Рішення № 80059634, 07.02.2019, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/16750/16-ц

н/п 2/766/21/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого - судді Єпішина Ю.М.

секретар судового засідання - Стрекозова О.І.,

за участю:

позивача ОСОБА_1, представника позивача адвоката Орловцевої Л.В.

представника відповідача адвоката Андруневича В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування,

ВСТАНОВИВ:

14.12.2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування, вимоги якого обґрунтовані тими обставинами, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_5, якій на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1. На підставі того, що донька померлої ОСОБА_4 самоусунулась від будь-якого догляду та піклування про свою матір, яка потребувала стороннього догляду та піклування, так як була хворою людиною, особою похилого віку і була не в змозі самостійно за собою доглядати, 12.05.2011 року ОСОБА_5 склала заповіт, відповідно до якого заповіла все належне їй на час смерті майно своїй сусідці ОСОБА_1, яка здійснювала догляд за ОСОБА_5 до часу її смерті. 15.09.2016 року ОСОБА_4 звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Посилаючись на положення ст. 1224 ЦК України позивач ОСОБА_1 просила усунути ОСОБА_4 від права на спадкування після смерті матері ОСОБА_5

Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області Херсонської області Ігнатенко О.Й. від 28.03.2017 року про справі відкрито провадження та призначено судове засідання.

Відповідно до розпорядження Херсонського міського суду Херсонської області №2665/17 від 15.08.2017 року суддя Ігнатенко О.Й не може продовжувати розгляд справи у зв'язку із звільненням у відставку.

15.08.2017 року судді Херсонського міського суду Херсонської області Гаврилову Д.В. повторно автоматизовано розподілено дану справу та ухвалою від 28.03.2017 року справу прийнято до провадження. Ухвалою від 22.02.2018 року витребувано докази, а саме: матеріали спадкової справи №17/2016 до майна померлої ОСОБА_5 (а.с. 119).

Відповідно до розпорядження Херсонського міського суду Херсонської області №01-09/1306/18 від 25.09.2018 року суддя Гаврилов Д.В. не може продовжувати розгляд справи у зв'язку із закінченням строку дії повноважень судді.

25.09.2018 року судді Херсонського міського суду Херсонської області Єпішину Ю.М. повторно автоматизовано розподілено дану справу та ухвалою від 26.09.2018 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 18.10.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Орловцева Л.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, наполягали на їх задоволенні та надали пояснення, аналогічні тим, що викладені у наданій до суду позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання, призначене на 07.02.2019 року не з'явилась, надала свої повноваження представнику адвокату Андруневичу В.М., який в судовому засідання проти позову заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях на позов. (а.с. 73-75). Раніше, у судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 позов не визнала, проти його задоволення заперечувала з підстав викладених у наданих до суду запереченнях.

Суд, дослідивши матеріали справи, наявні докази, заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі, з огляду на наступне.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року народилася позивач ОСОБА_7, батьками якої є ОСОБА_8 та ОСОБА_5, про що свідчить копія свідоцтва про НОМЕР_1, виданого повторно 13.09.2016 року Херсонським міським відділом актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (а.с. 115) та копія паспорта громадянина України НОМЕР_2, виданого 13.04.2005 року Суворовським РО УМВС України в Херсонській області (а.с. 113).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області 15.04.2016 року ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року у віці 78 років, актовий запис № 489 (а.с. 107 зв.).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина у виді квартири АДРЕСА_2, яка належала останній на праві приватної власності, згідно свідоцтва про право власності на житло від 31.08.1993 року № НОМЕР_4, виданого Фондом комунального майна м. Херсона (а.с. 12).

12.05.2011 року ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіним М.М. за реєстровим №624, відповідно до якого ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_1 все своє майно.

Позивач ОСОБА_1 спадщину за заповітом прийняла, подавши до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Василькової О.В. 20.07.2016 року відповідну заяву. Відповідач ОСОБА_4 також подала до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу заяву від 15.09.2016 року про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_5, що підтверджується матеріалами спадкової справи №17/2016 до майна померлої ОСОБА_5

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1233 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з ч. 3 ст. 1235 ЦК України заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Відповідач ОСОБА_4 в силу ст. 1241 ЦК України має право на обов'язкову частку на спадкове майно після смерті матері ОСОБА_5

Положеннями ч. ч. 1-3, 5-6 ст. 1224 ЦК України, на яку позивач посилається як на підставу для задоволення позову, визначено, що не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Положення абзацу першого цієї частини не застосовуються до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом.

Не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині, не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі і тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Вказане кореспондується із положеннями п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 року №7, якими роз'яснено, що правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Непред'явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови у позові про усунення від права на спадкування.

Правило частини п'ятої статі 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема і тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Аналіз зазначених вище норм вказує на те, що у справах про усунення від права на спадкування відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, що характеризується умисною формою вини; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 починаючи з січня 2011 року до часу смерті ОСОБА_5 утримувала останню, зазначені обставини не були спростовані відповідачем ОСОБА_4 та її представником, а також підтверджується поясненнями свідків, заявлених з боку позивача, які були допитані в судовому засіданні, а також поясненнями самої позивача ОСОБА_1, які надані нею у якості свідка.

Так, допитана в судовому засіданні в якості свідка позивач ОСОБА_1 пояснила, що ОСОБА_4 усунулась від утримання та піклування про свою матір, не спілкувалася з нею та не приймала участь в її похованні. Позивач самостійно утримувала ОСОБА_5 в достатній мірі, в наслідок чого, та, додаткового утримання та будь-якої іншої допомоги не потребувала. Після смерті ОСОБА_5 її поховання було повністю влаштоване за рахунок позивача. Свої дії щодо ОСОБА_5, яка була сусідкою позивача і не є її родичем ОСОБА_1 пояснила вдячністю за складений на її ім'я заповіт.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач в наданому нею позові зазначає, що відповідач ухилялася від надання допомоги матері, яка перебувала у безпорадному стані, не проживала разом та не спілкувалася з нею.

З акту ОСББ "Любисток" вбачається, що на час смерті ОСОБА_5 вона проживала сама. З 2009 року пересувалася за допомогою палиці, а з 2013 року перестала виходити на вулицю та за межі квартири. З лютого 2016 року не могла самостійно себе обслуговувати. ОСОБА_4 допомоги матері не надавала, її життям не цікавилася, протягом п'яти років доглядом займалася ОСОБА_1 (а.с. 16).

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які заявлені позивачем, надали суду свої пояснення, які зводяться до того, що ОСОБА_1 здійснювала догляд за ОСОБА_5, яка була особою похилого віку і потребувала сторонньої допомоги. Донька ОСОБА_5 мати не відвідувала, допомоги не надавала. ОСОБА_1 належним чином утримувала ОСОБА_5, забезпечувала її продуктами харчування, ліками та всім необхідним, прибирала оселю.

Свідок ОСОБА_14 пояснила суду, що вона до 2013 року працювала листоношею, приносила пенсію ОСОБА_5, та була доглянута, в квартирі чисто. Свідку відомо, що догляд за ОСОБА_5 здійснювала сусідка ОСОБА_1

В судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 які заявлені з боку відповідача.

Так, свідок ОСОБА_15 пояснив, що ОСОБА_5 була його бабусею, іноді вони спілкувалися. Бабуся грошей не просила, проте висловлювала побажання щоб ОСОБА_4 частіше її відвідувала, бо скучала за нею.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні надала пояснення які зводяться до того, що ОСОБА_4 не відмовлялася від матері. ОСОБА_4 доглядала свого хворого чоловіка, проживала на дачі, поховання ОСОБА_5 не здійснювала, оскільки про смерть матері не була повідомлена.

Факт не проживання ОСОБА_4 разом із ОСОБА_5 підтверджується поясненнями сторін, свідків, актом ОСББ "Любисток", а також наявною в матеріалах справи копією заочного рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 26.05.2012 року, яке набрало законної сили 07.05.2012 року, ОСОБА_4, на підставі ч. 2 ст. 405 ЦК України, визнано такою, що втратила право користування квартирою № АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_5 (а.с. 110 зв. - 111).

Верховний Суд у своїй постанові від 17.10.2018 року по справі № 200/21452/15-ц зауважив, що безпорадний стан необхідно доказувати відповідними записами в медичних документах.

На підтвердження перебування ОСОБА_5 у безпорадному стані позивачем надані наступні медичні документи, а саме: картка стаціонарного хворого № 01892 щодо перебування на стаціонарному лікуванні з 04.03.2009 року до 14.03.2009 року; епікриз, перебування на лікуванні у кардіологічному відділенні з 18.01.2011 року до 28.11.2011 року; медичні дослідження - ендоскопія 31.01.2011 року, УЗІ серця 27.11.2011 року, спіральна спіральна комп'ютерна томографія 18.01.11 року (а.с. 19).

Зазначені докази свідчать про наявність у ОСОБА_5 певних захворювань у зазначений період (2009-2011 роки), але не підтверджують і не вказують в достатній мірі на факт перебування ОСОБА_5 саме у безпорадному стані.

Під час розгляду справи також не знайшли свого підтвердження доводи позивача щодо ухилення відповідача від утримання ОСОБА_5

З довідки № 753 від 26.03.2018 року виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України Херсонської області вбачається, що ОСОБА_5 знаходилася на обліку в Управлінні ПФУ Херсонської області та отримувала пенсію за віком, розмір якої за період з квітня 2013 року по квітень 2016 року склав 42391,37 грн. (а.с. 122).

Згідно довідки № 754 від 26.03.2018 року виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України Херсонської області встановлено, що ОСОБА_4 знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ Херсонської області та отримує пенсію за віком, розмір якої за період з квітня 2013 року по квітень 2016 року склав 52422,06 грн. (а.с. 123).

Отже, за період з квітня 2013 року по квітень 2016 року дохід ОСОБА_4 перевищував дохід ОСОБА_5 за вказаний період лише на 10025,06 грн., що свідчить про відсутність достатньої можливості у відповідача ОСОБА_4 надавати матеріальну допомогу ОСОБА_5

Зазначені позивачем ОСОБА_1 обставини, що ОСОБА_4 за життя ОСОБА_5 протягом тривалого часу не проживала, не спілкувалася з останньою та не приймала участь в її похованні, самі по собі не можуть свідчити про факт умисного ухилення від надання допомоги і не є підставою для задоволення позову.

Таким чином, позивачем не надано належних, допустимих та безспірних доказів, що є її процесуальним обов'язком (ст.ст. 12, 81 ЦПК України), щодо ухилення відповідача від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме відповідача.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами докази, в тому числі пояснення свідків, в їх сукупності, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судові витрати, у виді судового збору, суд розподіляє відповідно до положень ст. 141 ЦПК України та у зв'язку з відмовою у задоволенні позову покладає їх на позивача, який ним сплачено до подання позову.

На підставі викладеного, ст. ст. 1217, 1224, 1233, 1235, 1241 ЦК України, керуючись ст.ст. 6-13, 81, 141, 258, 259, 263- 265, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції на протязі тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції до Херсонського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.М.Єпішин