Рішення № 80046715, 22.02.2019, Городоцький районний суд Хмельницької області

Справа №672/1125/18

Провадження №2/672/33/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2019 р. м. Городок

Городоцький районний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді Шинкоренка С.В., за участю секретаря Терещук Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городку цивільну справу №672/1125/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус"

про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до відповідачів, про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пояснивши суду, що останні відмовляються у добровільному порядку відшкодувати завдану йому шкоду в повному обсязі.

В судове засідання 22.02.2019 р. позивач та його представник не з'явилися, однак остання подала на адресу суду письмову заяву, у якій просить розглянути справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Просить стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача 16000 грн. моральної шкоди, суму франшизи – 2000 грн., 545 грн. витрат на комісію банку, 1325 грн. витрат за проведення експертизи та витрати на правничу допомогу в сумі 6100 грн. Також просить стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" 15069 грн. матеріального збитку.

Крім того, представником позивача 22.02.2019 р. подано на адресу суду заперечення на відзив товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус".

Однак такі заперечення до уваги судом не беруться, оскільки вони подані з пропуском визначених процесуальним законом та ухвалою суду строків для їх подання, без будь-якого обґрунтування причини такого пропуску строків.

Представник відповідача товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" в судове засідання не з"явився, однак подав на адресу суду відзив на позовну заяву та заяву в якій просить справу розглянути за його відсутності, проти задоволення позову заперечив у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з"явився, однак подав на адресу суду відзив на позовну заяву та просить справу розглянути за його відсутності, проти задоволення позову заперечив у повному обсязі.

Ч. 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Враховуючи дану норму закону, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін (їх представників).

Суд, оголосивши заяви сторін (їх представників), перевіривши матеріали справи в межах наданих суду доказів, вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом об’єктивно встановлено, що 23.12.2017 р. о 05.50 год. в с. Пільний Олексинець Городоцького району Хмельницької області ОСОБА_2 керуючи автомобілем НОМЕР_1 в напрямку м. Городок, в порушення п.п.11.2, 12.1 ПДР України, не врахувавши дорожньої обстановки, не впорався з керуванням та виїхав на смугу зустрічного руху де допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням потерпілого ОСОБА_3, який рухався в протилежному напрямку, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Дані обставини підтверджуються копіями постанови у справі про адміністративне правопорушення Борщівського районного суду Тернопільської області від 14.03.2018 р. та постанови Апеляційного суду Тернопільської області від 13.04.2018 р. (а.с.5-9).

ОСОБА_1 володіє автомобілем НОМЕР_2 на підставі безстрокової довіреності, посвідченої 27.09.2005 р., від імені власника даного транспортного засобу – ОСОБА_4 Крім того, позивач має також тимчасовий реєстраційний талон на вищевказаний автомобіль, який підтверджує факт користування даним автомобілем саме ОСОБА_1 (а.с.10).

31.12.2016 р. між ТДВ СТДВ "Глобус" та ОСОБА_5 був укладений договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/2276211, предметом якого є страхування цивільно-правової відповідальності водія забезпеченого транспортного засобу марки "Chevrolet Aveo" д/н НОМЕР_3 (а.с.72).

Як вбачається із матеріалів справи, 26.04.2018 р. до ТДВ СТДВ "Глобус" звернувся ОСОБА_1 з заявою про виплату страхового відшкодування із зазначенням банківських реквізитів (а.с.73).

Згідно здійсненого обрахунку, ТДВ СТДВ "Глобус" нарахувало розмір страхового відшкодування потерпілому в сумі 54500 грн. А 10.05.2018 р. протоколом – узгодження про розмір страхового відшкодування відповідно до полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/2276211 ТДВ СТДВ "Глобус" та ОСОБА_1 домовились, що розмір матеріального збитку за даним страховим випадком становить 55000 грн., а страхове відшкодування в сумі 54500 грн. (за вирахуванням франшизи в сумі 500 грн.) буде сплачено на розрахунковий рахунок згідно заяви ОСОБА_1 Відповідно до даного протоколу-узгодження ОСОБА_1 вказав про відсутність будь-яких претензій матеріального та нематеріального характеру до ТДВ СТДВ "Глобус" (а.с.77).

19.06.2018 р. ОСОБА_1 було виплачено страхове відшкодування в сумі 54500 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №7832 (а.с.76).

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 пред’явлені до ТДВ СТДВ "Глобус", про стягнення матеріального збитку в сумі 15069 грн., суд виходить із такого.

Позивач виходить із того, що ТДВ СТДВ "Глобус" мало б сплатити йому суму 68869 грн., що дорівнює ринковій вартості автомобіля НОМЕР_2. Таку ринкову вартість позивач обґрунтовує проведеною за його ініціативи висновком експертного дослідження від 19.02.2018 р. (а.с.11-41).

Згідно розрахунків ТДВ СТДВ "Глобус" ринкова вартість автомобіля НОМЕР_2 складає 67598 грн. 43 коп., тобто така вартість суттєво не відрізняється від тієї, про яку вказує позивач.

Однак, суд приходить до висновку про помилковість позиції позивача та його представника про обов’язок ТДВ СТДВ "Глобус" сплатити позивачу повну вартість автомобіля НОМЕР_2 з таких причин.

Відносини, що виникли між сторонами, в даному випадку, регулюються Законом України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Так, ст.30 даного Закону визначено, що: Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

В даному випадку сторони не оспорюють тієї обставини, що автомобіль НОМЕР_2 є фізично знищеним, оскільки вартість його ремонту перевищує його ринкову вартість. Автомобіль на даний час залишається у позивача і він має можливість ним розпорядитись на власний розсуд. За таких обставин правильною є позиція ТДВ СТДВ "Глобус", яке сплатило позивачу різницю між ринковою вартістю автомобіля та вартістю його залишків, що цілком ґрунтується на вимогах закону.

Крім того, судом враховується, що між сторонами було узгоджено суму страхового відшкодування, що вбачається із долученого до матеріалів справи протоколу-узгодження про розмір страхового відшкодування від 10.05.2018 р. (а.с.77).

Аналогічно і з позовної заяви вбачається, що позивач не оспорюючи оцінку матеріального збитку чи вартості залишків автомобіля, зроблених страховою компанією, вимагає сплатити повну ринкову вартість його автомобіля.

В зв'язку із цим та з врахуванням положень ст.110 ЦПК України, у відповідності до яких висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами, за правилами, встановленими ст.89 цього Кодексу, суд приходить до висновку про безпідставність вимог, заявлених позивачем до ТДВ СТДВ "Глобус", оскільки останнє в повному обсязі виконало покладені на нього обов’язки щодо відшкодування завданої позивачу матеріальної шкоди.

При вирішенні питання про те, чи є ОСОБА_1 належним позивачем, як то заперечується відповідачем ОСОБА_2, суд приходить до такого висновку.

У своєму відзиві на позов, відповідач ОСОБА_2 вказує серед іншого, що ОСОБА_1 не є власником автомобіля, що потрапив у ДТП, не керував ним у момент ДТП, а тому не може бути позивачем за даних обставин.

П.1 ч. 1 ст.395 ЦК України передбачено, що речовим правом на чуже майно є право володіння.

За ст. 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Як було встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 володіє автомобілем НОМЕР_2 на підставі безстрокової довіреності, посвідченої 27.09.2005 р., від імені власника даного транспортного засобу – ОСОБА_4 Крім того, позивач має також тимчасовий реєстраційний талон на вищевказаний автомобіль, який підтверджує факт користування даним автомобілем саме ОСОБА_1 (а.с.10).

Таким чином, особа, яка хоч і не є власником, але має законне право володіння майном, має також право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

Такий висновок суду цілком узгоджується із позицією, висловленою в Постанові ВСУ від 11.10.2017 р. справа №6-1365цс17.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 франшизи в сумі 2000 грн., 545 грн. витрат у вигляді банківської комісії, 16000 грн. у якості відшкодування моральної шкоди, 1325 грн. витрат за проведення експертизи, суд виходить із такого.

Як вбачається із розрахунку суми страхового відшкодування від 18.06.2018 р., ТДВ СТДВ "Глобус" не включило до загальної нарахованої суми відшкодування 500 грн. безумовної франшизи (а.с.74).

Для з'ясування розміру франшизи судом також витребовувались у ТДВ СТДВ "Глобус" копії полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/2276211, однак отримані екземпляри є нечитабельними і в частині полісу де вказується розмір франшизи фактично відсутній будь-який текст через низьку якість такої копії (а.с.72,105,112).

В свою чергу, у своєму відзиві на позов, відповідач ОСОБА_2 заперечує існування будь-якої франшизи взагалі, у зв’язку із чим заперечує проти задоволення позову в цій частині.

Ч.1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень…

Оскільки жодна із сторін (ОСОБА_1 та ОСОБА_2Д.) переконливо не довели суду про існування франшизи в сумі 2000 грн. чи її відсутність взагалі (оскільки суду не було надано будь-яких доказів про це, наприклад читабельної та якісної копії полісу), то судом береться до уваги розрахунок суми страхового відшкодування від 18.06.2018 р., поданий ТДВ СТДВ "Глобус", де чітко вказано про існування франшизи в сумі 500 грн. (а.с.74).

Ст.12 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що: Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч. 2,5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Також згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність.

За таких обставин, суд приходить до висновку про підставність вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 франшизи, однак не погоджується з нічим не підтвердженим її розміром, визначеним позивачем в сумі 2000 грн., і тому, вважає за можливе дану вимогу задовольнити частково, та стягнути 500 грн. франшизи.

При вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 545 грн. витрат у вигляді банківської комісії, суд виходить із такого.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Абз.4 ст.36.4 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що: "Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку".

Тобто позивач не мав вибору отримати дані кошти у інший спосіб (готівкою тощо), щоб не сплачувати дану комісію, оскільки такий спосіб визначений законом як єдино можливий.

З поданої позивачем виписки з власного карткового рахунку вбачається, що дійсно при надходженні на його картковий рахунок коштів страхового відшкодування в сумі 54500 грн., банком з цієї суми була вирахувана комісія 1% в сумі 545 грн. за надходження коштів на картковий рахунок.

Судом враховується, що розмір такої комісії є звичайний для подібної операції, жодним чином не завищений чи такий, що істотно відрізняється від ділової практики банків України при подібних операціях.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що сплата такої комісії позивачем із суми страхового відшкодування призвела до втрати частини коштів, а отже є збитком для позивача в розумінні п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, а тому вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

При вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 1325 грн. витрат за проведення експертизи, суд виходить із такого.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок експертного дослідження №27/18 за результатами проведення автотоварознавчого дослідження було замовлено та виготовлено 19.02.2018 р. за власної ініціативи позивача.

В підтвердження витрат за даний висновок позивачем долучено до матеріалів справи: платіжне доручення від 25.06.2018 р. на суму 295 грн., де отримувачем є ДП Експрес-Сервіс авто в м. Хмельницькому, а платником ОСОБА_3 (а.с.43) та дві квитанції №18605293 на суму 1000 грн. з призначенням платежі "за послуги", де платником вказаний ОСОБА_3, а отримувачем ДП Експрес-Сервіс авто та квитанція №18605293/к з призначенням платежу "сплата комісії за послуги банку" на суму 30 грн., де платником вказаний ОСОБА_3 (а.с.44).

Ч.1,2 ст.77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що ним, ОСОБА_1, було понесені дані витрати, оскільки подані квитанції містять іншого, відмінного від позивача платника, а платіжне доручення взагалі датоване червнем 2018 р., тоді як експертне дослідження було виконане в лютому 2018 року.

Крім того, необхідність проведення такої експертизи могла бути пов’язана лише із спірними відносинами між позивачем та ТДВ СТДВ "Глобус" в частині недосягнення згоди з приводу суми страхового відшкодування (щодо вартості автомобіля, вартості його ремонту тощо), і відповідно, стягуватись така сума за таких обставин і належного обґрунтування могла б із страхової компанії. Однак матеріали справи не містять відомостей з того приводу що між сторонами (позивачем і страховою компанією) існували спірні відносини з вищевказаного приводу, як і не пред’являлись позовні вимоги про стягнення даної суми із ТДВ СТДВ "Глобус".

З врахуванням вищевказаного, в суду відсутні будь-які правові підстави для стягнення з ОСОБА_2 1325 грн. витрат за проведення експертизи.

При вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 16000 грн. у якості відшкодування моральної шкоди, суд виходить із такого.

Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, позивач вказує, що його автомобіль було знищено і він не має можливості використовувати його за призначенням, несе не передбачені матеріальні витрати та витрачає свій час задля відновлення своїх прав, що триває до цього часу тощо… Всі ці обставини в сукупності, на думку позивача, стверджують те, що завдана йому моральна шкода є значною.

Відповідно до ч.1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Ч.2 цієї статті визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача ОСОБА_2 про те, що автомобіль позивача не є знищеним, оскільки такі твердження не ґрунтуються на положеннях закону і судом було об’єктивно встановлено дану обставину, що визнається, в тому числі, і іншим відповідачем - ТДВ СТДВ "Глобус" та було останнім враховано безпосередньо при виплаті страхового відшкодування.

Заперечення відповідача з того приводу, що ОСОБА_1 не є власником автомобіля, а отже не має права вимагати стягнення з нього моральної шкоди вже спростовувались вище.

За таких обставин, з врахуванням вимог розумності і справедливості, тривалості неможливості позивачем користуватись автомобілем і часу, що ним витрачено на отримання страхового відшкодування, вартості самого знищеного автомобіля, суд приходить до висновку про можливість стягнення на його користь 5000 грн. у якості відшкодування моральної шкоди.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідачів судових витрат, а саме : судового збору та витрат на правову допомогу, суд приходить до наступних висновків.

Не підлягають до відшкодування будь-які судові витрати з відповідача ТДВ СТДВ "Глобус" у зв’язку із відмовою в задоволенні позовних вимог, що висувались до останнього.

Згідно з підп..1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час подання позову до суду) за подання до суду позовної заяви майнового характеру (відшкодування моральної шкоди) ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати (від 704 грн. 80 коп. до 8810 грн.).

У абз.3 ч.7 ст.6 цього ж закону визначено, що: Судовий збір справляється з урахуванням загальної суми позову також у разі: подання позову одним позивачем до кількох відповідачів.

Верховний суд у постанові по справі №761/11472/15-ц прийнятій 28.11.2018 роз'яснив, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, якщо позивач визначив її у грошовому вимірі. Тому в такому випадку судовий збір оплачується за правилами подання позову майнового характеру.

Позивачем у даній справі сплачений судовий збір в сумі 2466 грн. з невідомих суду мотивів.

З врахуванням викладеного, при подані даного позову до сплати позивачем підлягав судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп. (тобто у мінімальному його розмірі) виходячи із ціни позову – 34939 грн.

З врахуванням того, що позов задовольняється частково, то розподіл судових витрат має бути розподілено пропорційно до розміру задоволених вимог (ч.1 ст.141 ЦПК України).

Оскільки позов було задоволено у процентному відношенні від первісної суми (ціни позову) на 17.3 %, то відповідно і сума стягнення судового збору на користь позивача має бути зменшена на цю різницю, що становить : 121 грн. 93 коп.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то суд приходить до такого висновку.

Представником позивача заявлено розмір витрат на правову допомогу в сумі 6100 грн.

Також, представником позивача долучено до матеріалів справи платіжну квитанцію від 29.12.2018 р. (у цивільній справі про стягнення шкоди, спричиненої внаслідок ДТП), де платником вказаний ОСОБА_1, а в призначенні платежу вказано "за правову допомогу у справі представлення інтересів як позивача у справі про визнання батьківства" . Сума платежу вказана 6100 грн.(а.с.123).

За таких обставин, неможливо визначити належність такої квитанції до цієї справи. Не міститься в ній і посилання на номер договору, на підставі якого надається правнича допомога.

Згідно ч.3 ст.137 ЦПК України: Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В підтвердження суми понесених витрат представник позивача адвокат ОСОБА_6 надала суду обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу. який нею не було підписано, а отже і не може братись судом до уваги (а.с120-121).

Однак, в матеріалах справи міститься додаток до договору про надання правничої допомоги, який підписаний позивачем та його представником, де підтверджується факт сплати клієнтом адвокату 6100 грн. (а.с.124).

У відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України: Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За таких обставин, суд бере до уваги даний додаток до договору на підтвердження сплати позивачем витрат на правову допомогу.

Тому, з врахуванням положень ч.1 ст.141 ЦПК України щодо пропорційності стягнення судових витрат, до стягнення підлягає 17.3 % (частина задоволених позовних вимог), що становить – 1055 грн. 30 коп.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус", про стягнення матеріальних збитків – відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 грн. 00 коп. (п’ять тисяч грн. 00 коп.) у якості відшкодування моральної шкоди; 500 грн. 00 коп. (п’ятсот грн.. 00 коп.) франшизи; 545 грн. 00 коп. (п’ятсот сорок п’ять грн. 00 коп.) витрат на комісію банку та судові витрати: 121 грн. 93 коп. (сто двадцять одну грн. 93 коп.) судового збору., 1055 грн. 30 коп. (одна тисяча п’ятдесят п’ять грн. 30 коп.) витрат на правничу допомогу, а всього – 7222 грн. 23 коп. (сім тисяч двісті двадцять дві грн. 23 коп.).

У задоволенні решти позову – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Городоцький районний суд Хмельницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1, ІПН 25860023210, інд.32000, вул. Терешкової 15 м. Городок Хмельницької області.

Представник позивача: адвокат ОСОБА_6, інд. 32000 вул. Грушевського 80 м. Городок Хмельницької області.

Відповідач: товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус", код ЄДРПОУ 20448234 інд. 03038 вул. І. Федорова 32-В м.Київ.

Відповідач: ОСОБА_2, інд.48747 с. Устя Борщівського району Тернопільської області.

Суддя: