Рішення № 80059202, 18.02.2019, Каховський міськрайонний суд Херсонської області

Справа № 658/4079/17

(провадження № 2/658/30/19)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2019 року м.Каховка

Каховський міськрайонний суд Херсонської області в складі:

головуючого-судді Подіновської Г.В.

за участю секретарів: Бірючової О.В., Частило М.В., Марчук В.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Каховка Херсонської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем 05.12.2007 року укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на загальну суму 21500,00 грн.

Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов’язання за договором, внаслідок чого станом на 11.09.2017 року заборгованість за договором становить 17085,26 грн., та складається з тіло кредиту – 2817,13 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом – 2920,29 грн., заборгованості за пенею – 10296,16 грн., штрафу (фіксована частина) – 250,00 грн., штрафу (процентна складова) – 801,68 грн.

Оскільки відповідач ОСОБА_3 свої зобов’язання перед банком не виконує, позивач був вимушений звернутися до суду з вказаним позовом та просив стягнути на свою користь з ОСОБА_3 загальну суму заборгованості в сумі 17085,26 грн. та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягав у повному обсязі, надав відповідь на відзив.

Представник відповідача у судовому засідання проти задоволення позовних вимог заперечувала, надала відзив на позовну заяву, у відповідності до якого просила відмовити у задоволенні позовної заяви та застосувати позовну давність.

Дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 634, 638 ЦК України, відповідач, підписавши Заяву, прийняла пропозицію позивача та приєдналася до договору, умови якого викладені в Заяві, Тарифах банку (даліТарифи; а.с. 11) та Умовах та правилах надання банківських послуг (далі Умови; а.с. 7, 8).

З умовами такого договору відповідач була ознайомлена, на що вказує її підпис в Заяві.

Таким чином, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем 05.12.2007 року укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на загальну суму 21500,00 грн. (а.с.11-27).

Указаний договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Як встановлено ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України, за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець), зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач кредитом користувалася, проте порушила зобов’язання щодо повернення кредиту, сплати процентів, внаслідок чого, відповідно до розрахунку станом на 11.09.2017 року заборгованість за договором становить 17085,26 грн., та складається з тіло кредиту – 2817,13 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом – 2920,29 грн., заборгованості за пенею – 10296,16 грн., штрафу (фіксована частина) – 250,00 грн., штрафу (процентна складова) – 801,68 грн. (а.с. 6-10).

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, в установлений строк (ст. 526 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України.

Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил передбачено право банку проводити зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розмірів наданого кредиту (кредитного ліміту) зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку згідно з пунктом 1.1.3.1.9 цього договору. Якщо протягом семи днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду з умовами, то рахується, що клієнт прийняв нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку за власним рішенням і без попереднього повідомлення клієнта.

Умовами передбачено лише право позивача в односторонньому порядку змінювати умови договору, зокрема й процентної ставки, та не визначено періодичність зміни процентної ставки, порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосування індексу, що має бути також погоджений сторонами і вимоги до якого визначені у частині п'ятій статті 1056-1 ЦК України.

Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка 22,8% річних, що підтверджується позивачем.

Встановлено, що процентна ставка за користування кредитом була збільшена банком в односторонньому порядку з 26.01.2013 року до 30,0% річних, з 01 вересня 2014 року до 34, 80% річних, а 01 квітня 2015 року до 43,20%.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.

У відповідності до правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року № 6-57цс12, боржник вважається належним чином повідомлений про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.

Матеріали даної справи доказів належного повідомлення відповідача про підвищення відсоткової ставки не містять, до матеріалів справи позивачем додано лише роздруківки смс повідомлень від 15.08.2014р. та 15.03.2015 р., які не містять інформації чи отримані вони відповідачем. Крім того, повідомлення про підвищення відсоткової ставки з 26.01.2013 року взагалі не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно розрахунку, зробленого відповідачем, заборгованість за кредитом було погашено 30.10.2015 року з розрахунку погодженої під час укладання кредитного договору процентної ставки на рівні 22,8%.

За період з 26.01.2013 року по 23.07.2016 року було сплачено 11835,48 грн., отримано коштів з врахуванням заборгованості (станом на 26.01.2013 року, заборгованість за кредитом 4595,64 грн.) 9564,57 грн.

Станом на 26.01.2013 року заборгованість за відсотками складала 181,39 грн. з врахуванням процентної ставки нарівні 22,8 % річних за період з 26.01.2013 року по 30.10.2015 року нараховано відсотків 1595,04 грн., які фактично сплачено 23.07.2016 року, крім того відповідачем переплачено банку 675,87 грн.

На підтвердження своєї позиції позивач посилається на той факт, що 24.11.2014 року відповідач підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та була ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, затверджених наказом Банку від 06.03.2010 року.

Доказів на підтвердження ознайомлення з умовами позивачем надано не було.

Отже станом на 27.08.2014 року відповідач з Умов та правил надання банківських послуг, на які посилається позивач ознайомлена не була.

Перераховуючи кошти на картковий рахунок відповідач була впевнена, що станом на вересень 2014 року вона всю заборгованість погасила.

Умови та правила надання банківських послуг, на які посилається позивач та які додано до матеріалів справи, були затверджені наказом від 6 березня 2010 року № СП-2010-256, а договір про надання банківських послуг було укладено між сторонами у грудні 2007 року.

Крім того, зазначені Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. При цьому позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами договору про надання банківських послуг і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03 травня 2018 року справа № 640/15228/14-ц.

За положенням статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Пунктом 2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час, згідно з пунктом 2.1.1.7.6 цих Умов, передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань по кредитному договору, процентів за користування кредитом, комісії за обслуговування.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договору свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такий же висновок застосування норм матеріального права викладено в постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2018 року у справі № 165/260/16-ц.

Однак, у заявлених позовних вимогах позивач вимагає стягнення одночасно заборгованості за пенею (неустойкою) в сумі 10296,16 гн, 250,00 грн. штрафу (фіксована частина) та 801,68 штрафу (процентна складова), що суперечить положенням Конституції України.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.

Перебіг позовної давності для стягнення неустойки (пені, штрафу) за кожним з прострочених щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

Вказане не дає підстав для обчислення спеціальної позовної давності щодо стягнення неустойки за 12 останніх місяців перед зверненням позивача до суду, оскільки на момент звернення до суду сплив строк кредитування.

Такої правової позиції дотримується ОСОБА_4 Верховного Суду у Постанові від 28 березня 2018 року справа №444/9519/12.

Як вбачається з матеріалів справи, останній раз відповідач отримала кошти з карткового рахунку 29.04.2016 року, а позов про стягнення пені (неустойкою) в сумі 10296,16 гн, 250,0 грн. штрафу (фіксована частина) та 801,68 штрафу (процентна складова), пред`явлено у листопаді 2017 р.

Відповідачем було заявлено про застосування загальної та спеціальної давності

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Якщо умовами договору встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 30 вересня 2015 року № 6-154цс15.

Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають за недоведеністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 265, 271-273 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 1050, 1054 ЦК України,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду через Каховський міськрайонний суд Херсонської області.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 25.02.2019 року.

Суддя: Г. В. Подіновська