Рішення № 80051575, 13.02.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/125/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2019 справа № 908/2252/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.,

при секретарі судового засідання: Чубар М.В.

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УІТАКА" (65009, м. Одеса, вул. Піонерська, буд. 5В, офіс 503)

до відповідача приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 81)

про стягнення 58905,42 грн.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Ровкова С.В., ордер ОД № 356203 від 17.01.2019;

від відповідача: Берчук С.Г., довіреність № 15 від 23.01.2019

Товариство з обмеженою відповідальністю "УІТАКА" заявлено до господарського суду Запорізької області позов про стягнення з приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" 590659,65 грн. заборгованості з оплати за поставку товару, що включає 557374,20 грн. основного боргу, 22332,12 грн. пені, 1873,96 3% річних та 9079,37 грн. інфляційних втрат за договором поставки № 11170692 від 06.12.2017, укладеним ТОВ "Інтермаркет+" та ПрАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна", вимоги за яким ТОВ "Інтермаркет+" передано ТОВ "УІТАКА" згідно умов договору про відступлення права вимоги № 1-П від 27.07.2018. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ст.ст. 530, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 265 ГК України.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2018 справу № 908/2252/18 передано на розгляд судді Носівець В.В.

Ухвалою суду від 02.11.2018 позовну заяву залишено без руху.

У зв'язку з усуненням недоліків, ухвалою суду від 14.11.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі № 908/2252/18, присвоєно справі номер провадження 18/125/18, підготовче засідання призначено на 11.12.2018; строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 23.01.2019; у судовому засіданні оголошено перерву до 13.02.2019.

Судове засідання 13.02.2019 проводилось в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 13.02.2019 за письмовою згодою представника відповідача та згодою позивача на розгляд справи по суті в цьому судовому засіданні в режимі відеоконференції суд перейшов до розгляду справи по суті та оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з урахуванням зменшення позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що ПрАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" та ТОВ "Інтермаркет+" 06.12.2017 укладено договір поставки № 11170692, на підставі якого ТОВ "Інтермаркет+" передано відповідачу товар згідно видаткових накладних; відповідач оплату товару не здійснив. ТОВ "Інтермаркет+" та ТОВ «УІТАКА» 27.07.2018 укладений договір про відступлення права вимоги № 1-П, згідно з п. 1.1 якого первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором поставки № 11170692 від 06.12.2017, укладеним між первісним кредитором (ТОВ «Інтермаркет+») та ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» на суму 1524595,20 грн. згідно переліку рахунків (накладних, актів). Відповідно до затвердженого сторонами Переліку (п. 1.1 Договору) ТОВ «УІТАКА» передано право вимоги, в тому числі, за наступними видатковими накладними: № РН-0000005 від 10.04.2018 на суму 195480,00 грн., № РН-0000007 від 10.05.2018 на суму 106450,20 грн., № РН-0000008 від 24.05.2018 на суму 70372,80 грн., № РН-0000009 від 29.05.2018 на суму 105559,20 грн., №РН-0000010 від 12.06.2018 на суму 117288,00 грн., № РН-0000011 від 22.06.2018 на суму 157704,00 грн. ТОВ "Інтермаркет+". 31.07.2018 на адресу ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» направлено Повідомлення про відступлення права вимоги. З моменту направлення Повідомлення грошові кошти в рахунок оплати боргу за договором поставки № 11170692 від 06.12.2017 ТОВ «УІТАКА» від відповідача надійшли частково. Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки призвело до утворення у останнього заборгованості, яка загалом складає 590659,65 грн., з яких 557374,20 грн. - основний борг, 22332,12 грн. пені, 1873,96 3% річних та 9079,37 грн. інфляційних втрат. Посилаючись на положення ст.ст. 530. 625, 712 ЦК України та ст.ст. 193, 265 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Позивач 09.01.2019 подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою просив стягнути з ПрАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" на користь ТОВ "УІТАКА" заборгованість з оплати поставки товару за договором поставки № 11170692 від 06.12.2017 у розмірі 58905,42 грн., які складаються з: 36134,16 грн. пені, 3024,13 грн. 3% річних та 19747,13 грн. інфляційних втрат. Заява обґрунтована, частковою оплатою відповідачем суми боргу за договором поставки № 11170692 від 06.12.2017 після відкриття провадження у справі, що підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог 23.01.2019 прийнята судом до розгляду, у зв'язку з чим судом розглядаються вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 58905,42 грн., які складаються з: 36134,16 грн. пені, 3024,13 грн. 3% річних та 19747,13 грн. інфляційних втрат.

Також 22.01.2019 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій позивач не погодився з доводами ПрАТ «Дніпроспецсталь» та вважає зміст відзиву і аргументацію відповідача такою, що не відповідає обставинам справи і не оспорює підстави, правове обґрунтування та вимоги позовної заяви.

Відповідач 05.12.2018 подав до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким не погоджується з твердженнями позивача, які викладені у позовній заяві та заяві про усунення недоліків позовної заяви та не визнає позовні вимоги у повному обсязі. Зазначив, що з огляду на положення ст. 516 ЦК України та вимоги п. 11.2 договору № 11170692 від 06.12.2017 відступлення ТОВ "Інтермаркет+" права вимоги позивачу допускається лише при наявності письмової згоди на це ПраТ «Дніпроспецсталь». Договір № 1-П сторонами укладений без згоди ПрАТ «Дніпроспецсталь». Відступлення права вимоги постачальником позивачу фактично не відбулось, оскільки такі дії ТОВ "Інтермаркет+" не погодив з ПрАТ «Дніпроспецсталь». Оскільки ПрАТ «Дніпроспецсталь» не є стороною договору про відступлення права вимоги № 1-П від 27.07.2018, на підставі якого позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу, пеню, 3% річних та індекс інфляції, і відповідач не надав згоду на його укладення, то у ПрАТ «Дніпроспецсталь» відсутні обов'язки щодо виконання умов договору № 1-П від 27.07.2018 та оплати ТОВ «УІТАКА» сум, які зазначені у позовній заяві. Договір про відступлення права вимоги не передбачає передачу прав, які можуть виникнути у ТОВ "Інтермаркет+" у майбутньому, а стосується лише прав, які вже належать постачальнику за договором № 11170692 від 06.12.2017. На момент укладення договору про відступлення права вимоги у ТОВ "Інтермаркет+" не існувало права вимагати від ПрАТ «Дніпроспецсталь» оплати пені, 3% річних та індексу інфляції за договором № 11170692 від 06.12.2017, оскільки жодного порушення на 27.07.2018 відповідачем не допущено. Отже, умови договору про відступлення права вимоги не розповсюджуються на право щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та індексу інфляції та така вимога ТОВ «УІТАКА» є необґрунтованою. Посилаючись на ст. 518 ЦК України відповідач зазначив також, що ТОВ "Інтермаркет+" порушені строки поставки товару по специфікаціям №№ 1, 3, 4 та 5, у зв'язку з цим розмір неустойки за порушення строків поставки товару за розрахунком відповідача становить 51608,54 грн. що значно перевищує відповідальність ПрАТ «Дніпроспецсталь» за порушення договору № 11170692 від 06.12.2017, яка розрахована позивачем. Також зазначив, що за договором № 11170692 від 06.12.2017 ПрАТ «Дніпроспецсталь», окрім тих оплат, які зазначені позивачем, оплачено 557374,20 грн. згідно платіжних доручень у проміжок часу з 24.10.2018 по 30.11.2018. У відзиві відповідач просив зобов'язати позивача надати розрахунок пені та 3% річних з зазначенням періоду нарахування для надання суду контррозрахунку, у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

Від відповідача 23.01.2019 надійшли пояснення (доповнення до відзиву на позовну заяву з урахуванням докладного розрахунку у таблиці та заяви про зменшення позовних вимог), в яких він не погодився з докладним розрахунком позивача щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, вважає, що загальна сума невірно визначених сум складає 528,14 грн. пені, 44,01 грн. 3% річних та 3342,70 грн. інфляційних втрат.

У запереченнях на відповідь на відзив, які надійшли до суду 08.02.2019, відповідач доповнив свої заперечення щодо позовних вимог, про які зазначав у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" (покупець, відповідач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю «Інтермаркет+» (постачальник) 06.12.2017 уклали договір поставки № 11170692 (надалі - договір поставки).

Відповідно до п. 1.1. договору поставки постачальник бере на себе зобов'язання передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити продукцію матеріально-технічного призначення (далі - товар) на умовах, визначених у цьому договорі.

Пунктом 1.3 договору обумовлено, що асортимент товару, ціна, кількість і додаткові умови постачання, вимоги до якості кожної поставляємої за цим договором партії товару, узгоджуються в Додатках (Специфікаціях) до цього договору, які є його невід'ємними частинами.

Право власності на товар переходить з моменту поставки (п. 1.4 договору).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.3 договору поставки ціна за одиницю виміру товару визначається Додатками (специфікаціями); орієнтовна сума договору складає 10000000,00 грн. з ПДВ, в тому числі ПДВ 1666666,66 грн. Остаточна сума договору визначається сумою вартості всіх Додатків (специфікацій); ціна товару може бути змінена лише за згодою сторін.

У пункті 4.1 договору поставки передбачено, що оплата кожної партії товару здійснюється в розмірі 100% її вартості по фату поставки, протягом 120 календарних днів з моменту поставки товару та надання оригіналу рахунку.

Фактом оплати кожної партії товару є списання грошових коштів з розрахункового рахунку покупця (п. 4.2 договору поставки).

Пунктом 5.2 договору поставки визначено, що приймання товару за кількістю та якістю проводиться на підставі даних, зазначених у товарно-супроводжувальних документах і сертифікатах якості виробника.

Згідно пункту 12.1 договору поставки даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє в частині поставок продукції до 31.12.2019. У випадку, якщо у сторін на момент закінчення терміну дії цього договору залишаються невиконаними договірні зобов'язання і не задоволені законні вимоги, дія цього договору продовжується до повного виконання таких зобов'язань і законних вимог. Якщо за 30 календарних днів до припинення терміну дії цього договору жодна з сторін у письмовій формі не повідомить іншу про його розірвання, термін дії договору автоматично продовжується на кожний наступний рік.

На виконання умов договору поставки ТОВ «Інтермаркет+» поставлявся відповідачу товар, визначений Специфікаціями до договору поставки. Факт поставки підтверджується, зокрема, видатковими накладними: № РН-0000005 від 10.04.2018 на суму 195480,00 грн., №РН-0000007 від 10.05.2018 на суму 106450,20 грн., № РН-0000008 від 24.05.2018 на суму 70372,80 грн., № РН-0000009 від 29.05.2018 на суму 105559,20 грн., № РН-0000010 від 12.06.2018 на суму 117288,00 грн., № РН-0000011 від 22.06.2018 на суму 157704,00 грн., а також відповідними рахунками.

Зазначені видаткові накладні узгоджені сторонами та підтверджують прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на видаткових накладних - начальника бюро Іванової О.А.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтермаркет+» (постачальник, Первісний кредитор) та товариство з обмеженою відповідальністю «УІТАКА» (Новий кредитор, позивач у справі) 27.07.2018 уклали договір про відступлення права вимоги № 1-П, згідно з п. 1.1 якого первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором поставки № 11170692 від 06.12.2017 (далі - Основний договір), укладеним між первісним кредитором (ТОВ «Інтермаркет+») та публічним акціонерним товариством «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» на суму 1524595,20 грн. згідно переліку рахунків (накладних, актів).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 01.11.2018 публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» 20.06.2017 змінило назву на приватне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна».

Відповідно до затвердженого сторонами Переліку (п. 1.1 Договору) ТОВ «УІТАКА» від ТОВ "Інтермаркет+" передано право вимоги за наступними видатковими накладними:

№ РН-0000002 від 02.02.2018 на суму 161530,20 грн.,

№ РН-0000003 від 23.02.2018 на суму 283836,00 грн.,

№ РН-0000004 від 16.03.2018 на суму 236556,00 грн.,

№ РН-0000005 від 10.04.2018 на суму 195480,00 грн.,

№ РН-0000006 від 20.04.2018 на суму 110392,80 грн.,

№ РН-0000007 від 10.05.2018 на суму 106450,20 грн.,

№ РН-0000008 від 24.05.2018 на суму 70372,80 грн.,

№ РН-0000009 від 29.05.2018 на суму 105559,20 грн.,

№ РН-0000010 від 12.06.2018 на суму 117288,00 грн.,

№ РН-0000011 від 22.06.2018 на суму 157704,00 грн.

Загальна сума 1524595,20 грн.

Згідно п. 1.2 договору уступки новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі, визначеному в п. 1.1 договору.

Пунктом 2.1 передбачено, що первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником його обов'язків.

Відповідно до п. 2.2 договору від первісного кредитора до нового кредитора переходять всі права, які належать первісному кредитору за основним договором, в тому числі застосування до боржника відповідальності за порушення основного договору.

На адресу ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» ТОВ «Інтермаркет+» 07.08.2018 направлено Повідомлення про відступлення права вимоги вих. № 31/07-1 від 31.07.2018 (арк. с. 40).

Згідно листа вих. № 109/03-703 від 09.08.2018 ПрАТ «Дніпроспецсталь» повідомило ТОВ «Інтермаркет+» на його звернення № 31/07-1 від 31.07.2018 про переуступку боргу на загальну суму 1524595,20 грн. по договору № 11170692 від 06.12.2017, що підтверджує свою згоду на переуступлення ТОВ «УІТАКА» прав вимоги на підставі договору № 1-П від 27.07.2018 (арк. с. 93).

З моменту направлення Повідомлення грошові кошти у рахунок оплати боргу за договором поставки № 11170692 від 06.12.2017 ТОВ «УІТАКА» від відповідача надійшли частково.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару стало підставою для звернення позивача з позовом до суду. На час звернення відповідач мав заборгованість по оплаті за поставлений товар (основний борг) за видатковими накладними:

№ РН-0000007 від 10.05.2018 на суму 106450,20 грн.,

№ РН-0000008 від 24.05.2018 на суму 70372,80 грн.,

№ РН-0000009 від 29.05.2018 на суму 105559,20 грн.,

№ РН-0000010 від 12.06.2018 на суму 117288,00 грн.,

№ РН-0000011 від 22.06.2018 на суму 157704,00 грн.

Всього 557374,20 грн.

В процесі розгляду справи відповідач сплатив суму основного боргу по вказаним накладним:

№ РН-0000007 - згідно платіжного доручення № 23262 від 24.10.2018 (40000,00 грн.) та № 24102 від 02.11.2018 (66450,20 грн.);

№ РН-0000008 - згідно платіжного доручення № 24684 від 13.11.2018 (70372,80 грн.);

№ РН-0000009 - згідно платіжного доручення № 24972 від 16.11.2018 (50000,00 грн.) та № 25115 від 19.11.2018 (55559,20 грн.);

№ РН-0000010 - згідно платіжного доручення № 25423 від 23.11.2018 (117288,00 грн.);

№ РН-0000011 - згідно платіжного доручення № 26092 від 30.11.2018 (157704,00 грн.).

У зв'язку з тим, що заборгованість за договором поставки по видатковим накладним №РН-0000007 від 10.05.2018, № РН-0000008 від 24.05.2018, № РН-0000009 від 29.05.2018, №РН-0000010 від 12.06.2018, № РН-0000011 від 22.06.2018, а також по видатковій накладній № РН-0000005 від 10.04.2018 на суму 195480,00 грн. відповідачем погашена з порушенням строків, визначених договором поставки, позивачем нараховано відповідачу 36134,16 грн. пені, 3024,13 грн. 3% річних та 19747,13 грн. інфляційних втрат.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд визнав позовні вимоги про стягнення 36134,16 грн. пені, 3024,13 грн. 3% річних та 19747,13 грн. інфляційних втрат такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір поставки № 11170692 від 06.12.2017, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати поставленого позивачем товару, у встановлений договором строк (протягом 120 (сто двадцяти) календарних днів з моменту поставки товару - відповідно п. 4.1 договору), не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором поставки, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Матеріали справи свідчать, що постачальником ТОВ «Інтермаркет+» та позивачем ТОВ «УІТАКА» 27.07.2018 укладено договір про відступлення права вимоги № 1-П по вимогам до відповідача за договором поставки № 11170692 від 06.12.2017 на суму 1524595,20 грн. згідно переліку рахунків (накладних, актів).

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 3 статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

У пункті 11.2 договору поставки № 11170692 від 06.12.2017 визначено, що жодна із сторін не має право передавати свої права та обов'язки, що випливають з цього договору, без згоди іншої сторони.

Як вже зазначалось судом, на адресу ПрАТ «Дніпроспецсталь» ТОВ «Інтермаркет+» направлено Повідомлення про відступлення права вимоги вих. № 31/07-1 від 31.07.2018 згідно експрес-накладної №5900355218411 від 07.08.2018 (арк. с. 94). В свою чергу ПрАТ «Дніпроспецсталь» листом вих. № 109/03-703 від 09.08.2018 повідомило ТОВ «Інтермаркет+», що підтверджує свою згоду про переуступку боргу ТОВ «УІТАКА» на загальну суму 1524595,20 грн. по договору № 11170692 від 06.12.2017.

Щодо заперечень відповідача про те, що договір про відступлення права вимоги № 1-П сторонами укладений без згоди ПрАТ «Дніпроспецсталь», з огляду на положення ст. 516 ЦК України та вимоги п. 11.2 договору № 11170692 від 06.12.2017; що відступлення права вимоги постачальником позивачу фактично не відбулось, оскільки такі дії ТОВ "Інтермаркет+" не погодив з ПрАТ «Дніпроспецсталь» слід зазначити наступне.

Фактично ПрАТ «Дніпроспецсталь» листом вих. № 109/03-703 від 09.08.2018 повідомило ТОВ «Інтермаркет+» і підтвердило свою згоду про переуступку боргу ТОВ «УІТАКА» по договору № 11170692 від 06.12.2017 згідно переліку видаткових накладних та відповідних рахунків.

Крім того, як свідчать платіжні доручення ПрАТ «Дніпроспецсталь» з 17.08.2018 по 30.11.2018, згідно яких здійснювалось погашення заборгованості по поставкам, за яким відступлено право вимоги ТОВ «УІТАКА», у призначенні платежу вказувалось: «оплата за стропа за договором про відступлення права вимоги та згідно відповідних рахунків», кошти перераховувались ТОВ «УІТАКА».

Положеннями статті 516 ЦКУ передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України (постанови від 15.04.2015 у справі № 3-43гс15 та від 10.02.2016 у справі № 3-4гс16) суд дійшов висновку, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі. Отже, відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/6098/14.

Слід зазначити, що положеннями п. 11.2 договору встановлено необхідність погодження другою стороною передання прав і обов'язків за договором поставки, однак ані норми законодавства, ані положення договору не містять застереження щодо порядку, черговості і форми погодження. Відповідно, у даному випадку, згода боржника може бути також надана після укладення правочину на відступлення прав і обов'язків і підтверджуватись подальшими діями боржника.

Судом з'ясовано, що матеріали справи містять докази дотримання учасниками правочину про відступлення права вимоги порядку вчинення заміни сторони.

Таким чином, після укладення договору про відступлення права вимоги № 1-П від 27.07.2018, а саме з 09.08.2018 боржник (відповідач у справі) був обізнаний про необхідність виконання зобов'язань за договором поставки № 11170692 від 06.12.2017 перед новим кредитором (позивачем у справі) відповідно до умов договору про відступлення права вимоги.

Як вже зазначалося вище, відповідач оплату отриманого товару у визначені договором поставки № 11170692 від 06.12.2017 строки по видатковим накладним № РН-0000005 від 10.04.2018, № РН-0000007 від 10.05.2018, № РН-0000008 від 24.05.2018, № РН-0000009 від 29.05.2018, № РН-0000010 від 12.06.2018, № РН-0000011 від 22.06.2018, ані на користь первісного кредитора, ані на користь нового кредитора (позивача у справі) не здійснив, чим порушив прийняті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар. Тобто суму заборгованості за вищевказаними видатковими накладними відповідачем сплачено у повному обсязі, що підтверджується наданими платіжними дорученнями, проте з простроченням.

Позивачем нараховано відповідачу та заявлено до стягнення 36134,16 грн. пені, 3024,13 грн. 3% річних та 19747,13 грн. інфляційних втрат.

Матеріали справи свідчать, що відповідач заперечив проти позовних вимог про стягнення 36134,16 грн. пені, 3024,13 грн. 3% річних та 19747,13 грн. інфляційних втрат, оскільки вважає, що договір про відступлення права вимоги не передбачає передачу прав, які можуть виникнути у ТОВ "Інтермаркет+" у майбутньому, а стосується лише прав, які вже належать постачальнику за договором № 11170692 від 06.12.2017, вважає, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги у ТОВ "Інтермаркет+" не існувало права вимагати від ПрАТ «Дніпроспецсталь» оплати пені, 3% річних та індексу інфляції за договором № 11170692 від 06.12.2017, оскільки жодного порушення на 27.07.2018 відповідачем не допущено. Отже, умови договору про відступлення права вимоги не розповсюджуються на право щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та індекс інфляції та така вимога ТОВ «УІТАКА» є необґрунтованою.

З такими твердженнями відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1.1 договору поставки визначено, що постачальник бере на себе зобов'язання передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених у цьому договорі.

Згідно з п. 9.1 договору поставки № 11170692 за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та умов цього договору.

Слід зазначити, що передача прав вимоги за договором № 1-П від 27.07.2018 має наслідком заміну кредитора у зобов'язанні за договором поставки № 11170692 від 06.12.2017 та зумовлює виникнення у ТОВ «УІТАКА» права вимагати як стягнення суми основного боргу, так і неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, тобто новий кредитор приймає права та обов'язки первісного кредитора.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті за поставлений товар позивач, посилаючись на пункт 9.3 договору та ст. 625 ЦК України, просив стягнути 36134,16 грн. пені за загальний період з 09.08.2018 по 29.11.2018 та 3024,13 грн. 3% річних за загальний період з 09.08.2018 по 29.11.2018.

Згідно п. 9.3 договору поставки у разі порушення покупцем умов товару, він сплачує пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений позивачем у заяві про зменшення позовних вимог розрахунок пені та 3% річних суд встановив, що позивачем допущено помилки при визначені періодів нарахування пені та сум простроченого платежу, підрахунку кількості днів прострочення; кінцевий строк сплати по кожній видатковій накладній позивачем визначено вірно. Враховуючи приписи ст.ст. 253, 254 Цивільного кодексу України та положення п. 9.3, п. 4.2 договору поставки, те, що день сплати коштів не входить до періоду прострочення, суд встановив, що періодом прострочення

за видатковою накладною № РН-0000005 від 10.04.2018 на суму 195480,00 грн., є періоди з 09.08.2018 по 27.09.2018 включно (на суму 195480,00 грн.), з 28.09.2018 по 10.10.2018 включно (на суму 95480,00 грн.), 11.10.2018 (на суму 45300,00 грн.), враховуючи сплату коштів відповідачем за цією видатковою накладною згідно платіжних доручень №21323 від 28.09.2018 (100000,00 грн.), № 22319 від 11.10.2018 (50180,00 грн.), № 22466 від 12.10.2018 (45300,00 грн.);

за видатковою накладною № РН-0000007 від 10.05.2018 на суму 106450,20 грн. - період з 08.09.2018 по 23.10.2018 включно (на суму 106450,20 грн.), період з 24.10.2018 по 01.11.2018 включно (на суму 66450,20 грн.), враховуючи сплату коштів відповідачем за цією видатковою накладною згідно платіжних доручень № 23262 від 24.10.2018 (40000,00 грн.), № 24102 від 02.11.2018 (66450,20 грн.);

за видатковою накладною № РН-0000008 від 24.05.2018 на суму 70372,80 грн. - період з 22.09.2018 по 12.11.2018 включно (на суму 70372,80 грн.), враховуючи сплату коштів відповідачем за цією видатковою накладною згідно платіжного доручення № 24684 від 13.11.2018 (70372,80 грн.);

за видатковою накладною № РН-0000009 від 29.05.2018 на суму 105559,20 грн. - період з 27.09.2018 по 15.11.2018 включно (на суму 105559,20 грн.), період з 16.11.2018 по 18.11.2018 включно (на суму 55559,20 грн.), враховуючи сплату коштів відповідачем за цією видатковою накладною згідно платіжних доручень № 24972 від 16.11.2018 (50000,00 грн.), №25115 від 19.11.2018 (55559,20 грн.);

за видатковою накладною № РН-0000010 від 12.06.2018 на суму 117288,00 грн. - період з 11.10.2018 по 22.11.2018 включно (на суму 117288,00 грн.), враховуючи сплату коштів відповідачем за цією видатковою накладною згідно платіжного доручення № 25423 від 23.11.2018 (117288,00 грн.);

за видатковою накладною № РН-0000011 від 22.06.2018 на суму 157704,00 грн. - період з 21.10.2018 по 29.11.2018 включно (на суму 157704,00 грн.), враховуючи сплату коштів відповідачем за цією видатковою накладною згідно банківської виписки від 30.11.2018 (157704,00 грн.).

Перевіривши розрахунок пені та 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення 36134,16 грн. пені підлягають задоволенню в частині стягнення 35838,28 грн., в частині вимог про стягнення 295,88 грн. пені суд відмовляє в їх задоволенні; вимоги про стягнення 3024,13 грн. 3% річних підлягають задоволенню в частині стягнення 2999,46 грн. 3% річних, в частині вимог про стягнення 24,67 грн. 3% річних суд відмовляє в їх задоволенні.

Також за порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 19747,13 грн. інфляційних втрат.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Слід зазначити, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При розрахунку втрат від інфляції треба враховувати, що початком нарахування є місяць, наступний за місяцем в якому платіж мав бути здійснений; найменший період визначення інфляційних нарахувань становить місяць, тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою таких нарахувань.

В розрахунку інфляційних втрат позивачем до періодів нарахування втрат від інфляції помилково включено місяці, в яких мало бути виконано зобов'язання та не враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат 19747,13 грн. суд визнав виконаним невірно. Перерахувавши за допомогою бази даних "Законодавство" інфляційні втрати, судом визначено, що заявлена до стягнення сума інфляційних втрат у розмірі 19747,13 грн., підлягає задоволенню в частині стягнення 5934,61 грн. інфляційних втрат, в частині стягнення 13812,52 грн. інфляційних втрат суд відмовляє у задоволенні.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Щодо посилань відповідача на порушення ТОВ "Інтермаркет+" строків поставки товару по специфікаціям №№ 1, 3, 4 та 5 за договором № 11170692 від 06.12.2017, у зв'язку з чим розмір неустойки за порушення строків поставки товару за розрахунком відповідача становить 51608,54 грн. слід зазначити, що ПрАТ «Дніпроспецсталь» не позбавлене права звернутись до ТОВ «Інтермаркет+» або до суду з такими вимогами.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач надав необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доказів оплати наявної заборгованості по сплаті пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідач суду не надав. Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань за договором щодо оплати за поставлений товар.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, надані позивачем та відповідачем докази, враховуючи доводи та заперечення учасників справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 8859,89 грн. згідно платіжних доручень № 291 від 23.10.2018 на суму 8624,44 грн. та № 297 від 24.10.2018 на суму 235,45 грн. Сума судового збору у розмірі 7097,89 грн. (8859,89 грн. - 1762,00 грн.), у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог, підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» - за наявності відповідної заяви.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 81, ідентифікаційний код 00186536) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УІТАКА» (65009, м. Одеса, вул. Піонерська, буд. 5В, офіс 503, ідентифікаційний код 34203597) 36134,16 грн. (тридцять шість тисяч сто тридцять чотири грн. 16 коп.) пені, 3024,13 грн. (три тисячі двадцять чотири грн. 13 коп.) 3% річних, 7834,61 грн. (сім тисяч вісімсот тридцять чотири грн. 61 коп.) інфляційних втрат та 1405,67 грн. (одну тисячу чотириста п'ять грн. 67 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 25.02.2019.

Суддя В.В. Носівець