Ухвала суду № 80037177, 22.02.2019, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/204/19

провадження № 2/496/773/19

У Х В А Л А

Іменем України

"22" лютого 2019 р. суддя Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П., вивчивши матеріали цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, державного реєстратора Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області – ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію прав від 28.04.2017 року та виселення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 25 січня 2019 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

До канцелярії суду 15 лютого 2019 року надійшла змінена позовна заява від позивача в якій просить скасувати рішення про державну реєстрацію прав від 28.04.2017 року № 20235533, зареєстроване державним реєстратором ОСОБА_3 та виселити ОСОБА_2 з земельної ділянки № 35, розташованої в с. Нерубайське, Біляївський район, Одеська область в ДСТ «Ліра».

Оглянувши змінену позовну заяву з додатками суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України - суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

Як, вбачається із наданих додатків до зміненої позовної заяви, а саме рішення апеляційного суду Одеської області від 25 квітня 2013 року, позовна вимога ОСОБА_4 щодо виселення ОСОБА_2 вже була предметом розгляду в апеляційному суді, а тому у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав повторно не може бути предметом розгляду.

З підстав зазначених у п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження щодо позовної вимоги про виселення ОСОБА_2

В частині позовних вимог щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав від 28.04.2017 року № 20235533, зареєстроване державним реєстратором ОСОБА_3, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно вимог позовної заяви, позивач просила суд: скасувати рішення державного реєстратора Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав від 28.04.2017 року № 20235533.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ч. 8 ст. 30 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Судом встановлено, що у рамках цієї справи, позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на протиправності дій державного реєстратора ОСОБА_3 при виконанні функції державного реєстратора, як суб’єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав. Тобто, у цих вимогах спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії державного реєстратора ОСОБА_3, який у межах спірних правовідносин діяв як суб’єкт владних повноважень. Аналогічну позицію викладено в Постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України від 25 квітня 2017 року.

Суд враховує, що позивачем не заявлялись вимоги щодо витребування майна або інші вимоги, пов`язані з приватно-правовими відносинами.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами ст. 1 КАС України цей Кодекс визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Статтею 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З питання юрисдикції справ, у яких оскаржуються рішення реєстраційної служби, Пленум Вищого адміністративного суду України згідно із пунктом 8 постанови від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» надав наступні роз'яснення: відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За змістом статті 9 Закону державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус.

Повноваження державного реєстратора, передбачені цим Законом, з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси.

Відповідно до частини другої статті 30 цього Закону дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації.

Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем не заявлялись вимоги приватно-правового характеру, суддя приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на протиправності дій державного реєстратора як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, у зв'язку з недотриманням ним вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином, у даній справі дослідженню будуть підлягати виключно владні, управлінські рішення та дії щодо державної реєстрації права власності, вчинені відповідачем – державним реєстратором як суб'єктом владних повноважень, а тому даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, зокрема, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд вбачає підстави для відмови позивачу у відкритті провадження з підстав передбачених п.1 та п.2 ч. 1 ст.186 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 19, 30, 186, ЦПК України, ст. ст. 1,2,4,19 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, державного реєстратора Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області – ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію прав від 28.04.2017 року та виселення.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області порядку протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текс ухвали складено 22 лютого 2019 року.

Суддя О.П. Галич