Рішення № 80064483, 06.02.2019, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/52/16-ц

2/703/5/19 .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2019 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Опалинської О.П.

при секретарях судового засідання Литвин Г.Т., Харченко М.О., Римському Д.І., Бойко Л.М.

за участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рідна» до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» про стягнення суми страхового відшкодування, -

встановив:

ОСОБА_4 акціонерне товариство «Страхова компанія «Рідна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ «Страхова компанія «Провідна» про стягнення суми страхового відшкодування.

Свої вимоги обгунтовує тим, що 17 грудня 2014 року між ПАТ «Страхова компанія «Рідна» та ОСОБА_5 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, згідно з яким предметом договору є майнові інтереси страхувальника , що не суперечать чинному законодавству України, пов’язані із володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом «Volkswagen Tiguan». 9 жовтня 2015 року в с. Заріччя Корсунь-Шевченківського району сталася ДТП за участю автомобіля «ВАЗ 2107» під керуванням ОСОБА_2 Внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль «Volkswagen Tiguan». Згідно із звітом №2237 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеним суб’єктом оціночної діяльності ОСОБА_6 21 жовтня 2015 року, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 225131 гривня 80 копійок. У зв’язку з цим, згідно умов договору страхування, позивачем було визначено вказану подію страховим випадком, проведено розрахунок розміру страхового відшкодування та здійснено виплату такого в сумі 198 609 гривень 83 копійки. Постановою Смілянського міськрайонного суду від 19 листопада 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за порушення правил дорожнього руху внаслідок чого сталася ДТП 9 жовтня 2015 року. На день настання ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ВАЗ 2107» була застрахована ПАТ «Страхова компанія «Провідна» за полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобівіз страховим відшкодуванням 50000 гривень. Таким чином, відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України та ст. 22 ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до позивача перейшло право на отримання від ПАТ «Страхова компанія «Провідна» та ОСОБА_2 компенсації виплаченого страхового відшкодування в розмірі 198609 гривень 83 копійки, а саме, від ПАТ «Страхова компанія «Провідна» 50000 гривень, а від ОСОБА_2 різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, яке підлягає стягненню із ПАТ «СК «Провідна», а саме – 148609 гривень 83 копійки. Враховуючи, що після виплати страхового відшкодування позивач звертався до відповідача ОСОБА_2 з вимогою про відшкодування завданих збитків, однак такі в добровільному порядку не виконані, відтак звернувся до суду з даним позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Страхова компанія « Рідна» компенсацію завданих збитків у розмірі 148609 гривень 83 копійки та витрат по сплаті судового збору в сумі 2229 гривень 15 копійок.

14 березня 2016 року позивачем направлена до суду заява про зміну позовних вимог, оскільки 11 березня 2016 року ПАТ «Страхова компанія «Провідна» виплатила позивачу 50000 гривень, відтак представник позивача просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 98609 гривень 83 копійки компенсації завданих збитків, 1479 гривень 15 копійок судового збору та 3714 гривень витрат на проведення експертизи. Просив також повернути ПАТ «Страхова компанія «Рідна» переплачену суму судового збору в розмірі 750 гривень.

В судовому засіданні представник позивача позовну заяву підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у такій, просив, з урахуванням зміни позовних вимог стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Страхова компанія « Рідна» 98609 гривень 83 копійки компенсації завданих збитків, 1479 гривень 15 копійок судового збору та 3714 гривень витрат на проведення експертизи. Просив також повернути ПАТ «Страхова компанія «Рідна» переплачену суму судового збору в розмірі 750 гривень.

Представник відповідача в задоволенні позову просив відмовити посилаючись на те, що позовні вимоги заявлені до ОСОБА_2 згідно позовної заяви поданої 4 січня 2016 року та 14 березня 2016 року про зменшення позовних вимог є необґрунтованими, оскільки математичні обрахунки по позиціях ймовірного виконання та невиконання ремонтних робіт по відновленню пошкодженого автомобіля є різними, а саме, ремонтні роботи по відновленню автомобіля мали місце лише на суму 49667 гривень 60 копійок. Оскільки із витребуваних офіційних документів від ФОП ОСОБА_7 вбачається, що ремонт автомобіля здійснено на суму 49179 гривень 91 копійка. Крім того, ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» де була застрахована цивільно-правова відповідальність його довірителя було перераховано страхове відшкодування в сумі 100000 гривень, що майже в двічі більше фактично заподіяних збитків. Відтак, правові підстави у сторони позивача про стягнення з ОСОБА_2 148609 гривень 83 копійки,рівно як і зменшення суми в розмірі 98609 гривень 83 копійки відсутні. Тому, з урахуванням вище викладеного просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні підтримав пояснення надані його представником.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Під способами захисту цивільних прав розуміють передбачені законом заходи примусового характеру, за допомогою яких відновлюються порушені, невизнані або оспорювані права.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Згідно ч.1, 2 п.3 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, тощо. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися досуду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової та моральної(немайнової) шкоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитківу результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

17 грудня 2014 року між ПАТ «Страхова компанія «Рідна» та ОСОБА_5 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, які не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем НОМЕР_1 (а.с. 6 т. 1).

12 жовтня 2015 року ОСОБА_5 заявою-повідомленням ПАТ «Страхова компанія «Рідна» повідомила про факт пошкодження автомобіля в результаті ДТП, яке сталося в с. Заріччя Корсунь-Шевченківського району за участю автомобіля «VolkswagenTiguan» та автомобіля «ВАЗ» (а.с. 11 т. 1).

З довідки виданої ОСОБА_5 вбачається, що внаслідок ДТП, яка сталася 9 жовтня 2015 року в с. Заріччя Корсунь-Шевченківського району, автомобілю «Volkswagen Tiguan» було завдано пошкодження, а саме, деформація переднього бампера, капота, переднього правого крила, передньої правої дверки, задньої правої дверки, розбито передню праву стоп фару, протитуманні ліхтарі, праве бокове дзеркало заднього виду (а.с. 13 т. 1).

Наявність пошкоджень автомобіля «Volkswagen Tiguan» зафіксовано також в довідці №74191356 про дорожньо – транспортну пригоду Корсунь-Шевченківського РВ УМВС України в Черкаській області від 13 жовтня 2015 року (а.с. 14 т. 1).

Постановою Смілянського міськрайонного суду від 19 листопада 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП, яка сталася 9 жовтня 2015 року в с. Заріччя Корсунь-Шевченківського району за участю автомобіля ВАЗ 21074 та автомобіля «VolkswagenTiguan». Постанова набрала законної сили 1 грудня 2015 року (а.с. 16 т. 1).

Як вбачається із звіту №2237 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «VolkswagenTiguan» вартість матеріального збитку без врахування втрати товарної вартості становить , станом на 21 жовтня 2015 року, 225131 гривня 80 копійок, крім того, зазначено дефектну відомість огляду транспортного засобу від 21 жовтня 2015 року (а.с. 17-36 т. 1).

Згідно телеграм №1758 та №1758 від 13 жовтня 2015 року відповідач ОСОБА_2 та Страхова компанія «Провідна» були запрошені на експертизу автомобіля «VolkswagenTiguan» із зазначенням дати та місця проведення такої (а.с. 38, 39 т. 1).

Як вбачається з ремонтної калькуляції №1462 від 16 листопада 2015 року вартість ремонту автомобіля «VolkswagenTiguan» з ПДВ становить 225131 гривня 80 копійок (а.с. 41-47 т. 1).

З листа ТОВ «Автосоюз» від 13 листопада 2015 року адресованого ПАТ «Страхова компанія «Рідна» вбачається, що у автомобіля «VolkswagenTiguan» під час ДТП було також пошкоджено рульовий редуктор, який необхідно замінити, оскільки експлуатація автомобіля з несправним рульовим механізмом заборонена правилами дорожнього руху (а.с. 48 т. 1).

18 листопада 2015 року ОСОБА_5 звернулася до ПАТ «Страхова компанія «Рідна» про виплату страхового відшкодування в розмірі 198609 гривень 83 копійки (а.с. 64 т. 1).

Відповідно до страхового акту №3968 від 18 листопада 2015 року подія, яка сталася 9 жовтня 2015 року в с. Заріччя Корсунь-Шевченківського району Черкаської області є страховою. Загальна сума страхового відшкодування становить 198609 гривень 83 копійки (а.с. 65 т. 1).

18 листопада 2015 року АТ (приватне) «СК «Рідна» було сплачено ОСОБА_5 страхове відшкодування в розмірі 198 609 гривень 83 копійки, що підтверджується платіжним дорученням №18736 від 18 листопада 2015 року (а.с. 67 т. 1).

24 листопада 2015 року страхова компанія «Рідна» звернулася до ПАТ «Страхова компанія «Провідна» із заявою про виплату страхового відшкодування за полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у розмірі 50000 гривень. Вищевказаний лист ПАТ «Страхова компанія «Провідна» отримала 30 листопада 2015 року (а.с. 69 , 72 т. 1).

14 грудня 2015 року Страхова компанія «Рідна» звернулася до ОСОБА_2 із заявою про виплату страхового відшкодування завданих результаті ДТП збитків у розмірі 148609 гривень 83 копійки. Вищевказаний лист ОСОБА_2 одержав 23 грудня 2015 року (а.с. 73,75 т. 1).

Крім того, на запит суду ФОП ОСОБА_7 надав акт виконаних робіт здійснених по ремонту автомобіля «VolkswagenTiguan» від 21 жовтня 2015 року де зазначено вартість виконаних робіт на суму 49179 гривень 91 копійка (а.с. 113 т. 1).

Відповідно до товарного чеку №923 від 10 грудня 2015 року ОСОБА_5 здійснила купівлю запчастин до автомобіля «VolkswagenTiguan» 141180 гривень 60 копійок (а.с. 116 т. 1).

Згідно акту виконаних робіт ФОП ОСОБА_7 надав ОСОБА_5 послуги з ремонту автомобіля, а саме встановлення певних запчастин, на суму 3833 гривні 70 копійок (а.с. 120 т. 1).

Як вбачається з листа ФОП ОСОБА_7 від 30 березня 2016 року замовником ОСОБА_5 було проведено ремонт автомобіля «VolkswagenTiguan», що підтверджується актом виконаних робіт від 29 грудня 2015 року де вартість ремонту становить 49179 гривень 89 копійок, актом виконаних робіт від 1 лютого 2016 року на суму 3833 гривні 70 копійок. Також вказано, що під час проведення ремонту вказаного автомобіля заступником голови правління ПАТ «Страхова компанія «Рідна» ОСОБА_8 були надані запчастини, які були встановлені на пошкоджений автомобіль замість пошкоджених та які відновленню та подальшому використанню за призначенням не підлягали. Перелік замінених запчастин зазначено в додатку (а.с. 135 т. 1).

Згідно акту здачі-прийняття робіт №2292 від 30 березня 2016 року ОСОБА_5 було сплачено 11000 гривень за послугу із встановлення захисної плівки на автомобіль «VolkswagenTiguan» (а.с. 136 т. 1).

З письмових пояснень ОСОБА_5 від 13 липня 2016 року вбачається, що останньою було здійснено ремонт автомобіля «VolkswagenTiguan» на суму 205194 гривні 19 копійок, що підтверджується відповідними товарними чеками (а.с. 181-187 т. 1).

З письмових пояснень ФОП ОСОБА_7 від 3 серпня 2016 року наданих на запит суду, вбачається, що між ним та ТОВ «Автосоюз» було укладено договір про співпрацю від 21 вересня 2015 року, згідно якого ФОП ОСОБА_7 має право надавати на території СТО «Автосоюз» послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобілів. Ремонт автомобіля «VolkswagenTiguan» було проведено ФОП ОСОБА_7 за замовленням ОСОБА_5 на суму 49179 гривень 89 копійок. Під час проведення ремонту вказаного автомобіля були використані та встановлені пошкоджені запчастини, які відновленню та подальшому використанню не підлягали, замінені запчастини в акті виконаних робіт від 29 грудня 2015 року не зазначені, оскільки ОСОБА_5 були придбані не у ФОП ОСОБА_7 Після закінчення ремонту ОСОБА_5 було повернуто лише решітка радіатора, інші пошкоджені запчастини не забиралися та в подальшому були утилізовані (а.с. 200-202 т. 1).

Директор ТОВ «Автосоюз» ОСОБА_9 3 серпня 2016 року надав пояснення на запит суду в яких зазначив, що ремонт автомобіля «VolkswagenTiguan» було здійснено не ТОВ «Автосоюз» а ФОП ОСОБА_7 (а.с. 204 т. 1).

З листа ФОП ОСОБА_10 від 25 серпня 2016 року поданого на запит суду підтверджено, що ОСОБА_5 було здійснено в нього покупку автомобільних запчастин на суму 141180 гривень 60 копійок, що зазначено в товарному чеку №923 від 15 липня 2016 року (а.с. 215 т. 1).

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду від 24 січня 2017 року по вказаній справі за клопотанням позивача було призначено експертизу на вирішення якої поставлено питання стосовно використання ( встановлення замість пошкоджених або відремонтованих) під час проведення у грудні 2015 року відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_2, наступних запасних частин, деталей: капот, петля капота права, петля капота ліва, стойка, профіль напрямний, спойлер, рама напрямна, водовідвід, крило праве, локер арки колеса, стойка, двері передні праві, ущільнювач двері, шумозахист, заклепка 10 шт., фара протитуманна права, накладки 2 шт., накладка арки колеса 2 шт., кожух, решітка радіатора, заклепка 4 шт., фара права, лампа газорозрядна, блок керування лампи газорозрядної 2 шт., сигнал звуковий, підйомний циліндр 2 шт., тримач жиклерів, ковпачок, важіль підвіски, підшипник ступиць, ступиця, механізм кермовий 5N1423062R, лампа газорозрядна, шина GOOD YEAR 235/50 R18? (а.с. 256 т. 1).

Як вбачається з висновку експерта №2950/17-52 капот, петля капота права, петля капота ліва, стойка 2 шт., профіль напрямний, спойлер, рама напрямна, водовідвід, крило праве, локер арки колеса, фара протитуманна права, накладки 2 шт., накладка арки колеса 2 шт., фара права, тримач жиклерів і ковпачок системи омивання фари, шина переднього правого колеса – не відносяться до заводської комплектації автомобіля НОМЕР_3 і не містять пошкоджень від ДТП 9 жовтня 2015 року та ознак ремонту цих пошкоджень, тобто дані деталі замінювалися. Визначити дату, коли саме вказані деталі замінювалися трасологічним методом неможливо. Один з блоків керування лампою не замінювався після ДТП, яка сталася 9 жовтня 2015 року. Скло передніх правих дверцят замінювалося. Встановити чи замінювалися або ремонтувалися передні праві двері не є можливим. Заклепки 10 шт. та 4 штуки не досліджувалися у зв’язку з неможливістю їх ідентифікації. Встановити чи ремонтувалися або замінювалися ущільнювач дверей, шумозахист, блок керування лампою, правий важіль підвіски, кожух, пристрій звукового сигналу, газорозрядні лампи, решітка радіатора, кермовий механізм, ступиця, підшипник ступиці, підйомні циліндр 2 штуки не є можливим з причин вказаних у дослідницькій частині (а.с. 3-8 т. 2).

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов’язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов’язкове страхування). До відносин, що випливають з обов’язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов’язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ст. 6. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно п. 3 ст. 20 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №1961-IV страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У відповідності до п. 32.2 ст. 32 цього Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вони мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Таким чином, право потерпілого на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, зокрема, на отримання страхового відшкодування, в порядку, передбаченому п. 32.2 ст. 32 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виникає лише за умови, що обидва транспортні засоби, які стали учасниками ДТП, є забезпеченими.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону забезпеченим транспортним засобом є транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 ЗУ «Про страхування» від 7 березня 1996 року до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з ст. 1166 ЦК України шкода завдана неправомірними діями майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбаченіст.1166 ЦК України.

Питання відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки та внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, передбачені ст.ст.1187,1188 ЦК України.

Так, відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст.1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Право зворотної вимоги (регресу) особи, яка відшкодувала шкоду до винної у завданні шкоди особи та способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, передбачено ст.ст.1191 ЦК України, а саме ч.1 ст.1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За правилами ст. 22.1 ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Згідно ст.1194 ЦК України та позиції Верховного Суду України, зазначеній у постанові № 6-2878цс15 від 10.02.2016 року, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п. 14 постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК.

Відповідно до вимог ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У відповідності до ст. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як передбачено ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 7 ст. 81 суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З доданої до матеріалів справи телеграми про запрошення на проведення експертизи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 таку не отримав, відтак бути присутнім та подавати свої зауваження стосовно проведення експертизи та наявності ушкоджень на автомобілі можливості не мав. Однак, суд зважує на те, що подані звіт №2237 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «VolkswagenTiguan», дефектна відомість огляду транспортного засобу, ремонтна калькуляція, а в подальшому витребувані за клопотанням відповідача акт виконаних робіт, купівля запчастин до пошкодженого автомобіля стороною відповідача не спростовані. Клопотань про проведення по справі повторної експертизи відповідачем не заявлялось. Також, посилання відповідача на те, що страховою компанією «Провідна» сума страхового відшкодування ТОВ «Страхова компанія «Рідна» сплачена в розмірі 100000 гривень не підтверджено належними доказами. Крім того, суд не приймає як належний та допустимий доказ розрахунок витрат по ремонту автомобіля ОСОБА_5 проведений відповідачем, оскільки останній не є фахівцем у галузі проведення ремонту автомобілів та не наділений такими повноваженнями. Окрім того, пошкоджений транспортний засіб оглядався особою, яка здійснювала оцінку вартості відновлюваного ремонту колісного транспортного засобу, тобто особою уповноваженою на вчинення таких дій, і такою, що не була заінтересованою на стороні страхувальника з метою збільшення розміру відшкодування. Розмір визначений без порушень закону. Відповідач не оспорював вказані дії страховика, не оспорював визначений ним розмір відшкодування, відтак посилання на завищення суми відшкодування і вартості ремонту є безпідставними.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази з урахуванням наведених правових норм, суд приходить до висновку що з моменту виплати страхового відшкодування у позивача виникло право зворотньої вимоги до відповідача по його відшкодуванню в межах фактично понесених витрат, що не були відшкодовані страховиком відповідача, в розмірі 98609 гривень 83 копійки, відтак, вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З урахуванням наведеного з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1479 гривень 15 копійок та 3714 гривень витрат за оплату проведеної експертизи.

Керуючись ст.ст. 81, 178, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 12, 22, 509, 511, 636, 979, 999, 1166, 1187, 1192 ЦК України, Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року, Законом України «Про страхування» від 7 березня 1996 року, постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», -

вирішив:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рідна» до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» про стягнення суми страхового відшкодування задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рідна» 98609 (дев’яносто вісім тисяч шістсот дев’ять) гривень 83 (вісімдесят три) копійки завданих збитків, 1479 (одна тисяча чотириста сімдесят дев’ять) гривень 15 (п'ятнадцять) копійок судового збору та 3714 (три тисячі сімсот чотирнадцять) гривень витрат за проведення експертизи, а всього 103802 (сто три тисячі вісімсот дві) гривні 98 (дев’яносто вісім) копійок.

Зобов’язати Смілянське управління Державної казначейської служби України Черкаської області повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Рідна», вул. Ігорівська, 12-А м. Київ переплачений згідно з платіжним дорученням № 197 від 28 грудня 2015 року судовий збір в сумі 750 (сімсот п’ятдесят ) гривень.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення, особами, які не були присутніми під час проголошення рішення суду, протягом 30 днів з дня його отримання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

Відповідно до «Перехідних Положень» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення виготовлено 25 лютого 2019 року.

Позивач: ОСОБА_4 акціонерне товариство «Страхова компанія «Рідна», адреса: м. Київ, вул. Ігорівська, 12-А.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, житель ІНФОРМАЦІЯ_2.

Третя особа: ОСОБА_4 акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна», адреса: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 25.

Головуючий О.П.Опалинська