Рішення № 80037279, 07.02.2019, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/12436/18

Провадження №2/428/238/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

при секретарі Чумак Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, третя особа - Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради Луганської області, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Ус Оксана Олександрівна від імені та в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, третя особа - Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради Луганської області. В обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що він є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. У вищезазначеному житовому будинку разом з ним зареєстровані відповідачі, які є родичами позивача. Відповідачі в зазначеному житловому будинку не проживають з 2015 року. Наявність реєстрації відповідачів у житловому будинку порушує права та інтереси позивача, як власника житлового будинку, оскільки створює перешкоди у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Позивач звернувся з цим позовом до суду і просить визнати відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, неповнолітню ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився.

Представник позивача Ус О.О. в судове засідання не з'явилася, до початку розгляду справи до суду надала письмову заяву про розгляд справи за її та позивача відсутності, позовні вимоги підтримала. Не заперечувала проти винесення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про день, час і місце судового засідання справи повідомлялись належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Причини неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності не надходило.

Представник третьої особи ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, надала до суду письмову заяву, в якій просила розглянути справу без її участі та заперечувала в частині задоволення позовних вимог щодо визнання неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Відповідачі своїм правом на подачу відзиву не скористалися, а тому у суду немає підстав сумніватися у доводах викладених позивачем, як підставах для визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Представник позивача Ус О.О. у письмовій заяві не заперечувала проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у зв'язку з чим судом 07.02.2019 року на підставі ст.ст. 280, 281 ЦПК України було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Вивчивши позовну заяву та дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Частиною 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В силу ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з правовою позицією Постанови Верховного суду України від 16.01.2012 року по справі за позовом про усунення перешкод у користуванні власністю у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну з таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до статті 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

В судовому засіданні встановлено, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві приватної власності ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Другої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Ахметхановим М.Р., зареєстрованого в реєстрі за № 1385 від 24 грудня 2012 року та копією Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 213518, наданого Реєстраційною службою Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області від 30 січня 2013 року.

З довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 30635 від 03 серпня 2018 року, виданою відділом адміністративних послуг ЦНАП у м. Сєвєродонецьку вбачається, що до складу сім'ї/зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1, входять: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Згідно з актом про встановлення факту проживання (не проживання), затвердженого селищним комітетом села Воєводівка Сєвєродонецької міської ради Луганської області за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані, але не проживають з 2001 року ОСОБА_2 та з 10 квітня 2015 року ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Таким чином, враховуючи, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за місцем реєстрації не проживають з 2001 року та з 10 квітня 2015 року відповідно без поважних причин, тобто більше одного року, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, підлягають задоволенню частково.

Стосовно висновку Органу опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради Луганської області про те, що Орган заперечує проти позбавлення неповнолітньої дитини права користування житловим приміщенням, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

По-перше, суд зазначає, що вищевказаний висновок Органу опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради Луганської області взагалі жодним чином необґрунтований. З наданого висновку неможливо встановити, які фактичні обставини були встановлені уповноваженими особами під час складання висновку, які дали підстави визнати позбавлення неповнолітньої особи права користування житловим приміщенням недоцільним. Загальне посилання на захист житлових прав дитини не є належним обґрунтуванням висновку.

По-друге, суд зазначає, що ані Конституція України, ані Конвенція про права дитини, ані Цивільний кодекс України (зокрема, статті 405, 406 вказаного Кодексу), ані Сімейний кодекс України, ані Житловий кодекс УРСР, ані Закон України «Про охорону дитинства», ані Закон України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» не встановлюють особливостей позбавлення дитини права користування житлом, яке вона набула як член сім'ї власника житла. Вказане право за своєю правовою природою є правом користування чужим майном (сервітутом) і позбавлення цього права відбувається в порядку статей 405, 406 ЦК незалежно від віку особи.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачі беруть участь в оплаті витрат на комунальні послуги, з вимогами про вселення до спірного житлового будинку відповідачі не зверталися та будь-якої спеціальної домовленості між сторонами щодо тривалості проживання не було, а також відсутні докази того, що існували будь-які перешкоди у проживанні відповідачів в спірному житловому приміщенні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 319, 321, 391,405 ЦК України ст.ст. 12, 13, 81, 141, 206, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 280 - 284, 287 - 289, 354-355, Перехідними положеннями ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Представник позивача: Ус Оксана Олександрівна, місцезнаходження: АДРЕСА_3, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії НОМЕР_4 від 21 березня 2017 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Відповідач: ОСОБА_2, місце проживання: АДРЕСА_1.

Відповідач: ОСОБА_3, місце проживання: АДРЕСА_1.

Відповідач: ОСОБА_4, місце проживання: АДРЕСА_1.

Третя особа: Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради Луганської області, місцезнаходження: АДРЕСА_2; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 26204220.

Представник третьої особи: ОСОБА_6, місцезнаходження: АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_3.

Суддя Ж. І. Кордюкова