Ухвала суду № 80057762, 25.02.2019, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/298/18

УХВАЛА

25 лютого 2019 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого - судді Масленикова О.А.

за участю:

секретаря судового засідання - Скрипкіної А.Ю.

розглянувши

заяву третьої особи із самостійними вимогами

про відвід головуючого судді у справі

за позовом ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

про стягнення заборгованості за договором позики

та

позовом третьої особи із самостійними вимогами

ОСОБА_3 до

ОСОБА_1, ОСОБА_2

про визнання договору позики недійсним

В С Т А Н О В И В:

Після призначення справи до судового розгляду по суті, 25.02.2019 р. до суду надійшла заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 про відвід відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦКПК України головуючого у справі судді з підстав того, що, на його думку, суд не може об'єктивно розглянути справу з огляду на наступне:

-після надходження первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 суд був зобов'язаний залучити його як третю особу, оскільки кошти, позичені відповідачем, були використані на купівлю квартири під час перебування третьої особи з ним у шлюбі, і оскільки цього зроблено не було, він був змушений повідомити суд про те, що триває процес розлучення і поділу спільного майна, випадково дізнавшись із реєстру судових рішень про справу щодо стягнення боргу, однак суд проігнорував його заяву;

-після того, як він звернувся з позовною заявою про визнання його третьою особою із самостійними вимогами у даній справі, він дізнався щодо його заяву прийнято до спільного розгляду лише у телефонному режимі, а відповідну ухвалу суду він не отримував, які і первісного позову та додатків до нього, що стало підставою для заявлення ним клопотання про відкладення підготовчого судового засідання для ознайомлення з матеріалами справи;

-після ознайомлення з матеріалами справи він подав клопотання про витребування паспортних даних позивача та реєстраційного номеру облікової картки платника податків і ухвала про задоволення відповідного клопотання була винесена поза судовим засіданням, що є порушенням положень ЦПК України;

-після того, як третя особа із самостійними вимогами подала клопотання про витребування доказів та виклик свідків, суд розглянув вказане клопотання у його відсутність та відмовив у його задоволенні, зазначивши в ухвалі, що вона оскарженню не підлягає, проте відповідна апеляційна скарга третьої особи 14.02.2019 р. була розглянута та задоволена судом апеляційної інстанції, чим доведено факт порушення судом першої інстанції норм діючого ЦПК України.

З огляду на наведене, третя особа із самостійними вимогами вважає, що зазначені ним дії суду вже призвели до необ'єктивності при винесенні ухвал та упередженості щодо третьої особи, ухваленні процесуальних рішень на користь позивача по справі, що є підставою для недовіри складу суду та заявлення йому відводу.

Ознайомившись з заявою про відвід, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши відповідні положення законодавства, суд дійшов до наступного.

Як зазначено в п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 ЦПК України - з підстав, визначених у ст. 36 ЦПК України судді може бути заявлено відвід учасниками справи. А ч. 3 вказаної статті закріплює положення, відповідно до якого відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Як зазначено у ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Питання про відвід судді має бути розглянуто не пізніше двох днів із дня надходження заяви про відвід судді, а у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід судді. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

При вирішенні відводу суд враховує, що:

- ухвалою суду від 19.03.2018 р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, було відкрито провадження у справі № 502/298/18 та призначене підготовче судове засідання на 11-ту годину 12.04.2018 р. з повідомленням учасників справи /Т. 1, а.с. 20/.

-в зв'язку з неявкою позивача, ухвалою суду від 12.04.2018 р. підготовче судове засідання було відкладене на 10.05.2018 р. о 10:30 /Т. 1, а.с. 42/.

Перед цим 12.03.2018 р. ОСОБА_3 звернувся до суду з повідомленнями про те, що він перебуває з відповідачем у шлюбі і наразі в іншому суді триває розгляд справи мі/ж ними про поділ спільного майна, у зв'язку з чим просив ретельно дослідити повідомлені ним обставини Т. 1, а.с. 44-54/.

24.04.2018 р. ОСОБА_3 звернувся із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним /Т. 1, а.с. 114-118/.

03.05.2018 р. ОСОБА_3 надав клопотання про перенесення судового засідання та розгляд справи спочатку /Т. 1, а.с. 134-135/.

В наступному після 12.04.2018 р. підготовчому судовому засіданні - 10.05.2018 р. позов третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_3 ухвалою суду було прийнято до спільного розгляду та об'єднано в одне провадження у справі № 502/298/18 із первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. При цьому за клопотанням третьої особи було витребувано від позивача оригінал договору позики та відкладено підготовче судове засідання на 9-ту годину 31.05.2018 р. з викликом у судове засідання учасників справи.

Таким чином відсутні будь-які підстави вважати, що суд проігнорував відповідні заяви ОСОБА_3

Копію ухвали суду від 10.05.2018 р. про прийняття позову ОСОБА_3 до спільного розгляду, йому було направлено того ж дня та не отримано третьою особою у зв'язку з поверненням поштового відправлення «за закінченням терміну зберігання» /Т. 1, а.с. 148, 154/. Підставою для повернення до суду відповідного конверту стало те, що як сам зазначає у клопотанні про перенесення судового засідання та ознайомлення з матеріалами справи від 31.05.2018 р. ОСОБА_3, він перебував у відрядженні, строк якого закінчився 18.05.2018 р., а 21.05.2018 р. від дізнався, що на його адресу приходила повістка з суду /Т. 1, а.с. 200-201/.

31.05.2018 р. суд ухвалою в судовому засіданні задовольнив клопотання третьої особи та його представника та відклав судове засідання на 26.06.2018 р. для ознайомлення третьої особи з матеріалами справи /Т. 1, а.с. 216-217/.

Таким чином, невручення відповідної ухвали та матеріалів первісного позову стало можливим через відсутність третьої особи із самостійними вимогами за зазначеною ним адресою місця проживання, через що судом було забезпечено можливість третій особі ознайомитись з матеріалами справи безпосередньо в суді та отримати необхідні копії.

31.05.2018 р. головуючий у справі суддя розглянувши клопотання третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_3 постановив ухвалу про витребування відповідних доказів, таким чином задовольнивши відповідне клопотання. Вказана ухвала була постановлена після закінчення призначеного на вказану дату судового засідання та отримання після його закінчення відповідного клопотання поза судовим засіданням з метою не затягувати розгляд справи, керуючись принципом процесуальної економії.

Яким чином відповідна ухвала порушує права третьої особи із самостійними вимогами, з огляду на те, що нею фактично задоволено її клопотання, із заяви про відвід встановити неможливо.

Посилання в заяві про відвід на ту обставину, що ухвала суду від 28.08.2018 р., якою відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи про витребування доказів та виклик свідків є незаконною, у зв'язку з чим вона скасована 14.02.2019 р. судом апеляційної інстанції, а також на те, що вказуючи про неможливість її оскарження суд проігнорував положення ст. 353 ЦПК України, що передбачають можливість її оскарження, є фактично незгодою з прийнятим судом процесуальним рішенням, що дало йому підстави оскаржити відповідну ухвалу у встановленому законом апеляційному порядку.

Крім того, зазначаючи в резолютивній частині даної ухвали про неможливість її оскарження, суд виходив зі структурного розміщення норм ЦПК України щодо витребування доказів та забезпечення доказів, а також положень п. 2 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, що передбачають можливість оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише ухвал про забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів чи скасування ухвали про забезпечення доказів, що є відмінним від інституту витребування доказів, передбаченого ст. 84 ЦПК України, на яку саме і посла вся представник третьої особи заявляючи перед судом відповідне клопотання /Т. 2, а.с. 72-75/.

Разом з тим, суд відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України враховує, що Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у ст. 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).

В справі «Білуха проти України» наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.

Як зазначено в п. 2.5 Бангалорських принципів діяльності судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 року, - суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

На підставі викладеного, приходжу до висновку, що у зв'язку з вищенаведеними обставинами та скасуванням в апеляційному порядку постановленої під моїм головуванням у даній у справі ухвали суду про відмову у витребуванні доказів за клопотанням третьої особи, у стороннього спостерігача можуть виникнути сумніви у моїй неупередженості, як судді, тобто розгляд мною даної справи не буде відповідати вимогам безсторонності суду за об'єктивним критерієм відповідно до пункту 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв'язку з чим приходжу до висновку, що заява третьої особи про відвід підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 36, 40, 258-260ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3про відвід головуючого у справі № 502/298/18 судді Масленикова О.А. - задовольнити.

Відвести головуючого суддю Масленикова О.А. від участі у справі № 502/298/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним.

Визначення судді, який замінить відведеного суддю, здійснити в порядку, передбаченому ст. ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников