Рішення № 80065563, 14.02.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/51709/18-ц

Категорія 58

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді: Матійчук Г.О.,

секретаря: Саницької Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2018 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT «Дельта Банк» Кадирова В.В. про зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач вказувала, що Рішенням Трускавецького міського суду від 28.09.2015 року було стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на її користь 151911,04 грн. заборгованості по депозиту та процентах, 3% річних в розмірі 2689,84 грн. та 35997,91 грн. інфляційних втрат, разом: 190598,79 грн. Дане судове рішення набрало законної сили і на його виконання Трускавецьким міським судом було видано відповідний виконавчий лист, в якому боржником зазначено ПАТ «Дельта Банк» (01133, м.Київ, вул.Щорса,36-Б, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34047020, МФО 380236).

Даний виконавчий лист позивачем було надіслано у відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції міста Києва звідки разом із супровідним листом № 676/13 від 23.02.2016 року позивач отримала постанову державного виконавця Удавіцької Є.В. про відмову у відкритті виконавчого провадження. У згаданій вище постанові (ВП № 50284461) державного виконавця про стягнення з ПАТ «Дельта Банк» на користь позивача 190598,79 грн. сказано, що виконавчий документ не може бути прийнятий до виконання, оскільки відповідно до постанови Правління Національного банку України № 664 від 02.10.2015 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (надалі - Банк), виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд, реєстраційний номер виконавчого провадження: 49194924 гарантування) було прийнято рішення № 181 від 02.10.2015 року «Про початок процедури ліквідації AT «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким, розпочато процедуру ліквідації даного Банку, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора AT «Дельта Банк» провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В..

Керуючись ст.ст. 21 та 23, пунктом 6-1 ч.І ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем Удавіцькою Є.В. шляхом винесення постанови від 23.03.2016 року позивачу було відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виданого 26.10.2015 року Трускавецьким міським судом виконавчого листа № 457/173/15-ц. Згадана вище постанова державного виконавця в порядку Закону України «Про виконавче провадження» не оскаржувалась.

Відтак, позивачем було скеровано відповідачу Кадирову В.В., як уповноваженій особі Фонду на ліквідацію Банку відповідну заяву від 04.12.2017 року, в якій повідомлялося про про підстави призначення Кадирова В.В. ліквідатором AT «Дельта Банк», про згадане вище рішення Трускавецького міського суду, яким з даного Банку було стягнуто на користь останньої 190598,79 грн. У своїй заяві від 04.12.2017 року позивач також повідомила вдповідача Кадирова В.В. про наявність у неї довідки (ліквідація, вих. № 05-3311476 від 25.07.2016 року) про те, що її дані включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів AT «Дельта Банк» і задоволення її кредиторських вимог здійснюватиметься в строки та розмірах, визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та в черговості, що передбачена пунктом 4 частини першої статті 52 даного Закону, а саме: загальна акцептована сума кредиторських вимог становить 124565,89 грн. Дана довідка підписана начальником відділу забезпечення клієнтської підтримки управління з розвитку комунікацій та післяпродажного обслуговування клієнтів департаменту клієнтської підтримки Ю.К. Сичевською.

Окрім того, позивач надсилала Кадирову В.В. заяву, в якій просила його надати чітке та конкретне роз'яснення щодо повернення власне всіх коштів, заборгованих

Ухвалою суду від 27.11.2018 року відкрито провадження у справі та з урахуванням ч.4 ст. 19 ЦПК України суд вирішив її розглянути у порядку спрощеного провадження.

Представник АТ «Дельта Банк» у встановлений законом строк подав відзив на позовну заяву, в якому посилається на необґрунтованість позовних вимог позивача. Вказував, що відповідно до відомостей із загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 30.06.2015 року було виплачено гарантовану суму відшкодування у розмірі 200 000 гривень через банк-агент AT «Укрексімбанк».

Щодо залишку депозитних коштів за рахунками Позивача згідно Витягу з Реєстру акцептованих вимог кредиторів AT «Дельта Банк», то акцептована сума за всіма рахунками складає 163 253,64 грн. та визначено пріоритети виплат.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту статті 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу (депозиту) у доларах .

02.03.2015 на підставі постанови Правління Національного банку України за № 150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 за № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у AT «Дельта Банк». Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в AT «Дельта Банк» призначено Кадирова В. В.

Позивач отримав гарантовану Фондом гарантування вкладів фізичних осіб суму у розмірі 200000 грн..

Позивача включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта Банк». Загальна акцептована сума кредиторських вимог позивача становить 163 253,64 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1067 ЦК України, договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Частинами 1, 3 ст. 1068 ЦК України встановлено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ст. 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI від 23.02.2012 встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про банки і банківську діяльність», вклади фізичних осіб банків гарантуються в порядку і розмірах, передбачених законодавством України.

Статтею 52 цього Закону встановлено черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів. Задоволення вимог кредиторів здійснюватиметься за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна банку в порядку та черговості, що передбачена частиною першою статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Закону, з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

За статтею 2 Закону, істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи. Особа визнається власником опосередкованої істотної участі незалежно від того, чи здійснює така особа контроль прямого власника участі в юридичній особі або контроль будь-якої іншої особи в ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 37 Закону України «Про банки і банківську діяльність», вищим органом управління банку є загальні збори учасників банку, що вирішують будь-які питання діяльності банку. Виконавчим органом банку, що здійснює поточне управління, є правління банку.

За статтею 40 Закону, правління банку очолює голова правління, який керує роботою правління банку та має право представляти банк без доручення. Голова правління банку несе персональну відповідальність за діяльність банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону, керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер, його заступники, керівники відокремлених підрозділів банку.

Згідно з ст. 43 Закону, при виконанні своїх обов'язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов'язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов'язані ставити інтереси банку вище власних. Зокрема, керівники банку зобов'язані: 1) ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов'язків; 2) приймати рішення в межах наданих повноважень; 3) не використовувати службове становище у власних інтересах; 4) забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.

Крім цього, ч. 1 ст. 52 Закону визначено, що пов'язаними з банком особами є: 1) контролери банку; 2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку; 3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку; 4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи; 5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку; 6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб; 7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини; 8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі; 9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

За приписами ст. 58 Закону, учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Пов'язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність. Пов'язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов'язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов'язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

Звертаючись до суду з позовом до відповідача позивач вказалав, що Кадиров В.В. є власником істотної участі ПАТ «Дельта Банк», тобто є пов'язаними з банком особою, у розумінні ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та несе відповідальність перед позивачем за неповернення банком вкладу та нарахованих відсотків.

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає процедуру задоволення вимог кредиторів за рахунок майна банку.

Тобто лише після складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, затвердження реальної ліквідаційної маси банку, продажу майна банку та задоволення вимог кредиторів в процесі ліквідації банку в порядку черговості, визначеної ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», можна встановити розмір вимог кредиторів, що не покривається наявними активами банку, тобто конкретний розмір завданих кредиторам збитків.

Передбачене ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» покладення відповідальності на власників істотної участі банку у випадку визнання його неплатоспроможним не є автоматичним. Така відповідальність має бути застосована до власників істотної участі лише за наявності їх вини у настанні неплатоспроможності банку.

Таким чином, вимагаючи стягнення шкоди з власників істотної участі банку та/або їх керівників, потрібно насамперед довести факт заподіяння йому шкоди заподіювачами такої шкоди, розмір зазначеної шкоди, докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань власниками істотної участі та заподіяною шкодою.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами у відповідності до ст. 81 ЦПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. (ст. 77 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування ч. 2 ст. 59 ЦПК України).

Разом з тим, належних та допустимих доказів, передбачених ст.ст. 77, 78 ЦПК України, які б підтверджували причетність відповідача до неповернення позивачу його вкладу, а також, що з його вини, діями чи бездіяльністю було завдано банку шкоди, суду не надано, тому у задоволенні позову слід відмовити.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 1060, 1067, 1068, 1074 ЦК України, ст.ст. 1-16, 28-32, 38-44, 57-63, 66, 79, 80, 88, 157-196, 208, 209, 212-215, 218, ЦПК України, ст. 58 Законом України «Про банки і банківську діяльність», ст. 52 Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про зобов'язання вчинити дії,-- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.О. Матійчук