Рішення № 80057396, 21.02.2019, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/1730/18

Провадження № 2/486/136/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі головуючого - судді Франчук О.Д.,

секретар - Деменко К.Л.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

29 листопада 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування.

16 грудня 2018 року позивач надав до суду уточнену заяву, в якій просив суд визнати за ним право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування від спадкодавці ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що він та його мати - ОСОБА_4 були зареєстровані та проживали в АДРЕСА_1. У листопаді 1993 року вони звернулись до органу приватизації житла та подали всі необхідні документи для приватизації даної квартири. ІНФОРМАЦІЯ_4 року його мати померла так і не отримавши свідоцтво про приватизацію. Через свою необізнаність вчасно до нотаріальної квартири для оформлення спадщини він не з'явився. На даний час у нього виникла необхідність у розпорядженні своєю власністю на користь своїх дітей. Однак при зверненні до нотаріуса отримав відмову, оскільки свідоцтво про право власності на квартиру видане 27 листопада 1993 року, а згідно свідоцтва про смерть його мати померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року та рекомендовано звернутись з даним позовом до суду. В зв'язку з тим, що іншим чином відновити його право власності не можливо, просив суд позовні вимоги задовольнити.

11 січня 2019 року до суду надійшла заява від відповідача, в якій Южноукраїнська міська рада проти задоволення заяви ОСОБА_4 не заперечує.

ІІ. Заяви та клопотання учасників справи.

В своїй заяві від 11 січня 2019 року Южноукраїнська міська рада Миколаївської області просить суд проводити розгляд справи без участі їх представника.

21 лютого 2019 року до суду надійшла заява від позивача ОСОБА_2, в якій він свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

06 грудня 2018 року ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області позовну заяву ОСОБА_2 було залишено без руху.

27 грудня 2018 року ухвалою Южноукраїнського міського суду Миклаївської області було відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

З урахуванням вимог ст. ст. 200, 223, 247 ЦПК України та заяв сторін про визнання позову, суд вважає за можливе розглянути справу у підготовчому засіданні за відсутності позивача і відповідача, без фіксування судового процесу за допомогою звуко-записувального технічного засобу.

За правилами ч.3,4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст. 206, 207 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом та змін спірних правовідносин.

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів, судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_4 є матір'ю позивача - ОСОБА_2 (а.с. 10).

Як вбачається з позовної заяви, позивач та його мати у листопаді 1993 року звернулись до органу приватизації житла для приватизації квартири АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_4 померла у віці 69 років (а.с. 11).

Відповідно до свідоцтва про право власності, виданого згідно із розпорядженням 27 листопада 1993 року № 1080, ОСОБА_2 та члену його сім'ї ОСОБА_4 належить квартира АДРЕСА_2 (а.с. 14).

На замовлення ОСОБА_2 було виготовлено технічний паспорт на зазначену квартиру (а.с. 15 - 17).

Станом на 29 жовтня 2018 року, згідно довідки (виписки про склад сім'ї та реєстрацію) в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований лише ОСОБА_2

Згідно витягу зі спадкового реєстру інформація щодо спадкових справ та виданих на їх підставі свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 у реєстрі відсутня (а.с. 27).

Як вбачається з роз'яснення приватного нотаріуса Южноукраїнського міського нотаріального округу Лейбіченко С.В.№ 215/01-16 від 18.12.2018 року після аналізу документів встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року, а у зв'язку зі смертю припинились усі її права та обов'язки, тому правовстановлюючий документ на квартиру, частка якої є предметом спадкування, могла отримати тільки за життя. ОСОБА_2 роз'яснено його право звернутись до суду для вирішення питання щодо визнання за ним права власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_4 (а.с. 26).

V. Оцінка суду.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до cт. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено, що померла та позивач дійсно були матір'ю та сином.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_4 померла, а свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 було видано вже після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

Відповідно до ст.. 1 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» (в ред.. 19.06.1992 року) приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків) та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

За правилами ч. 2 та ч. 3 ст. 8 даного Закону передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

З дослідженого в судовому засіданні свідоцтва про право на спадщину вбачається, що квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_2 та члену його сім'ї ОСОБА_4 без зазначення часток у праві власності.

За правилами ч. 2 ст. 372 ЦК України частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Оскільки після смерті матері ОСОБА_2 не подав заяву про відмову від спадщини, то відповідно до положень ч. 2 ст. 1268 ЦК України він є таким, що прийняв спадщину після ОСОБА_4 у вигляді вказаного вище майна.

Дана обставина є підставою для визнання за ним права власності на дану квартиру, в порядку спадкування за законом.

Згідно ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

З урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263, 265, 282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

Позов ОСОБА_2 до Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Чорний Ріг Холмінського району Чернігівської власності, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, право власності на Ѕ частку однокімнатної квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування від спадкодавці ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з його проголошення.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Южноукраїнського

міського суду Олена Дмитрівна Франчук