Рішення № 80037500, 14.02.2019, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/615/18

Номер провадження 2/489/63/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 року м. Миколаїв,

вул. Космонавтів,81/16 (81/17),

зал судових засідань №11

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Тихонової Н.С.,

секретар судового засідання – Мазницька Н.Ю.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представників позивача – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача – ОСОБА_4,

представника третьої особи - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору – ОСОБА_7, про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна,

ВСТАНОВИВ:

06 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся із позовом, яким, в остаточній редакції, просив встановити факт спільного проживання однією сім’єю із ОСОБА_6 у період з 03.12.1997 року по 01.04.2017 року; визнати об’єктами права спільної сумісної власності: транспортний засіб SSANG YONG ACTYON, 2008 року випуску, червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1; квартиру АДРЕСА_1; квартиру АДРЕСА_2; нежитлові приміщення інтернет-клубу та магазину фотоапаратів по вулиці Театральній,51 у м. Миколаєві; визнати за позивачем право власності на 1/2 частку вказаного нерухомого майна в порядку розподілу спільного сумісного майна; стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 42 500 грн. 00 коп., які знаходяться на рахунку №26006060895242 в АТ КБ «Приватбанк», МФО №326610.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що:

- перебував з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах з грудня 1997 року по квітень 2017 року;

-сторони мають двох спільних дітей – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2;

-лише після припинення фактичних шлюбних відносин відповідач звернулась до суду із заявою про стягнення з позивача аліментів на утримання дитини;

-оплату за послуги з утримання квартири сторін до ОСМД сплачує саме позивач;

-поручителем за кредитним договором, укладеним між відповідачем та ВАТ «Ерсте Банк» , є позивач;

-наведене в сукупності свідчить про спільне проживання сторін однією сім’єю без реєстрації шлюбу у період з 03.12.1997 по 01.04.2017;

-під час спільного проживання сторонами було придбано нерухоме майно у складі двох квартир та нежитлових приміщень інтернет-клубу, право власності на які зареєстровано за відповідачем, а також автомобіль, право власності на який зареєстровано за позивачем;

-вказане майно є спільним майном сторін та підлягає поділу, оскільки його було придбано сторонами під час спільного проживання.

-позивач посилається на положення СК України, КпШС та Закону України "Про власність".

Згідно поданого відзиву на позов ОСОБА_6 вказувала на те, що позов не підлягає задоволенню, оскільки:

-вимоги позивача про встановлення факту постійного проживання сторін однією сім’єю з 03.12.1997 року не ґрунтуються на нормах матеріального права, так як КпШС Української РСР, що діяв до 01.01.2004 року не передбачав можливості встановлення вказаного факту до відносин, які виникли до 01.01.2004 року;

-спірну квартиру АДРЕСА_1 відповідач придбала 14.10.1997 року за власні кошти, що підтверджується договором купівлі-продажу, перебуваючи у шлюбі з іншим чоловіком;

-у вказаній квартирі позивач проживав та був зареєстрований на підставі договору найму від 21.12.2004 року, де був зареєстрований як особа без родинних відносин із власником, а в січні 2010 року відповідач покинув квартиру та змінив місце проживання;

-сторони мали дружні, ділові, часом близькі стосунки протягом багатьох років, проте однією сім’єю без реєстрації шлюбу, в розумінні ст. 74 СК України, ніколи не проживали;

-у 2001 році відповідач, скориставшись значним зниженням цін на нерухомість, за рахунок власних накопичень придбала квартири №1 та №2 в будинку №51 по вул. Васляєва (Театральна) у м. Миколаєві, які згодом були переведені відповідачем у нежитловий фонд та перетворені у приміщення інтернет-клубу;

-02.04.2004 року вказане нежитлове приміщення було здане в найм позивачу, що підтверджується договором оренди;

-починаючи з квітня 2007 року нежитлові приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Васляєва,51 відповідач здавала в оренду ПАТ КБ «Приватбанк»;

-15.04.2008 року відповідач придбала за договором купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_3, частину коштів, які були отримані в якості орендної плати від ПАТ КБ «Приватбанк», позивач сплатила до укладення договору, а частину за рахунок отриманого у ВАТ «Ерсте Банк» для придбання квартири кредиту;

-отже, спірне майно було придбане відповідачем за рахунок власних коштів та не підлягає поділу з відповідачем як спільне сумісне майно.

Третьою особою, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_7 також були надані пояснення до суду щодо заявленого позову, згідно яких зазначала, що:

-позивач є її біологічним батьком , однак членом їх з матір'ю та сестрою сім’ї ніколи не був та однією сім’єю разом з ними ніколи не проживав;

-у квартирі АДРЕСА_1 позивач проживав деякий час на підставі договору найму, за яким користувався окремою кімнатою;

-за час проживання у вказаній квартирі сторони спільного господарства не вели, спільним побутом пов’язані не були та не мали жодних обов’язків по відношенню один до одного;

-з січня 2010 року позивач у спірній квартирі не проживає, його речі там відсутні;

-все спірне майно відповідач придбала за власні кошти і для потреб сім’ї, членом якої позивач ніколи не був;

-надані позивачем докази свідчать лише про дружні стосунки між сторонами, проте жодним чином не доводять факту спільного проживання сторін;

-вона є власником такого спірного нерухомого майна як квартира АДРЕСА_4; нежитлові приміщення інтернет-клубу та магазину фотоапаратів по вулиці Театральній,51 у м. Миколаєві.

Згідно Ухвали від 07.02.2018 року за клопотанням ОСОБА_1 судом накладено арешт на спірне нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_5 (Озерній) у м. Миколаєві; нежитлові приміщення інтернет-клубу та магазину фотоапаратів по вулиці Театральній,51 у м. Миколаєві, а також на рахунок №26006060895242, відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк» на ім’я ОСОБА_6

За змістом Ухвали від 16.02.2018 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позову.

Також, відповідно до Ухвали від 05.03.2018 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 03.05.2018 року розгляд справи відкладено у підготовчому провадженні.

За Ухвалою від 17.10.2018 року судом підготовче провадження у справі закрито та призначено до розгляду по суті.

Відповідно до Ухвали від 12.12.2018 року судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – ОСОБА_7.

У судовому засіданні позивач та представники підтримали заявлені вимоги.

Представник відповідача та третьої особи позов не визнали з підстав, зазначених у відзиві .

Встановивши фактичні обставини, дослідивши надані докази, суд при вирішені справи виходить з такого.

Відповідно до Свідоцтва про розірвання шлюбу (Т.1, а.с.159) ОСОБА_6 до 02.12.1997 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9.

14.10.1997 ОСОБА_6 за Договором купівлі-продажу, зареєстрованим на Миколаївській універсальній Товарно-сировинній біржі за №2034-Л, придбала квартиру АДРЕСА_6.

Відповідно до ст.ст. 22, 28 КпШС майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Відповідно до ст.ст. 6, 12 КпШС правове регулювання шлюбних і сімейних відносин в Україні здійснюється тільки державою. Шлюб укладається в державних органах реєстрації актів громадянського стану. Визнається тільки шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. До спірних правовідносин не можуть бути застосовані норми СК України, на які посилається позивач, оскільки вони діють починаючи з 01.01.2004 року.

Враховуючи вищевикладене посилання позивача, як на підставу своїх вимог в частині поділу квартири, на те, що він та відповідач з грудня 1997 р. спільно проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, мали спільну дитину та в цей час придбали нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_6, яка, відтак є спільною сумісною власністю подружжя, суперечать вимогам законодавства та не можуть бути прийняті судом до уваги.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання об'єктом спільної сумісної власності та визнання за ним права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_7, в порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя, є безпідставними та не підлягають задоволенню.

21.02.1997 у ОСОБА_1 та ОСОБА_6 народилась донька – ОСОБА_7.

Також ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3.

15.05.2001 року ОСОБА_6 за Договором купівлі-продажу, зареєстрованим на Миколаївській універсальній Товарно-сировинній біржі за №3096-Л, придбала квартиру АДРЕСА_8 (Театральній) у м. Миколаєві.

26.07.2002 року ОСОБА_6 придбала квартиру АДРЕСА_9 (Театральній) у м. Миколаєві на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна, на Миколаївській універсальній Товарно-сировинній біржі за зареєстрованого №3529-Л.

З матеріалів справи вбачається, що у 2003-2004 роках приміщення квартир №1,2 у будинку №51 по вулиці Васляєва (Театральній) у м. Миколаєві були переобладнані під магазин та інтернет-клуб (Т.1, а.с.161-164).

Так, згідно Рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №523 від 24.03.2004 року затверджено Акт державної технічної комісії від 15.03.2004 про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом інтернет-клубу та магазину фототоварів по вул. Васляєва,51. В той же час, на приватного підприємця ОСОБА_6 покладено обов’язок забезпечення експлуатації інтернет-клубу та магазину фототоварів по вул. Васляєва,51, а також мереж електропостачання, водопостачання, каналізації, благоустрій та озеленення прилеглої території.

14.05.2004 року Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради ОСОБА_6 було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Васляєва (Театральна),51.

28.04.2007 року між ОСОБА_6 та ЗАТ КБ «Приватбанк» укладено Договір оренди приміщення, за яким відповідач передала в оренду ЗАТ КБ «Приватбанк» приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Васляєва, 51, що являє собою нежитлові приміщення інтернет-клубу та магазину. Розмір орендної плати сторонами був встановлений із розрахунку 165,00 грн. за 1 кв.м., без ПДВ, що за перший місяць складав 19 800,00 грн., орендна плата за кожний наступний місяць сторонами коригувалась та визначалась з урахуванням індексу інфляції. Договір оренди між сторонами був укладений на строк 5 (п’ять) років.

Згідно долучених до матеріалів справи платіжних доручень (Т.1, а.с. 194-206, 208-221) вбачається, що за період з 14.06.2007 по 13.03.2009 відповідачем отримано від ЗАТ КБ «Приватбанк» кошти в якості орендної плати за вищезазначені приміщення в розмірі 469 095 грн. 46 коп.

15.04.2008 ОСОБА_6 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_10 придбала квартиру АДРЕСА_10 (Озерній) у м. Миколаєві. За умовами договору ціна квартири складала 296 300,00 грн. Грошові кошти у розмірі 35 556,00 грн. продавець отримав від покупця до укладення договору, решта грошових коштів у розмірі 260 744,00 грн. покупець зобов’язався сплатити протягом одного робочого дня після укладення та нотаріального посвідчення цього договору, після одержання кредитних коштів у ВАТ «Ерсте Банк».

Разом з тим, 15.04.2008 між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_6 було укладено два кредитні договори №014/2292/22/13656 та №014/2292/3/13658, за якими відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 237 040,00 грн. та 23 704,00 грн. для придбання житла за адресою: АДРЕСА_11 та його ремонту (Т.1 а.с.185-190).

15.04.2008 між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_6 також був укладений іпотечний договір, за яким остання передала банку в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_11.

Згідно Довідки, виданої ВАТ «Ерсте Банк» від 20.03.2009 року (Т.1,а.с.207) вбачається, що ОСОБА_6 виконала всі зобов’язання за вищевказаними кредитними договорами та кредитну заборгованість за ними сплатила у повному обсязі.

Відповідно до Свідоцтва по реєстрацію від 02.07.2009 року, на підставі біржової угоди - 920159 від 01.07.2009 року, було придбано транспортний засіб SSANG YONG ACTYON, 2008 року випуску, червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, який зареєстровано за ОСОБА_1

Так як право власності на все вищеперераховане майно зареєстровано за відповідачем, попри те, що сторони проживали багато років однією сім’єю та майно набували разом, позивач вважає, що необхідно встановити факт спільного проживання сторін та розділити набуте сторонами за час проживання однією сім’єю майно.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що наявність двох спільних дітей, його реєстрація у квартирі відповідача, ведення спільного бізнесу є доказами спільного проживання сторін, як цілісної сім’ї.

Так, 10.01.1998 року позивач був зареєстрований за вказаною адресою, 06.07.2001 року був знятий з реєстрації за даною адресою. Вдруге позивач зареєстрував своє місце проживання за цією адресою 04.02.2005 р. на термін до 04.02.2006 р..

21.12.2005р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 був укладений Договір найму житлового приміщення, згідно якого відповідач передала позивачу в оренду квартиру за адресою: АДРЕСА_12, строком на 5 років (Т.1, а.с.171-171 зв.б.).

Згідно Довідки, виданої ОСББ «Уют-5А» від 20.09.2017 р. вбачається, що за вказаною адресою зареєстровані відповідач – ОСОБА_6, позивач – ОСОБА_1, та їх спільна донька – ОСОБА_7 (Т.1, а.с.172).

Відповідно до Актів про не проживання від 31.08.2017, 01.10.2017 (Т.1, а.с.173,174,175) складених сусідами відповідача за адресою: АДРЕСА_13, вбачається, що ОСОБА_1 за даною адресою не проживає з січня 2010 року, його особистих речей у квартирі немає.

Натомість, згідно Акту про проживання за місцем реєстрації від 20.09.2017 р. навпаки вбачається, що ОСОБА_1 проживав у ІНФОРМАЦІЯ_4 з листопада 1997 року по 01 травня 2017 року.

02.04.2004 року між ОСОБА_6 та ПП ОСОБА_1 був укладений Договір оренди торгової площі вказаного фотомагазину та інтернет-клубу, для здійснення останнім підприємницької діяльності, зі строком оренди на 1 рік, до 02.04.2005 року. Даний договір сторонами підписаний та всі умови їм зрозумілі.

21.12.2005 між ОСОБА_6 та ПП ОСОБА_1 був укладений трудовий договір, згідно якого відповідач працювала у позивача на посаді адміністратора інтернет-клубу, а також здійснювала торгівлю фототоварами та ксерокопіювання (Т.1, а.с.223, Т.2, а.с.11).

При цьому, при зазначенні реквізитів сторін як орендодавець, так і орендатор місцем свого проживання зазначали адресу: АДРЕСА_14.

На підтвердження своїх вимог позивач надав суду фотографії (Т.2, а.с.59-104), а також скріншоти з соціальних мереж (Т.2, а.с.49-58).

Право спільної власності виникає з підстав, що не заборонені законом, в тому числі у зв’язку з його набуттям у шлюбі.

За загальним правилом, проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя (ч. 2 ст. 21 СК України).

Водночас ст. 74 СК України презюмує, що майно, набуте жінкою та чоловіком, що проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку, доходу, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Вважається, що кожна річ, набута зазначеними особами за період їх проживання однією сім’єю без шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із ч. 1 Прикінцевих положень СК України цей Кодекс набрав чинності одночасно з набранням чинності ЦК України, тобто з 01.01.2004 р.

З заявлених вимог вбачається, що ОСОБА_1 просить суд встановити факт його сумісного проживання з відповідачем в період з грудня 1997 року до квітня 2017 року.

Однак до січня 2004 р. діяв КпШС України, яким не було передбачено можливості визнання факту спільного проживання жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу як підстави для визнання набутого ними майна їх спільною власністю.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України" (у редакції, яка була чинною на момент спірних правовідносин), спори про поділ майна осіб, які живуть однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають вирішуватися згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України "Про власність", відповідних норм ЦК Української РСР та з урахуванням пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 “Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності”. Правила статей 22, 28, 29 КпШС України в цих випадках не застосовуються.

Так, згідно із частиною першою статті 17 Закону України "Про власність", який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Частиною другою статті 112 ЦК Української РСР 1963 року визначено, що сумісною власністю є спільна власність без визначення часток.

За змістом пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 29 “Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності” (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), розглядаючи позови, пов’язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям за час шлюбу (статті 16 Закону “Про власність”, статті 22 КпШС України), а й майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім’ї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об’єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (пункту 1 статті 17, статті 18, пункту 2 статті 17 Закону України “Про власність"), тощо.

Отже майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім’ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У зв’язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім’єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.

Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у Постанові від 28.18.2018 року по цивільній справі №489/576/15-ц.

С огляду на наведене позовні вимоги в частині встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у період до 01.01.2004 року задоволенню не підлягають через відсутність правових підстав.

Що стосується вимог позивача в період з 01.01.2004 року по квітень 2017 року, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 74 СК України визначено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.

Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15 майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, необхідно встановити факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте),а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

З урахуванням наданих сторонами доказів, а саме наявності у сторін двох дітей різного віку, спільну працю, відпочинок, дохід позивача у зазначений період часу та проживання у однієї квартирі позивача з відповідачем та дітьми, оплату ним комунальних послуг, що підтверджується актом від 10.09.2017 року (арк.41 т.2) та квитанціями, зміст листування між сторонами, суд вважає доведеним факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у період з 01.01.2004 року по 01.05.2017 року та факт набуття ними майна, а саме - транспортний засіб SSANG YONG ACTYON, 2008 року випуску, червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1; нежитлове приміщення інтернет- клубу та магазину фотоапаратів по вулиці Васляєва, буд. 51 в місті Миколаєві; квартиру АДРЕСА_10 (Озерній) у м. Миколаєві , яке, відтак є спільним сумісним майном.

Суд вважає, що доводи відповідача не спростували доказів, наданих позивачем. При цьому суд не може прийняти до уваги пояснення третьої особи ОСОБА_7, опитаної у суді в якості свідка, оскільки вбачає її зацікавленість у вирішені спору на користь відповідача через набуття права власності на спірні об'єкти нерухомого майна.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цієї частині.

В той же час 12.06.2017 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_11 було посвідчено договір дарування, за яким ОСОБА_6 подарувала, а ОСОБА_7 прийняла в дар нежитлові приміщення інтернет-клубу та магазину фототоварів за адресою вул.Театральна, 51 в місті Миколаєві.

26.07.2017 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_11 було посвідчено договір дарування, за яким ОСОБА_6 подарувала, а ОСОБА_7 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_15.

З огляду на наведене, з урахуванням того, що вказані договори не були оспорені позивачем, суд вважає, що вимоги про поділ вказаного нерухомого майна, яке перебуває у власності іншої особи, не підлягають задоволенню через їх передчасність.

Стосовно вимог про поділ транспортного засобу SSANG YONG ACTYON, 2008 року випуску, червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, то суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки право власності на нього зареєстровано за позивачем та відповідач не виказує претензій з цього приводу, через що відсутнє порушення його прав.

Також суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 42 500 грн. 00 коп., які знаходяться на рахунку №26006060895242 в АТ КБ «Приватбанк», МФО №326610, через недоведеність вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 19, 141-142, 200, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору – ОСОБА_7, про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю - задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у період з 01.01.2004 року по 01.05.2017 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору – ОСОБА_7, про визнання майна спільною сумісною власністю - задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_6 транспортний засіб SSANG YONG ACTYON, 2008 року випуску, червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1; нежитлове приміщення інтернет- клубу та магазину фотоапаратів по вулиці Васляєва, буд. 51 в місті Миколаєві; квартиру АДРЕСА_10 (Озерній) у м. Миколаєві.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору – ОСОБА_7, про поділ майна - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Ленінський районний суд м. Миколаєва або безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач – ОСОБА_1, РНОКПП: НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5.

Відповідач – ОСОБА_6, РНОКПП: НОМЕР_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5.

Третя особа – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_7

Повне судове рішення складено 22.02.2019 року

Суддя Н.С. Тихонова