Рішення № 80042257, 21.02.2019, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/9201/18

Провадження № 2/635/725/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 року

смт. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Токарєвої Н.М.,

секретар судового засідання - Антонян М.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - адвокат ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3 селищна рада

Харківського району

Харківської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 селищної ради Харківського району Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2018 року позивач звернувся до суду із позовом про визнання за ним права власності на житловий будинок літ. «Б-1» з верандою літ. «б», тамбуром літ. «б1», ганком літ. «б2», загальною площею 88,90кв.м., житловою площею 53,70кв.м, з господарськими будівлями та спорудами: сарай літ. «А», погріб літ. «В», вбиральнею літ. «Г», парканами № 1 та № 2, № 5, воротами № 3, хвірткою № 4, колонкою літ. «К», розташованими за адресою: с. Байрак, вул. Лісна, № 27, Харківського району Харківської області, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4, померлого 01 лютого 2012 року, та після смерті матері ОСОБА_5, померлої 16 лютого 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що житловий будинок № 27 по вул. Лісна в с. Байрак Харківського району Харківської області був придбаний батьком на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 25 травня 1988 року секретаремКулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області, в період шлюбу та був спільною сумісною власністю подружжя. Батьки позивача перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 квітня 1968 року. 01 лютого 2012 року помер батько позивача – ОСОБА_4, а 16 лютого 2014 року померла мати позивача – ОСОБА_5. Позивач прийняв спадщину після смерті батьків, оскільки до дня смерті проживав разом з ними. Однак, оригінал договору купівлі-продажу будинку не зберігся, право власності не було зареєстроване батьками в органах БТІ, внаслідок чого державним нотаріусом Третьої Харківської державної контори було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, тож, позивач не має можливості оформити право власності на спадкове майно, тому, змушений звернутися до суду з цим позовом.

Разом із позовом позивачем було подано до суду клопотання про витребування з Третьої Харківської державної нотаріальної контори відомостей щодо звернення із заявами про прийняття спадщини або відмову від спадщини після смерті ОСОБА_4, померлого 01 лютого 2012 року, та після смерті ОСОБА_5, померлої 16 лютого 2014 року, а також, про складання ними заповітів та на чию користь.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 19 грудня 2018 року провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого судового засідання на 21 грудня 2018 року о 17 год. 00 хв.

19 грудня 2018 року позивачем подано уточнену позовну заяву, в якій він просив суд встановити факт володіння ОСОБА_5 житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами, розташованими за адресою: с. Байрак, вул. Лісна, № 27, Харківського району Харківської області, та визнати за ним право власності на житловий будинок літ. «Б-1» з верандою літ. «б», тамбуром літ. «б1», ганком літ. «б2», загальною площею 88,90кв.м., житловою площею 53,70кв.м, з господарськими будівлями та спорудами: сарай літ. «А», погріб літ. «В», вбиральню літ. «Г», паркани № 1 та № 2, № 5, ворота № 3, хвіртку № 4, колонку літ. «К», розташованими за адресою: с. Байрак, вул. Лісна, 27 Харківського району Харківської області, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4, померлого 01 лютого 2012 року, та після смерті матері ОСОБА_5, померлої 16 лютого 2014 року.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 21 грудня 2018 року клопотання про забезпечення доказів задоволено, витребувано з Третьої Харківської державної нотаріальної контори (м. Харків, проспект Московський, 85), відомості щодо звернення із заявами про прийняття спадщини або відмову від спадщини після смерті ОСОБА_4, померлого 01 лютого 2012 року та після смерті ОСОБА_5, померлої 16 лютого 2014 року, які мешкали за адресою: м. Харків, пр. 50-річчя ВЛКСМ, б. 71, кв. 17, із зазначенням прізвища, ім’я, по-батькові осіб та адреси осіб, які зверталися із заявами, а також, про складання заповітів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на чиюсь користь, і чи має заповіт чинність на даний час.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 15 січня 2019 року підготовче провадження по справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 21 лютого 2019 року об 15 год. 00 хв.

Представником позивача ОСОБА_2 подано до суду заяву про слухання справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що дійсно договір купівлі-продажу на порожній житловий будинок за адресою: с. Байрак, вул. Лісна, № 27, Харківського району Харківської області, був посвідчений уповноваженою на те особою, про що є запис у журналі реєстрації нотаріальних дій за адресою: с. Байрак, вул. Лісна, № 27, Харківського району Харківської області від 25 травня 1988 року за № 32, примірник зазначеного договору не зберігся в архіві селищної ради, просить судрозглянути справу за наявними в матеріалах справи доказами, за відсутності представника ради.

Інших клопотань та заяв від учасників до суду не надходило.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

За приписами ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, свобод чи інтересів фізичних осіб , прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та Арсеньєва (після шлюбу – ОСОБА_4) ОСОБА_6 19 квітня 1968 року уклали шлюб, який був зареєстрований Красногвардійським РАЦС Бєлгородської області, актовий запис № 15.

Від цього шлюбу у них 17 січня 1972 року народився син ОСОБА_1. Отже, батьками позивача були зареєстровані ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження серії I-ЕД № 310520.

25 травня 1988 року ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_7 житловий будинок, корисною площею 88,12кв.м., житловою площею 63,16кв.м. з господарськими будівлями, які розташовані за адресою: с. Байрак, вул. Лісна, № 27, Харківського району Харківської області, про що вони уклали договір купівлі-продажу, який був посвідчений секретаремКулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області.

Довідкою КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» від 05.12.2018 № Е-4749 повідомлено, що право власності на житловий будинок № 27 по вул. Лісна в с. Байрак Харківського району Харківської області за архівними матеріалами станом на 31 грудня 2012 року не було зареєстровано. На момент останньої інвентаризації станом на 23 листопада 2018 року на земельній ділянці за вказаною адресою розташовані: житловий будинок літ. «Б-1» загальною площею 88,90кв.м., житловою площею 53,70кв.м, з господарськими будівлями та спорудами: сараєм літ. «А», погрібом літ. «В», вбиральнею літ. «Г», огорожі №№ 1-5, колонка літ. «К», відомості про самочинне будівництво або переобладнання відсутні, що підтверджується даними технічного паспорту від 23 листопада 2018 року.

01 лютого 2012 року ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії 1-ВЛ № 343050.

16 лютого 2014 року померла ОСОБА_5, що підтверджується також, копією свідоцтва про смерть серії 1-ВЛ № 432485.

Спадкоємцями першої черги після їхньої смерті є син – позивач ОСОБА_1.

ОСОБА_3 селищна рада Харківського району Харківської області повідомила 03 листопада 2018 року завідувача Третьої Харківської державної нотаріальної контори про те, що оригінал договору купівлі-продажу житлового будинку № 27 по вул. Лісній в с. Байрак Харківського району Харківської області в селищній раді відсутній, тож, неможливо видати його дублікат та підтвердили, що секретарем виконкому селищної ради, як уповноваженою особою, він був посвідчений, про що є запис у журналі реєстрації нотаріальних дій від 25 травня 1988 року за № 32.

З завіреної копії журналу для реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради Харківського району Харківської області, наданою до матеріалів цивільної справи відповідачем, вбачається, що договір купівлі-продажу житлового будинку № 27 по вул. Лісній в с. Байрак Харківського району Харківської області був посвідчений секретарем виконкому селищної ради, як уповноваженою особою, про що є запис у журналі реєстрації нотаріальних дій від 25 травня 1988 року за № 32.

Відповідно до Постанов Державного нотаріуса Третьої Харківської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14 листопада 2018 року № 2364/02-31 та № 2365/02-31 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_4, померлого 01 лютого 2012 року та після смерті матері ОСОБА_5, померлої 16 лютого 2014 року, оскільки, нотаріусу не було надано правовстановлюючих документів щодо належності майна спадкодавцеві.

Листом від 09 січня 2019 року № 30\01-16 Третя Харківська державна нотаріальна контора повідомила, що 24 квітня 2013 року із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4, який помер 01 лютого 2012 року, звернувся його син ОСОБА_1, який фактично прийняв спадщину, заведено спадкову справу № 172/2013. 19 вересня 2013 року дружині померлого ОСОБА_5 та сину ОСОБА_1 були видані свідоцтва про право на спадщину на частину квартири № 17 по пр. 50-річчя ВЛКСМ, б. 71 в м. Харкові. 03 вересня 2014 рокуіз заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5, померлої 16 лютого 2014 року, звернувся його син ОСОБА_1, який фактично прийняв спадщину, заведено спадкову справу № 318/2014. 23 вересня 2014 року спадкоємцю було видано свідоцтво про право на спадщину на частину квартири № 17 по пр. 50-річчя ВЛКСМ, б. 71 в м. Харкові. Проведеною перевіркою встановлено про відсутність заповітів, складених ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 54686975 від 09 січня 2019 року.

Вирішуючи по суті даний спір, суд виходить з того, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України).

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, при цьому відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. 4, ст. 86 ЦК України, в редакції 1963 року, передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також, з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Відносини власності регулюються Законом України «Про власність», цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ст. 12, ст. 13, ст. 19, ст. 49, ст. 50, ст. 55 Закону України «Про власність», введеного в дію з 15.04.1991 Постановою Верховної Ради УРСР від 26.03.1991 N 885-XII, громадянин набуває права власності на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом. Об'єктами права приватної власності є зокрема жилі будинки. Громадяни мають право відчужувати належне їм майно. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, третейським судом. Власник не може бути позбавлений права на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України. Обов’язкова державна реєстрація права власності не була передбаченими цими нормативними актами.

Отже, після укладення договору купівлі-продажу житлового будинку 25 травня 1988 року ОСОБА_4 набув право власності на спірний житловий будинок.

Відповідно до положень ст. 22 КпШС УРСР в редакції 1969 року майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно до ч. 3ст. 368 Цивільного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). При цьому відповідно до ст. 66 цього Кодексу дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Виходячи з аналізу вищезазначеним норм законодавства України, житловий будинок № 27 по вул. Лісній в с. Байрак Харківського району Харківській області належав на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як майно набуте подружжям за час шлюбу.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечується рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За ст. 328, ст. 373 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

У відповідності до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадку входять всі права та обов'язки, які належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини.

Згідно ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Право на спадок виникає в день відкриття спадку відповідно до вимог ст. 1223 ЦК України.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. ст. 1268-1270, 1272ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу- 6 місяців з моменту відкриття спадщини, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Згідно ст. ст. 11, 12, 15, 20 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 4, ч. 1 ст. 26, ст. 19, ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягає право власності. Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. До документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності на нерухоме майно, віднесено також рішення суду.

Згідно ст. ст. 76-77, 80-81, 83 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Оскільки, судом встановлено, що ОСОБА_4 в період шлюбу з ОСОБА_5 дійсно придбали житловий будинок № 27 по вул. Лісній в с. Байрак Харківського району Харківській області та подружжя володіло цим будинком, як спільно набутим майном за час шлюбу, що було підтверджено наданими суду письмовими доказами, а також, з урахуванням того, що позивач, постійно проживав з покійними батьками до дня їх смерті і був зареєстрований з ними за однією адресою, є єдиним спадкоємцем після смерті свого батька та матері, що було доведено наданими суду доказами у їх сукупності, тож, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України та залишає за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 78, 80, 81, 141, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 селищної ради Харківського району Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Встановити факт володіння ОСОБА_4 та ОСОБА_5 житловим будинком № 27 по вул. Лісній в с. Байрак Харківського району Харківської області загальною площею 88,90кв.м., житловою площею 53,70кв.м. на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого секретарем виконкому ОСОБА_3 селищної ради Харківського району Харківської області 25 травня 1988 року, реєстр. № 32.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії МК № 693630, виданий Московським РВ ХМУ МВС України в Харківській області 14.01.1998, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 71, кв. 17, право власності на житловий будинок літ. «Б-1» з верандою літ. «б», тамбуром літ. «б1», ганком літ. «б2», загальною площею 88,90кв.м., житловою площею 53,70кв.м, з господарськими будівлями та спорудами: сараєм літ. «А», погрібом літ. «В», вбиральнею літ. «Г», парканами № 1 та № 2, № 5, воротами № 3, хвірткою № 4, колонкою літ. «К», розташованими за адресою: с. Байрак, вул. Лісна, 27 Харківського району, Харківської області, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4, померлого 01 лютого 2012 року, та після смерті матері ОСОБА_5, померлої 16 лютого 2014 року.

Судові витрати у вигляді судового збору залишити за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до/або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії МК № 693630, виданий Московським РВ ХМУ МВС України в Харківській області 14.01.1998, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 71, кв. 17;

Відповідач ОСОБА_3 селищна рада Харківського району Харківської області, ЄДРПОУ: 04396704, місцезнаходження: смт. Кулиничі, вул. 7-ї ОСОБА_8, № 14, Харківського району Харківської області.

Суддя Н.М. Токарєва