Рішення № 80041633, 11.02.2019, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/3127/18

Провадження №2/523/1740/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2019 р.

Суворовський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді - Середи І.В.,

за участі секретаря - Щербан О.Д.,

представника позивача -ОСОБА_1,

відповідача -ОСОБА_2,

представника відповідача -ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9, в м. Одесі, справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_2, третя особа приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «УПСК»), про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 30000 грн..

В обгрунтування позову ОСОБА_4 вказував на те, що з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої йому завдана шкода , розмір якої визначено експертом Кіровоградської дирекції ПрАТ «УПСК». Відповідач не сплатив в рахунок відшкодування шкоди коштів. Крім того, позивач просив стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн та судовий збір у розмірі 704,80 грн.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити. Щодо обгрунтування доказами розміру шкоди зазначила, що про 30000 грн. позивача було повідомлено представником страхової компанії, тому і заявлено саме такі вимоги. При цьому представник також підтвердила перерахування страхового відшкодування страховою компанією.

Відповідач, підтвердивши обставини пригоди, та його представник повністю заперечували проти позову вказуючи на його необгрунтованість та безпідставність. Оскільки відповідальність відповідача була застраховано, тому і відшкодування має здійснювати страхова компанія. Звертаючи увагу на те, що позов заявлено безпідставно, відповідач просив стягнути на його користь з позивача витрати на правничу допомогу згідно з наданими доказами.

Представник третьої особи просив слухати справу в його відсутності.

Заслухавши представника позивача, відповідача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, прийшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 07.10.2017 року о 10 годині 55 хвилин ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1 рухаючись по вул. Миколаївська дорога в м. Одесі, не врахував дорожню обстановку, не витримав безпечну дистанцію, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Subаru», реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 07.11.2018 року у справі №523/15267/17 про адміністративне правопорушення за вказаною ДТП ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно з нормою ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов’язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

ОСОБА_4, є власником транспортного засобу марки «Subаru», реєстраційний номер НОМЕР_2, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХК 198559.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що порушення Правил дорожнього руху відповідачем знаходиться в безпосередньому причинному зв’язку із пошкодженням майна позивача.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В силу ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон 1961-ІV), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Згідно до ст.28 Закону 1961-ІV, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов’язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до п.9.1 ст.9 Закону 1961-ІV страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідність до п.12.1 ст.12 Закону 1961-ІV розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Пунктом 36.6. ст. 36 Закону 1961-ІV передбачено, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

ПрАТ «УПСК» сплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 10809,40 грн. за вирахуванням франшизи у розмірі 500 грн. та 20% ПДВ -2361,88 грн., виходячи із встановленого аварійним сертифікатом №4460/18, складеним аварійним комісаром ОСОБА_5, розміру відновлювального ремонту.

Відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність в ПрАТ «УПСК», тому його відповідальність обмежується лише виплатою франшизи у розмірі 500 грн..

Отже, звернення в частині вимог про стягнення шкоди у розмірі 29500 грн. (30000-500) відбулося до неналежного відповідача (ст. 22, 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Незважаючи на роз’яснення суду в частині суб’єктного складу сторін у даній справі, представником позивача до суду не внесено клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача ПрАТ «УПСК».

В силу частин 1-3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами першою другою ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд також звертає увагу на те, що позивачем взагалі не надано належних доказів щодо заподіяння шкоди у розмірі 30000 грн.

Зазначений вище висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною ОСОБА_6 Палатою Верховного Суду у справі № 785/18006/15-ц від 04.07.2018р., а саме відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

ОСОБА_6 Верховного Суду вважає, що покладання обов’язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (див. пункт 35 цієї постанови). А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

В зв’язку з чим, посилання представника позивача на правовий висновок ВСУ по справі №6-2808цс15 від 20.01.2016р. судом до уваги не приймається.

Отже, враховуючи висновки суду з відповідача необхідно стягнути 500 грн..

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то вимога відповідача підлягає частковому задоволенню пропорційно від задоволених вимог та категорії справи, а вимога позивача не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з нормами ч.1,2 ст.137 ЦПК України, витрати пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. ОСОБА_2 результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до вимог ч.3 ст.133 ЦПК України вказані витрати відносяться до витрат, повязаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Приймаючи до уваги представлені докази та розмір задоволених вимог, відсутність складності по даній справі та обсяг виконаних адвокатами робіт, суд вважає, що вимога про стягнення витрат на правничу допомогу позивачу не підлягає задоволенню, а розмір понесених витрат -800 грн. для відповідача є пропорційним розміром до задоволених вимог.

Крім того, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України та ст.4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 704,8 грн..

Керуючись ст.ст.12,13, 76, 81, 89,137, 141, 258-259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, інн: НОМЕР_3, зареєстрована адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2)

на користь ОСОБА_4 (інн:НОМЕР_4, місце проживання: ОСОБА_7АДРЕСА_1, м. Одеса) матеріальну шкоду в розмірі 500 грн., та судовий збір у розмірі 704,8 грн..

В іншій частині вимог ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (інн:НОМЕР_4, місце проживання: ОСОБА_7АДРЕСА_1, м. Одеса) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, інн: НОМЕР_3, зареєстрована адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) витрати на правничу допомогу у розмірі 800 грн..

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 20.02.2019 р.

Суддя: