Рішення № 80050951, 19.02.2019, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" лютого 2019 р. Cправа № 902/673/18

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Козятинської міської ради (вул. Героїв Майдану, 24, м. Козятин, Вінницька область, 22100)

до: Козятинської районної ради (вул. Героїв Майдану, 20, м. Козятин, Вінницька область, 22100)

про визнання протиправним та скасування рішення

за участю секретаря судового засідання Жиляк С.І.,

представники сторін

позивача Кукурудза Ю.М. за довіреністю;

відповідача Коробійчук І.П., Сушко М.С. за довіреностями

В С Т А Н О В И В :

22.10.2018 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява б/н від 18.10.2018 Козятинської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення 22 сесії 7 скликання Козятинської районної ради від 04 жовтня 2018 року № 20-22-07 «Про внесення зміни до статуту Комунального підприємства "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради».

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на наступне:

- зміна юридичної адреси та перереєстрація Комунального підприємства «Проектно-виробничий архітектурно-планувальний центр» на юридичну адресу за межами м. Козятин потягне за собою недоотримання коштів до бюджету міста у вигляді податку на прибуток фізичних осіб, хоча свою діяльність підприємство і надалі здійснює на території міста Козятин;

- в супереч приписів Закону України «Про доступ до публічної інформації» оскаржуване рішення не оприлюднене у зазначені законом терміни до дати його розгляду;

- під час прийняття оскаржуваного рішення порушено п. 12 регламенту роботи Козятинської районної ради 7 скликання, яким визначено, що до порядку денного можуть бути включені проекти рішень, які оприлюднені у встановленому Законом України «Про доступ до публічної інформації» порядку не пізніше, як за 20 робочих днів до розгляду їх на пленарному засіданні сесії районної ради.

Ухвалою суду від 26.10.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/673/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.11.2018.

Ухвалою суду від 21.11.2018 підготовче засідання відкладено на 12.12.2018.

Ухвалою суду від 12.12.2018, за клопотанням представника позивача, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Підготовче засідання відкладено на 22.01.2019.

В судовому засіданні 22.01.2019 судом закрито підготовче провадження та призначено справу для розгляду по суті на 19.02.2019.

На визначену судом дату з'явився представники Позивача та Відповідача. Представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив про їх задоволення. Представники Відповідача заперечили проти задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні 19.02.2019 прийнято судове рішення.

Стислий виклад позицій учасників судового процесу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач посилається на те, що на підставі рішення 22 сесії 7 скликання Козятинської районної ради від 04.10.2018 № 20-22-07 було внесено зміни до Статуту Комунального підприємства «Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради», яким визначено юридичну адресу підприємства вул. Центральна, 96, с. Козятин Козятинського району Вінницької області, а поштова адреса (місце знаходження) вул. Винниченка, 9, м. Козятин. Не погоджуючись з означеним рішенням Позивач вказує, що:

по перше, зміна юридичної адреси та перереєстрація Комунального підприємства «Проектно-виробничий архітектурно-планувальний центр» на юридичну адресу за межами м. Козятин потягне за собою недоотримання коштів до бюджету міста у вигляді податку на прибуток фізичних осіб, хоча свою діяльність підприємство і надалі здійснює на території міста Козятин;

по друге, в супереч приписів закону України «Про доступ до публічної інформації» оскаржуване рішення не оприлюднене у зазначені законом терміни до дати його розгляду;

по третє, під час прийняття оскаржуваного рішення порушено п. 12 регламенту роботи Козятинської районної ради 7 скликання, яким визначено, що до порядку денного можуть бути включені проекти рішень, які оприлюднені у встановленому Законом України «Про доступ до публічної інформації» порядку не пізніше, як за 20 робочих днів до розгляду їх на пленарному засіданні сесії районної ради.

Відповідач у відзиві заперечує проти позову наголошуючи на тому, що твердження Позивача про порушення приписів ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та п. 12 Регламенту роботи Козятинської районної ради 7 скликання є безпідставними та необґрунтованими, оскільки проект рішення «Про внесення змін до Статуту Комунального підприємства «Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради» та затвердження в новій редакції оприлюднений 18 червня 2018 року, а 22 сесія районної ради 7 скликання, на якій прийнято рішення № 20-22-07 за затверджено в новій редакції відбулась 04 жовтня 2018 року.

Крім того, Відповідач вказує, що Комунальне підприємство «Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради» є спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ Козятинського району та обслуговує жителів усього району, в тому числі і міста Козятина. У попередні роки роботи лікарні фінансування здійснювалося спільно з Козятинською міською радою . Наразі, Козятинська міська рада відмовилась здійснювати фінансування лікарні в цілому та відшкодовувати надані населенню міста послуги зокрема. Тобто, на даний час Козятинська центральна лікарня Козятинського району утримується з районного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 1.2. Статуту Комунального підприємства «Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради» Комунальне підприємство є спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ Козятинського району Вінницької області, управління якою здійснює Козятинська районна рада.

Пунктом 1.3. Статуту визначено, що Комунальне підприємство «Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради» є неприбутковим, некомерційним підприємством, що фінансується з державного, місцевого бюджетів.

Рішенням Козятинської районної ради 22 сесії 7 скликання від 04.10.2018 № 20-22-07 «Про внесення змін до Статуту Комунального підприємства «Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради» та затвердження в новій редакції» внесено зміни до Статуту Комунального підприємства «Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради», а саме: пункт 2.2. викладено в наступній редакції: « 2.2. Юридична адреса: вул. Центральна, 96, с. Козятин Козятинського району Вінницької області, 22109.

Поштова адреса (місцезнаходження): вул. Винниченка, 9, м. Козятин Вінницької області, 22100».

Позивач наголошує, що оспорюване рішення було прийнято з порушенням п. 12 Регламенту роботи Козятинської районної ради, ч.3 ст.15 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його в частині вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

При вирішенні спору, суд виходить з того, що акт державного чи іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин i має обов'язковий характер для цих відносин.

Місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати, зокрема, нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття (ч.3 статті).

Таким чином, органи місцевого самоврядування не пізніш як за 20 робочих днів до дати розгляду з метою прийняття мають оприлюднювати проекти своїх рішень, які підлягають обговоренню.

Порядок діяльності, основні правила і процедури роботи Козятинської районної ради, її органів і посадових осіб, у тому числі порядок скликання сесії Ради, підготовки і розгляду нею питань, прийняття рішень Ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії, порядок обрання секретаря Ради, порядок організації роботи постійних та тимчасових контрольних комісій Ради встановлюються Регламентом Ніжинської міської ради (з подальшими змінами), який затверджений рішенням Козятинської районної ради першої сесії 7 скликання від 25.11.2015 №05-01-07.

У ст.8 Регламенту зазначено, Сесії ради проводяться гласно. У разі необхідності рада може прийняти рішення про проведення закритого пленарного засідання. У відкритих засіданнях можуть брати участь народні депутати України, представники органів державної виконавчої влади, об'єднань громадян, уповноважені представники трудових колективів, працівники засобів масової інформації та інші зацікавлені особи. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Гласність роботи ради забезпечується інформацією про її діяльність в газеті «Вісник Козятинщини», місцевому радіомовленні та офіційному веб-сайті районної ради.

Відповідно до п. 12 ст. 12 Регламенту до порядку денного можуть бути включені проекти рішень, які оприлюднені у встановленому Законом України «Про доступ до публічної інформації» порядку не пізніше, як за 20 робочих днів до розгляду їх на пленарному засіданні сесії районної ради.

Стаття 17 Регламенту визначає порядок голосування та прийняття рішення Ради.

Згідно з пунктами 1, 3 ст.17 Регламенту На засіданні ради рішення з питань, що розглядаються, приймаються відкритим голосуванням. У випадках, передбачених Конституцією і Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим Регламентом або за рішенням ради проводиться таємне голосування. Рада приймає таємну форму голосування, якщо на цьому наполягає не менше половини присутніх депутатів. Перед початком відкритого голосування головуючий оголошує кількість пропозицій, що голосуються, уточнює їх зміст, нагадує якою кількістю голосів (чи від загальної кількості депутатів, чи від присутніх на сесії депутатів) може бути прийнято рішення. Голосування з процедурних питань може проводитися без підрахунку голосів - за явною більшістю, якщо жоден з депутатів не вимагає іншого.При голосуванні з одного питання кожний депутат ради має один голос і подає його за пропозицією, проти неї або ж утримується при голосуванні.

При виявленні помилок в порядку і механізмі голосування по рішенню сесії проводиться повторне голосування. При виявленні порушень в ході голосування, його наслідки визнаються недійсними. (п. 10 ст. 17 Регламенту)

Рішення ради вважається прийнятим, якщо за нього подано більшість голосів від загального складу депутатів, крім випадків, коли Конституцією і Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» обумовлений інший порядок голосування, після чого підписується головою ради, а у випадках, передбачених у ч.1 ст.14 даного Регламенту - головуючим на сесії. За дорученням ради прийняті рішення можуть бути доопрацьовані виконавчим апаратом ради з внесенням стилістичних поправок, які не змінюють зміст прийнятого рішення. (п. 11 ст. 17 Регламенту)

Прийняті рішення ради підписуються головою районної ради і оприлюднюються на офіційному веб-сайті районної ради не пізніше 5 робочих днів з дня їх прийняття на пленарному засіданні сесії районної ради. Прийняті рішення в 15-денний термін з дня їх прийняття тиражуються і розсилаються виконавчим апаратом ради постійним комісіям, районній державній адміністрації, відповідним підприємствам, установам, організаціям, посадовим особам, селищним та сільським радам. При внесенні на сесії суттєвих змін до проекту рішення районної ради, прийняте рішення розсилається депутатам ради. (п. 12 ст. 17 Регламенту )

Рішення ради вступають в силу з моменту прийняття, якщо не встановлено інший строк їх введення в дію. (п.13 ст. 17 Регламенту)

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації» (п. 2 ст.8 Регламенту).

Відповідно до наданого Відповідачем скріншоту з офіційного сайту Козятинської районної ради «Проекти рішень чергової 22 сесії районної ради» рішення «Про внесення змін до Статуту комунального підприємства «Козятинська центральна районна лікарня Козятинської ради» та затвердження в новій редакції» офіційно оприлюднено шляхом розміщення на офіційному сайті Козятинської районної ради 18.06.2018 (а.с. 76).

Виходячи з приписів ст.ст.76, 77,91 Господарського процесуального кодексу України подана Позивачем копія скріншоту з сайту Козятинської районної ради (а.с. 9-11) не є належним та допустимим доказом.

З огляду на наведене, зважаючи, що оспорюване Позивачем рішення прийнято Відповідачем 04.10.2018, доводи Позивача щодо порушення п. 12 Регламенту роботи Козятинської районної ради, ч.3 ст.15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» при прийнятті рішення спростовуються, а відтак визнаються судом необґрунтованими.

Ще однією з підстав позовних вимог Позивач зазначає те, що зміна юридичної адреси та перереєстрація Комунального підприємства «Проектно-виробничий архітектурно-планувальний центр» на юридичну адресу за межами м. Козятин потягне за собою недоотримання коштів до бюджету міста у вигляді податку на прибуток фізичних осіб, хоча свою діяльність підприємство і надалі здійснює на території міста Козятин.

За змістом ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.(ст.93 ЦК України)

Порядок сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету передбачено статтею 168 Податкового кодексу України, згідно якої податок на доходи фізичних осіб, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VІ із змінами та доповненнями.

Відповідно до пункту 2 статті 64 Бюджетного кодексу України податок на доходи фізичних осіб, який сплачується податковим агентом - юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента - юридичної особи, зараховується до відповідного місцевого бюджету за її місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку на доходи фізичних осіб, нарахованого на доходи, що сплачуються фізичній особі.

Відповідно до підпункту 10.13 пункту 10 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.05.2014 за 503/25280, у разі зміни місцезнаходження суб'єкта господарювання - платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.

До закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) - з ознакою того, що він є платником податків з наступного року.

Правові висновки з цього питання виклав Верховний Суд у постанові № 902/835/17 від 10.05.2018.

Відповідно до частин 1,2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст.16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. Отже, підставою звернення до суду є наявність порушеного, не визнаного або оспорюваного права та інтересу.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 ЦК України).

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб'єктам цивільного права.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа, передбачених ст. 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено способи захисту порушеного права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком їх у ст. 16 ЦК України, що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.

Зазначений у ст. 16 ЦК України перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Обраний позивачем спосіб захисту має бути ефективним відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Засіб захисту має бути "ефективним" як у законі, так і на практиці.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 р. заява №38722/02.

З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Козятинська міська рада, звертаючись до суду, доводить, що внаслідок зміни юридичної адреси Комунального підприємства «Козятинської центральної лікарні Козятинської районної ради» на юридичну адресу за межами м. Козятин потягне за собою недоотримання коштів до бюджету у вигляді податку на прибуток фізичних осіб.

Виходячи з положень ст. ст. 20, 45 Господарського процесуального кодексу України спір в даній справі, як за предметом спору, так і за суб'єктним складом підлягає розгляду в господарських судах. Водночас, правовідносини, що склалися між сторонами є податковими, і регулюються податковим та бюджетним законодавством.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що спір між сторонами не випливає з господарських відносин, і відповідно до них не може бути застосовано цивільне та господарське законодавство.

Позивач не довів, що оспорюване ним рішення порушує його права та інтереси, а відтак обраний Позивачем спосіб захисту є неефективним в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично не призводить до відновлення його порушених прав, а тому виключає можливість задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

В позові відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покласти на Позивача.

Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 25 лютого 2019 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Героїв Майдану, 24, м. Козятин, Вінницька область, 22100)

3 - відповідачу (вул. Героїв Майдану, 20, м. Козятин, Вінницька область, 22100)