Рішення № 80040502, 05.02.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/1504/17

Номер провадження 2/522/601/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2019 року Приморський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

за участю секретаря Соболевій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП відсутній, адреса 125413, Росія, АДРЕСА_1) до Одеської міської ради (місцезнаходження - 65004, Україна, м. Одеса, пл. Думська,1, код ЄДРПОУ 26597691), за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору – Шостої Одеської державної нотаріальної контори (місцезнаходження 65012, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 19 Б) про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування, за зустрічним позовом Одеської міської ради (місцезнаходження - 65004, Україна, м. Одеса, пл. Думська,1, код ЄДРПОУ 26597691) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП відсутній, адреса 125413, Росія, АДРЕСА_1)про визнання спадщини відумерлої, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, звернулась до суду із позовною заявою про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування.Просила встановити факт, що вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка померла 10 лютого 2016 року та визнати за нею, як за спадкоємцем п’ятої черги за законом після смерті ОСОБА_3, померлої 10 лютого 2016 року, право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2.

В обґрунтування заяви посилалась на те, що після смерті двоюрідної сестри ОСОБА_3 вона вирішила звернутися до Шостої Одеської державної нотаріальної конторидля оформлення спадщини. Державний нотаріус склав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, де зазначив про відсутність документів, що підтверджують родинний зв’язок. На підставі зазначеного, заявниці необхідно рішенням суду встановити факт родинних відносин між нею та померлою 10 лютого 2016 року ОСОБА_3.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав повністю.

Представник відповідача, Одеської міської ради, проти задоволення позову заперечував, подав зустрічну позовну заяву про визнання спадщини після померлої,10 лютого 2016 року, ОСОБА_3 відумерлою.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, Шостої Одеської державної нотаріальної контори, у судове засідання не з’явився, надав до суду заяву з проханням розглянути справу за відсутності їх представника.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, Шостої Одеської державної нотаріальної контори.

Дослідивши письмові докази по справі, заслухавши пояснення свідків ОСОБА_1, ОСОБА_4, суд приходить до висновку, що померла ОСОБА_3 та ОСОБА_2, були двоюрідними сестрами, що підтверджується наступним.

10 лютого 2016 року померла ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть. Заповіт померла не залишила. Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Заявниця згідно положень ст.1265 ЦК Україниє спадкоємицею п'ятої черги.

04.03.2016 р., після смерті ОСОБА_3, позивачка ОСОБА_2, яка є двоюрідною сестроюпомерлої ОСОБА_3, звернулася до Шостої Одеської державної нотаріальної контори для оформлення спадщини.

20.04.2016 року державним нотаріусом Шостої ОДНК заведено спадкову справу за №195/2016 р. та 11.05.2016 року складено постанову з вихідним номером 1195/02/14 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, де зазначено про відсутність у нотаріуса документів, що підтверджують родинний зв’язок між заявницею та померлою ОСОБА_3, та можливість видачі нотаріусом Свідоцтва про право на спадщину за законом згідно ст.1266 Цивільного кодексу України після відповідного підтвердження факту родинних відносин судом.

Згідно копії свідоцтва про народження серії ІІ-А за №561562 заявниця народилася 4 серпня 1947 року під прізвищем «Вайншельбойм».

Батьки заявниці перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб №276 від 05.10.1942.

Батьком позивачки записаний Вайншельбойм Ісідор Йосипович, який помер 24 травня 1972 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть І-МЮ №305890 від 25.05.1972 р.

Копією довідки про укладання шлюбу №1028 від 12.09.2002 року підтверджується, що при укладенні шлюбу зі ОСОБА_5, позивачка змінила прізвище на «Скопінська».

Копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії І-МЮ за №303231, підтверджується, що після розірвання шлюбу зі ОСОБА_5, позивачка залишила собі прізвище «Скопінська».

Копією свідоцтва про народження нині покійної ОСОБА_3 серії І-ЖД за №345498 підтверджується, що її матір’ю була записана ОСОБА_6.

Покійний батько, Вайншельбойм Ісідор Йосипович, був рідним братом ОСОБА_6, що до шлюбу з ОСОБА_7 мала також прізвище «Вайншельбойм».

Відповідно до відповіді Державного архіву Вінницької області від 14.03.2018 року № 07-864-865/7, метричних книг по народженню по рабинату м. Бершадь Ольгопільського повіту Подільської губернії за 1910-1912 роки – не збереглося, відтак не збереглися довідки про народження ОСОБА_8 та Вайншельбойм Еті Леопольдівни.

Із архівної довідки Державного архіву Одеської області вих. № л-2120 від 19.12.2018 слідує, що у книзі реєстрації актів про шлюб Одеського міського відділу ЗАГС за 1938 рік є запис № 4605 від 20 грудня 1938 року про одруження наступного змісту (прізвища, ім’я, по-батькові наводяться згідно з документом, який складений російською мовою): Молодий: «Ладыженский Мендель Иосифович», 24 років, єврей, перший шлюб. Молода:«Вайншельбойм Этя Леопольдовна», 26 років, єврейка, перший шлюб. Прізвище молодих після реєстрації шлюбу «Ладыженский». Підстава: Державний архів Одеської області, ф. Р-8085, оп. 1, спр. 1682, арк.1 89.

Із архівної довідки Державного архіву Одеської області вих. № л-2121 від 19.12.2018 слідує, що у книзі реєстрації актів про народження Одеського міського відділу ЗАГС за 1940 рік є запис № 3343 від 20 липня 1940 року про народження наступного змісту (прізвища, ім’я, по-батькові наводяться згідно з документом, який складений російською мовою): «Ладыженская Мая» народилась 5 липня 1940 року. Батько: «Ладыженский Мендель Иосифович», 26 років, єврей. Мати: «Ладыженская Этя Леопольдовна», 28 років, єврейка. Ім’я дитини виправлено з «Мая» на «Майя» на підставі відношення Приморського ЗАГС а/з № 662 від 17.11.1972. Дописано по батькові «Михайловна» на підставі відношення Приморського ЗАГС а/з № 1 від 09.01.1973. Підстава: Державний архів Одеської області, ф.Р-8085, оп. 1, спр.1763, арк.17.

Із фотокартокта вітальних листівок долучених до матеріалів справи в якості доказів і датованих 20.06.1945 р., 30.06.1945 р., 06.09.1945 р., 01.01.1954 р., 25.07.1954 р.,1956 р.,03.03.1959 р., 05.03.1961 р.,1964 р.,05.04.1966 р.,1968 р., 1974 р., та телеграми датованої 1977 роком, вбачається наявність родинних відносин між померлою ОСОБА_3, померлою ОСОБА_6 та позивачкою. Фотокартки та листівки підписані російською мовою, словами: «тете ОСОБА_6 и сестричке Маечке», «на память тете ОСОБА_6 и Маечке от Скопинских» «дорогим ОСОБА_6 и Маечке от брата и дяди».

Крім того, згідно наданих суду пояснень свідків (ОСОБА_1, ОСОБА_4,)які, будучи попередженими про кримінальну відповідальність передбачену ст.ст. 384, 385 КК України за завідомо неправдиве показання чи відмову від дачі показань, кожен окремо, підтвердили, що заявниця ОСОБА_2 є двоюрідною сестрою померлої10 лютого 2016 року ОСОБА_3.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Ст. 124 Конституції України визначає, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 315 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно з пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

У відповідності до роз'яснень, викладених у листі Верховного Суду України від 01.01.2012 року, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Від встановлення такого факту залежить виникнення майнових прав заявника. Тому суд визнає вимоги заявниці ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, обґрунтованими, такими що ґрунтуються на законі, підтверджуються доказами по справі, та підлягаючими до задоволення.

Зустрічний позов Одеської міської ради суд вважає таким, що задоволенню не підлягає, через його необґрунтованість та встановлену судом наявність спадкоємця п’ятої черги - ОСОБА_2, на спадщину після смерті ОСОБА_3, що складається з двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, яку відповідач (позивач за зустрічним позовом) Одеська міська рада просить визнати відумерлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Згідно з ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Матеріалами справи встановлено, що позивачка є двоюрідною сестрою померлої ОСОБА_3.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Таким чином, позивачка ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем спадкового майна померлої ОСОБА_3.

Відповідно дост.1265 ЦК України позивач відноситься до п’ятої черги права на спадкування за законом.

Частиною 5ст.1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця (ч.2 ст. 1220 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину є самостійним майновим правом, яке виникає на підставі факту її прийняття та підлягає захисту в передбачений законом спосіб, і через відмову нотаріуса у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину, через відсутність підтвердження факту родинних зв’язків, не може бути захищене в інший спосіб.

Положеннями статей 15,16 ЦК України, статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ч.5 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що визнання права власності на майно є одним із способів захисту права власності.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у листі від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування", вбачається, якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК України, відповідно якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п.37 постанови Пленуму ВСУ № 5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав, з урахуванням положень ч.1 ст.15 та ст.392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

Виходячи з вищевикладеного та враховуючи, що позивач прийняв спадщину в установленому законом порядку після померлої ОСОБА_3, але оформити своє право на квартиру в нотаріальному порядку не має можливості, порушене право позивача підлягає судовому захисту, а позовні вимоги задоволенню.

На підставі зазначеного керуючись ст. ст.2,5,10,12,258,259,263-265,268,293-294,315-319 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП відсутній, адреса 125413, Росія, АДРЕСА_1) до Одеської міської ради (місцезнаходження - 65004, Україна, м. Одеса, пл. Думська,1, код ЄДРПОУ 26597691), за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору – Шостої Одеської державної нотаріальної контори (місцезнаходження 65012, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 19 Б) про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити повністю.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП відсутній, адреса 125413, Росія, АДРЕСА_1)і ОСОБА_3, померлою 10 лютого 2016 року, як між двоюрідними сестрами.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП відсутній, адреса 125413, Росія, АДРЕСА_1), як за спадкоємцем п’ятої черги за законом після смерті ОСОБА_3, померлої 10 лютого 2016 року, право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2, загальною площею – 30,5 кв.м., житловою – 21,1 кв.м.

У задоволенні зустрічного позову Одеської міської ради (місцезнаходження - 65004, Україна, м. Одеса, пл. Думська,1, код ЄДРПОУ 26597691) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП відсутній, адреса 125413, Росія, АДРЕСА_1)про визнання спадщини відумерлої – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя

05.02.19