Рішення № 80063453, 19.02.2019, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/1358/18

Провадження № 2/553/105/2019

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19.02.2019 року м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Парахіної Є.В.

при секретарі - Остапченко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Подільський відділ державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції в Полтавській області, про стягнення пені за несплачені аліменти,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом ОСОБА_2 про стягнення пені за несплачені аліменти, посилаючись на те, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 06.06.2013 року стягнуто аліменти з відповідача на її користь на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 квітня 2013 року до досягнення дитиною повноліття. 07.06.2013 року на підставі вказаного рішення виданий виконавчий лист № 552/3008/13-ц, який вона пред'явила для виконання до Подільського ВДВС м. Полтава ГТУЮ в Полтавській області. З моменту стягнення аліментів і до цього часу відповідач жодного разу не сплачував аліменти на утримання дитини. Загальна сума пені за період з квітня 2013 року по травень 2018 року включно становить 20782 грн. 89 коп.

Просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасно сплачені аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в сумі 20782 грн. 89 коп. за період з квітня 2013 року по травень 2018 року включно та судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 надав суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що не погоджується з позовними вимогами, оскільки частково сплачував аліменти на утримання доньки, проте у нього зберіглась лише частина відповідних квитанцій та чеків.

Ухвалою суду від 31.10.2018 року частково задоволене клопотання відповідача ОСОБА_2 - витребувано у АТ КБ "ПриватБанк" інформацію про надходження на картковий рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_1, РНОКПП - НОМЕР_1, - карта для виплат НОМЕР_3 - коштів від ОСОБА_2 за період 2013-2018 роки.

На виконання ухвали суду 31.01.2019 року отримано повідомлення з АТ КБ "ПриватБанк".

В судовому засідання позивач ОСОБА_3 та її представник адвокат Лучко Т.І. позов підтримали, просили задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що періодично сплачував аліменти на утримання їх з позивачкою спільної доньки, вказував, що частково визнає позовні вимоги, в ході судового розгляду справи змінив позицію, заявив, що проти задоволення позову заперечує.

Представник третьої особи Подільського ВДВС міста Полтава ГТУЮ в Полтавській області, будучи повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надавши заяву з проханням проводити розгляд справи без його участі.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача та заперечення проти позову відповідача, позиції третіх осіб, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4, виданим 02.03.2013 року Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області.

23 жовтня 2015 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєструвала шлюб з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище "ОСОБА_1".

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 06.06.2013 року в справі № 552/3008/13-ц (провадження №2/552/1288/2013), за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 квітня 2013 року по досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду вступило в законну силу та звернуте до виконання.

В провадженні Подільського ВДВС міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавські області знаходиться виконавче провадження № 38982678 з примусового виконання виконавчого листа № 552/3008/13-ц від 07.06.2013 року, виданого Київським районним судом м. Полтави, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі по 1/4 частині з усіх видів заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

З пояснень сторін по справі вбачається, що відповідач ОСОБА_2 був достовірно обізнаний про постановлення судом рішення про стягнення з нього аліментів на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, але не сплачував їх.

Сам відповідач в судовому засіданні підтверджував той факт, що в період з 2013 року по травень 2018 року періодично працював неофіційно, мав дохід. Надані позивачем докази свідчать про те, що в 2017 році він був працевлаштований офіційно на ПП "Сітка Захід", де працював з 22.02.2017 року по 31.10.2017 року, отримував стабільний дохід, що підтверджується довідкою про доходи № 65 від 31.05.2018 року та копію з трудової книжки НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_2

Відповідач вказував, що в період з квітня 2013 року по травень 2018 року періодично сплачував аліменти на утримання доньки, хоч і не у повному обсязі.

При цьому, очевидно, що про працевлаштування відповідач ОСОБА_2 державного виконавця не повідомив, самостійно з заявою до бухгалтерії установи про утримання з нього аліментів не звертався (це не оспорювалось самим відповідачем та підтверджується довідкою ПП "Сітка Захід" про доходи № 65 від 31.05.2018 року, з якої вбачається, що аліменти з заробітної плати ОСОБА_2 не утримались).

Відповідачем надано суду дублікати квитанції АТ КБ "ПриватБанк" від 19.06.2017 року та від 27.06.2017 року, згідно з якими ним здійснювався перевод коштів на ім'я ОСОБА_3, призначення платежу - аліменти.

Позивач підтвердила, що отримувала аліменти від ОСОБА_2 у червні 2017 року двома платежами по 500 грн. 00 коп.

Крім того, на підтвердження факту сплати аліментів відповідач ОСОБА_2 надав суду дублікат квитанції АТ КБ "ПриватБанк" від 14.08.2017 року на суму 1005 грн. 03 коп., банківські чеки від 16.01.2014 року на суму 100 грн. 00 коп., від 17.01.2014 року на суму 200 грн. 00 коп., від 25.03.2014 року на суму 70 грн. 00 коп., від 01.07.2014 року на суму 200 грн. 00 коп., від 10.07.2014 року на суму 99 грн. 50 коп., від 20.08.2014 року на суму 79 грн. 60 коп., від 28.08.2014 року на суму 99 грн. 50 коп., від 15.10.2014 року на суму 298 грн. 50 коп., від 18.10.2014 року на суму 208 грн. 95 коп., від 16.10.2015 року на суму 296 грн. 50 коп.

Відповідач ОСОБА_2 стверджував про те, що вказані кошти перераховувались ним на ім'я ОСОБА_1. в рахунок оплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3. Проте позивач вказані твердження заперечувала.

При цьому, аналіз змісту вищевказаних документів свідчить про те, що у них не зазначені реквізити одержувача коштів та призначення платежів, вони здійснені на три різних карткових рахунка.

Позивач ОСОБА_3 вказувала про те, що має єдину картку в АТ КБ "ПриватБанк", на яку відповідач зарахував у червні 2017 року аліменти, а також перераховував платежі в рахунок погашення боргу та кошти на її утримання як дружини. Інших банківських карток у вказаному та інших банках не має, інших коштів від відповідача не отримувала.

Обґрунтованість доводів позивача підтверджується повідомленням АТ КБ "ПриватБанк", отриманим на виконання ухвали суду про витребування доказів від 31.10.2018 року, - інформації про надходження на картковий рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_1, РНОКПП - НОМЕР_1, - карта для виплат НОМЕР_3 - коштів від ОСОБА_2 за період 2013-2018 роки, відповідно до якого за вказаний період знайдено наступні платежі на картку НОМЕР_3 від ОСОБА_2 - поповнення готівкою в терміналі самообслуговування 17.09.2016 року а суму 296 грн. 00 коп., 07.03.2017 року на суму 495 грн. 51 коп., 07.04.2017 року на суму 1000 грн. 00 коп., 04.05.2017 року на суму 500 грн. 00 коп., 19.06.2017 року на суму 500 грн. 00 коп., 27.06.2017 року на суму 500 грн. 00 коп., 07.07.2017 року на суму 1000 грн. 00 коп., 14.08.2017 року на суму 1000 грн. 00 коп.

При цьому, жодних об'єктивних доказів того, що кошти у вересні 2016 року, березні, квітні, травні, липні та серпні 2017 року перераховувались ОСОБА_2 саме як сплата аліментів на утримання дитини, судом не здобуто, твердження позивача про те, що вказані виплати пов'язані з іншими правовідносинами між нею та відповідачем, які не пов'язані з утриманням дитини, відповідачем шляхом подання належних та допустимих доказів не спростовані.

Таким чином, суд вважає доведеним лише факт сплати відповідачем ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки у червні 2017 року в загальній сумі 1000 грн. 00 коп.

Відповідно до Розрахунку заборгованості по аліментам згідно в/л 552/3008/13-ц від 07.06.2013 року, виданого Київським районним судом м. Полтава, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1. аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 2013 року народження, в розмірі по 1/4 частині з усіх видів заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, виконаного головним державним виконавцем Подільського ВДВС міста Полтава ГТУЮ в Полтавській області станом на 01.06.2018 року, боржник ОСОБА_2 за період з 17.04.2013 року по 01.06.2018 року мав сплатити аліменти в загальній сумі 68342,87 грн., в цей період аліменти не сплачував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у вищевказаному розмірі.

Згідно ст. 195 Сімейного кодексу України, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилось їх стягнення. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості.

За правилами ст. 196 СК України, яка регламентує відповідальність за прострочення сплати аліментів, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Відповідно до роз'яснень, наведених в п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15 травня 2006 року № 3 передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення сплати аліментів.

Виходячи з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов'язання, відсутність вини в простроченні сплати аліментів повинен довести платник аліментів.

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду справи обставини, беручи до уваги той факт, що відповідач ОСОБА_2, будучи достовірно обізнаний про існування судового рішення про стягнення з нього на користь позивачки судового рішення про стягнення аліментів на утримання малолітньої доньки до досягнення нею повноліття, аліменти не сплачував, за виключенням червня 2017 року, доказів того, що заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, не надав, суд приходить до висновку про доведеність того факту, що заборгованість з аліментів виникла з його вини, у зв'язку з чим позивач набула право на стягнення неустойки (пені).

Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:

p=(A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+……….(Anх1%хQn), де:

p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на визначену дату;

A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Така правова позиція висловлена в Постанові Верховного Суду України по справі № 6-94цс15 від 01.07.2015 року, та ВС №14-37 цс18 від 25.04.2018 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для суду при розгляді цієї категорії справ.

Відповідно до вимог ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Суд виходить з вимог ст.ст.12,81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, той факт, що відповідач суду не надав доказів того, що заборгованість по сплаті аліментів утворилась не з його вини, відповідач є працездатною особою, періодично працював та мав можливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, тому суд приходить до висновку, що відповідно до вимог ст. 196 СК України позивач має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, розрахованою на підставі вищенаведеної формули, що становить: за 2013 рік з 17.04.2013 року по 31.12.2013 року 102505 грн. 50 коп., за 2014 рік - 145704 грн. 58 коп., за 2015 рік - 126495 грн. 78 коп., за 2016 рік - 93776 грн. 93 коп., за 2017 рік (з урахуванням часткової сплати аліментів в сумі 1000 грн. в червні 2017 року) - 52672 грн. 40 коп., за 2018 рік з 01.01.2018 року по 31.05.2018 року - 7957 грн. 25 коп.

Таким чином, загальний розмір неустойки (пені) за невиконання зобов'язань по сплаті аліментів за період з 17 квітня 2013 року по 30.05.2018 року складає 529112 грн. 50 коп.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як встановлено в ч. 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 20 СК України до правовідносин щодо відповідальності платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки врегульованих ст. 196 СК України позовна давність не застосовується.

Враховуючи викладене, вирішуючи спір в межах позовних вимог та на підставі наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню, з відповідача на її користь підлягає стягненню неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів в сумі 20782 грн. 89 коп.

При цьому, суд не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки відповідачем не надано доказів, які б свідчили про скрутне матеріальне становище. Суд також зазначає, що розмір пені не перевищує загальний розмір заборгованості по аліментам. Крім того, стягнення пені за несплату аліментів є заходом відповідальності, спрямованим, насамперед, на забезпечення належного виконання аліментних зобов'язань платником аліментів.

Крім того, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 704 грн. 70 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 76-83, 89, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_1, РНОКПП - НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (місце проживання - АДРЕСА_2, РНОКПП - НОМЕР_2), третя особа - Подільський відділ державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції в Полтавській області (місцезнаходження - м. Полтава, вул. Чураївни, 1/1, код ЄДРПОУ - 34963007), про стягнення пені за несплачені аліменти - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасно сплачені аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в сумі 20782 грн. 89 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі до Полтавського апеляційного суду апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 25.02.2019 року.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиЄ. В. Парахіна