Рішення № 80051830, 25.02.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.02.2019Справа № 910/16031/18За позовом Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (Кловський узвіз, буд. 9/1, м. Київ, 01021)

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ" (вул. Старонаводницька, буд. 4-В, м. Київ, 01015)

про стягнення 93 830, 24 грн

Суддя Усатенко І. В.

Представники сторін не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ" про стягнення 93 830, 24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив отриманий у період з січня 2018 року по квітень 2018 року від позивач послуги з транспортування газу та не підписав направлений позивачем договір, в зв'язку з чим позивач просить стягнути заборгованість у судовому порядку у розмірі 93 830, 24 грн.

Ухвалою суду від 05.12.2018 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

12.12.2018 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 05.12.2018 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2018 відкрито провадження у справі № 910/16031/18, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.102.2018 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, буд. 4-в.

Як вбачається із матеріалів справи, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ" отримало ухвалу суду про відкриття провадження у справі 19.12.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0101503500923.

Згідно із п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Матеріалами справи підтверджено, що АТ «Укртрансгаз» листом № 2401ВИХ-18-500 від 21.02.2018 направив ОСББ «Печерськ» проект договору № 1802000592 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами в 2018 році з 01.01.2018.

При цьому, позивачем були фактично надані відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами протягом січня-квітня 2018 року в загальному обсязі 150,138 тис. куб. м. на загальну суму 93 830, 24 грн, а саме: у січні 2018 року на загальну суму 31 060,51 грн відповідно до акту наданих послуг від 31.01.2018 № 01-18-1802000592; в лютому 2018 року на загальну суму 26 634,54 грн відповідно до акту наданих послуг від 28.02.2018 №02-18-1802000592; в березні 2018 року на загальну суму 30 185,57 грн відповідно до акту наданих послуг від 31.03.2018 № 03-18-1802000592; в квітні 2018 року на загальну суму 5 949,62 грн відповідно до акту наданих послуг від 30.04.2018 № 04-18-1802000592. Копії актів, рахунків на їх оплату та доказів їх відправлення і отримання відповідачем наявні в матеріалах справи.

Відповідачем надані йому в січні - квітні 2018 року послуги не оплачені, і доказів іншого матеріали справи не містять.

Також, відповідач не повернув позивачу підписані з його боку договір № 1802000592 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами в 2018 році та акти наданих послуг за січень-квітень 2018 року.

Позивач листом від 22.06.2018 № Т80ВИХ-18-1585 звертався до відповідача з вимогою сплати заборгованість за січень - квітень 2018 року, однак така вимога не була задоволена відповідачем, і доказів іншого матеріали справи не містять. Вказану вимогу відповідач отримав 26.06.2018, докази чого наявні в матеріалах справи.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 93 830, 24 грн заборгованості за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами протягом січня-квітня 2018 року в загальному обсязі 150,138 тис. куб. м.

Закон України «Про ринок природного газу» визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 цього Закону України «Про ринок природного газу» з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 45 ч. 5 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що транспортування природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

З прийняттям Закону України «Про ринок природного газу» та Положення про покладання спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносин у перехідний період) відбулось розмежування функцій розподілу, транспортування та постачання природного газу усім споживачам, і визначено, що споживач, якому постачається природний газ з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, сплачує постачальнику Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» лише вартість природного газу, без урахування вартості послуг з транспортування магістральними трубопроводами та розподілу природного газу оператору газотранспортної системи.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про ринок природного газу» транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.

За приписами ч. 2 ст. 12 Закону України «Про трубопровідний транспорт» підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту здійснюють приймання, збереження, перевантаження і транспортування трубопроводами, у тому числі з метою транзиту, вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин на основі договорів з урахуванням економічної ефективності та пропускної спроможності магістральних трубопроводів.

У п. 1 гл. 1 розд. VIII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого Постановою №2493 від 30.09.2015 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, вказано, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування. З моменту укладення договору транспортування замовник послуг транспортування також одержує право доступу до віртуальної точки, на якій відбувається передача природного газу.

Крім того, у п. 1 розд. II Правил постачання природного газу, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи, передбачено, що підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального EIC-коду як суб'єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального EIC-коду як суб'єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.

Відповідно до пп. 4 п. 5 розд. II Правил постачання природного газу умови щодо найменування оператора газорозподільчої мережі/газотранспортної системи, з яким споживач уклав договір розподілу/транспортування природного газу є істотними та обов'язковими для договору постачання природного газу.

Таким чином, правовідносини між оператором газотранспортної системи та споживачем щодо послуг з транспортування природного газу регулюються договором, що укладається відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого Постановою №2497 від 30.09.2015 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, укладання такого договору відповідно до вимог чинного законодавства є обов'язковою передумовою укладення договору постачання природного газу, за яким постачальник поставляє споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), і здійснюється не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа на основі типового договору.

Згідно з ч. 6 ст. 180 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Згідно із ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як було встановлено судом вище, Публічним акціонерним товариством "УКРТАНСГАЗ" було направлено на адресу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ" лист, в якому позивачем було зазначено про те, що листом №26-1765-1.2-16 від 30.03.2016, його було проінформовано про те, що вартість природного газу, який поставляється Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" не включає вартості його транспортування магістральними газопроводами, відповідно Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ" зобов'язано укласти договір на транспортування природного газу з Публічним акціонерним товариством "УКРТАНСГАЗ" з 01.01.2018. До означеного листа було додано договір на транспортування природного газу. На підтвердження направлення на адресу відповідача вказаного листа, позивачем було додано до матеріалів справи копію списку згрупованих поштових відправлень, та копію поштового повідомлення №0306502376200. При цьому, судом прийнято до уваги, що адреса, на яку здійснювалось відправлення, відповідає зазначеній у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Суд зазначає, якщо сторона, яка одержала проект договору, укладення якого є обов'язковим в силу закону, не відповіла на пропозицію, не підписала цей договір, водночас, і не склала протокол розбіжностей у двадцятиденний строк, проте здійснила фактичні дії щодо його виконання (зокрема, отримала надані послуги, оплатила їх, тощо), то в такому разі обставина відсутності договору у формі єдиного документа, підписаного обома сторонами, сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від обов'язку оплатити вартість послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується цими послугами зі згоди виконавця послуг. Вказану позицію висловлено Вищим господарським судом України у постанові від 04.10.2017 по справі № 910/23640/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків можуть бути як договори, так і інші правочини (п. 1). Окрім того, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, у такому випадку, зобов'язання відповідача оплатити послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами виникає безпосередньо з актів цивільного законодавства (Правил постачання природного газу, Кодексу газотранспортної системи) та з фактичних дій постачальника і споживача цих послуг.

Отже, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості та наявності підстав для задоволення в повному обсязі позовних вимог, Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ" в частині стягнення заборгованості в розмірі 93 830, 24 грн.

Суд також зазначає, що обставини несплати Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ" на користь Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" вартості фактично наданих послуг з транспортування природного газу за інший період ніж той, який є предметом розгляду у даній справі, а саме квітень 2016 року - квітень 2017 року, були предметом розгляду у справі № 910/23640/16. Рішенням Господарського суду від 06.12.2017 у зазначеній справі, яке набрало законної сили, було встановлено, що позивач і відповідач за відповідними вимогами є належними.

При цьому, вирішуючи питання настання строку оплати послуг за транспортування природного газу, судом враховано наступне.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки згаданою статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо (п.1.7 Постанови №14 від 17.12.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Судом вище було встановлено обставини направлення позивачем на адресу відповідача актів наданих послуг та рахунків на їх оплату за спірний період.

Також Публічним акціонерним товариством "УКРТАНСГАЗ" було направлено на адресу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ" лист від 22.06.2018 № Т80ВИХ-18-1585 про сплату заборгованості за транспортування природного газу за січень - квітень 2018 року, яка була отримана відповідачем 26.06.2018.

Отже, виходячи з наведеного, судом було встановлено обставини настання строку оплати послуг з транспортування природного газу за спірний період.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, про наслідки був повідомлений ухвалою суду.

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ" (01015, м.Київ, вул. Старонаводницька, буд. 4-В; ідентифікаційний код 37102560) на користь Публічного акціонерного товариства "УКРТАНСГАЗ" (01021, м. Київ, Кловський Узвіз, буд. 9/1,; ідентифікаційний код 30019801) основний борг в сумі 93 830 (дев'яносто три тисячі вісімсот тридцять) грн 24 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко