Рішення № 80037296, 31.01.2019, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа № 488/5358/18

Провадження № 2-а/488/43/19 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

31.01.2019 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва

у складі головуючої по справі судді – Чернявської Я.А.,

при секретарі судового засідання – Кулаві А.І.,

за участю позивача – ОСОБА_2,

за участю представника відповідач - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

29.11.2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Корабельного районного суду м. Миколаєва з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 04.11.2018 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 ст. 121 КупАП, серії ЕАВ № 713344.

В обґрунтування позову позивач вказав, що постановою серії ЕАВ № 713344, винесеною 04.11.2018 року інспектором 1 батальону 1 роти Управління патрульної поліції у Миколаївській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції ОСОБА_4, він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, згідно з якою на нього був накладений штраф у розмірі 340,00 грн.

Вказана постанова була мотивована тим, що позивач порушив вимоги пункту 31.4.3 в) ПДР України - керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил, експлуатації його забороняється, тобто ОСОБА_2, керував транспортним засобом “Ауді 80” з державним номерним знаком ВЕ 3909 АМ, рухався по проспекту Богоявленському, 234 з непрацюючими фарами в режимі ближнього світла.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач просив її скасувати, через те, що на його думку він не порушував ПДР, а дії інспектора щодо притягнення його до адміністративної відповідальності просив визнати протиправними.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2, позов підтримав в повному обсязі, просив про його задоволення.

Представник відповідача — ОСОБА_3, в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надав до суду відзив на позов, який долучено до матеріалів справи. Також до матеріалів справи долучено диск з відеозаписом з нагрудного відеореєстратора інспектора з зафіксованим правопорушенням.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі та дослідивши зібрані письмові докази по справі, дослідивши відеодоказ, прийшов до висновку, що позовні вимоги є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом тощо.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Сттаття 14 Закону України "Про дорожній рух" визначає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими.

Судовим розглядом встановлено, що постановою серії ЕАВ № 713344, винесеною 04.11.2018 року інспектором 1 батальону 1 роти Управління патрульної поліції у Миколаївській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції ОСОБА_4, позивач — ОСОБА_2, був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, згідно з якою на нього був накладений штраф у розмірі 340,00 грн.

Вказана постанова була мотивована тим, що позивач порушив вимоги пункту 31.4.3 в) ПДР України - керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил, експлуатації його забороняється, тобто ОСОБА_2, керував транспортним засобом “Ауді 80” з державним номерним знаком ВЕ 3909 АМ, рухався по проспекту Богоявленському, 234 з непрацюючими фарами в режимі ближнього світла.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В своєму позові позивач зазначає, що не порушував правила дорожнього руху. Таке твердження позивача не відповідає дійсності з огляду на наступне.

Факт скоєння Позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП є наявним та підтверджується наданими стороною відповідача доказами, зокрема відеозаписами з нагрудного відеореєстратора.

На відеозаписі «20181104203920001767» позивач визнає факт правопорушення, іншими відеозаписами зафіксовано процедуру розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови.

Що стосується тверджень відповідача, що ним було перевірено технічний стан транспортного засобу у тому числі роботу зовнішніх світлових приладів перед виїздом, а під час виїзду та руху, враховуючи поганий стан доріг був пошкоджений контакт, що і призвело до не коректної роботи фари ближнього світла, то відповідно до п. 2.3(6) «бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», водій повинен і під час руху стежити за технічним станом транспортного засобу та відповідно реагувати у разі виникнення технічних несправностей.

Відповідно до Правил дорожнього руху України в темний час доби і в умовах недостатньої видимості габарити транспортного засобу, що рухаються в зустрічному напрямку, визначаються по розташуванню ввімкнених фар ближнього або дальнього світла. Тому для попередження зіткнення зустрічних транспортних засобів у таких умовах і правильній оцінки дорожньої ситуації ліва фара, що розташована ближче до зустрічного потоку транспортних засобів, повинна горіти обов’язково. У випадку перегоряння лампочки в лівій фарі, як виняток дозволяється змінити її лампочкою з правої фари.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінку доказів інспектором було здійснено на підставі ст. 252 КупАП, а саме - Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Позивач стверджує, патрульним поліцейським повинен був бути складений протокол про адміністративне правопорушення. Однак, можливість виносити постанови за ч. 1 ст. 121 КУпАП передбачена:

1)ч. 2 ст. 258 КУпАП, відповідно до якої протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. Компетенція органів Національної поліції наведена в ст. 222 КУпАП. Ч. 1 ст. 122 КУпАП наявна в переліку правопорушень, які уповноважені розглядати органи Національної поліції;

2)ч. З ст. 258 КУпАП, протокол не складається і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. В нашому випадку штраф на правопорушника було накладено на місці вчинення правопорушення, тому протокол не повинно бути складено;

3)ч. 5 ст. 258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, то уповноважена посадова особа зобов’язана скласти протокол про адміністративне правопорушення, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності у сфері забезпечення дорожнього руху. А так як правопорушення, яке вчинив Позивач, кваліфікується за ч. 1 ст. 121 КУпАП і відноситься до правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, то в такому випадку, протокол не повинен бути складений, навіть у разі оскарження правопорушником правопорушення і стягнення;

4)пункт 4 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

З чого можна зробити висновок, що патрульний правомірно виніс постанову, і не повинен був складати протокол, навіть у разі оскарження правопорушення та стягнення.

Відповідно до п. 5 Розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення враховує наступні факти:

1)чи належить до її компетенції розгляд цієї справи;

2)чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3)чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці);

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи;

5)чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Також відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення мають враховуватися характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом’якшують та обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі, тому слід вважати, що стягнення було накладено правомірно та у відповідності до вимог КУпАП.

З вище вказаного слідує, що поліцейський врахував всі необхідні обставини при розгляді справи, та виніс постанову відповідно до чинного законодавства, а те, що позивач не визнає факту правопорушення чи свою вину, не звільняє його від адміністративної відповідальності.

Оспорюючи факт вчинення адміністративного правопорушення, позивач не надав суду жодного належного і допустимого доказу, який би доводив його позовні вимоги, а наведені ним доводи не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, слід відмовити, оскільки його позов є необґрунтованим та недоведеним у судовому засіданні, а оскаржувана ним постанова є такою, що відповідає вимогам ст.ст. 283-284 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 5-11, 77, 286, 292 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення — відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до П’ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.15.5 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Сторони по справі:

Позивач – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, м. Миколаїв, вул. Глінки, 2/61, ідентифікаційний номер НОМЕР_1;

Відповідач - Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1 – Б/1, ЄДРПОУ 40108646.

Повний текст рішення складено 04.02.2019 року.

Суддя Я. А. Чернявська