Ухвала суду № 8005606, 17.12.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2009 р.                               м. Київ                                        К-9383/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                            Степашка О.І.

Суддів                                                                      Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2006

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2007

у справі №А23/364

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю “Тарон”

до          Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську

про          визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Тарон” (далі по тексту –позивач, ТОВ“Тарон”) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську (далі по тексту – відповідач, ДПІ у м. Дніпродзержинську) про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.07.2006 №0000242201/0/20409 та від 08.09.2006 №0000242201/1/27282.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2006, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2007, позов задоволено.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Дніпродзержинську, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2007 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга ДПІ у м. Дніпродзержинську не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 01.10.2005 по 31.03.2006, за результатами якої складено акт перевірки від 29.06.2006 №101/23/13456730.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем були прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.07.2006 №0000242201/0/20409 та від 08.09.2006 №0000242201/1/27282 на суму 8806,00 грн.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем термінів декларування валютних цінностей (неподання декларацій про прострочену дебіторську заборгованість, яка виникла при виконанні зовнішньоекономічних контрактів, укладених з УП «Стальконтракт»та ЗАТ «Торговий дім МАЗконтракт»), що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.01.2004 –01.04.2006.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач уклав договори з нерезидентами УП «Стальконтракт»(Білорусь) та ЗАТ «Торговий дім МАЗконтракт»(Росія), згідно яких зобов’язався поставити товар у договірній кількості, а нерезиденти зобов’язалися зробити 100% передплату за цей товар.

Вказані нерезиденти після отримання товару встановили нестачу товару, а саме фактична кількість отриманого товару не відповідала кількості товару, вказаного в залізничних накладних.

Нестача товару підтверджена актами експертиз Мінського відділення Білоруської Торгово-промислової палати. В зв’язку з чим, сторони підписали додаткові угоди, відповідно до яких позивач зобов’язався повернути нерезидентам кредиторську заборгованість та вартість недопоставленого товару в певному грошовому еквіваленті, тобто відшкодувати збитки понесені нерезидентами .

Згідно цих додаткових угод позивач здійснив перерахування грошових коштів нерезидентам на їх рахунки (платіжне доручення в іноземній валюті №60 від 10.10.2003 на суму 535,50 доларів США та платіжне доручення в іноземній валюті №63 від 22.10.2003 на суму 58270,25 руб. РФ).

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що факт наявності валютних цінностей, які належать позивачеві за межами України (та підлягають обов’язковому декларуванню) –відсутній. Як вбачається з матеріалів справи, відношення, які склалися між позивачем та нерезидентами, мали місце неналежне виконання позивачем своїх зобов’язань, визначених договорами №12/07/03 від 28.07.2003 та №5 від 22.08.2003. Фактично ж, перераховані нерезидентам грошові кошти у відповідності з додатковими угодами до цих договорів є ні чим іншим, як відшкодування нерезидентам збитків та понесених ними витрат. Тобто, повернення належного нерезидентам, а не перерахування валютних цінностей, які належать позивачеві, як помилково вважає відповідач.

Отже, дії позивача відповідають нормам національного цивільного законодавства України, зокрема, підписаний Україною 20.03.1992 Угоді про загальні умови поставок товарів між організаціями держав –учасниць Співдружності Незалежних Держав, Цивільному кодексу УРСР, який діяв під час укладення.

Колегія суддів погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій, що оскільки факт наявності валютних цінностей, які належать позивачеві, за межами України матеріалами справи не підтверджений, правові підстави для декларування позивачем зазначених валютних цінностей в установленому законом порядку відсутні. Дії відповідача по накладенню на позивача штрафних санкцій в сумі 8806,00 грн. є неправомірними.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2006 та ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2007 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську відхилити.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не підлягає оскарженню, крім як з підстав, в порядку та строки, передбаченими статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)К.В. Конюшко (підпис)Л.В. Ланченко (підпис)О.М. Нечитайло (підпис)Н.Г. Пилипчук З оригіналом згідно Відповідальний секретар                                                            І.Ю. Гончарук