Рішення № 80052521, 12.02.2019, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року Справа № 926/2023/18

м. Чернівці

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю помічника судді (за дорученням судді) Лунгул І.О., розглянув справу

за позовом державного підприємства "Неполоковецький КХП", смт. Неполоківці

до публічного акціонерного товариства "Чернівецький хлібокомбінат", м. Чернівці

про стягнення заборгованості в сумі 1310758,85 грн.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився.

від відповідача - Базелюк Д.О., довіреність № 318 від 27.12.2018 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Неполоковецький КХП" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до публічного акціонерного товариства "Чернівецький хлібокомбінат" про стягнення заборгованості в сумі 1310758,85 грн., з яких: 1100000,00 грн основного боргу, пені - 143710,26 грн, 3% річних - 12150,97 грн, інфляційних втрат - 54897,62 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 02 січня 2018 року між ним та публічним акціонерним товариством "Чернівецький хлібокомбінат" було укладено договір купівлі-продажу № 02-01 згідно умов якого позивач відвантажив відповідачу борошно пшеничне в асортименті загальною вартістю 1150467,00 грн. ( в кількості 172,29 т.), що підтверджується видатковими накладними підписаними представниками сторін. Проте, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснив оплату придбаного товару, тому позивач просить стягнути 1100000,00 грн. основного боргу, 143710,26 грн. пені, 12150,97 грн. 3% річних, 54897,62 грн. інфляційних втрат та судовий збір.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 27 листопада 2018 року залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07 грудня 2018 року відкрито провадження у справі з огляду на усунення недоліків позивачем у строк встановлений судом та призначено підготовче судове засідання на 27 грудня 2018 року, в якому оголошено перерву до 04.01.2019 року.

29.12.2018 року відповідач надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням представника.

04.01.2019 року представник позивача надав через відділ документального забезпечення та аналітичної роботи додаткові докази для їх долучення до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 04.01.2019 року відкладено підготовче судове засідання на 16.01.2019 року.

15.01.2019 року на адресу Господарського суду надійшло від позивача клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 16.01.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті на 12.02.2019 року, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

11.02.2019 року позивач надав заяву про розгляд справи без їх участі, в якій також просив врахувати, що відповідачем повністю сплачена сума основного боргу в підтвердження чого надає виписки по рахунку, з огляду на що, просить стягнути з відповідача пеню в сумі 143710,26 грн, 3% річних - 12150,97 грн, інфляційні втрати - 54897,62 грн та судовий збір.

У судовому засіданні 12.02.2019 року представник відповідача підтвердила, що вони визнають позовні вимоги у повному обсязі та надала засвідчені банком платіжні доручення в призначенні платежу, яких зазначено «за борошно пшеничне за договором 02-01 від 02.01.2018 року», що свідчать про повну сплату основної заборгованості за даним договором.

Позивач у судове засідання не з'явився.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Чернівецької області,

ВСТАНОВИВ:

02.01.2018 року між державним підприємством "Неполоковецький КХП" та публічним акціонерним товариством "Чернівецький хлібокомбінат" укладено договір № 02-01 за умовами якого продавець продає, а покупець купує та зобов'язується оплатити продукцію товар, а саме: борошно пшеничне в асортименті.

Згідно пункту 3.4. договору загальна вартість даного договору складається з вартості всіх партій товару, що відвантажені покупцю протягом терміну дії даного договору, відповідно до додатків до договору та видаткових накладних.

Оплата за товар здійснюється не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з моменту відвантаження товару на транспорт покупця, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, згідно встановленого рахунку.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що видача продавцем продукції по кількості проводиться згідно видаткових товарно-транспортних накладних, а по якості здійснюється у відповідності з інструкціями «про порядок приймання продукції ВТП і ТНС по кількості» затверджених держарбітражем № 6, п-7.

На підставі видаткових накладних (№ 743 від 30.05.2018 року на суму 130600,00 грн., № 764 від 04.06.2018 року на суму 130600,00 грн., № 781 від 14.06.2018 року на суму 130600,00 грн., №790 від 20.06.2018 року на суму 130600,00 грн., № 873 від 03.07.2018 року на суму 105944,00 грн., № 885 від 05.07.2018 року на суму 63754,00 грн., № 888 від 05.07.2018 року на суму 875,00 грн., № 893 від 09.07.2018 року на суму 130600,00 грн., № 899 від 11.07.2018 року на суму 102884,00 грн., № 901 від 11.07.2018 року на суму 13860000 грн., № 1082 від 15.08.2018 року на суму 150710,00 грн.) державне підприємство "Неполоковецький КХП" відвантажило публічному акціонерному товариству "Чернівецький хлібокомбінат" борошно пшеничне в кількості 172,29 т. загальною вартістю - 1150467,00 грн.

Дані видаткові накладні оформлені належним чином, містять всі необхідні реквізити та інформацію про здійснені за ними господарські операції, підписи відповідальних осіб постачальника (позивача) і одержувача (відповідача), скріплені печатками сторін, отже, є належними і допустимими доказами у розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, якими підтверджується обсяг і вартість переданого позивачем відповідачеві товару на підставі укладеного між ними Договору. Спору між сторонами щодо кількості і вартості поставленого за вказаними видатковими накладними товару немає.

Основну заборгованість за договором № 02-01 від 02.01.2018 року у розмірі 1100000,00 грн відповідач сплатив позивачеві вже після звернення останнім з позовною заявою до суду, що підтверджується датою оформлення поштового відправлення зазначеною на поштовому конверті - 20.11.2018 року.

Отже, на дату вирішення справи судом основний борг по розрахунках за поставлений товар за договором № 02-01 від 02.01.2018 року відповідач сплатив, що підтверджується платіжними дорученнями: № 7923 від 21.11.2018 року, № 7968 від 22.11.2018 року, № 8035 від 23.11.2018 року, № 8114 26.11.2018 року, № 8078 від 26.11.2018 року, № 8335 від 03.12.2018 року, № 8392 від 04.12.2018 року, № 8434 від 05.12.2018 року, № 8610 від 10.12.2018 року, № 8567 від 10.12.2018 року, № 8740 від 13.12.2018 року, № 8826 від 14.12.2018 року, № 8837 від 17.12.2018 року, № 7 від 03.01.2019 року, № 158 08.01.2019 року, № 190 від 09.01.2019 року, № 326 від 14.01.2019 року, № 361 від 14.01.2019 року та виписками по банківському рахунку позивача.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Так, в силу статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до статей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судовим розглядом справи встановлено неналежне виконання відповідачем зобов'язання за договором № 02-01 від 02.01.2018 року щодо своєчасної оплати за наданий йому товар у сумі 1100000,00 грн., разом з тим, дану заборгованість відповідач добровільно сплатив після відкриття провадження у справі.

Отже, в цій частині предмет спору між сторонами відсутній, тому провадження у справі у частині стягнення основного боргу у сумі 1100000,00 грн. належить закрити з підстави, передбаченої пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних суд встановив.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Нарахування позивачем інфляційних втрат та 3 % річних є обґрунтованим та законним, розрахунок здійснений вірно.

З огляду на вищезазначені обставини, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 54897,62 грн інфляційних втрат та 12150,97 грн 3% річних підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 143710,26 грн за період з 07.06.2018 року по 20.11.2018 року.

За приписами частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частинами 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно пункту 6.3. договору за порушення виконання умов даного договору винна сторона сплачує потерпілій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ ( що діяла у вказаному періоді) від загальної вартості продукції, що відвантажується згідно умов даного договору.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені, суд встановив, що позивачем дотримано правил нарахування пені, передбачених частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, складові пені і її остаточна сума обчислені правильно, відтак, позов в частині вимог про стягнення пені в сумі 143710,26 грн підлягає задоволенню.

Отже, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 12150,97 грн 3% річних, 54897,62 грн інфляційних втрат та 143710,26 грн пені є обґрунтованими, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Також, враховуючи приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 19661,39 грн покласти на відповідача з вини якого спір доведено до вирішення в судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 231, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Чернівецький хлібокомбінат" (58018, вул. Головна, 223, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 03293304) на користь державного підприємства "Неполоковецький КХП" (59330, вул. Магістральна, 43, смт. Неполоківці, Кіцманського району, Чернівецької області, код ЄДРПОУ 00957152) 143710,26 грн пені, 54897,62 грн інфляційних втрат, 12150,97 грн 3% річних та 19661,39 грн судового збору.

3. У частині стягнення основного боргу в сумі 1100000,00 грн - закрити провадження у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Львівського апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повне судове рішення складено 14.02.2019 року.

Суддя М.О. Гурин