Рішення № 80051564, 13.02.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.02.2019

Справа № 910/14026/18

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" (61072, Харківська область, місто Харків, Дзержинський район, вулиця Двадцять третього серпня, будинок 31-Б; ідентифікаційний код 32338465)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕДЕКОН" (01030, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 51-Б, кімната 4; ідентифікаційний код 32162049)

про стягнення заборгованості в розмірі 37 631,42 грн (з урахуванням заяви про зміну (зменшення) позовних вимог від 14.01.2019),

Представники учасників процесу згідно протоколу від 13.02.2019,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕДЕКОН" про стягнення заборгованості в розмірі 44 998,70 грн, з яких 29 336,00 грн - основний борг, 1 459,11 грн пені за прострочення виконання грошового зобов’язання, 11 992,62 грн штрафу за прострочення терміну виконання зобов’язань, 557,34 грн втрат від інфляції грошових коштів, 1 653,63 грн 15% річних та витрати на оплату судового збору у розмірі 1 762,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов укладеного між сторонами договору поставки № 01-12-17/П від 01.12.2017 в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2018 по справі № 910/14026/18 позовну заяву прийнято до розгляду відкрито провадження у справі для розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Встановлено строки для надання суду відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

16.11.2018 через відділ автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярію) суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог.

20.11.2018 через канцелярію суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2018 постановлено здійснювати розгляд справи № 910/14026/18 за правилами загального позовного провадження, починаючи зі стадії відкриття провадження, підготовче засідання призначено на 13.12.2018 та встановлено сторонам строк для подання заяв, клопотань, заперечень.

13.12.2018 через канцелярію суду було подано заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому відповідач визнає заборгованість за поставлений товар на суму 29 336,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 13.12.2018 підтримав подану заяву про збільшення розміру позовних вимог від 13.12.2018, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 29 336,00 грн основного боргу, 2 963,58 грн пені за прострочення виконання грошового зобов’язання, 11 992,62 грн штрафу за прострочення терміну виконання зобов’язань, 1 491,19 грн втрат від інфляції грошових коштів, 2 280,53 грн 15% річних та витрати на оплату судового збору у розмірі 1 762,00 грн.

Одночасно представник позивача заявив, що заява про збільшення розміру позовних вимог від 16.11.2018 є неактуальною у зв’язку з поданням заяви від 13.12.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог від 13.12.2018 та відкладено підготовче судове засідання на 16.01.2018.

14.01.2019 через канцелярію суду від позивача надійшли клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, а також заява про зміну розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2019 прийнято заяву позивача про зміну (зменшення) позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 18 070,20 грн – основного боргу, 3 551,83 грн – пені за прострочення виконання грошових зобов’язань, 11 992,62 грн – штрафу, 1 491, 19 грн – інфляційних втрат, 2 525,58 грн – 15% річних, що разом складає 37 631,42 грн, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.02.2019.

06.02.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

У судове засідання 13.02.2019 представники сторін не з’явились, проте були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи з огляду на наступне.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення сторін про розгляд справи, ухвала від 24.10.2018 про відкриття провадження, а також ухвали від 21.11.2018, 13.12.2018 та 16.01.2019 у справі були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси місцезнаходження відповідача та відповідача, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61072, Харківська область, місто Харків, Дзержинський район, вулиця Двадцять третього серпня, будинок 31-Б та 01030, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 51-Б, кімната 4, відповідно.

Вказана поштова кореспонденція була вручена позивачу та відповідачу відповідно до наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень №0103047727476, №0103047727468, №0103048283083, №0103048283199, №0103048283075, №0103046687160, №0103046687152, №0103046687179, №0103046691338, №0103046691320, №0103046691311.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що позивач та відповідач мали право та дійсну можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду міста Києва по справі №910/14026/18 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Відповідно статті 233 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

01.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕДЕКОН" (покупець) було укладено Договір поставки № 01-12-17/П від 01.12.2017 з протоколом розбіжностей (далі – договір), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальних зобов’язується поставити та передати у власність покупцю товар, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату, на умовах, визначених даним договором. (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пунктів 1.2., 1.3. договору, найменування, одиниця виміру та кількість товару, що буде поставлятись за цим договором, визначаються за попереднім замовленням покупця, узгодженим сторонами, та оформлюються у вигляді специфікації на кожну окрему поставку партії товару. Здійснення поставки за цим договором можливе без підписання сторонами специфікації на підставі заявки покупця, в такому випадку найменування (асортимент), кількість і ціна товару зазначаються у видатковій накладній й рахунку-фактурі, які виписуються уповноваженими особами постачальника.

Узгоджений сторонами асортимент, одиниця виміру, кількість та ціна товару, який поставляється вказуються у видаткових накладних, що оформлюються по факту відвантаження товару покупцю, на кожну окрему поставку. (пункт 3.2. договору).

Згідно з пунктами 5.1., 5.2. договору розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі видаткових накладних (специфікацій) на кожну окрему партію товару.

Поставка покупцю товару здійснюється на умовах комерційного кредитування (відстрочка або розстрочка платежу). Сплата 100% вартості товару від суми, вказаної у видатковій накладній (специфікації), здійснюється протягом 30 календарних днів, з моменту відвантаження товару.

За змістом пункту 5.2. договору датою оплати є дата надходження 100% вартості товару на поточних рахунок постачальника.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та дії до 31 грудня 2018, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов’язань. (пункт 8.1. договору №01-12/17/П від 01.12.2017).

На виконання умов договору №01-12/17/П від 01.12.2017, позивачем на підставі видаткових накладних №32829 від 26.01.2018, №32830 від 26.01.2018, №32832 від 26.01.2018, №32833 від 21.01.2018, №32834 від 26.01.2018, №33054 від 08.02.2018, №33056 від 08.02.2018, №33057 від 08.02.2018, №33058 від 08.02.2018, №33060 від 08.02.2018, №33376 від 27.02.2018, №33930 від 30.03.2018, №34180 від 06.04.2018, №36343 від 24.07.2018, № 36395 від 24.07.2018, №36565 від 01.08.2018, №36566 від 01.08.2018, №36889 від 16.08.2018, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 328 822,52 грн.

Зазначені видаткові накладні підписані з боку позивача та відповідача та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень.

Проте, як вбачається з наявних в матеріалах справи банківських виписок по рахунку, відповідачем було здійснено оплату товару лише частково в загальному розмірі 310 752,30 грн.

З метою досудового врегулювання, позивач звертався до відповідача із претензією №313 від 21.09.2018, в якій позивач просив відповідача сплатити суму заборгованості за поставлений товар згідно Договору поставки № 01-12-17/П від 01.12.2017 протягом 30 днів з дня отримання зазначеної претензії Оскільки вказана вимога позивача не виконана, грошові кошти в рахунок погашення суми заборгованості на користь позивача не надходили, останній звернувся із даним позовом до суду.

Як вже зазначалось, відповідач своїм правом поданні відзиву суду не скористався, проте подав до матеріалів клопотання про зменшення розміру штрафних санкції, в якому також зазначив, що визнає наявність перед позивачем заборгованості в розмірі 18 070,20 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В силу вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, умовами пункту 5.2. договору поставки № 01-12-17/П від 01.12.2017 сторонами було погоджено, що сплата 100% вартості товару від суми, вказаної у видатковій накладній (специфікації), здійснюється протягом 30 календарних днів, з моменту відвантаження товару.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, що товар, поставлений позивачем відповідачу за період з січня по серпень 2018 на підставі зазначених вище видаткових накладних, строк виконання відповідачем своїх зобов’язань за спірним договором настав.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за отриманий на підставі договору поставки № 01-12-17/П від 01.12.2017 товар в загальному розмірі 328 822,52 грн відповідачем сплачено лише частково на суму 310 752,30 грн.

Таким чином, внаслідок невиконання обов’язку з оплати поставленого товару в повному обсязі, за відповідачем обліковується заборгованість спірним договором в сумі 18 070,20 грн.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що строк виконання обов’язку з оплати поставленого товару настав, сума боргу відповідача, яка складає 18 070,20 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 551,83 грн – пені за прострочення виконання грошових зобов’язань, 11 992,62 грн – штрафу, 1 491, 19 грн – інфляційних втрат, 2 525,58 грн – 15% річних.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пунктах 6.2., 6.3. Договору поставки № 01-12-17/П від 01.12.2017 сторони погодили, що у випадку невиконання зобов’язань у терміни, зазначені у пунктах 4.2., 5.2., 5.3. цього договору, постачальних має право вимагати, а покупець зобов’язаний сплатити постачальнику штраф в розмірі 10% від вартості отриманого згідно видаткової накладної товару. Окрім штрафу, у випадку несвоєчасного виконання зобов’язань у термін, визначений в пункті 5.2. цього договору, постачальник має право вимагати, а покупець зобов’язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вже вказувалось судом, з огляду на порушення відповідачем строків оплати за отриманий згідно Договору поставки № 01-12-17/П від 01.12.2017 товар, позивачем було нараховано й заявлено до стягнення пеню у розмірі 3 551,83 грн та штраф в сумі 11 992,62 грн за період з 24.08.2018 по 11.01.2019.

Крім того, стосовно заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат та 15% річних за період з 24.08.2018 по 11.01.2019 суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов’язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов’язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

За змістом пункту 6.4. договору в редакції протоколу розбіжностей, сторони погодили, що крім сплати пені, у випадку прострочення покупцем виконання грошового зобов’язання, постачальник має право вимагати, а покупець зобов’язаний сплатити постачальнику 15% річних від просточеної суми в порядку, передбаченому статтею 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, штрафу, 15% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про їх правомірність та арифметичну правильність, а, отже позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" в частині відшкодування 3 551,83 грн – пені за прострочення виконання грошових зобов’язань, 11 992,62 грн – штрафу, 1 491, 19 грн – інфляційних втрат, 2 525,58 грн – 15% річних також підлягають задоволенню. При цьому, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкції задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість сплати заявленого до стягнення розміру штрафних санкції з об’єктивних причин.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕДЕКОН" про стягнення заборгованості в розмірі 37 631,42 грн (з урахуванням заяви про зміну (зменшення) позовних вимог від 14.01.2019) - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕДЕКОН" (01030, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 51-Б, кімната 4; ідентифікаційний код 32162049) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" (61072, Харківська область, місто Харків, Дзержинський район, вулиця Двадцять третього серпня, будинок 31-Б; ідентифікаційний код 32338465) 18 070,20 грн (вісімнадцять тисяч сімдесят гривень 20 копійок) основного боргу, 3 551,83 грн (три тисячі п’ятсот п’ятдесят одну гривню 83 копійки) пені, 11 992,62 грн (одинадцять тисячі дев’ятсот дев’яносто дві гривні 62 копійки) штрафу, 2 525,58 грн (дві тисячі п’ятсот двадцять п’ять гривень 58 копійок) 15% річних, 1 491,19 грн (одну тисячу чотириста дев’яносто одну гривню 19 копійок) інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 762, 00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок).

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 25.02.2019.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ