. 1 а.с. 154).

Тривалість затримки розрахунку при звільненні станом на 07 червня 2018 року, виходячи з розрахунку, складеного позивачем за життя, становить 1228 робочих днів:

За 2013 рік (з 15.07.2013 р.) – 121 робочий день,

За 2014 рік – 251 робочий день,

За 2015 рік – 250 робочих днів,

За 2016 рік – 251 робочий день,

За 2017 рік - 248 робочих днів,

За 2018 рік (по 07.07.2018 р.) - 107 робочих днів

Відтак, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.07.2013 року по 07.07.2018 року становить 85 886 грн. 32 коп. (69 грн. 94 коп. (середньоденна заробітна плата) х 1228 (кількість робочих днів затримки розрахунку) (згідно розрахунку позивача, з яким погоджується суд) та підлягає стягненню з відповідача на користь правонаступника позивача.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що позовні вимоги в частині стягнення компенсації втрати частини заробітної плати в зв’язку із порушенням строків її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні необхідно залишити без розгляду у зв’язку із несплатою позивачем судового збору при поданні позову та збільшенні позовних вимог, виходячи с наступного.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Законом України від 03.10.2017 №2147-VІІІ внесені зміни до ЗУ «Про судовий збір». За змістом ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» в редакції від 03.10.2017, чинній на дату подання позовної заяви, не передбачено звільнення від сплати судового збору позивача у справах що виникають із трудових правовідносин (зокрема про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку.) Враховуючи положення п. 1 ст. 6 Конвенції та прецеденту практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що за позовні вимоги про стягнення заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строку її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, які суд вирішує при задоволенні вимог про стягнення заробітної плати, останні мають похідний характер від первісних, судовий збір при пред’явленні позову не сплачується.

Крім того, позивачем, разом с подачею до суду уточненого позову, за яким збільшено суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, сплачено судовий збір в сумі 858,86 грн.

Суд не вбачає підстав для застосування принципу співмірності та зменшення розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні виходячи з наступного: позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати задоволені повністю, сума заробітної плати, заборгована з вини відповідача (42 788,44 грн.) є значною у порівнянні із середнім заробітком позивача (1433,77 грн.)

Таким чином обставини, якими позивач обґрунтовує свої уточнені вимоги, знайшли своє підтвердження в ході судового засідання і вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.15, 16 ЦК України, ст. ст.47, 116, 117 КЗпП України, ст.ст.2, 3, 22, 34 Закону України «Про оплату праці», ст.ст.1, 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», ст.ст. 2, 4, 12, 13, 133, 141, 223, 258-260, 263-265, 280-281, 430 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1,правонаступником якого є ОСОБА_2, до Національного університету «Одеська юридична академія» про стягнення заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строку її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Національного університету «Одеська юридична академія» (код ЄДРПОУ 20933314, що знаходиться за адресою: 65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 23) на користь правонаступника ОСОБА_1, померлого 21 липня 2018 року, ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстровану за адресою: 50071, АДРЕСА_1) заробітну плату за роботу понад встановлену норму робочого часу в сумі 7 718 (сім тисяч сімсот вісімнадцять) гривень 19 копійок, заробітну плату за роботу у нічний час у сумі 7 161 (сім тисяч сто шістдесят одну) гривню 80 копійок, індексацію заробітної плати у сумі 2 409 (дві тисячі чотириста дев’ять) гривень 72 копійки, компенсацію заробітної плати за роботу понад встановлену норму робочого часу в сумі 12 992 (дванадцять тисяч дев’ятсот дев’яносто дві) гривні 76 копійок, компенсацію втратити частини доплати за роботу у нічний час у зв’язку з порушенням строків виплати в сумі 8 803 (вісім тисяч вісімсот три) гривні 22 копійки, компенсацію втрати частини індексації заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати в сумі 3702 (три тисячі сімсот дві) гривні 75 копійок, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 85 886 (вісімдесят п’ять тисяч вісімсот вісімдесят шість) гривень 32 копійки.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Національного університету «Одеська юридична академія» (код ЄДРПОУ 20933314, що знаходиться за адресою: 65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 23) на користь правонаступника ОСОБА_1, померлого 21 липня 2018 року, ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстровану за адресою: 50071, АДРЕСА_1) заробітної плати за один місяць в сумі 1433 (одна тисяча чотириста тридцять три) гривні 77 копійок.

Стягнути з Національного університету «Одеська юридична академія»» (код ЄДРПОУ 20933314, що знаходиться за адресою: 65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога,23) на користь правонаступника ОСОБА_1, померлого 21 липня 2018 року, ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстровану за адресою: 50071, АДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 858 (шістсот сорок) гривень 86 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Попов