Рішення № 80052497, 19.02.2019, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року справа № 925/1382/18 м. Черкаси

За публічного акціонерного товариства "Азот"

до публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"

про стягнення 28 947 995,82 грн.

Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Рябенька Я.В.

Представники учасників справи:

від позивача: адвокат Леонічева Д.В. за довіреністю;

від відповідача: не явилися.

Наприкінці грудня 2018 року публічне акціонерне товариство "Азот" (далі також - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовом до публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (далі також - відповідач) про стягнення 28 947 995,82 грн. заборгованості за укладеним між сторонами договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 16.11.2016 №365-304, у тому числі: 20 000 000,00 грн. неповернутої фінансової допомоги, 2 734 048,96 грн. пені, 4 981 209,38 грн. інфляційних нарахувань і 1 232 737,48 грн. три проценти річних.

Позивач у позовній заяві також просить господарський суд стягнути з відповідача на користь позивача 434 219,94 грн. витрат на сплату судового збору.

В обґрунтування позову позивач вказав на не виконання відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 16.11.2016 №365-304 щодо повернення в установлений цим договором строк отриманої від позивача фінансової допомоги.

Ухвалою від 02.01.2019 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву позивача до розгляду, відкрив провадження у цій справі і за правилами загального позовного провадження призначив у ній підготовче засідання на 09 год. 30 хв. 29.01.2019 у приміщенні Господарського суду Черкаської області.

21 січня 2019 року до Господарського суду Черкаської області надійшов відзив відповідача на позов із запереченнями проти останнього.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що 13.12.2016 його зобов'язання за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 16.11.2016 №365-304 щодо повернення позивачу 20 000 000,00 грн. фінансової допомоги припинилося зарахуванням зустрічних однорідних вимог за заявою позивача про таке зарахування від 13.12.2016 №202-09/77-2677. Після визнання рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.01.2018 у справі №925/1393/17 і набрання ним законної сили недійсною угоди у формі заяви публічного акціонерного товариства "Азот" від 13.12.2016 №202-09/77-2677 про зарахування зустрічних однорідних вимог зобов'язання відповідача за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 16.11.2016 №365-304 щодо повернення позивачу 20 000 000,00 грн. фінансової допомоги відновилося, але строк його виконання при цьому сторонами не був встановлений, тому відповідач має його виконати за правилами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором відповідної вимоги. А оскільки позивач такої вимоги відповідачу не пред'являв, то й строк його виконання останнім ще не настав, що є підставою для відмови позивачу у позові.

Крім того, відповідач у відзиві на позов зазначив, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 порушено провадження у справі №01/1494 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" і введений мораторій на задоволення майнових вимог кредиторів. Наразі провадження у справі №01/1494 і дія мораторію на задоволення майнових вимог кредиторів тривають, тому в силу ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 19.01.2013, яка застосовується під час розгляду справи №01/1494, не підлягають нарахуванню публічному акціонерному товариству "Черкасиобленерго" неустойка (штраф, пеня), не застосовуються до нього інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Також відповідач вказав у відзиві на позов на недоведеність поважності причин пропуску позивачем строку позовної давності за вимогою про стягнення пені.

Ухвалою від 29.01.2019 Господарський суд Черкаської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у засіданні суду на 10 год. 45 хв. 19.02.2019 року в приміщенні Господарського суду Черкаської області.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце призначеного ухвалою від 29.01.2019 судового засідання з розгляду цієї справи по суті, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення відповідачу 30.01.2019 поштового відправлення з вказаною ухвалою. Проте відповідач чи його представник у вказане судове засідання не явилися і не повідомили суд про причини неявки, що відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України є підставою для розгляду справи за наявними у ній матеріалами за відсутності відповідача чи його представника.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті, яке відбулося 12.02.2019 за участю представника позивача, останній підтримав позов з викладених у ньому підстав, а господарський суд розглянув справу по суті і оголосив вступну і резолютивну частину прийнятого ним у нарадчій кімнаті рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у справі письмові докази, Господарський суд Черкаської області

ВСТАНОВИВ:

16 листопада 2016 року публічне акціонерне товариство "Азот" як позикодавець та публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" як позичальник уклали між собою договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №365-304 (далі - договір №365-304), згідно з п. 1.1 якого позикодавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати позичальнику грошові кошти без нарахування відсотків за їх користування в розмірі, визначеному у п. 2.1 цього договору, а позичальник зобов'язався повернути допомогу у визначений цим договором строк.

У п.2.1 договору №365-304 його сторони встановили, що розмір фінансової допомоги становить 20 000 000,00 (двадцять мільйонів) гривень.

Відповідно до п. 3.1 договору №365-304 позикодавець має передати фінансову допомогу позичальникові протягом 5-ти банківських днів з дати підписання цього договору.

У п. 4.2 договору №365-304 його сторони визначили строк повернення фінансової допомоги до 30 листопада 2016 року.

Згідно з п. 5.1 договору №365-304 позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві фінансову допомогу до 30.11.2016 або до настання цього строку.

Пунктом 7.1 договору №365-304 його сторони передбачили, що у випадку порушення позичальником строку повернення фінансової допомоги, позичальник зобов'язаний оплатити позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє в період прострочення, від суми неповерненої у встановлений цим договором строк, за кожний день прострочення повернення допомоги.

Відповідно до п. 8.1 та п. 8.2 договору №365-304 останній набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2016 року (включно), а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому договору.

На виконання договору №365-304 публічне акціонерне товариство "Азот" за платіжними дорученнями від 18.11.2016 №20047 на суму 5 000 000,00 грн., від 18.11.2016 №20048 на суму 5 000 000,00 грн. і від 18.11.2016 №20049 на суму 10 000 000,00 грн. перерахувало публічному акціонерному товариству "Черкасиобленерго" на його рахунок в установі банку фінансову допомогу у загальній сумі 20 000 000,00 грн.

Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" свої зобов'язання за договором №365-304 щодо повернення публічному акціонерному товариству "Азот" у строк до 30.11.2016 одержаної від нього фінансової допомоги у сумі 25 000 000,00 грн. не виконало.

13 грудня 2016 року публічне акціонерне товариство "Азот" заявою від 13.12.2016 №202-09/77-2677 заявило публічному акціонерному товариству "Черкасиобленерго" про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме вимог публічного акціонерного товариства "Азот" до публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" про повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги в сумі 20 000 000,00 грн. і вимог публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до публічного акціонерного товариства "Азот" про оплату боргу за поставлену у березні 2016 року електричну енергію у сумі 20 000 000,00 грн. та про припинення зобов'язань між цими особами щодо сплати одна одній вказаних сум коштів.

Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" заяву публічного акціонерного товариства "Азот" від 13.12.2016 №202-09/77-2677 про зарахування зустрічних однорідних вимог одержало 13.12.2016, проти неї не заперечило і заявлене у ній зарахування зустрічних однорідних вимог у судовому порядку не оскаржило.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.01.2018 у справі №925/1393/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2018 і постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.06.2018, за позовом Національного антикорупційного бюро України визнана недійсною угода у формі заяви публічного акціонерного товариства "Азот" від 13.12.2016 №202-09/77-2677 про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" після визнання судом недійсною угоди у формі заяви публічного акціонерного товариства "Азот від 13.12.2016 №202-09/77-2677 про зарахування зустрічних однорідних вимог одержану за договором №365-304 фінансову допомогу у сумі 20 000 000,00 грн. публічному акціонерному товариству "Азот" в добровільному порядку не повернуло.

За порушення встановленого п. 4.2 договору №365-304 строку повернення фінансової допомоги публічне акціонерне товариство "Азот" на суму неповернутої фінансової допомоги у розмірі 20 000 000,00 грн. нарахувало публічному акціонерному товариству "Черкасиобленерго" до сплати 2 734 048,96 грн. передбаченої п. 7.1 цього договору пені за період прострочення з 01.12.2016 по 31.05.2017, 4 981 209,38 грн. передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних нарахувань за період прострочення з грудня 2016 року по листопад 2018 року, а також 1 232 737,48 грн. передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України три проценти річних за період прострочення з 01.12.2016 по 20.12.2018.

Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" нараховані публічним акціонерним товариством "Азот" пеню в сумі 2 734 048,96 грн., інфляційні нарахування у сумі 4 981 209,38 грн. і три проценти річних у сумі 1 232 737,48 грн. публічному акціонерному товариству "Азот" не сплатило.

Неповернення публічним акціонерним товариством "Черкасиобленерго" у позасудовому порядку публічному акціонерному товариству "Азот" одержаної від нього за договором №365-304 фінансової допомоги у сумі 20 000 000,00 грн. і несплата нарахованих публічним акціонерним товариством "Азот" за прострочення повернення фінансової допомоги пені у сумі 2 734 048,96 грн., інфляційних нарахувань у сумі 4 981 209,38 грн. і три проценти річних у сумі 1 232 737,48 грн. й спричинило даний спір.

Договір №365-304 в силу ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнавався судом недійсним.

Стаття 601 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України передбачають можливість припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги і, що таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до ч. 1 - ч. 3 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

З викладених вище обставин справи та норм Цивільного і Господарського кодексів України вбачається, що зарахування між публічним акціонерним товариством "Черкасиобленерго" і публічним акціонерним товариством "Азот" за заявою останнього від 13.12.2016 №202-09/77-2677 зустрічних однорідних вимог у розмірі 20 000 000,00 грн. є одностороннім правочином (договором, угодою) в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, для вчинення (укладення) якого (якої) достатньо було вказаної заяви публічного акціонерного товариства "Азот".

Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

В силу ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України визнання рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.01.2018 у справі №925/1393/17 недійсною угоди у формі заяви публічного акціонерного товариства "Азот" від 13.12.2016 №202-09/77-2677 про зарахування зустрічних однорідних вимог означає, що ця угода з моменту її укладення не створила для публічного акціонерного товариства "Азот" та публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" ніяких юридичних наслідків по відношенню до прав і обов'язків, які виникли у них з договору №365-304. Тобто ця, визнана судом недійсною, угода не припинила зобов'язання публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" за договором №365-304 щодо повернення публічному акціонерному товариству "Азот" 20 000 000,00 грн. фінансової допомоги і не змінила встановлений п. 4.2 вказаного договору строк виконання цього зобов'язання.

Доводи публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" про припинення його зобов'язання за договором №365-304 через укладення угоди про зарахуванням зустрічних однорідних вимог за заявою публічного акціонерного товариства "Азот" від 13.12.2016 №202-09/77-2677 і відновлення цього зобов'язання після визнання рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.01.2018 у справі №925/1393/17 недійсною цієї угоди, але без відновлення встановленого п. 4.2 договором №365-304 строку повернення фінансової допомоги не відповідають вимогам ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України, тому відхиляються господарським судом.

Отож останнім днем встановленого п. 4.2 договором №365-304 строку повернення фінансової допомоги є 29 листопада 2016 року, а 30 листопада 2016 року є першим днем прострочення у її поверненні.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом передбачених договором №365-304 зобов'язань його сторін цей договір є договором позики в розумінні ст. 1046 Цивільного кодексу України, яким встановлена безвідсотковість позики, тобто відсутність у кредитора права на одержання від позичальника процентів як плати за користування позикою, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України.

Передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні нарахування та три відсотки річних не є процентами у розумінні статті 1048 Цивільного кодексу України, оскільки є відповідальністю за порушення грошового зобов'язання, а не платою за користування позикою.

У п. 7 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" наведено вичерпний перелік суб'єктів, на яких поширюється дія цього Закону. Це учасники ринків фінансових послуг, до яких відносяться юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які відповідно до закону мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України та споживачі таких послуг. Із Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" убачається, що сфера його дії за суб'єктним складом учасників обмежується учасниками ринку з надання фінансових послуг.

Зі змісту пунктів 6, 7 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст. 1046 Цивільного кодексу України випливає, що така послуга як надання коштів у позику, яка відносяться до фінансових послуг, може надаватися не тільки фінансовими установами, які є учасниками ринку з надання фінансових послуг, або юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але й фізичними особами, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Договір позики є підставою для виникнення правовідносин, учасниками яких є будь-які фізичні або юридичні особи, оскільки Цивільний кодекс України не містить жодного виключення як щодо суб'єктного складу, так і щодо права на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір яких і порядок їх одержання встановлюється договором.

Таким чином, Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб'єктів - учасників ринку фінансових послуг, і не поширюється на всіх інших юридичних і фізичних осіб - суб'єктів договору позики, правовідносини яких регулюються нормами статей 1046 - 1048 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 549 Цивільного кодексу України неустойку (штраф, пеню) визначає як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема такі як сплата неустойки, відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такі способи захисту порушеного права особи як присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

З огляду на викладені вище обставини та норми чинного законодавства Господарський суд Черкаської області дійшов таких висновків.

Після перерахування позивачем відповідачу на виконання договору №365-304 фінансової допомоги у сумі 20 000 000,00 грн. у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення цієї суми коштів позивачу в установлений п. 4.2 цього договору строк до 30.11.2016.

Відповідач в порушення договору №365-304 не виконав зобов'язання, строк виконання якого настав, щодо повернення позивачу отриманої ним за цим договором фінансової допомоги у сумі 20 000 000,00 грн. і тим самим порушив право позивача на своєчасне одержання ним вказаної суми коштів.

Отож позивач в порядку захисту свого порушеного права вправі вимагати примусового виконання відповідачем вказаного зобов'язання шляхом стягнення з нього на свою користь 20 000 000,00 грн. неповернутої фінансової допомоги та передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних нарахувань та трьох процентів річних.

Стягувані суми інфляційних нарахувань в сумі 4 981 209,38 грн. та трьох процентів річних в сумі 1 232 737,48 грн. нараховані позивачем у відповідності з фактичними обставинами невиконання відповідачем грошового зобов'язання щодо повернення позивачу фінансової допомоги, умовами договору №365-304 та вимогами чинного законодавства,тобто нараховані правильно.

Щодо стягнення з відповідача заявленої у позові пені у сумі 2 734 048,96 грн. господарський суд погоджується з доводами відповідача про незаконність її нарахування позивачем попри наявність факту її встановлення договором №365-304 і факту прострочення повернення відповідачем фінансової допомоги. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу "А/РТЕК" порушено провадження у справі №01/1494 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго", яке в подальшому було перейменоване у публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго", введений мораторій на задоволення майнових вимог кредиторів.

Наразі провадження у справі №01/1494 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" у процедурі розпорядження майном боржника і дія мораторію на задоволення майнових вимог кредиторів тривають за правилами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 19 січня 2013 року. Частина 4 ст. 12 цього Закону передбачає, зокрема, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Отож спеціальним законом, яким є Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 19 січня 2013 року, встановлена і наразі є чинною заборона протягом дії мораторію на задоволення майнових вимог кредиторів нараховувати неустойки (штраф, пеню) та застосовувати інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань безвідносно до часу їх (зобов'язань) виникнення.

За таких обставин і положень чинного законодавства позивач не має права на нарахування і стягнення з відповідача пені у сумі 2 734 048,96 грн., тому позов підлягає задоволенню лише у частині стягнення з відповідача на користь позивача 20 000 000,00 грн. неповернутої фінансової допомоги, 4 981 209,38 грн. інфляційних нарахувань і 1 232 737,48 грн. три проценти річних.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Оскільки позивач не має права на нарахування відповідачу і стягнення з нього заявленої у позові пені, то й немає і підстав для застосування до цієї вимоги встановленої з п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовної давності в один рік.

Позивач за платіжними дорученнями від 22.12.2018 №42784 при поданні позову сплатив 434 219,94 грн. судового збору .

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати на сплату судового збору в сумі 393 209,21 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (вулиця Гоголя, будинок 285, місто Черкаси, Черкаська область, 18000, ідентифікаційний код 22800735) на користь публічного акціонерного товариства "Азот" (вулиця Першотравнева, будинок 72, місто Черкаси, Черкаська область, 18014, ідентифікаційний код 00203826) - 20 000 000,00 грн. (двадцять мільйонів гривень 00 коп.) неповернутої фінансової допомоги, 4 981 209,38 грн. (чотири мільйони дев'ятсот вісімдесят одну тисячу двісті дев'ять гривень 38 коп.) інфляційних нарахувань, 1 232 737,48 грн. (один мільйон двісті тридцять дві тисячі сімсот тридцять сім гривень 48 коп.) три проценти річних та 393 209,21 грн. (триста дев'яносто три тисячі двісті дев'ять гривень 21 коп.) витрат на сплату с удового збору.

У решті позову відмовити.

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Це рішення протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 25.02.2019.

СУДДЯ М.В. Дорошенко