Ухвала суду № 80064391, 29.01.2019, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/3370/18

1-кс/703/20/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2019 року суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Опалинська О.П., при секретарі судового засідання Литвин Г.Т., розглянувши в залі суду в м. Сміла клопотання представника потерпілого ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про накладення арешту на майно в порядку ст. 171 КПК України,-

встановив:

Представник потерпілого ОСОБА_1 – ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню №42018251230000118 від 5 вересня 2018 року за ч. 2 ст. 189 та ч. 1 ст. 263 КК України.

Своє клопотання мотивує тим, що упродовж літа 2018 року ОСОБА_3 неодноразово пред’являв ОСОБА_1, як головному агроному СТОВ «Лан» неправомірну вимогу щодо передачі йому грошових коштів в сумі 300000 тисяч гривень за, ніби то, спричинену матеріальну і моральну шкоду у вигляді потрави належних ОСОБА_3 бджолиних сімей.1 вересня 2018 року з приводу вищевикладеного ОСОБА_1 звернувся з відповідною заявою до Шполянського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області та того ж дня йому було вручено пам’ятку про права та обов’язки потерпілого. 26 вересня 2018 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, а в подальшому – 29 вересня 2018 року додатково за ч. 1 ст. 263 КК України. 23 жовтня 2018 року потерпілим ОСОБА_1 було подано цивільний позов у вказаному кримінальному провадженні про відшкодування моральної та матеріальної шкоди на суму 1005000 гривень. З огляду на заявлену суму відшкодування шкоди завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення , з метою забезпечення цивільного позову потерпілого його представник звернувся до суду з клопотанням та просить, накласти арешт на майно ОСОБА_3 по кримінальному провадженню №42018251230000118 від 5 вересня 2018 року, а саме мобільний телефон марки «Самсунг» із сім-картою оператора мобільного зв’язку «Київстар», який належить підозрюваному.

Представник потерпілого в судове засідання не з’явився. В заяві, поданої разом з клопотанням, просив розгляд такого проводити без його участі та участі потерпілого, відповідно до вимог ст. 26 КПК України.

Слідчий в судове засідання не з’явився з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Клопотань від учасників процесуальної дії в порядку визначеному ч.1 ст.107 КПК України щодо застосування технічних засобів фіксування не надходило, тому фіксація процесуальної дії за допомогою технічних засобів фіксування не проводилася.

Слідчий суддя вивчивши та дослідивши матеріали справи, вважає, що клопотання не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.

За змістом чинного законодавства, зокрема, ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна.

За змістом чинного законодавства, зокрема п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно з метою відшкодування шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

У клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Відповідно до Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження від 7 лютого 2014 року враховуючи зазначену мету арешту майна, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, має бути співмірною з розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або ж, якщо метою арешту майна є забезпечення конфіскації, то вартість арештованого майна має узгоджуватись із санкцією статті, яка передбачає покарання за злочин, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа.

Як вбачається з матеріалів клопотання потерпілим заявлено цивільний позов на суму 1 005 000 гривень з яких 1000000 гривень відшкодування моральної шкоди, а 5000 гривень – відшкодування витрат на правничу допомогу. Метою ж накладення арешту є забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину.

Відповідно до чинного КПК України шкода поділяється на два види, а саме, майнова та моральна.

Майнова шкода це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 моральна шкода — втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 КПК України витрати, пов’язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

Враховуючи вищевикладене слідчий суддя приходить до висновку, що представником потерпілого не доведено мети накладення арешту на майно підозрюваного, оскільки неможливо встановити, відшкодування якої саме шкоди зможе сприяти накладення арешту на мобільний телефон. Оскільки моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової, а відшкодування понесених витрат на правничу допомогу, відповідно до ст. 120 КПК України, законодавством покладається , на даному етапі розслідування саме на потерпілого. В подальшому ж відповідно до ст. 124 КПК України, всі процесуальні витрати, зокрема і витрати на правову допомогу відшкодовуються обвинуваченим потерпілому лише у разі ухвалення обвинувального вироку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Враховуючи, що представником потерпілого недоведено необхідності накладення арешту на майно підозрюваного слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні такого.

Керуючись ст.171, 172, КПК України, -

ухвалив:

У задоволенні клопотання представника потерпілого ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про накладення арешту на майно в порядку ст. 171 КПК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Черкаської області протягом 5 днів та підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків на її оскарження, в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо її не буде скасовано.

Суддя О.П.Опалинська