Рішення № 80039755, 13.02.2019, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/11690/17

Провадження № 2/520/1068/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2019 року

Київський районний суд м. Одеси

У складі судді Калашнікової О.І.

При секретарі Шеховцевій О.В.

За участю представника позивача адвоката ОСОБА_1

Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним та визнання права власності в порядку спадкування,

Встановив:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вимогами ухвалити рішення, яким визнати недійсним заповіт, укладений батьком ОСОБА_4 на користь сторонньої особи, посилаючись на положення ч.1 ст.225 ЦК України. Після отримання копії спадкової справи до майна ОСОБА_4, померлого 06.04.2017 року, позивач надав заяву про уточнення позову і в судовому засіданні представник позивача просив суд визнати недійсним заповіт, укладений ОСОБА_4 03.04.2017 року на користь ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом ОСОБА_5 Дев’ятої Київської державної нотаріальної контори, стверджуючи, що заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення та не відповідає волевиявленню спадкодавця. Представник позивача також підтримав вимогу про визнання права власності в порядку спадкування за законом на спадкову квартиру за ОСОБА_2, посилаючись на відсутність правових підстав отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на квартиру.

Відповідач (її представник) до суду не з’явилась, про час і місце слухання справи сповіщена належним чином, з позовом ознайомлена, на позов представник відповідача надав відзив (а.с. 140-146).

Суд вислухав сторону позивача, вивчив матеріали справи і встановив наступне:

06.04.2017 року помер ОСОБА_4 – актовий запис про смерть №303, вчинений Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області. Як зазначено в лікарському свідоцтві про смерть №138 від 07.04.2017 року (а.с.126) смерть настала внаслідок сепсису, що виник із-за гангрени лівої гомілки та стопи. Місцем смерті в свідоцтві вказано Київська обл., м. Бровари вул. Короленка,70\69.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на квартиру №85 в будинку №53 по пр.-ту ОСОБА_6 в м. Одесі, що належала спадкодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №99-252П від 20.08.1999 року (договір зареєстровано Одеською Універсальною біржою «Витязь»; надалі право власності на нерухомість зареєстровано КП «ОМБТІ та РОН» 27.09.1999 року – реєстровий №571, кн.304 а.с.179).

ОСОБА_4 постійно проживав і мав реєстрацію за місцем проживання – м. Одеса,

пр.-кт ОСОБА_6 53 квартира №85.

19.06.2017 року ОСОБА_2 надав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті батька. Листом від 06.07.2017 року приватний нотаріус ОМНО ОСОБА_7 повідомила ОСОБА_2 про наявність заповіту, укладеного ОСОБА_4 не на його – ОСОБА_2 користь. Нотаріус пояснила заявнику, які належить надати документи у разі наявності у нього права на обов’язкову частку у спадщині і звернула увагу заявника на розбіжності у написанні прізвищ батька і сина - ОСОБА_4 і ОСОБА_2. Рішенням Суворовського райсуду м. Одеси від 15.09.2017 року встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_4 О,В, і ОСОБА_2, як між батьком і сином.

ОСОБА_3 надала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 20.06.2017 року.

Оскільки ОСОБА_2 28.09.2017 року звернувся до суду з позовом про визнання заповіту недійсним, свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 не оформлено і не видано.

Як вбачається з тексту – заповіт складено ОСОБА_4 03.04.2017 року в 15 год.40 хв. в м. Києві ( більш конкретно місце складання заповіту не вказано) в присутності двох свідків, обраних ОСОБА_4 особисто- Іванова ОСОБА_8 і ОСОБА_9. На прохання ОСОБА_4 текст заповіту записано нотаріусом з його слів, зачитано вголос його свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_11. В зв’язку з хворобою ОСОБА_4 (слабкість рук, який не може сам підписати заповіт), на його особисте прохання та за його дорученням в присутності нотаріуса та свідків, текст заповіту підписано гр. ОСОБА_12, яка зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1. Далі в заповіті вказано «нами, свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_11 текст заповіту прочитано вголос і відповідає дійсним намірам заповідача». Підписи на заповіті вчинено від імені ОСОБА_10 і ОСОБА_9

Сторона позивача доводить, що заповіт, укладений 03.04.2017 року від імені ОСОБА_4 не відповідає його волі, що батько ніколи не мав фізичних вад рук, не скаржився на слабкість у руках, що він до кінця 2016 року працював охоронником на автостоянці, і якби він складав заповіт, то сам його і підписав; що ОСОБА_4 не перебував на обліку в медичних закладах м. Одеси з приводу будь-якого захворювання. Згідно з відповіддю головного лікаря Броварської ЦРЛ ОСОБА_4 на приймальне відділення лікарні не звертався. Розбіжності в прізвищах свідків, на думку позивача, підтверджують відсутність волі ОСОБА_4 заповідати квартиру ОСОБА_3 В судовому засіданні сторона позивача пояснювала, що ОСОБА_4 в грудні 2016 року сповістив сина про намір поїхати у гості до родичів, але батько в місті Бровари ніколи не проживав, не мав там знайомих і друзів, і не мав наміру залишатися там проживати постійно. Окрім того, представник позивача звернув увагу суду, що ОСОБА_4 помер 06.04.2017 року в м. Бровари від сепсису, який виник із-за гангрени ноги, а 03.04.2017 року в м. Києві він укладав заповіт у присутності свідків – осіб, які проживають і зареєстровані в м. Києві. Посилаючись на положення ст.1257 ЦК України позивач вимагає визнати заповіт батька, укладений 03.04.2017 року недійсним, тому як цей заповіт не відповідав волі заповідача.

У відзиві на позов, відповідачева сторона, не визнаючи вимоги ОСОБА_2, пояснила, що ОСОБА_4 є рідним дядьком ОСОБА_3Ю, між спадкодавцем і спадкоємицею за заповітом були добрі стосунки, що ОСОБА_4 наприкінці 2016 року приїхав до своєї сестри ОСОБА_13 в м. Бровари. ОСОБА_4 скаржився на свого сина - ОСОБА_2, який не відвідував батька, не надавав йому допомоги, а навпаки, звертався до батька з проханням позичити йому (синові) грошові кошти на придбання автомобіля. Сторона відповідача стверджує, що під час складання заповіту державним нотаріусом була допущена технічна помилка, а саме - в тексті заповіту « помилково зазначено свідок ОСОБА_11» замість «Суханова Тетяна Федорівна». Оскільки в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій зазначені свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 і саме вони вчинили свої підписи в реєстрі, підстави вважати, що форма заповіту не відповідає вимогам закону, відсутні. На обґрунтування своїх вимог відповідач надала довідку №3485\02-14 від 04.06.2018 року , видану завідувачем Дев’ятої Київської державної нотаріальної контори (а.с.147)

Дослідивши надані сторонами докази і наведені доводи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Ст.4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод інтересів. Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги до майна свого батька ОСОБА_4, померлого 06.04.2017 року, і при відсутності заповіту, він – ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем першої черги до майна батька.

Згідно ст.1233 Цивільного кодексу України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок свої смерті. Стаття 1247 ЦК України визначає, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. При цьому час складання заповіту має бути зазначений в самому тексті заповіту (до підпису заповідача), а в посвідчувальному написі зазначається час підписання заповіту заповідачем, що має бути пізнішим, ніж час складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 ЦК України. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК України.

Порядок посвідчення нотаріусами заповітів регламентується нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 та іншими нормативними актами.

Відповідно до частини 1 статті 1253 ЦК України на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках. Присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов’язковою. Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус; особи, на користь яких складено заповіт; члени сім’ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особу свідків, а саме: прізвище, ім’я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Як зазначено в заповіті, складеним 03.04.2017 року «ОСОБА_4 в присутності двох свідків обраних ним особисто: ОСОБА_10 і ОСОБА_9 на випадок моєї смерті роблю таке розпорядження…». Далі в цьому ж заповіті вказано « на моє прохання текст заповіту нотаріусом записано з моїх слів за допомогою комп’ютерної техніки, зачитано вголос свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_11»… «в зв’язку з хворобою ОСОБА_4 (слабкість рук), який не може сам підписати заповіт за його дорученням у його та присутності нотаріуса, текст заповіту підписано ОСОБА_12». Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 «прочитали текст заповіту вголос і заповіт відповідає дійсним намірам заповідача». В заповіті вказано, що свідкам роз’яснено положення ст.1255 ЦК України. Далі - підписи свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_9 Нотаріус зазначає « заповіт повністю прочитаний уголос заповідачем до його підписання у присутності запрошених ним свідків ОСОБА_10, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9, зареєстрованої в ІНФОРМАЦІЯ_3.»

В порушення вимог ст.1253 ЦК в заповіті відсутні відомості про особу свідка ОСОБА_14 (про дату народження, місце проживання, реквізити паспорту, не зазначено хто запросив цього свідка). Щодо свідка ОСОБА_9 З тексту заповіту не вбачається, що ОСОБА_9 читала текст заповіту, що ОСОБА_9 не є спадкоємцем за заповітом, членом сім’ї та близьким родичем спадкоємця за заповітом.

Доводи відповідача про те, що «під час посвідчення заповіту державним нотаріусом була допущена технічна помилка, а саме помилково зазначена свідок ОСОБА_11 замість ОСОБА_9» не містяться на вимогах Закону. Інструкція Про затвердження порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затверджена наказом МЮ України 22.02.2012 року за №296\5) таке поняття як «технічна помилка нотаріуса» не містить.

Суд не отримав належних і допустимих доказів того, що саме через хворобу (слабкість рук) заповідач не мав можливості підписати заповіт.

Суд також звертає увагу на відсутність в спадковій справі №23\2017 до майна померлого ОСОБА_4, заведеної за заявою ОСОБА_3, довідки з останнього місця проживання спадкодавця. А в наданих відповідачем документах відсутні належні докази того, що сестрі заповідача на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. В інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про ОСОБА_15 як власника квартири (а.с. 168). Викликані у якості свідків ОСОБА_12, ОСОБА_10 і ОСОБА_9 до суду не з’явились. ОСОБА_16 на посаді державного нотаріуса Дев’ятої Київської державної нотаріальної контори не працює (а.с.123)

При вищенаведених обставинах суд дійшов висновку, що заповіт, укладений ОСОБА_4 03.04.2017 року є недійсним.

В судовому засіданні сторона позивача також доводила, що оформити свідоцтво про право на спадщину за законом в нотаріальному порядку ОСОБА_2 позбавлений можливості оскільки у нього відсутні правовстановлюючі документи на спадкову квартиру і він не може виконати вимогу нотаріуса (а.с.4) надати ці документи для оформлення права на спадщину. ОСОБА_2 стверджував, що вказані документи відсутні в квартирі батька. У нього в наявності копія договору купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований 20.08.1999 року Одеською універсальною біржою, за яким батько набув права власності на квартиру. На договорі міститься відмітка, що право власності на квартиру за ОСОБА_4 зареєстровано КП «ОМБТІ то РОН» 27.09.1999 року за номер 571 в книзі 304 ар.179 (а.с.35.36).

У п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» надані роз’яснення «у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження».

Матеріали спадкової справи за №23\2017 до майна померлого 06.04.2017 року ОСОБА_4 свідчать, що інші спадкоємці за законом першої черги, крім ОСОБА_2, відсутні.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2000 грн.

Керуючись ст.ст.259,261-263,268 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним та визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.

Визнати недійсним заповіт, укладений ОСОБА_4 03 квітня 2017 року на користь ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Дев’ятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за №9-249.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_1 право власності на квартиру №85 в будинку №53 по пр.-ту ОСОБА_6 в м. Одесі, загальною площею 28,8 кв.м. в тому числі житловою 17,3 кв.м. в порядку спадкування після смерті батька – ОСОБА_4, померлого 06.04.2017 року.

Скасувати ухвалу Київського райсуду м. Одеси від 03.10.2017 року про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 видавати свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_2, зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 2000 грн.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через Київський райсуд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Дата складання повного тексту судового рішення – до 21.02.2019 року.

Суддя Калашнікова О. І.