Постанова № 8003933, 22.02.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.02.10Справа №2а-13814/09/9/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Цикуренко А.С.,

при секретарі Павленко Н.О., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної інспекції з енергозбереження

до Щолкінського «Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства»

про стягнення 37045,92 грн. заборгованості,

за участю представників:

позивача – Удалов О.В., довіреність № 10/132-13 від 11.01.2010 року;

           Мікрюкова О.Г., довіреність № 10/132-01 від 11.01.2010 року;

відповідача – Абрамов І.Ю., ліквідатор відповідно до постанови Господарського суду АР Крим від 01.10.2009 року по справі № 2-17/6844.1-2007;

Обставини справи: Державна інспекція з енергозбереження звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Щолкінського «Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства» про стягнення підвищеної плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у розмірі 37045,92 грн.

Представники позивача у судовому засіданні, яке відбулось 22.02.2010 року, наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що перевірку позивачем було проведено з порушенням вимог чинного законодавства. Крім того, представник відповідача зауважив, що підприємство визнано банкрутом та знаходиться на стадії ліквідації, тому до нього відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», не можуть бути застосовані будь-які фінансові санкції.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

          Посадовими особами Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Автономній Республіці Крим та м. Севастополю 23.03.2009 року згідно річного плану, на підставі доручення № 15 від 27.02.2009 року було проведено планову комплексну перевірку Щолкінського «Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства» щодо стану використання паливно-енергетичних ресурсів підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства.

          За результатами перевірки було складено акт № 15-2/03-01-8 від 23.03.2009 року, в якому зафіксовано порушення в сфері використання паливно-енергетичних ресурсів: компенсація реактивної потужності на підприємстві відсутня. В результаті, через відсутність компенсації реактивної потужності, річна перевитрата електроенергії в електричних мережах підприємства склала – 24461,37 кВт*ч/рік. У ході перевірки, при обстеженні зон обліку споживання електроенергії підприємством встановлено, що фактичний коефіцієнт потужності tg ф = 0,74, в той час як відповідно до Наказу Міністерства палива та енергетики України від 01.02.2002 року № 19, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.02.2002 року «Про затвердження Методики розрахунків плати за пере струми реактивної енергії», граничне припустиме значення tg ф = 0,25 (а.с.16-20).

          До акту перевірки № 15-2/03-01-8 від 23.03.2009 року було складено припис, яким Щолкінському «Виробничому підприємству водопровідно-каналізаційного господарства» приписано до 20.09.2009 року встановити компенсуючи конденсаторні пристрої для компенсації реактивної потужності та забезпечити автоматичне регулювання компенсації реактивної потужності з метою забезпечення нормативної величини коефіцієнта потужності tg ф = 0,25, а також у тридцяти денний строк зробити сплату по Постанові про підвищену плату за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів, затвердженої Наказом № 64 Державного комітету України з енергозбереження від 04.08.2000 року, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 25.09.2000 року № 653/4874 (а.с.21).

          На підставі акту перевірки № 15-2/03-01-8 від 23.03.2009 року, у зв’язку з виявленими порушеннями, позивачем було прийнято постанову № 15-2/03-06-8П про застосування економічних санкцій у розмірі 37045,92 грн. (розрахунок економічних санкцій до акту додається) (а.с.20,22).          

          Судом було перевірено правильність нарахування та застосування до відповідача економічних санкцій за порушення законодавства в сфері використання паливно-енергетичних ресурсів та встановлено наступне.

Правові, економічні, соціальні та екологічні основи енергозбереження для всіх підприємств, об'єднань та організацій, розташованих на території України, а також для громадян визначені Законом України «Про енергозбереження» (далі – Закон).

Суб’єктами правового регулювання відносин у сфері енергозбереження, згідно ст. 5 Закону, є юридичні та фізичні особи, в результаті діяльності яких здійснюються, зокрема, проведення енергозберігаючої політики та заходів щодо енергозбереження в усіх галузях народного господарства - промисловості, транспорті, будівництві, сільському господарстві тощо, соціальній сфері та побуті, а також у сфері міждержавного та міжнародного співробітництва.

Згідно зі ст. 9 Закону державне управління в сфері енергозбереження здійснює Кабінет Міністрів України та уповноважений ним орган.

Таким уповноваженим органом є Державна інспекція з енергозбереження, діяльність якої регулюється Положенням, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1039 від 29.06.2000 року.

Відповідно до п.1 вказаного Положення Державна інспекція з енергозбереження, є урядовим органом державного управління, що діє у складі Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР) і йому підпорядковується.

Згідно п.4 Положення Державна інспекція з енергозбереження має право, зокрема, застосовувати економічні санкції до підприємств відповідно до законодавства у разі виявлення фактів перевитрати ними зазначених ресурсів унаслідок неефективного (марнотратного) їх використання.

Інспекція для реалізації покладених на неї завдань утворює за погодженням з Головою НАЕР територіальні органи у межах граничної чисельності працівників Інспекції (п.9 Положення).

Відповідно до Положення про територіальне управління Державної інспекції з енергозбереження по Автономній Республіці Крим та м. Севастополю, затвердженого Наказом Державної інспекції з енергозбереження № 55 від 20.03.2009 року, останнє є структурною одиницею урядового органу державного управління - Державної інспекції з енергозбереження, та відповідно до покладених на нього завдань має право, зокрема, складати акти перевірок та видавати обов’язкові для виконання приписи стосовно усунення порушення норм законодавства в сфері енергозбереження під час видобування,ю виробництва, транспортування, зберігання та споживання паливно-енергетичних ресурсів; застосовувати до підприємств, установ та організацій підвищену плату за неефективне (нераціональне) використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів, енергетичний збір відповідно до діючого законодавства України та нормативно-правових актів (п.4 Наказу № 55 від 20.03.2009 року).

Пунктом «е» ст. 11 Закону передбачені економічні заходи для забезпечення енергозбереження, зокрема, введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами.

Нераціональне (неефективне) використання паливно-енергетичних ресурсів являє собою прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів, їх марнотратне витрачання та використання паливно-енергетичних ресурсів понад показники питомих витрат, визначених системою стандартів, а до введення в дію системи стандартів - нормами питомих витрат палива та енергії.

У судовому засіданні представник відповідача наполягав на тому, що перевірку позивачем було проведено з порушенням Указу Президента України № 817/98 від 23.07.1998 року «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», а саме: підприємство не було повідомлено про проведення планової виїзної перевірки не пізніше як за десять днів.

Суд зауважує, що Указ Президента України № 817/98 від 23.07.1998 року «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» містить загальні норми щодо проведення перевірок суб’єктів підприємницької діяльності всіма контролюючими органами, в той час як проведення перевірок суб’єктів господарювання з питань використання паливно-енергетичних ресурсів регулюється Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а також спеціальним нормативно-правовим актом - Порядком проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання, затвердженим наказом Державного комітету України з енергозбереження N 64 від 04.08.2000р. та зареєстрованим і Міністерстві юстиції України 25.09.2000р. №653/4874.

Відповідно до п.12. Положення, за результатами перевірки інспектор складає акт . У разі виявлення порушень з питань енергозбереження складається припис, який обов'язковий для виконання підприємством. Акт підписується працівником Інспекції, що проводив перевірку та керівником (головним інженером) підприємства, яке перевірялося. У разі незгоди керівництва підприємства з висновками акта, воно може оскаржити його до Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів.

Пунктом 15 Положення рішення про сплату підвищеної плати за неефективне використання енергоресурсів приймається відповідно до законодавства України на підставі акта перевірки підприємства, складеного інспектором і оформлюється постановою про сплату підвищеної плати. Перший примірник постанови залишається в Інспекції, а другий примірник у триденний термін після оформлення постанови надсилається (видається повноважному представнику) підприємству для сплати ним підвищеної плати.

Відповідно до п.6.9.4 Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України №258 від 25.07.2006р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2006р. №1143/13017 тип, потужність, місце встановлення і режим роботи компенсувальних пристроїв вибирається проектною чи спеціалізованою організацією відповідно до технічних умов електропередавальної організації на приєднання електроустановок, технічних характеристик та режимів роботи електроустановок споживачів з урахуванням вимог діючих НД з компенсації реактивної потужності.

Розташування конденсаторів і режими їх роботи повинні задовольняти умови найбільшого зниження втрат активної потужності від реактивних навантажень з урахуванням вимог щодо підтримання рівня напруги на затискачах приймачів.

Із зазначеного випливає, що застосування компенсувальних пристроїв, які передбачені проектною чи спеціалізованою організацією є обов’язковим.

Згідно з пп.8) п.10.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996р. №417/1442 споживач електричної енергії зобов'язаний, зокрема, здійснювати компенсацію перетікань реактивної електричної енергії з метою енергозбереження та дотримання показників якості електричної енергії.

Частиною 4 чт.17 Закону «Про енергозбереження» передбачено, що юридичні і фізичні особи повинні відшкодувати збитки, заподіяні ними внаслідок порушень законодавства про енергозбереження, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Факт порушення, виявленого під час перевірки, не заперечували ні позивач, ні відповідач. Однак, у судовому засіданні представник відповідача зауважив, що до Щолкінського «Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства» не можуть бути застосовані фінансові санкції, оскільки відповідно до ухвали Господарського суду АР Крим від 02.02.2004 року по справі № 2-5/2689-2006 відносно підприємства порушено справу про банкрутство. При цьому згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, при введенні в дію якого забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів). У зв’язку з цим, представник відповідача наполягав на тому, що до Щолкінського «Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства» не можуть бути застосовані санкції за порушення законодавства в сфері використання паливно-енергетичних ресурсів.

Проаналізувавши зазначену норму Закону, суд дійшов висновку, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться тільки відносно певної групи зобов’язань, а саме коли такими зобов’язаннями є неустойка та пеня або інші санкції, нараховані за невиконання або неналежне виконання грошових зобов’язань.

З огляду на це суд зауважує, що дія ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не поширюється на застосування до суб’єктів господарювання, відносно яких порушено справу про банкрутство, економічних санкцій за порушення законодавства в сфері використання паливно-енергетичних ресурсів.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, у тому числі такі адміністративно – господарські санкції як штраф.

Таким чином, економічні санкції, застосовані до відповідача, за своєю природою є адміністративно-господарськими санкціями, оскільки вони спрямовані на припинення правопорушення з боку відповідача щодо нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів.

Крім того, відповідно до постанови Господарського суду АР Крим від 01.10.2009 року по справі № 2-17/6844.1-2007 (попередній номер № 2-5/2889-2006) Щолкінське «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства» визнано банкрутом, а згідно зі ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав, а також припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута. В даному випадку перевірка відповідача проведена у березні 2009 року, економічні санкції також застосовані у березні 2009 року, а постанова про визнання відповідача банкрутом винесена тільки 01.10.2009 року.

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд дійшов висновку, що економічні санкції, визначені у постанові № 15-2/03-06-8П від 23.03.2009 року у розмірі 37045,92 грн., застосовані до відповідача правомірно, на підставі та в межах закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Враховуючи, що відповідачем не надано доказів сплати економічних санкцій у розмірі 37045,92 грн., суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 24.02.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Щолкінського «Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства» (98213, АР Крим, м. Щолкіне,3; р/р № 2600053013208, МФО 384146, ЄДРПОУ 22267896) на користь державного бюджету Ленінського району АР Крим (р/р № 31211202700164 в Управлінні Державного казначейства України в Ленінському районі АР Крим, ЄДРПОУ 34740646; МФО 21081200) підвищену плату за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у розмірі 37045,92 грн.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі - з дня складення у повному обсязі, у разі проголошення у відсутності особи, яка бере участь у справі – з дня отримання нею копії постанови).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                   Цикуренко А.С.