Рішення № 80052148, 19.02.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року Справа № 915/1351/18

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П.,

при секретарі судового засідання Степановій І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЗБУТ",

54028, м. Миколаїв, вул. В'ячеслава Чорновола, 1 ( код ЄДРПОУ 41798255),

до відповідача: державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод",

54017, м. Миколаїв, вул. 1 Слобідська, 120 (код ЄДРПОУ 07856371) ,

про: стягнення 14077,77 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Чуб Т.В., дов. № 228 від 29.01.2019 року

СУТЬ СПОРУ.

30.11.2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЗБУТ" звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом № 61/11 від 30.11.2018 року до державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод" про стягнення грошових коштів у сумі 14077,77 грн., з яких:

- 12436,06 грн. - основний борг за договором поставки № 777 від 24.03.2018 року;

- 1056,57 грн. - пеня;

- 223,71 грн. - 3% річних;

- 361,43 грн. - інфляційні втрати.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПИТАННЯ.

Ухвалою суду від 05.12.2018 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з наявністю недоліків та зазначено, що строк для усунення недоліків не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалу суду від 05.12.2018 року отримано позивачем 10.12.2018 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, отже строк на усунення недоліків закінчується 20.12.2018 року (включно).

13.12.2018 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

Ухвалою суду від 18.12.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні на 10.01.2019 року.

10.01.2019 року розгляд справи не відбувся у зв'язку із знаходженням головуючого судді на лікарняному.

Ухвалою суду від 16.01.2019 року розгляд справи призначено на 11.02.2019 року.

У зв'язку із перебуванням судді Алексєєва А.П. 11.02.2019 року у відрядженні, ухвалою суду від 05.02.2019 року розгляд справи призначено на 19.02.2019 року.

Позивач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

18.02.2019 року до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.

19.02.2019 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

21.01.2019 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 33-34).

Ухвалою суду від 18.12.2018 року запропоновано відповідачу в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України.

Копію ухвали суду від 18.12.2018 року відповідач отримав 26.12.2018 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 29).

Отже, строк на подання відзиву закінчився 10.01.2019 року (включно).

11.02.2019 року до суду від відповідача надійшов відзив.

Разом з відзивом відповідачем надано заяву №344 від 11.02.2019 року про поновлення процесуального строку для подання відзиву.

В обгрунтування клопотання відповідачем зазначено, що на виконання ухвали суду від 18.12.2018 року відповідачем 08.01.2019 року був підготовлений відзив №48, який 09.01.2019 року надіслано відповідачу, на підтвердження чого надано опис вкладення у цінний лист та витяг з сайту Укрпошти про вручення відправлення позивачу.

Відповідно до частин 8, 9 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 119 ГПК України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Враховуючи, що відзив виготовлено та надіслано на адресу позивача у встановлений судом строк, судом задоволено клопотання відповідача та поновлено процесуальний строк на подання відзиву.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Як на підставу свого позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №777 від 24.03.2018 року, по якому відповідач як покупець вчасно не розрахувався за отриманий товар.

Відповідач в обґрунтування заперечень проти позову зазначає, що позивачем не надано доказів замовлення відповідачем певного товару. Позивачем також не надано відповідачу та не долучено до матеріалів справи рахунків, що є підставою для проведення оплати за товар та моментом відліку 14 календарних днів відстрочки платежу (п. 5.2.1 Договору), а також документів, які б підтверджували належну якість поставленого товару. Зважаючи на це, відповідач вважає, що товар переданий позивачем за видатковими накладними №№ 438, 439, 440, 442 від 03.04.2018 року та № 666 від 03.05.2018 року є таким, що не поставлений відповідачу відповідно до умов договору, а тому у останнього відсутні правові підстави для оплати його вартості. Крім того, відповідач не погоджується з розрахунком збитків від інфляції та надав контррозрахунок, відповідно до якого сума втрат від інфляції складає 236,80 грн.

У відповіді на відзив позивач із посиланням на приписи ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначає, що надані до суду видаткові накладні містять всі необхідні реквізити, а тому засвідчують факт здійснення господарських операцій та договірних відносин. Рахунок не є документом, що підтверджує здійснення господарської операції. Оригінали рахунків були передані відповідачу. Позивач такі рахунки для себе не друкує і не зберігає у зв'язку з відсутністю такої необхідності та обов'язку.

Пунктом 6.1 Договору сторони встановили, що приймання товару здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року №6.

Згідно п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу від 15.06.1965 року №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється за транспортними та супровідними документами (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальними ярликами та ін.) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. В такому випадку складається акт про фактичну наявність продукції та в акті вказується, які документи відсутні.

Будь-яких актів сторони (або відповідач особисто) не складали.

Відповідач не звертався до позивача з приводу неодержання ним необхідних супровідних документів. Весь товар прийнятий ним без зауважень, рекламації або претензії не виставлялись. Крім того, в акті звіряння взаєморозрахунків, складеному безпосередньо відповідачем, відображено всі видаткові накладні. Тобто відповідач визнає отримання цього товару і свою заборгованість.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

24.03.2018 року між державним підприємством "Миколаївський бронетанковий завод", як покупцем та товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЗБУТ", як постачальником укладено договір поставки №777 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених даним Договором, поставити покупцю металопрокат і будівельні матеріали (далі - товар), асортимент, комплектність, кількість та вартість якого зазначається в специфікаціях, що є додатками до цього Договору, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та строки, передбачені даним Договором (а.с. 11-12).

Відповідно до п. 2.1 Договору якість, комплектація, пакування й маркування товару повинні відповідати чинним державним стандартам, технічним умовам, технічній документації на даний вид товару, сертифікатам якості виробника товару, а також спеціальним вимогам, передбаченим у специфікаціях.

Відповідно до п. 3.2 Договору постачальник зобов'язується поставити товар на умовах поставки DDP - склад покупця, м. Миколаїв, вул. 1-ша Слобідська, 120, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів "INCOTERMS" у редакції 2010 року, якщо інші умови не визначені в специфікації.

Відповідно до п. 3.3 Договору товар поставляється в 3 календарні дні з моменту підписання сторонами договору, якщо інший строк не визначений сторонами в специфікації.

Відповідно до п. 3.4 Договору при передачі товару покупцю, постачальник зобов'язаний надати оригінали наступних документів: рахунок-фактуру; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну; сертифікат та /або паспорт якості на товар або інший документ, що підтверджує якість товару; податкову накладну в електронному вигляді, зареєстровану в ЄДРПН, а також інші документи, визначені сторонами на партію товару.

Відповідно до п. 3.5 Договору у разі ненадання/надання не в повному обсязі покупцю вищезазначених супровідних документів або надання неналежно оформлених супровідних документів, товар вважається непоставленим.

Відповідно до п. 4.1 Договору поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у специфікаціях та/або у рахунках на оплату і включають всі податки, збори й інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов'язані з поставкою товару.

Відповідно до п. 5.2 Договору оплата по даному Договору, якщо інше не визначено в специфікації, здійснюється наступним чином:

5.2.1. Відстрочка платежу 14 календарних днів від суми специфікації та/або рахунків на оплату здійснюється покупцем протягом 3 (трьох) банківських днів від дати отримання рахунку постачальника на оплату.

Відповідно до п. 7.2 Договору у випадку порушення більш ніж па 30 календарних днів строку оплати товару, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування нені, від суми заборгованості.

Відповідно до п. 9.3 Договору даний Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2018 року.

Відповідно до п. 9.5 Договору закінчення строку дії даного Договору не звільняє сторону від відповідальності за порушення зобов'язань (у тому числі гарантійних) за даним Договором.

Позивач зазначає, що він належним чином виконав свої зобов'язання і поставив відповідачу в рамках Договору товар на загальну суму 12463,06 грн., на підтвердження чого надано копії видаткових накладних: №438 від 03.04.2018 на суму 2985,95 грн. (а.с. 13); №439 від 03.04.2018 на суму 2885,58 грн. (а.с. 14); №440 від 03.04.2018 на суму 2885,58 грн. (а.с. 15); №442 від 03.04.2018 на суму 2985,95 грн. (а.с. 16); №666 від 03.05.2018 на суму 720,00 грн. (а.с. 17); копію доручення №922 від 28.02.2018 року на отримання ОСОБА_3 матеріальних цінностей від позивача (а.с. 18); копію акту звіряння взаємних розрахунків за період січень-серпень 2018 року (а.с. 19).

Оскільки у встановлений Договором строк заборгованість в сумі 12436,06 грн. сплачена не була, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Позивачем також нараховано пеню за період з 18.04.2018 року по 18.10.2018 року в сумі 1056,57 грн., 3% річних за період з 18.04.2018 року по 29.11.2018 року в сумі 223,71 грн. та інфляційні втрати за період з 18.04.2018 року по 29.11.2018 року в сумі 361,43 грн.

ВИСНОВКИ СУДУ.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Умовами договору поставки №777 від 24.03.2018 року сторони погодили, що при передачі товару покупцю, постачальник зобов'язаний надати оригінали наступних документів: рахунок-фактуру; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну; сертифікат та /або паспорт якості на товар або інший документ, що підтверджує якість товару; податкову накладну в електронному вигляді, зареєстровану в ЄДРПН, а також інші документи, визначені сторонами на партію товару (п. 3.4 Договору). У разі ненадання/надання не в повному обсязі покупцю вищезазначених супровідних документів або надання неналежно оформлених супровідних документів, товар вважається непоставленим (п. 3.5 Договору).

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Відповідач заперечує проти того, що позивачем при поставці товару було надано не всі документи, передбачені п. 3.4 Договору.

До матеріалів позовної заяви позивачем не долучено усі документи, передбачені п. 3.4 Договору, з яких причин позивачем не зазначено.

Отже, позивачем надано недостатньо доказів, якими відповідно до умов Договору підтверджується поставка відповідачу товару на суму 12436,06 грн.

Враховуючи викладене, у задоволені позову в цій частині слід відмовити.

У зв'язку із тим, що вимога про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є похідною від вимоги про стягнення основного боргу за договором поставки № 777 від 24.03.2018 року в сумі 12436,06 грн., тому вона теж не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір при відмові в позові покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 237, 238, 241 ГПК України

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЗБУТ" до державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод" про стягнення 14077,77 грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Південно-Західного апеляційного господарського суду в порядку визначеному главою 1 розділу 4 ГПК України із врахуванням його перехідних положень.

Рішення набирає законної сили згідно положень ст. 241 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 25.02.2019 року.

Суддя А.П. Алексєєв