Рішення № 80051776, 25.02.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2019Справа №910/17343/18

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Блажівської О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №910/17343/18

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

(04070, м.Київ, вул.Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912)

до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз»

(04128, м.Київ, вул.Академіка Туполєва, буд.18В, оф.4, код ЄДРПОУ 33552636)

про відшкодування шкоди в розмірі 49 000,00 грн, -

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Приватне акціонере товариство «Страхова компанія «АХА Страхування», 22 грудня 2018 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз», про відшкодування шкоди в розмірі 49 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані твердженнями позивача про те, що Приватне акціонере товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» на виконання умов Договору добровільного страхування наземного транспорту №020а5ц від 20.01.2015, укладеного із ОСОБА_1, здійснило виплату страхового відшкодування страхувальнику у розмірі 64 355,11 грн як потерпілій особі у дорожньо-транспортній пригоді, у зв'язку з чим у позивача виникло право зворотної вимоги до відповідача, як до особи відповідальної за відшкодування заподіяних збитків на суму 49 000,00 грн (50 000,00 грн (ліміт за шкоду завдану майну за полісом №АЕ/5457611) - 1 000,00 грн (розмір франшизи).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 відкрито провадження у справі №910/17343/18, призначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив; витребувано у Моторного (транспортного) страхового бюро України наступну інформацію по полісу №АЕ/5457611: якою страховою компанією виданий даний поліс; строк його дії; тип полісу; розміри лімітів відповідальності, розмір франшизи; який автомобіль застраховано; по відношенню до якої особи його укладено.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, Ухвала Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 у справі №910/17343/18 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення №0103049079072 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04128, м.Київ, вул.Академіка Туполєва, буд.18В, оф.4.

04.01.2019 на адресу суду повернулось поштове відправлення за 0103049079072 із зазначенням причини повернення: невдала спроба вручення (повернення): закінчення встановленого терміну зберігання.

10.01.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторно (транспортного) страхового бюро України надійшла відповідь на виконання Ухвали суду про відкриття провадження у справі, а саме надана інформація щодо полісу №АЕ/05457611.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до довідки №83778466 про дорожньо-транспортну пригоду та постанови Оболонського районного суду м.Києва у справі №756/713/16-п від 11.02.2016 вбачається, що 20.12.2015 о 18 год. 00 хв. на в'їзді з пр-т. Московського на вул.Богатирську в напрямку Оболонського проспекту, ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Mercedes» державний реєстраційний номер НОМЕР_5, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «Suzuki» державний реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_1, у зв'язку з чим вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Даною постановою суду ОСОБА_2 визнано винною особою у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль марки «Suzuki» державний реєстраційний номер НОМЕР_4.

Пошкоджений автомобіль застрахований у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА СТРАХУВАННЯ» на підставі Договору добровільного страхування транспорту «Все включено» №020а5ц від 20.01.2015.

Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля відновлюваного ремонту транспортного засобу «Suzuki» державний реєстраційний номер НОМЕР_4, згідно Рахунку-фактури №675641_РФ_00326454, внаслідок його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді складає 65 705,01 грн.

Відповідно до страхового акта від 04.01.2016 сума страхового відшкодування складає 64 355,11 грн.

Позивач на підставі Договору добровільного страхування транспорту «Все включено» №020а5ц від 20.01.2016, страхового акта та заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування, здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 64 355,11 грн, що підтверджується платіжним дорученням №216670 від 05.01.2016.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Виходячи з приписів ст.20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст.979 Цивільного кодексу України).

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов'язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №910/2603/17.

Згідно інформації, наданої Моторним (транспортним) страховим бюро України, станом на момент виникнення дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність винної особи - ОСОБА_2, що керував транспортним засобом «Mеrcedes» державний реєстраційний номер НОМЕР_5, застрахована Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий союз», що підтверджується Полісом серії АЕ/05457611.

Виходячи з Договору обов'язкового страхування, забезпеченим транспортним засобом є - «Mеrcedes» державний реєстраційний номер НОМЕР_5, тобто той самий автомобіль, яким керувала винна у настанні дорожньо-транспортної пригоди особа, ліміт за шкоду заподіяну майну становить 50.000,00 грн, а франшиза - 1 000,00 грн.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У відповідності до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно ст.12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про страхування» франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Оскільки умовами полісу №АЕ/05457611 розмір франшизи встановлено (1 000,00 грн), страхове відшкодування, заявлене позивачем при зверненні до суду із зазначеною позовною заявою, правомірно визначено в розмірі 49 000,00 грн.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Як встановлено судом, в матеріалах позовної заяви наявна заява про стягнення заборгованості в порядку регресу від 06.05.2016, в якій позивач просить відповідача перерахувати на його рахунок суму страхового відшкодування, сплачену потерпілій внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особі.

Враховуючи те, що відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу «Suzuki» державний реєстраційний номер НОМЕР_4 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди зазначеного автомобіля, в тому числі не подав відзив на позовну заяву, - вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оскільки, відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, з огляду на вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА СТРАХУВАННЯ» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» (04128, м.Київ, вул.Академіка Туполєва, буд.18В, оф.4, код ЄДРПОУ 33552636) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА СТРАХУВАННЯ» (04070, м.Київ, вул.Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) суму страхового відшкодування в розмірі 49 000 (сорок дев'ять тисяч) грн 00 коп

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» (04128, м.Київ, вул.Академіка Туполєва, буд.18В, оф.4, код ЄДРПОУ 33552636) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА СТРАХУВАННЯ» (04070, м.Київ, вул.Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.Є. Блажівська