Рішення № 80039700, 30.10.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/20198/17

Провадження №2-а/521/109/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року місто ОСОБА_1

Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:

головуючий суддя – Плавич І.В.,

секретар судового засідання – Коваль Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, –

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходиться на розгляді адміністративна справа за позовом ОСОБА_2 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги та пояснюючи підстави звернення до суду позивач посилався на ті обставини, що 01 листопада 2017 року заступником начальника Одеської митниці ДФС України – начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС ОСОБА_1 було ухвалено постанову про порушення митних правил №1592/50000/17, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 470 ч.3 МК України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500,00 гривень.

Позивач ОСОБА_2 вважає, що розгляд справи про порушення митних правил Одеською митницею ДФС відбувся із порушенням вимог закону, за його відсутності, без належного повідомлення та без відібрання пояснень по суті порушення. Водночас, позивач свідчив про порушення його права на захист при розгляді справи.

У зв’язку з цим, позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просив скасувати постанову про порушення митних правил №1592/50000/17 від 01 листопада 2017 року.

Відповідач – Одеська митниця ДФС – скористалась правом подачі відзиву на позовну заяву. Заперечуючи проти заявленого позову, представник відповідача посилався зокрема, що вина ОСОБА_2 у вчиненні порушення митних правил доведена зібраними у відповідній справі доказами та розгляд справи про порушення митних правил був здійснений із дотриманням вимог закону.

Зважаючи на викладене, представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Позивач ОСОБА_2 у відкрите судове засідання не з’явився, від особи надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів згідно зі ст. 194 ч.3 КАС України.

Представник Одеської митниці ДФС у відкрите судове засідання не з’явився, від особи надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів згідно зі ст. 194 ч.3 КАС України.

Вивчивши наявні матеріали справи, установивши фактичні обставини спору, дослідивши зібрані докази у їх сукупності, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами у справі належну правову оцінку, суд доходить наступного висновку.

Під час судового розгляду справи суд установив, що 07 червня 2017 року в зону митного контролю міжнародного пункту пропуску «Кучурган-Первомайськ» відділу митного оформлення №1 митного поста «Кучурган» Одеської митниці ДФС, у напрямку з Республіки Молдова до України, на канал руху «зелений коридор» в’їхав легковий автомобіль марки «Nissan Primera», реєстраційний номер GRB126, країна реєстрації – Литовська Республіка, кузов №SJNTEAP12U0222981 під керуванням громадянина України ОСОБА_3, у митному режимі «транзит» з метою «особистого користування» впродовж 10 діб. Інформація щодо доставлення транспортного засобу до митниці призначення відсутня.

09 жовтня 2017 року посадовою особою Одеської митниці ДФС було складено протокол про порушення митних правил №1592/50000/17.

01 листопада 2017 року заступником начальника митниці – начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС ОСОБА_1 ухвалено постанову в справі про порушення митних правил №1592/50000/17, згідно з якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 470 ч.3 МК України та накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день вчинення порушення становить 8500,00 гривень.

За висновком митного органу, громадянин ОСОБА_2 повинен був доставити до митниці призначення автомобіль марки автомобіль марки «Nissan Primera», реєстраційний номер GRB126, терміном до 17 червня 2017 року. У зв’язку з невиконанням вимог закону, строк тимчасового ввезення транспортного засобу був перевищений позивачем більше ніж на десять діб.

У силу ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як передбачає ст. 90 МК України, транзит – це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно зі ст. 91 ч.2 п.«а» МК України, митний режим транзиту застосовується до товарів, які переміщуються, зокрема, внутрішнім транзитом або каботажем від пункту ввезення (пропуску) на митну територію України до органу доходів і зборів, розташованого на митній території України.

Як передбачає ст. 95 ч.1 п.1 МК України, встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту – 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці – 5 діб).

Відповідно до ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред’явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Так, як встановлює ст. 470 ч.3 МК України, перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правова позиція позивача ґрунтується на тому, що митним органом було складено протокол про порушення митних правил без відібрання пояснень та розглянуто справу про порушення митних правил за його відсутності не зважаючи на клопотання про перенесення розгляду цієї справи. Перевіряючи обґрунтованість указаних доводів суд звернув увагу на наступне.

Згідно з вимогами ст. 494 ч.4 МК України, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, має право дати пояснення та висловити зауваження щодо змісту протоколу, а також письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу. Власноручно викладені цією особою пояснення додаються до протоколу, про що до протоколу вноситься відповідний запис із зазначенням кількості аркушів, на яких подано такі пояснення.

Як передбачає ст. 526 ч.1,2,4 МК України, справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та / або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Позивач свідчив, що 30 жовтня 2017 року направив до Одеської митниці ДФС клопотання про перенесення розгляду справи, на підтвердження чого надав суду фотокопію клопотання із зазначенням про відправлення електронної версії листа на електронну адресу митного органу.

За відповідними обставинами представник відповідача пояснював, що Одеською митницею ДФС вказане клопотання не отримувалось. Однак будь-яких письмових доказів (витягів з журналів реєстрації вхідної кореспонденції, електронних реєстрів тощо), що об’єктивно дозволяли б зробити висновок про неотримання митним органом клопотання ОСОБА_2, суду не надано.

Зважаючи на усталену практику Європейського суду з прав людини, категорія «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, охоплює розраховані державними органи до сплати митні платежі, які розглядаються судом як частина сфери оподаткування (рішення в справах «Інтерсплав проти України» («Intersplav v. Ukraine», заява №803/02), «TOB «Полімерконтейнер» проти України» («Polimerkonteyner, TOV v. Ukraine», заява №23620/05 тощо).

Так, згідно з параграфами 16, 17 рішення Європейського суду з прав людини в справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України» («Polimerkonteyner, TOV v. Ukraine», заява №23620/05), суд наголошує, що першою і найбільш важливою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання з боку органів державної влади у мирне володіння майном має бути законним. Умова законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля. Крім того, будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» («Sporrong and Lonnroth v. Sweden», заяви №№7151/75; 7152/75, п. 69-73).

Водночас, за висновками Європейського суду з прав людини, наведеними у параграфі 110 рішення в справі «Вінтман проти україни» («Vintman v. Ukraine», заява №28403/05), для того, щоб відповідати вимогам статті 13 Конвенції, засоби юридичного захисту повинні бути ефективними як на практиці, так і в теорії, зокрема органи державної влади держави-відповідача своїми діями або бездіяльністю не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати їхньому використанню (див. рішення від 18 грудня 1996 року у справі «Аксой проти Туреччини» («Aksoy v. Turkey», п. 95). Іншими словами, для того, щоб бути ефективним, засіб юридичного захисту має бути незалежним від будь-якої дискреційної дії державних органів влади і бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення у справі «Гурепка проти України» («Gurepka v. Ukraine», заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи забезпечити належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення у справі «Кудла проти Польщі» («Kudla v. Poland», заява №30210/96, п. 158).

Відтак, суд доходить висновку, що митним органом розглянуто адміністративну справу за наявності клопотання про перенесення розгляду справи.

Оскільки позивач просив суд поновити строк оскарження постанови у справі про порушення митних правил, суд зазначає наступне.

Оскаржувана постанова митного органу була ухвалена 01 листопада 2017 року, справа про порушення митних правил була розглянута за відсутності ОСОБА_2 Копія постанови направлена позивачеві засобами поштового зв’язку та отримана 25 листопада 2017 року, а 04 грудня 2017 року ОСОБА_3 звернувся із відповідним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, суд погодився із обґрунтованістю тверджень сторони та дійшов висновку про поновлення строку оскарження постанови у справі про порушення митних правил на підставі ст. 289 КУпАП та ст. 121 КАС України.

Як чітко зобов’язує ст. 77 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зважаючи на висновки Європейського суду з прав людини, наведені у параграфі 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» («Fedorchenko and Lozenko v. Ukraine», заява №387/03), параграфі 43 рішення у справі «Кобець проти України» («Kobets v. Ukraine», заява №16437/04) та параграфі 60 рішення у справі «Бєлоусов проти України» («Belousov v. Ukraine», заява №4494/07), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відтак, посилання відповідача щодо неотримання клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи не вбачаються суду доведеними, твердження про обґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності мають суперечливий характер та викликають обґрунтований сумнів, що сукупно має тлумачитись на користь позивача.

Відповідно до ст. 531 ч.1 п.1 МК України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є, зокрема, відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил.

Ураховуючи викладене, суд вбачає обґрунтованим задовольнити вимоги позивача та скасувати оскаржувану постанову.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 9, 19, 72, 77, 132, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 371, п.п. 9, 15.5 розділу VII КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Постанову Одеської митниці ДФС України у справі про порушення митних правил №1592/50000/18, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 470 ч. 3 МК України – скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, яка передбачена ст. 470 ч. 3 МК України – закрити, у зв’язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності подається безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду або через Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 протягом десяти днів з дня його проголошення. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.

Повні відомості про сторін згідно зі ст. 246 ч.5 п.4 КАС України:

Позивач: ОСОБА_2 – 65000, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Одеська митниця ДФС – 65078, місто Одеса, вулиця Івана і ОСОБА_4, 21-а; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39441717.

Суддя: І.В. Плавич