Ухвала суду № 80052027, 21.02.2019, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________

УХВАЛА

21 лютого 2019 року м.Харків Справа № 913/59/17

Провадження №14/913/59/17

Господарський суд Луганської області у складі колегії суддів:

головуючий суддя - Лісовицький Є.А., судді: Зюбанова Н.М., Шеліхіна Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Гулевич В.В.

розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" №01/1658 від 10.12.2018 про відстрочення виконання рішення суду у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", м. Київ

до відповідачів:

1. Публічного акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт", м. Білгород-Дністровський Одеської області

2. Публічного акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод", м.Кадіївка Луганської області

про стягнення 558163773 грн. 41 коп.

У засіданні брали участь:

від позивача: адвокат Дикий Я.П., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДН №6173 від 26.09.2018, довіреність №355 від 27.12.2018;

від відповідача - 1: Кобба Д.В., начальник юридичного бюро, член правління ПАТ "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" за посадою, діє на підставі Статуту;

від відповідача -2: представник не прибув.

в с т а н о в и в:

25.01.2019 до Господарського суду Луганської області надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" №01/1658 від 10.12.2018, в якій заявник, посилаючись на приписи ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Луганської області у справі №913/59/17 на строк один рік з дня ухвалення рішення у даній справі до 11 квітня 2019 року включно.

В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на те, що Указом Президента України від 26.11.2018 №393 "Про введення воєнного стану в Україні", який був затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 26.11.2018 №2630-VIII, на території окремих областей, в тому числі Одеської області, на території якої розташоване ПАТ "Гемопласт", було введено режим воєнного стану. Негайне задоволення вимог АТ "Банк "Фінанси та Кредит" призведе до зупинки підприємства.

16.05.2018 на адресу суду надійшла апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" №3-243000/4005 від 10.05.2018 на рішення Господарського суду Луганської області від 11.04.2018 у справі №913/59/17.

Дана апеляційна скарга разом з матеріалами справи №913/59/17 відповідно до супровідного листа суду від 17.05.2018 надіслана до Донецького апеляційного господарського суду.

Ухвалою від 23.10.2018 прийнято справу №913/59/17 до провадження Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 25.01.2019 року вирішено питання про прийняття до розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" №01/1658 від 10.12.2018 про відстрочення виконання рішення до повернення матеріалів справи №913/59/17 до Господарського суду Луганської області.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2019 рішення Господарського суду Луганської області від 11.04.2018 у справі № 913/59/17 змінено, резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції.

« 1. Позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до 1- відповідача - Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт», 2-відповідача Публічного акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» про стягнення 558163773 (п'ятсот п'ятдесят вісім мільйонів сто шістдесят три тисячі сімсот сімдесят три) грн. 41 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» (код ЄДРПОУ: 00480922, юридична адреса: 67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маяковського, буд. 57) та Публічного акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» (код ЄДРПОУ: 00210890, юридична адреса: 94013, Луганська область, м. Кадіївка, проспект Леніна, буд. 67) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (код ЄДРПОУ: 09807856, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 60) заборгованість в розмірі 80000000 (вісімдесят мільйонів) грн. 00 коп., яка складається з: заборгованості з відсотків по Договору про мультивалютну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007 у розмірі 69285627 (шістдесят дев'ять мільйонів двісті вісімдесят п'ять тисяч шістсот двадцять сім) грн. 38 коп.; заборгованості з щомісячної комісії по Договору про мультивалютну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007 у розмірі 60000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп.; заборгованості по кредиту по Договору про мультивалютну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007 у розмірі 10654372 (десять мільйонів шістсот п'ятдесят чотири тисячі триста сімдесят дві) грн. 62 коп. Наказ видати позивачу.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» (код ЄДРПОУ: 00480922, юридична адреса: 67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маяковського, буд. 57) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (код ЄДРПОУ: 09807856, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 60) заборгованість по Договору про мультивалютну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007 у розмірі 471128517 (чотириста сімдесят один мільйон сто двадцять вісім тисяч п'ятсот сімнадцять) грн. 30 коп., яка складається з: заборгованості по кредиту 414983576 (чотириста чотирнадцять мільйонів дев'ятсот вісімдесят три тисячі п'ятсот сімдесят шість) грн. 38 коп., заборгованості з відсотків в розмірі 51780170,13 (п'ятдесят один мільйон сімсот вісімдесят тисяч сто сімдесят) грн., пені за прострочення заборгованості по кредиту, відсоткам, щомісячній комісії в сумі 4364770 (чотири мільйони триста шістдесят чотири тисячі сімсот сімдесят) грн. 79 коп.; витрати на сплачений судовий збір в сумі 206700 (двісті шість тисяч сімсот) грн. 00 коп. Наказ видати позивачу.

4. В решті позову відмовити.

5. Відстрочити виконання рішення на 9 місяців до 11 січня 2019 року включно».

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» (код ЄДРПОУ: 00480922, юридична адреса: 67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маяковського, буд. 57) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (код ЄДРПОУ: 09807856, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 60) 360000 (триста шістдесят тисяч) грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги. Справу повернуто до Господарського суду Луганської області.

Ухвалою суду від 13.02.2019 заяву Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» прийнято та призначено до розгляду на 21.02.2019.

11.02.2019 від позивача на адресу суду надійшов відзив №083-3-536/19 від 06.02.2019 на заяву про відстрочення виконання рішення Господарського суду Луганської області від 11.04.2018.

Позивачем у відзиві на заяву про відстрочення виконання рішення зазначено, що в обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення відповідач посилається на те, що Указом Президента України від 26.11.2018 №393 «Про ведення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 26.11.2018 №2630-VIII, на території окремих областей, в тому числі Одеської області, на території якої розташоване підприємство відповідача, було введено режим воєнного стану.

Також, відповідач зазначає, що негайне задоволення вимог позивача призведе до зупинки підприємства.

Відповідно до п.1. названого Указу введено в Україні воєнний стан з 14 години 00 хвилин 26.11.2018 строком 30 діб до 14 години 00 хвилин 26.12.2018.

Отже, позивачем зазначено, що станом на момент подачі заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення (25.01.2019- згідно вхідного штемпелю Господарського суду Луганської області), режим воєнного стану на окремих територіях вже був закінчений.

Крім того, позивач звертає увагу, що при ухваленні рішення Господарського суду Луганської області від 11.04.2018, відповідачу відстрочено виконання рішення на 9 місяців - до 11.01.2019 включно.

Однак, рішення Господарського суду Луганської області від 11.04.2018 відповідачем до теперішнього часу добровільно не виконано, з урахуванням цього, позивач заперечує проти задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення.

Суд відзив позивача на заяву про відстрочення виконання рішення дослідив, прийняв до уваги та долучив до матеріалів справи.

У судове засідання з'явилися повноважні представники позивача та 1-го відповідача, 2-ий відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, будь - яких заяв або клопотань до суду не надав.

Дослідивши матеріали заяви, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Луганської області №913/59/17 від 11.04.2018 позов Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до 1- відповідача - Публічного акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт", 2-відповідача - Публічного акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод" про стягнення 558163773 грн. 41 коп. задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" та Публічного акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість в розмірі 80000000 грн. 00 коп., яка складається з: заборгованості з відсотків по Договору про мультивалютну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007 у розмірі 69285627 грн. 38 коп.; заборгованості з щомісячної комісії по Договору про мультивалютну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007 у розмірі 60000 грн. 00 коп.; заборгованості по кредиту по Договору про мультивалютну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007 у розмірі 10654372 грн. 62 коп.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість по Договору про мультивалютну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007 у розмірі 417671633 грн. 61 коп., яка складається з заборгованості по кредиту 414983576 грн. 38 коп., пені 2688057 грн. 23 коп.; витрати на сплачений судовий збір в сумі 188097 грн. 00 коп.

В решті позову відмовлено.

Відстрочено виконання рішення на 9 місяців до 11 січня 2019 року включно.

Після набрання рішенням законної сили Господарським судом Луганської області видано накази від 10.05.2018 №913/59/18.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 рішення Господарського суду Луганської області від 11.04.2018 у справі № 913/59/17 змінено, резолютивна частина рішення викладена в наступній редакції.

« 1. Позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до 1- відповідача - Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт», 2-відповідача Публічного акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» про стягнення 558163773 (п'ятсот п'ятдесят вісім мільйонів сто шістдесят три тисячі сімсот сімдесят три) грн. 41 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» (код ЄДРПОУ: 00480922, юридична адреса: 67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маяковського, буд. 57) та Публічного акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» (код ЄДРПОУ: 00210890, юридична адреса: 94013, Луганська область, м. Кадіївка, проспект Леніна, буд. 67) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (код ЄДРПОУ: 09807856, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 60) заборгованість в розмірі 80000000 (вісімдесят мільйонів) грн. 00 коп., яка складається з: заборгованості з відсотків по Договору про мультивалютну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007 у розмірі 69285627 (шістдесят дев'ять мільйонів двісті вісімдесят п'ять тисяч шістсот двадцять сім) грн. 38 коп.; заборгованості з щомісячної комісії по Договору про мультивалютну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007 у розмірі 60000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп.; заборгованості по кредиту по Договору про мультивалютну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007 у розмірі 10654372 (десять мільйонів шістсот п'ятдесят чотири тисячі триста сімдесят дві) грн. 62 коп. Наказ видати позивачу.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» (код ЄДРПОУ: 00480922, юридична адреса: 67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маяковського, буд. 57) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (код ЄДРПОУ: 09807856, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 60) заборгованість по Договору про мультивалютну кредитну лінію №1210м-01-07 від 19.11.2007 у розмірі 471128517 (чотириста сімдесят один мільйон сто двадцять вісім тисяч п'ятсот сімнадцять) грн. 30 коп., яка складається з: заборгованості по кредиту 414983576 (чотириста чотирнадцять мільйонів дев'ятсот вісімдесят три тисячі п'ятсот сімдесят шість) грн. 38 коп., заборгованості з відсотків в розмірі 51780170,13 (п'ятдесят один мільйон сімсот вісімдесят тисяч сто сімдесят) грн., пені за прострочення заборгованості по кредиту, відсоткам, щомісячній комісії в сумі 4364770 (чотири мільйони триста шістдесят чотири тисячі сімсот сімдесят) грн. 79 коп.; витрати на сплачений судовий збір в сумі 206700 (двісті шість тисяч сімсот) грн. 00 коп. Наказ видати позивачу.

4. В решті позову відмовити.

5. Відстрочити виконання рішення на 9 місяців до 11 січня 2019 року включно».

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» (код ЄДРПОУ: 00480922, юридична адреса: 67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маяковського, буд. 57) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (код ЄДРПОУ: 09807856, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 60) 360000 (триста шістдесят тисяч) грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги. Справу повернуто до Господарського суду Луганської області.

На обґрунтування заявленої вимоги відповідач посилається на те, що Указом Президента України від 26.11.2018 №393 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 26.11.2018 №2630- VIII, на території окремих областей України, зокрема Одеська область - де знаходиться підприємство відповідача, було введено режим воєнного стану.

Вказані обставини та негайне задоволення вимог позивача призведе до зупинки підприємства, і як наслідок, зупиниться виробництво відповідної продукції.

З урахуванням цього, відповідач просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Луганської області від 11.04.2018 на строк один рік з дня ухвалення рішення у даній справі - до 11.04.2019 включно.

Розглянувши заяву про розстрочку виконання рішення, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.

Згідно ст. 1291 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з ч.1 ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч.3 ст.331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Приписами частини четвертої вказаної статті встановлено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Відповідно до п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.01.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Частиною 1 статті74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається із поданої заяви, вона обґрунтована введенням на окремих областях України, зокрема Одеської області, де знаходиться підприємство відповідача, режиму воєнного стану з 26.11.2018, що призведе до зупинення виробництва продукції, що завдасть значної шкоди обороноздатності України.

Як свідчить зміст поданої заяви боржник взагалі не зазначає про відповідні дії, які будуть ним вчинятись протягом строку відстрочення для настання реальної можливості виконання рішення суду із спливом одного року (від дня винесення рішення по справі), відповідні докази на підтвердження своїх сподівань/очікувань чи запланованих дій не надано.

Зазначене свідчить не лише про недотримання принципу співмірності негативних наслідків для боржника з інтересами кредитора (погашення боргу), однак і про відсутність реальних підстав вважати можливим отримання в подальшому стягувачем присуджених йому рішенням суду коштів через рік відстрочення виконання (від дня винесення рішення по справі), про яке просить боржник.

Слід також зазначити, що в розумінні ст. 331 ГПК України важкий фінансовий стан заявника не є тією виключною обставиною, яка б давала підстави для відстрочення виконання рішення суду, адже її наявність (відсутність) залежить, зокрема від власної діяльності суб'єкта господарювання - заявника.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, вищезазначена правова норма зазначає, що підприємство організовує свою господарську діяльність на власний ризик, що як наслідок покладає на останнє нести тягар несприятливих наслідків такої діяльності.

Разом з тим, запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочки виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43). Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004р. в справі "Півень проти України" суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Концепції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005р. по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-V).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини " (§ 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України від 29.06.2004).

При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що "затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. § 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бакай та інші проти України від 09.11.2004).

Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2018 відповідач -1 - Публічне акціонерне товариство «Підприємство по виробництву медичних виробів із полімерних матеріалів «Гемопласт», звернулося до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду на один рік з дня ухвалення рішення у справі, тобто до 11.04.2019.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 11.04.2018 заяву Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів із полімерних матеріалів «Гемопласт» задоволено частково та відстрочено виконання рішення на 9 місяців до 11 січня 2019 року включно.

З урахуванням дати винесення рішення по справі (11.04.2018) та приписів ч.5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, відстрочення виконання рішення не може перевищувати одного року з дня його винесення, тобто до 11.04.2019.

Однак, враховуючи те, що рішенням Господарського суду Луганської області від 11.04.2018 відповідачу вже надавалось відстрочення виконання рішення до 11.01.2019, відповідачем -1 взагалі не надано доказів гарантованості виконання рішення суду у майбутньому.

Крім того, відповідач посилається як на підставу неможливості виконання рішення суду те, що Указом Президента України від 26.11.2018 №393 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 26.11.2018 №2630-VIII, введено, зокрема на території Одеської області (де розташоване підприємство відповідача) воєнний стан, що може призвести до зупинення виробництва продукції.

Суд звертає увагу, що вказаним указом було введено воєнний стан в окремих областях України, зокрема Одеській області, терміном 30 діб - з 14 години 00 хвилин 26.11.2018 до 14 години 00 хвилин 26.12.2018.

Отже, на момент подачі відповідачем -1 заяви про відстрочення виконання рішення суду (дата надходження заяви до суду відповідно до вхідного штемпеля - 25.01.2019), дія Указу Президента України від 26.11.2018 №393 "Про введення воєнного стану в Україні" закінчилась та, відповідно, воєнний стан було закінчено у зв'язку з чим, для відповідача припинилися підстави неможливості виконання рішення суду, на які він посилався у своїй заяві.

В той же час, відповідачем -1 взагалі не повідомлено суд про жодні вчинені ним заходи з дня винесення рішення Господарського суду Луганської області - 11.04.2018, та не вчинено жодних дій, спрямованих на його виконання.

Суд зазначає, що заявник, в порушення приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження існування виняткових обставин, які є підставами для відстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення на один рік, призвело б до непропорційного порушення балансу майнових інтересів сторін та не було б виправданим для досягнення мети - виконання судового рішення.

За таких обставин, у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» від 10.12.2018 №01/1658 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Луганської області від 11.04.2018 у справі № 913/59/17 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» від 10.12.2018 №01/1658 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Луганської області від 11.04.2018 у справі № 913/59/17.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею у відповідності до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строк, передбачений ст. 256 ГПК України та порядку, визначеному п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано - 25.02.2018.

Головуючий суддя Є.А. Лісовицький

Суддя Н.М. Зюбанова

Суддя Р.М.Шеліхіна