Рішення № 80038694, 21.02.2019, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/1030/17

№ пров. 2/544/167/2019

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 лютого 2019 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Ощинської Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Чеботарьової Л.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у м. Пирятин у приміщенні суду по вул. Ярмарковій, 17 цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в :

Позивач ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (далі АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося з позовом до суду до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. У позові вказує, що 02 липня 2013 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 2200,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Станом на 30.09.2017 відповідач не виконав свої зобов'язання у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 15 180,26 грн. Тому позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» вимушений звернутися до суду про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, на адресу суду надіслав заяву у якій просив справу слухати у його відсутність, позов підтримує у повному обсязі.

Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, представник відповідача ОСОБА_4 направив до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, заперечує проти задоволення позовної заяви. Вважає, що розрахунок позивача неправильний, а розрахунок заборгованості відповідача вірним.

Статтями 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» знайшли своє підтвердження та підлягають до часткового задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом встановлено, що 02.07.2013 відповідачем було підписано заяву № б/н, згідно якої він приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанк та отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с.5).

Даний договір укладений між сторонами шляхом акцептування клієнтом публічної пропозиції банку на комплексне обслуговування фізичних осіб. Відповідно до умов укладеного договору та ч. 1 статті 634 ЦК України договір складається із заяви позичальника, Умов та Правил надання банківських послуг, Пам'ятки клієнта та Тарифів Банку, що підтверджується підписом відповідача у Анкеті- заяві (а.с.5). Вказані складові є невід'ємною частиною договору.

На підставі вказаної Анкети-заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку № 4149437745808905, термін дії - 09/16 (а.с.118).

При оформленні кредиту позичальник був ознайомлений і погодився з Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також встановленими тарифами банку (а.с.6-30), що підтверджується його підписом на заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

З 21.05.2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про акціонерні товариства», зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. Зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, пов'язаних зі зміною назви.

Згідно п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених кредитним договором.

Відповідно до п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за договором, позичальник зобов'язується на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (а тому числі простроченого кредиту і овердрафту), оплати винагороди Банку.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 «Умов та правил надання банківських послуг», де зазначено, що відповідач при укладанні договору про надання банківських послуг дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

В порушення умов договору відповідач взяті на себе зобов'язання виконував не у повному обсязі, передбачені умовами договору платежі вносив несвоєчасно, тому станом на 30.09.2017 утворилась заборгованість за договором в розмірі 15180,26 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом 2056,62 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом 11924,58 грн, штрафу (фіксована частина) 500 грн, штрафу (процентна складова) 699,06 грн, що підтверджено розрахунком позивача (а.с. 4).

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення указаної суми боргу суд зазначає наступне.

За змістом ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статті 526, 527, 530 ЦК України передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Згідно зі ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю таку ж суму грошей у термін і в порядку, передбаченими договором.

В порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, отриманий кредит не повернув, у зв'язку з чим у кредитора виникло право на захист своїх порушених прав. Тому з відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість за кредитом у сумі 2056,62 грн.

Розглядаючи вимоги позивача в частині заборгованості по процентам за користування кредитом то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

В порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач свої зобов'язання за договором не виконав.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З моменту підписання договору та встановлення кредитного ліміту відповідач користувався кредитними коштами з процентною ставкою 30%. Проте з 01.09.2014 Банком в односторонньому порядку була змінена відсоткова ставка до 34,80%, з 01.04.2015 - до 43,20 %. Вказані зміни відбувалися в односторонньому порядку, без будь-якого попередження та повідомлення відповідача Банком про здійснення таких.

Порядок внесення змін до умов договору: пунктом 1.1.3.2.3 Договору передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору. При цьому у сторін Договору виникають обов'язки:

-у Кредитора: інформування позичальника щодо внесених змін не менше ніж за сім днів до введення змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 Договору;

-у Позичальника: отримання виписки про стан та про здійснені операції по карткових рахунках.

На підставі п. 1.1.5.2 Договору, неотримання або несвоєчасне отримання Клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє Клієнта від виконання його зобов'язань за даним Договором.

Згідно п.п. 1.1.6.1, 1.1.6.2 Договору зміни в «Умови та Правила надання банківських послуг» вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв'язку, серед яких: офіційний сайт Банку www.privatbank.ua, розміщення інформації у відділеннях Банку, підпис необхідних документів безпосередньо у відділенні Банку.

У разі незгоди зі змінами «Умов та Правил надання банківських послуг» або «Тарифів Банку» клієнт має право надати Банку заяву про розірвання Договору виконавши умови п. 2.1.1.5.4 Договору.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною

У п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року роз'яснено, що при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року. При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки; дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Таким чином, рішення банку щодо збільшення процентної ставки за кредитом в односторонньому порядку, яке прийняте після 10 січня 2009 року, є неправомірним.

Жодних доказів повідомлення відповідача про таку зміну процентної ставки представник позивача суду не надав.

Суд зазначає, що боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника повідомлення про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Не погоджуючись з розрахунком заборгованості, складеним ПАТ КБ «Приватбанк», відповідно до якого відсоткова ставка змінювалася від 30% до 43,20% та ще й математично не правильно розрахована, представник відповідача надав суду розрахунок відсотків за кредитом за відсотковою ставкою 30 %, відповідно до якого загальна заборгованість по процентам за користування кредитом становить 1623,65 грн (а.с.99-100).

Дослідивши та перевіривши наданий відповідачем розрахунок відсотків, суд вважає його правильним, оскільки зроблений він відповідно до умов договору, тарифів банку, умов та правил надання банківських послуг, тому саме цей розрахунок підлягає застосуванню при розрахунку загальної суми заборгованості.

За таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягають відсотки за користування кредитом у сумі 1623,65 грн.

Розглядаючи вимоги позивача в частині стягнення штрафів, суд зазначає наступне.

Згідно п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом, з врахуванням нарахованих і прострочених відсотків і комісій.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, та оскільки відповідно до статті 549 ЦК України штраф (процентна ставка) та штраф (фіксована ставка) є одним видом цивільно-правової відповідальності, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Про викладене вище зазначив Верховний Суд України в правових позиціях у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15 та постанові від 11 жовтня 2017 року у справі 6-1374цс17.

Крім того, законодавством прямо передбачено спосіб обчислення штрафу - у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для одночасного стягнення штрафів за фіксованої та процентної ставки за порушення грошового зобов'язання, тобто подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, тому в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 500 грн, слід відмовити.

З урахуванням того, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення у стягненні процентів за користування кредитом, тому штраф (процентна складова) буде складати до стягнення 184,01 (2056,62+ 1623,62 х 5 %).

Підсумовуючи вище викладене суд зазначає, що стягненню з відповідача підлягає заборгованість за кредитним договором в наступному розмірі: 2056,62 грн - заборгованість по кредиту, 1623,65 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 184,01 грн - штрафу (процентна складова). Всього сума до стягнення складає 3864,25 грн .

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд, у разі часткового задоволення позову, присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так як позов задоволено часткового, то судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (3864,25 х1600/15180,26=407,29).

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 407,29 грн у повернення сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 525, 548, 625, 1049 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 224, 263, 280-281 ЦПК України, с у д -

в и р і ш и в:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" заборгованості за кредитним договором у сумі 3864 (три тисячі вісімсот шістдесят чотири) гривні 25 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" судовий збір за розгляд справи у сумі 407 (чотириста сім) гривень 29 копійок.

Рішення суду по справі може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК", юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р № 29092829003111.

Відповідач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Пирятинським РВ УМВС України в Полтавській області 27.11.1996, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1.

Суддя Ю.О. Ощинська