Рішення № 80051149, 14.02.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.02.2019м. ДніпроСправа № 904/3119/18за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОРЯ НИВ"

про стягнення 71 056 849,00 грн.

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судового засідання: Кулебі Т.Ю.

Представники:

Позивача - Бондаренко В.О. дов. №5078-К-О від 20.11.18р.

Відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 65 431 585,29 грн. боргу за кредитом та 5 625 263,71 грн. - боргу зі сплати процентів за користування кредитом, мотивуючи порушенням Відповідачем умов кредитного договору №DNHSLON06916 від 28.10.16р.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що особовий рахунок (а, відповідно, і виписки з нього) не є первинним документом (тобто не є документом який містить відомості про господарську операцію, зокрема перерахування коштів на рахунок Відповідача), то в розумінні ст. 74-80 ГПК України Позивач не виконав обов'язку щодо доказування обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, зокрема, але не виключно, не надав належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів перерахування грошових коштів на користь Відповідача, що є достатньою та самостійною підставою для відмови в задоволенні позову за необґрунтованістю. На банківських виписках, доданих до позовної заяви також відсутні підписи осіб, відповідальних за здійснення операцій, відсутній штамп банку. Розрахунок боргу за договором, доданий до позовної заяви Позивача не містить детальної інформації про метод розрахунку відсотків, формулу та безпосередньо детальний розрахунок нарахувань сум, у зв'язку із чим не може бути прийнятий як доказ у справі. Крім того, відповідно до п. 2.1. Договору для отримання кредиту (або його частини) Позичальник зобов'язується не пізніше дати отримання кредиту, що планується, надати до Банку попередню вимогу у довільній формі із зазначенням суми кредиту і терміну його надання. Попередня вимога на видачу кредиту у Відповідача відсутня, що ставить під сумнів дійсність такого документу та справжність печатки та підпису відповідної особи на ній. За відсутності попередньої вимоги на видачу кредиту банк не мав права на їх перерахування на виконання Договору, а тому перераховані грошові кошти не є кредитними і не можуть бути предметом стягнення за позовом. Окрім цього, як зазначено у позовній заяві, загальний розмір кредиту становить - 68 000 000,00 грн., а станом на 17.04.18р. загальна борг становить 47 251,96 грн. (що менше одного відсотка кредиту). Отже, несплата даної суми не може вважатися істотним порушенням Договору. На підставі ст. 90 ГПК України Відповідач, як учасник справи, ставить наступні запитання до Позивача:

- в чому саме полягає істотність порушення Відповідачем Кредитного договору №DNHSLON06916 від 28.10.16р.?

- на підставі якого первинного документу були надані грошові кошти на користь Відповідача за Кредитним договором №DNHSLON06916 від 28.10.16р.?

- чи є в наявності Позивача оригінал первинного документу, що підтверджує надання коштів за Кредитним договором №DNHSLON06916 від 28.10.16р. на користь Відповідача та відповідає вимогам Постанови Національного Банку від 18.06.2003, №254 "Про організацію операційної діяльності в банках України"?

- які саме права чи інтереси Позивача порушені?

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.18р. відзив на позов залишено без розгляду.

Відповідач заявив відвід судді, мотивований тим, що ухвалою суду від 17.07.18р. відкрито провадження у справі, надано строк для подачі відзиву на позов. Ухвалою суду від 26.09.18р. Відповідача, серед іншого, повторно зобов'язано надати відзив на позов. 11.10.18р. Відповідач надав відзив на позов. Ухвалою суду від 11.10.18р. відзив на позов залишено без розгляду. Таким чином, суд ухилився від розгляду позиції Відповідача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.18р., після розгляду заяви про відвід, зупинено провадження у даній справі до вирішення питання про відвід.

Позивач заперечував проти заяви про відвід, мотивуючи тим, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. В якості підстави для відводу Відповідач посилається на ухвалу від 11.10.18р. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, дана ухвала оприлюднена 16.10.18р., отже, саме з цієї дати Відповідачеві стало відомо про обставину, яка є підставою для відводу. Останнім днем на подання заяви про відвід суду є 19.10.18р. Однак, фактично вказана заява про відвід подана 06.11.18р., тобто з пропуском встановленого строку.

На підставі автоматичного розподілу справ, розгляд заяви про відвід передано для розгляду судді Красота О.І.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.18р. суддею Красотою О.І. в задоволенні заяви Відповідача про відвід судді Юзікова С.Г. відмовлено. Справу повернуто судді Юзікову С.Г. для розгляду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.18р. провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.18р. провадження у справі зупинено, у зв'язку із надходженням апеляційної скарги від Відповідача на ухвалу від 08.11.18р. про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.19р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОРЯ НИВ" повернуто без розгляду.

Позивач у письмових поясненнях до промови у судових дебатах повідомив, що позов підтримує з підстав викладених у позовній заяві. Окрім цього вважає, що представник Відповідача вводить суд в оману щодо неподання Відповідачем попередньої вимоги на видачу кредиту, оскільки копія вимоги від 28.10.16р. додана до позовної заяви та направлена разом з позовом Відповідачеві. Також не заслуговують на увагу доводи Відповідача щодо не підписання уповноваженою особою товариства вищевказаної вимоги, оскільки будь-яких доказів на підтвердження своєї позиції Відповідач не надав.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.19р. провадження у даній справі поновлено та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Представник Відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином на адресу зазначену у позові та ЄДР, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту "УКРПОШТА", відповідно до якої, поштове відправлення №4930007300753 отримано Відповідачем 12.02.19р. особисто.

Справа, згідно зі ст. 165 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами. Залишивши відзив Відповідача без розгляду, при прийнятті рішення, суд все ж перевірив доводи Відповідача, викладені у відзиві.

У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази., оглянуто надані Позивачем оригінали договору з додатками та вимоги Відповідача на видачу кредиту.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.10.16р. сторонами укладено кредитний договір №DNHSLON06916 (далі Договір) в редакції Договору про внесення змін від 13.12.16р., за п.1.1. якого Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Позичальнику кредит у формі згідно з п.А.1. цього Договору з лімітом і на цілі, зазначені у п. А.2. цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеному у третьому абзаці п.2.1.2. цього Договору, в обмін на зобов'язання Позичальника з повернення кредиту, сплати процентів, винагороди в обумовлені цим Договором терміни.

Не відновлювальна кредитна лінія (далі - кредит) надається Банком для здійснення Позичальником платежів, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника.

Пунктом А.2. Договору встановлено, що ліміт цього Договору становить 68 000 000,00 грн., у тому числі на наступні цілі: у розмірі 68 000 000,00 грн. на реструктуризацію діючих кредитів, на сплату страхових платежів, для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяження рухомого майна.

Ліміт кредитування на конкретну дату (далі за текстом Договору - поточний ліміт) визначається сумою кредитних коштів, яка у цю дату може знаходитися в користуванні Позичальника. Поточний ліміт встановлюється згідно з Графіком зменшення поточного ліміту, зазначеним у Додатку №1 до цього Договору (п. А.2.1. Договору).

Відповідно до п. А. 3. Договору термін повернення кредиту згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (Додаток №1 цього Договору).

Згідно з п. А. 6. Договору за користування кредитом Позичальник сплачує проценти за фіксованою ставкою у розмірі 10,5 (десять цілих п'ять десятих) % річних.

Відповідно до п. А.7. Договору у випадку порушення позичальником будь-якого грошового зобов'язання позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 10,5 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Пунктом А.8. Договору визначено, що датою сплати процентів є 25-е число щоквартально, починаючи з 25.01.17р., якщо інше не передбачено п. 7.3. цього Договору. У випадку несплати процентів у зазначений термін вони вважаються простроченими.

Пунктом 2.1.2. Договору встановлено, що Банк зобов'язується надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника у день укладання цього Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3., 2.4.1. цього Договору Позивальник сплачує Банку проценти за фіксованою ставкою у розмірі, зазначеному у п. А.6. цього Договору.

Відповідно до ст. 212 ЦКУ у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 1.2., 2.2.3. цього Договору Позичальник сплачує Банку проценти у розмірі, зазначеному у п. А.7. цього Договору.

Згідно з п. 6.1. Договору цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання усіма сторонами.

28.10.16р. Відповідач, за підписом директора підприємства Добрицької І.А., подав Позивачеві попередню вимогу на видачу кредиту у сумі 65 431 551,29 грн.

Позивач зобов'язання за Договором виконав, перерахувавши Відповідачеві кредитні кошти на рахунок Відповідача у розмірі 65 431 551,29 грн., що підтверджується виписками з рахунків №20636050002915, 20698050025297.

Згідно з додатком №1 до Договору "Графік зменшення поточного ліміту", 25.01.18р. Відповідач повинен був сплатити 2 615 666,67 грн. Однак, як зазначив Позивач, оскільки за заявкою Відповідача йому банком видано лише 65 431 551,29 грн., то 25.01.18р. Відповідач мав сплатити 47 251,96 грн., однак допустив прострочку повернення чергової частини кредиту, що дає право банку вимагати достроково повернення всієї заборгованості.

Оскільки Відповідач допустив прострочку відповідного чергового платежу, Позивач 07.02.18р. направ Відповідачеві вимогу про дострокове повернення всієї заборгованості за Договором (65 431 585,29 грн. - боргу за кредитом. 3 506 916,13 грн. - боргу зі сплати процентів за користування кредитом), що підтверджується описом вкладення до цінного листа і чеком поштової установи.

За даними Позивача, Відповідач не виконав вимогу Банку про повернення кредиту зі сплатою процентів, у зв'язку з чим, станом на 21.05.18р., борг Відповідача за кредитним Договором №DNHSLON06916 від 28.10.16р. становить 71 056 849,00 грн., який складається з:

- 65 431 585,29 грн. - боргу за кредитом;

- 5 625 263,71 грн. - боргу зі сплати процентів за користування кредитом.

Наведене стало причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Відносини, що виникли між сторонами у справі, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З а кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1,2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

У п.1.10 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254 (далі Положення), чинного на момент початку прострочки Відповідача, визначено, що операційна діяльність банку - це сукупність технологічних процесів, пов'язаних з документуванням інформації за операціями банку (далі - операції), проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками.

Внутрішньобанківські операції оформляються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банками відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку і внутрішніх процедур банку. Операції, що відображаються за позабалансовими рахунками, також оформляються меморіальними ордерами (п. 4.7. Положення).

Згідно з п 4.10. Положення первинні документи складаються на бланках форм,

затверджених відповідно до законодавства України. Документування операцій може здійснюватися з використанням бланків, виготовлених банками самостійно, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити форм, затверджених відповідно до законодавства України. Первинні документи складаються на паперових носіях або в

електронній формі та мають містити такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства (банку), що склало документ;

зміст та обсяг операції (короткий зміст операції та підстава для її здійснення), одиницю її виміру;

посади осіб, відповідальних за здійснення операції і правильність її оформлення;

особистий підпис (електронний цифровий підпис) та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Відповідно до п. 4.11. Положення до обов'язкових реквізитів первинних документів, що використовуються для розрахунків (крім перелічених вище), також належать:

назва одержувача коштів;

сума операції (цифрами та словами). Сума операції може бути відображена лише цифрами, якщо цей документ формується за допомогою програмного забезпечення в автоматизованому режимі або якщо це передбачено нормативно-правовими актами Національного банку;

номери рахунків;

назва банку (одержувача та платника коштів).

Згідно з п. 5.1. Положення інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Пунктом 5.3. Положення передбачено, що банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри:

особові рахунки та виписки з них;

аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій;

книги реєстрації відкритих рахунків;

оборотно-сальдовий баланс;

інші регістри відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку.

У разі складання регістрів бухгалтерського обліку на електронних носіях інформації банки зобов'язані зробити їх копії на паперових носіях на вимогу учасників операції, а також органів контролю та правоохоронних органів відповідно до вимог законодавства України.

Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня (п.5.4 Положення).

Згідно з п. 5.5. Положення форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити:

номер особового рахунку;

дату здійснення останньої (попередньої) операції;

дату здійснення поточної операції;

код банку, у якому відкрито рахунок;

код валюти;

суму вхідного залишку за рахунком;

код банку-кореспондента;

номер рахунку кореспондента;

номер документа;

суму операції (відповідно за дебетом або кредитом);

суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку;

суму вихідного залишку.

Відповідно до п. 5.6. Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам, уповноваженим власниками рахунків особам та державним органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України (п.5.8 Положення).

Згідно зі ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позов заперечує з наведених вище підстав.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, перевіривши доводи сторін, суд приймає позицію Позивача і не погоджується з Відповідачем.

Так, Відповідач не заперечує факту укладання з Позивачем Договору з додатками, зокрема, графіком зменшення поточного ліміту (оригінали оглянуто в судовому засіданні).

Кредит Відповідачеві Позивач надав після одержання попередньої вимоги на видачу кредиту, підписаної тодішнім директором підприємства Відповідача - Добрицькою І.А., підпис якої скріплений печаткою підприємства (оригінал оглянуто в судовому засіданні). Відсутність оригіналу такого документа у Відповідача не спростовує його наявність у Позивача.

Кредитні кошти, відповідно до виписок з рахунків Відповідача, Позивач перерахував на рахунки Відповідача.

Оскільки додані Позивачем до матеріалів справи виписки з рахунків Відповідача містять дані з первинних документів, передбачені п. 5.5. Положення, виписки підписані представником Позивача, суд приймає їх як достатні та допустимі докази надання Позивачем кредиту Відповідачеві.

При цьому, суд бере до уваги, що знаючи про існування Договору, одержавши 13.02.18р. вимогу Позивача від 05.02.18р. № Е.65.0.0.0/3-183687 про дострокове повернення кредиту, Відповідач не надав Банку заперечень стосовно одержання кредиту, також і суду Відповідач не надав доказів направлення Банку заперечень щодо одержання кредиту.

Зазначаючи про те, що розрахунок відсотків не містить детальної інформації про метод розрахунку, формулу та детального розрахунку, Відповідач не надав свого контррозрахунку. Однак, у наданому Позивачем розрахунку зазначено суму на яку нараховуються відсотки, період нарахування, процентна ставка, що надає можливість перевірки розрахунків.

Не можуть враховуватися судом і заперечення Відповідача про неістотність порушення (прострочка сплати всього 47 251,96 грн. при наданні 68 000 000,00 грн. кредиту (за даними Позивача надано 65 431 585,29 грн.), оскільки Відповідач порушив умову Договору щодо графіку зменшення поточного ліміту, тобто щодо строкового платежу. І така сума боргу виникла у зв'язку з тим, що Відповідач одержав не 68 000 000,00 грн. кредиту, як погоджено у Договорі, а 65 431 585,29 грн., як те зазначено у вимозі на видачу кредиту, підписаної директором підприємства Відповідача. Наведена сума (47 251,96 грн.) - це платіж за один рік, що за умовами Договору є значним порушенням.

Перевіривши розрахунки Позивача, суд визнає їх правильними та обґрунтованими.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов слід задовольнити, до стягнення належать: 65 431 585,29 грн. - боргу за кредитом, 5 625 263,71 грн. - боргу з процентів за користування кредитом.

Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 75, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОРЯ НИВ" про стягнення 71 056 849,00 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОРЯ НИВ", 49040, м. Дніпро, пр. Праці, буд. 2Т, кімн. 9 (код 34196352) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", 01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1Д (код 14360570) 65 431 585,29 грн. - боргу за кредитом, 5 625 263,71 грн. - боргу з процентів за користування кредитом, 616 700,00 грн. - судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 25.02.2019

Суддя С.Г.Юзіков