Рішення № 80067393, 07.02.2019, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/3243/18

Провадження № 2/210/285/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"07" лютого 2019 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді Хлистуненко О.В.

секретаря судового засідання Недолуги Л.В.

за участю:

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального закладу «Криворізька міська лікарня №1 Дніпропетровської обласної ради» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась з позовом до Комунального закладу «Криворізька міська лікарня №1 Дніпропетровської обласної ради» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначила, що згідно наказу була прийнята на роботу до КЗ «Міська лікарня №1» м. Кривого Рогу на посаду економіста економічної служби, рішенням Дніпропетровської обласної ради було змінено назву лікарні на КЗ «Криворізька міська лікарня №1 Дніпропетровської обласної ради». Наказом №72-к від 26.06.2012 року була переведена на посаду провідного економіста економічного відділу лікарні, на якій працювала по час звільнення. Згідно протоколу №5 звітно-виборних зборів первинної профспілкової організації КЗ «Криворізька міська лікарня № 1 ДОР» вона була обрана до її профспілкового комітету. 19 березня 2018 року її було ознайомлено з повідомленням, що посаду провідного економіста економічного відділу, яку вона займала – скорочено та було запропоновано тимчасово вільні посади, 0,5 посади агента з постачання господарського-обслуговуючого персоналу на час фактичного виходу з відпустки по догляду за дитиною з посадовим окладом 4 розряду та 0,5 посади провідного економіста кабінету профілактичних оглядів з посадовим окладом 10 розряду, з оплатою пропорційно відпрацьованому часу. Про що згоду чи відмову запропоновано надати протягом трьох робочих днів до відділу кадрів. Під час ознайомлення з повідомленням вона зробила відмітку про заперечення щодо обмеження у часі для прийняття рішення. Пропозицією від 26.04.2018 року їй запропоновано зайняти тимчасово вільну посаду оператора комп’ютерного набору господарського обслуговуючого персоналу на час до 28.12.2019 року до моменту виходу основного працівника з відпустки по догляду за дитиною. Позивач зробила відмітку, що пропонована посада не відповідає її освіті, спеціальності, кваліфікації, не зрозуміло, які будуть її трудові обов’язки та розмір оплати праці, тому не в змозі оцінити дану пропозицію. На засіданні профспілкової організації 02.05.2018 року розглядалось подання в.о. головного лікаря КЗ «Криворізька міська лікарня № 1 ДОР» щодо надання згоди на розірвання трудового договору відносно неї, за результати розгляду якого згоду на розірвання трудового договору за п. 1 ст. 40 КЗпП України не надано. В день звільнення, 21.05.2018 року її ознайомлено з пропозицією про переведення, згідно якої пропонувалась тимчасово вільна посада економіста економічного відділу на час листка непрацездатності ОСОБА_5, економіста економічного відділу 9 розряду. Після ознайомлення зробила відмітку, що оскільки переведення на тимчасово вільну посаду на період лікарняного немає певного часу на працевлаштування та не вказаний конкретний розмір заробітної плати за даною спеціальністю, не ознайомлена з посадовими обов’язками, тому вона не може, як результат оцінити дану пропозицію. Всупереч відсутності згоди на звільнення, вона була незаконно звільнена з посади, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, на підставі наказу від 17 травня 2018 року. Вважає звільнення без згоди профспілкової організації відповідачем порушено вимоги закону та її конституційне право на працю. Крім того, вона мала бути залишена на роботі, оскільки має переважне право так, як в сім’ї немає інших працівників з самостійним заробітком, утримує неповнолітню доньку, бо батько дитини не приймає участь у вихованні та утриманні дитини.

Тому просить суд, визнати незаконним та скасувати наказ про припинення трудового договору (контракту) №62-к від 17 травня 2018 року в частині звільнення ОСОБА_2 з посади провідного економіста КЗ «Криворізька міська лікарня №1 Дніпропетровської обласної ради» та поновити на зазначеній посаді; стягнути з КЗ «Криворізька міська лікарня №1 Дніпропетровської обласної ради» на користь ОСОБА_2 оплату за вимушений прогул з 22.05.2018 року по 20.06.2018 року у розмірі 6495,28 грн. та рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді провідного економіста КЗ «Криворізька міська лікарня №1 Дніпропетровської обласної ради» допустити до негайного виконання.

В судовому засіданні, позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3, кожен окремо, позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов в повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях по справі.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу Комунального закладу «Міська лікарня №1» м. Кривого Рогу №73-к від 09.07.2009 року ОСОБА_2 з 09.07.2009 року було прийнято на посаду економіста економічної служби, з 26.06.2012 року переведена на посаду провідного економіста економічного відділу (а.с. 5).

На підставі рішення Дніпропетровської обласної ради за №196-10/VI назву Комунального закладу «Міська лікарня №1» було змінено на Комунальний заклад «Криворізька міська лікарня №1 Дніпропетровської обласної ради».

ОСОБА_2 з 01.01.2018 року також працювала за сумісництвом у КЗ «Криворізька міська лікарня №1 ДОР» на посаді економіста кабінету профілактичних оглядів населення, та наказом №64-к від 18.05.2018 року КЗ «Криворізька міська лікарня №1 ДОР» звільнена за власним бажанням. Виплачено грошову компенсацію за 9 календарних днів не використаної щорічної відпустки (а.с. 78,79).

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Наказом №62-к від 17.05.2018 року в.о. головного лікаря ОСОБА_6 ОСОБА_2, провідного економіста економічного відділу, 21.05.2018 року звільнено за скороченням штату, згідно п.1 ст. 40 КЗпП України. Виплачено вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку, передбаченою ст. 44 КЗпП України; грошову компенсацію за 22 календарних дні невикористаної щорічної відпустки та 40 календарних днів невикористаної додатково оплачувальної відпустки, як матері котра виховує сама дитину віком до 18 років. Підстава: штатний розпис від 11.05.2018 року, відмова від пропозиції іншої посади від 26.04.2018 року (а.с. 18).

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Згідно з ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених, зокрема п. 1 ст. 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Наказом в.о. головного лікаря КЗ «Криворізька міська лікарня №1 ДОР» від 14.03.2018 року №143/1 затверджено штатний розпис у новій редакції, який введено в дію з 22.05.2018 року. Посада «Провідний економіст економічного відділу» на якій працювала позивач ОСОБА_2 підлягла скороченню (а.с. 101, 102-105).

На виконання вимог ч. 2 ст. 40 КЗпП України та ч. 1, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, 19.03.2018 року повідомленням від 14.03.2018 року №183 Про заплановане вивільнення в.о. КЗ «Криворізька міська лікарня №1ДОР» ОСОБА_2 персонально попереджено про наступне звільнення у зв’язку зі скороченням штату працівників. Одночасно запропоновано ОСОБА_2 тимчасово 0,5 посади агента з постачання господарського - обслуговуючого персоналу на час фактичного виходу з відпустки по догляду за дитиною з посадовим окладом 4 розряду та 0.5 посади провідного економіста кабінету профілактичних оглядів з посадовим окладом 10 розряду, з оплатою пропорційно відпрацьованому часу. На повідомленні ОСОБА_2 зробила відмітку про заперечення щодо обмеження у часі (три робочих дні) для прийняття рішення про переведення на пропоновані посади (а.с. 117).

26.04.2018 року ОСОБА_2 друге було надано Пропозицію про переведення від 26.04.2018 року за №270 в.о. КЗ «Криворізька міська лікарня №1 ДОР», в порядку працевлаштування та запропоновано іншу тимчасову вільну посаду – Оператора комп’ютерного набору господарського обслуговуючого персоналу на час до 28.12.2019 року до часу виходу основного працівника з відпустки по догляду за дитиною, з посадовим окладом 4 розряду. Про що на повідомленні, ОСОБА_7 зробила відмітку, що пропонована посада не відповідає її освіті, спеціальності, кваліфікації, не зрозуміло які будуть трудові обов’язки та розмір оплати праці, тому не в змозі оцінити дану пропозицію (а.с. 119).

21.05.2018 року ОСОБА_2 втретє було надано Пропозицію про переведення від 21.05.2018 року за №277 в.о. КЗ «Криворізька міська лікарня №1 ДОР», в порядку працевлаштування та пропоновано іншу тимчасову вільну посаду – Економіста економічного відділу на час листка непрацездатності ОСОБА_5, економіста економічного відділу 9 розряду. Після ознайомлена ОСОБА_2 знову зробила відмітку, що оскільки переведення на тимчасово вільну посаду на період лікарняного немає певного часу на працевлаштування та не вказаний чіткий розмір заробітної плати за даною спеціальністю, не ознайомлена з посадовими обов’язками, тому вона не може, як результат оцінити дану пропозицію (а.с. 120).

У кожній вище наведеній письмовій Пропозиції про переведення, ОСОБА_2 рекомендовано протягом трьох днів з дня вручення пропозиції подати до відділу кадрів заяву, а у разі відмови в той самий термін повідомити про прийняте рішення працівнику відділу кадрів та зробити відмітку на другому примірнику повідомлення. Крім того, у повідомленні ОСОБА_2 роз’яснено, що внаслідок відмови від запропонованої посади вона буде звільнена після закінчення двох місяців з дати попередження відповідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

ОСОБА_2 не погодилась на запропоновані відповідачем вакансії та не надала згоду до відділу кадрів КЗ «Криворізька міська лікарня №1 ДОР» про її переведення на запропоновані вакансії, що й стало підставою для прийняття наказу про її звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Між тим, після звільнення ОСОБА_2 Пропозицією від 31.05.2018 року за №278 їй вчетверте в порядку забезпечення переважного права на укладання трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу протягом року згідно ст. 42-1 КЗпП України, було запропоновано посаду економіста економічного відділу на час до пологової і після пологової відпустки та наступної відпустки по догляду за дитиною до трьох років, основного працівника. Дана пропозиція була направлена засобами поштового зв’язку за місцем її проживання (а.с. 223, зворот).

Відповіді у встановлений строк до 18.06.2018 року ОСОБА_2 в черговий раз відповідачу не надала.

Згідно до протоколу №5 звітно-виробничих зборів первинної профспілкової організації КЗ «Криворізька міська лікарня №1ДОР» від 30.04.2015 року ОСОБА_2 була обрана до профспілкового комітету первинної профспілкової організації КЗ «Криворізька міська лікарня №1 ДОР» (а.с. 19-20).

Постановою пленуму від 02.05.2018 року Криворізької міської організації профспілки працівників охорони здоров’я України за №9-9.1, не надано згоди на розірвання трудового договору КЗ «Криворізька міська лікарня №1 ДОР» та ОСОБА_2 за п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 22-24).

Згідно з ч. 7 ст. 43 КЗпП України та ч. 6 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору з працівником має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у такій згоді, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

В аспекті положень ч. 7 ст. 43 і ч. 1, 6 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та з урахуванням висновку про право роботодавця звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки слідує, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов'язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Враховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (ст. 8 Конституції України, ст. 3 ЦК України) та лексичного значення (тлумачення) самого слова «обґрунтований», яке означає «бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами».

Отже, рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо, добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Наданий суду висновок про відмову професійної спілки на звільнення ОСОБА_2 не аргументований та не містить належного посилання на правове обґрунтування незаконності її звільнення або посилання на неврахування відповідачем фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав. Підстави відкладені у постанові профспілки якою не надано згоду на звільнення ОСОБА_2 містить посилання на не вірне формулювання наказу Про затвердження штатного розпису у новій редакції від 14.03.2018 року №143/1, внаслідок чого пленум вважав, що посада провідного спеціаліста на якій працювала позивач не скорочена.

Отже, встановивши, що у відповідача КЗ «Криворізька міська лікарня №1 ДОР» мали місце зміни в організації праці, зокрема скорочення чисельності і штату працівників, позивача ОСОБА_2 було попереджено про наступне вивільнення за два місяці та чотири рази запропоновано вакантні посади з можливістю переведення на іншу посаду, від яких позивач відмовлялась, а відмова профспілки в свою чергу не містить належного правового обґрунтування незаконності звільнення ОСОБА_2 або неврахування відповідачем фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Оцінка обґрунтованості рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_2 здійснена судом з урахуванням правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах від 01.07.2016 року у справі № 6-119цс15 та від 15.03.2018 року у справі № 61-6447св18.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 40, 42-1, 43, 49-2 КЗпП України, ст.ст. 12, 19, 76- 81, 141, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Комунального закладу «Криворізька міська лікарня №1 Дніпропетровської обласної ради» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу залишити без задоволення.

Судовий збір віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складено 15 лютого 2019 року.

Суддя: О. В. Хлистуненко