Рішення № 80035612, 21.02.2019, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

21 лютого 2019 року Справа № 926/44/19

Суддя Ковальчук Тетяна Іванівна, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 926/44/19

за позовом ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю “Дніпродзержинський лакофарбовий завод “Спектр”, м. Кам’янське Дніпропетровської області,

до Дочірнього підприємства “Чернівецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м. Чернівці,

про стягнення боргу у сумі 236740,99 грн.,

за участю секретаря судового засідання Гаврилюк І.С.,

представників:

позивача – ОСОБА_2, дов. № 03-2019 від 03.01.2019 р.,

відповідача – ОСОБА_3, дов. № 97 від 24.04.2017 р.,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю “Дніпродзержинський лакофарбовий завод “Спектр”, м. Кам’янське Дніпропетровської області, звернулося з позовом до Дочірнього підприємства “Чернівецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про стягнення боргу в сумі 525592,20 грн. по оплаті за поставлений товар, в тому числі:

- 235892,60 грн. основного боргу, 92,00 грн. пені, 0,24 грн. штрафу та 756,15 грн. 3% річних за договором купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) № 2519270 від 25.06.2018 року;

- 281251,32 грн. основного боргу, 244,69 грн. пені, 0,28 грн. штрафу, 5343,78 грн. інфляційних втрат та 2011,14 грн. 3% річних за договором купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) № 26/06/18 від 26.06.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач на порушення умов зазначених у позовній заяві договорів не виконав обов’язку по оплаті отриманого товару – фарби для розмічання доріг, емалі пентафталевої ПФ-115, розчинника для емалі ПЕТ, розчинника для дорожньої розмітки, мікрокульки скляної 600-125 Н.

Ухвалою суду від 08 січня 2019 року, зокрема:

- відкрито провадження у справі № 926/44/19 за позовом ТДВ “Дніпродзержинський лакофарбовий завод “Спектр” до ДП “Чернівецький облавтодор” про стягнення боргу в сумі 525592,20 грн.;

- вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження;

- на підставі частини 6 статті 173 ГПК України роз’єднано позовні вимоги ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю “Дніпродзержинський лакофарбовий завод “Спектр” до Дочірнього підприємства “Чернівецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про стягнення боргу в сумі 525592,20 грн., виділивши їх у самостійні провадження;

- виділено в окремі самостійні провадження позовні вимоги ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю “Дніпродзержинський лакофарбовий завод “Спектр” про стягнення з Дочірнього підприємства “Чернівецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” боргу:

за договором купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) № 2519270 від 25.06.2018 року на загальну суму 236740,99 грн., у тому числі 235892,60 грн. основного боргу, 92,00 грн. пені, 0,24 грн. штрафу та 756,15 грн. 3% річних, яку розглядати в межах справи № 926/44/19 та

за договором купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) № 26/06/18 від 26.06.2018 року на загальну суму 288851,21 грн., у тому числі 281251,32 грн. основного боргу, 244,69 грн. пені, 0,28 грн. штрафу, 5343,78 грн. інфляційних втрат та 2011,14 грн. 3% річних, яку розглядати в окремій справі з наступним присвоєнням єдиного унікального номеру;

- ухвалено оригінали матеріалів справи № 926/44/19 залишити у даній справі. Для самостійного провадження щодо виділеної позовної вимоги передати завірені судом копії позовної заяви та документів, що їх стосуються, безпосередньо до матеріалів виділеної справи.

- призначено справу № 926/44/19 до розгляду в судовому засіданні на 31.01.2019 р. за участю представників сторін, відповідача зобов’язано до дати першого судового засідання надіслати відзив на позов і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, одночасно надіслати позивачеві копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку першого судового засідання, надати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження, якщо такі заперечення наявні.

Відзиву на позов та будь-яких доказів по справі в установлений ухвалою від 08.01.2019 р. строк відповідач не надав, не навів поважних причин невиконання вимог зазначеної ухвали суду.

Представник позивача в судовому засіданні 31.01.2019 р. позовні вимоги підтримав, пояснив, що на виконання укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачеві товар, який останній не оплатив, просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні 31.01.2019 р. проти позову заперечував, зазначив, що товар отриманий поза відносинами, що випливають з укладеного між сторонами договору, на невиконання якого відповідачем посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, доводив також, що строк оплати товару не настав, оскільки відповідачем не виконано відкладальної умови – не передано відповідачеві передбачених договором супровідних документів на товар, не отримано від замовника коштів для його оплати.

На спростування доводів представника відповідача представник позивача у судовому засіданні 31.01.2019 р. подав для долучення до матеріалів справи копію заявки ДП “Чернівецький облавтодор” від 27.06.2018 р. № 371 на постачання матеріалів.

Зазначений документ суд долучив до матеріалів справи з огляду на те, що відзиву на позов відповідач не надав, у зв’язку з чим позивач був позбавлений можливості заздалегідь подати відповідь на відзив та документи на спростування доводів відповідача (ст. 166 ГПК України).

У судовому засіданні 31.01.2019 р. оголошувалася перерва до 10-00 год. 21 лютого 2019 року.

У судовому засіданні 21.02.2019 р. представник позивача просив залучити до матеріалів справи письмові пояснення від 20.02.2019 р. з додатком – протоколом засідання тендерного комітету, на підтвердження обставин, що спірна поставка відбувалася на підставі договору, укладеного за результатами закупівлі, представник відповідача у вирішенні зазначеного клопотання поклався на розсуд суду.

Як зазначалося вище, відповідачем не подано відзив на позов, мотиви, з яких ДП “Чернівецький облавтодор” не визнає позовні вимоги, у тому числі щодо здійснення спірної поставки у позадоговірних відносинах з позивачем, були усно викладені його представником у судовому засіданні 31.01.2019 р., у зв’язку з чим позивач не мав змоги своєчасно подати відповідні письмові пояснення.

З огляду на вказане суд вирішив залучити до матеріалів справи письмові пояснення позивача від 20.02.2019 р. та додану до них копію протоколу № 17м від 14.06.2018 р. засідання тендерного комітету ДП “Чернівецький облавтодор” про оголошення переможцем ТзДВ “Дніпродзержинський лакофарбовий завод” “Спектр”.

Заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

25.06.2016 року між ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю “Дніпродзер-жинський лакофарбовий завод “Спектр”, як переможцем тендерної процедури, та Дочірнім підприємством “Чернівецький облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” було укладено договір № 2519270 купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) (далі – Договір № 2519270 від 25.06.2018 р., а.с. 10-12).

Пунктом 1.1 Договору № 2519270 від 25.06.2018 р. визначено його предмет, а саме: зобов’язання ТДВ “Дніпродзержинський лакофарбовий завод “Спектр” (Постачальник) поставити і передати у власність ДП “Чернівецький облавтодор” (Покупець) товар – фарбу для дорожньої розмітки (білу), та зобов’язання ДП “Чернівецький облавтодор” оплатити товар у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з пунктом 1.2 Договору № 2519270 від 25.06.2018 р. та додатком № 1 до нього Специфікацією № 1 (а.с. 13) підлягав поставці товар – фарба для дорожньої розмітки (біла) у кількості 6000 кг на загальну суму 351720,00 грн.

За умовами Договору № 2519270 від 25.06.2018 р., зокрема:

- кількість товару визначається на підставі заявок Покупця (п. 1.2);

- Постачальник повинен поставити Покупцю товар, якість якого відповідає умовам СОУ 42.1-37641918-116:2014, та підтвердити її супровідними документами: паспортом якості Товару від виробника, сертифікатами відповідності, якщо товар підлягає сертифікації, іншими підтверджуючими документами, які визначені у нормативних документах, що регламентують технічні вимоги до товару (п. 2.1);

- ціна договору становить 351720,00 грн. і складається із вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії цього Договору (п.п. 3.1, 3.2);

- розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом оплати Покупцем рахунку Постачальника протягом 30-60 банківських днів з моменту отримання від нього всіх документів, зазначених у пункті 4.2 Договору, проте у будь-якому випадку після отримання Покупцем розрахунку Замовника на відповідні цілі. У випадку затримки Постачальником передачі повного пакету документів, визначених цим Договором, цінним листом з описом вкладення, обов’язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання Постачальником взятих на себе зобов’язань (пп. п. 4.1-4.3);

- Договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами і діє до 31.12.2018 р. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії (п.п. 10.1, 10.3).

27.06.2018 р. відповідач звернувся до позивача із заявкою за № 371, в якій, зокрема, просив здійснити постачання матеріалів згідно умов договору № 2519270 від 25.06.2018 р. – фарби для дорожньої розмітки (білої) в кількості 6000 кг, з доставкою на вказану в заявці адресу, із зазначенням осіб, уповноважених на приймання вантажу, та проханням надати разом із товаром оригінали супутніх первинних документів: рахунків, видаткових накладних, сертифікатів (паспортів на продукцію) та товарно-транспортних накладних (а.с. 44).

Згідно матеріалів справи, на виконання Договору № 2519270 від 25.06.2018 р. та у відповідності до заявки відповідача від 27.06.2018 р. № 371 позивач виставив рахунки і поставив відповідачеві товар – фарбу для дорожньої розмітки (білу) в кількості 6000 кг на загальну суму 335892,60 грн., а саме:

1) по видатковій накладній № ВН-0702/07 від 02.07.2018 р. – на суму 70344,00 грн. (рахунок фактура № РФ-0702/04 від 02.07.2018 р. (а.с. 17, 23) та

2) по видатковій накладній № ВН-0705/01 від 05.07.2018 р. – на суму 265548,60 грн. (рахунок фактура № РФ-0705/02 від 05.07.2018 р. (а.с. 18, 24).

Указаний товар прийнятий відповідачем, про що свідчать підписи уповноваженої особи відповідача ОСОБА_4 у названих видаткових накладних, і визнається відповідачем.

Повноваження ОСОБА_4 на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТДВ “Дніпродзержинський лакофарбовий завод “Спектр” підтверджуються виданою ДП “Чернівецький облавтодор” довіреністю № ЧОАД061 від 27.06.2018 р. (а.с. 25).

У позовній заяві позивач зазначає, що заборгованість по оплаті товару за Договором № 2519270 від 25.06.2018 р. складає 235892,60 грн. з урахуванням проведеного відповідачем 06.09.2018 р. платежу на суму 100000,00 грн.

З доданого до позовної заяви платіжного доручення № 483 від 06.09.2018 р. видно, що відповідач дійсно сплатив на користь позивача 100000,00 грн., однак не за фарбу білу для розмічання доріг, а за емаль згідно рахунку фактури № РФ-0702/03 від 02.07.2018 р. (а.с. 26).

Попри те, з матеріалів справи видно, що емаль згідно рахунку фактури № РФ-0702/03 від 02.07.2018 р. була поставлена позивачем відповідачеві по видатковій накладній № ВН-0702/06 від 02.07.2018 р. на підставі укладеного між ними договору купівлі-продажу (поставки) товарів з доставкою № 26/06/18 від 26.06.2018 р. (а.с. 14-16, 20, 22).

Отже, зарахування 100000,00 грн. оплати за товар по договору купівлі-продажу (поставки) товарів з доставкою № 26/06/18 від 26.06.2018 р. у рахунок зменшення заборгованості відповідача за Договором № 2519270 від 25.06.2018 р. здійснено позивачем помилково.

Таким чином, дійсний борг ДП “Чернівціоблавтодор” перед позивачем по розрахунках за товар, поставлений йому за Договором № 2519270 від 25.06.2018 р., становить 335892,60 грн., оскільки суду не подано доказів повної або часткової оплати даної суми.

При цьому, суд відхиляє як недоведене будь-якими доказами твердження представника відповідача, що спірна поставка відбулася не на виконання Договору № 2519270 від 25.06.2018 р., оскільки матеріали справи свідчать про те, що товар позивачем поставлено саме на підставі вказаного Договору.

Разом з тим, у позові позивач просить стягнути з відповідача саме 235892,60 грн. основного боргу за Договором № 2519270 від 25.06.2018 р., а суд у відповідності до статті 46, частини 2 статті 237 ГПК України зв’язаний предметом і підставами позову і не може виходити за їх межі.

Відтак, суд вважає встановленим факт поставки позивачем відповідачеві товару на суму 335892,60 грн., який не оплачено відповідачем та щодо якого позивач просить стягнути борг у сумі 235892,60 грн.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до статей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК України).

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник, зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві, товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Судовим розглядом справи встановлено неналежне виконання відповідачем зобов’язання за Договором № 2519270 від 25.06.2018 р. щодо оплати поставленого йому товару, зокрема, наявність станом на день звернення позивача з позовом до господарського суду заборгованості на суму 335892,60 грн., з якої позивач просить стягнути частину боргу в сумі 235892,60 грн.

Суд відхиляє заперечення представника відповідача, що разом з товаром позивач не передав документи на нього, тому з огляду на умови Договору № 2519270 від 25.06.2018 р. строк оплати товару не настав, в зв’язку з чим у позові належить відмовити.

Так, пунктами 4.1, 4.2, 4.3 Договору № 2519270 від 25.06.2018 р. передбачено, що розрахунки за поставлений товар проводяться за умови отримання від Постачальника документів, які підтверджують його належну якість (сертифікат або паспорт якості), видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, та інших первинних документів, передбачених для даного виду товару. У випадку затримки Постачальником передачі повного пакету документів, визначених Договором, цінним листом з описом вкладення Покупцю, обов’язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання Постачальником взятих на себе зобов’язань.

Представник відповідача стверджував у судовому засіданні, що позивач не надав відповідачеві зазначених документів під час передачі товару та не надіслав їх цінним листом, тому строк оплати товару не настав.

Представник позивача проти цих доводів заперечував, вказуючи, що всі передбачені договором документи були передані представнику відповідача разом з товаром.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами у господарському процесі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 73 ГПК України).

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З матеріалів справи видно, що позивачем були виставлені рахунки на оплату товару від 02.07.2018 р. № РФ-0702/04 та від 05.07.2018 р. № РФ-0705/02, а відповідачем підписані видаткові накладні від 02.07.2018 р. № ВН-0702/07 та від 05.07.2018 р. № ВН-0705/01 на отримання товару, отже у цій частині доводи відповідача про неодержання супровідних документів на товар спростовуються матеріалами справи.

Відповідачем не подано доказів у підтвердження доводів, що позивач не передав йому документ, який засвідчує якість товару, та товарно-транспортні накладні.

Слід зазначити, що відповідач у встановлений судом строк не надав відзиву на позов та доказів на його обгрунтування, чим унеможливив подання позивачем відповіді на відзив і доказів на спростування доводів проти позову.

Разом з тим, матеріали справи не містять документів, які б підтверджували заперечення відповідача, що він не отримав супровідних документів на товар.

Так, пунктом 5.4 Договору № 2519270 від 25.06.2018 р. передбачено, що після передачі товару та виконання обов’язку з поставки уповноважена Покупцем особа підписує видаткові накладні на отриманий товар та передає їх Постачальнику. Обов’язок з поставки є виконаним в момент передачі товару та надання документів, зазначених у п. 4.2 Договору.

Відповідно до пункту 5.5 Договору № 2519270 від 25.06.2018 р. датою передачі товару від Продавця (Постачальника – суд) Покупцю вважається дата підписання видаткової накладної на товар, що засвідчує реальне отримання товару за кількістю та якістю матеріально-відповідальними (уповноваженими) особами, які визначені сторонами, та виконання Постачальником умов договору.

Отже, підписання уповноваженою Покупцем особою видаткових накладних від 02.07.2018 р. № ВН-0702/07 та від 05.07.2018 р. № ВН-0705/01 без будь-яких зауважень чи застережень (зокрема, щодо відсутності всіх чи деяких документів на товар) є підтвердженням належного виконання позивачем обов’язку з поставки товару за Договором № 2519270 від 25.06.2018 р. – фарби білої для розмічання доріг у кількості 6000 кг на загальну суму 335892,60 грн., та передачі документів на цей товар, передбачених п. 4.2 Договору.

Матеріали справи не містять документів, які б свідчили, що відповідач звертався до позивача з приводу не передачі документів на товар або про повернення відповідачем рахунків позивача від 02.07.2018 р. № РФ-0702/04 та від 05.07.2018 р. № РФ-0705/02 без здійснення оплати у зв’язку з неналежним оформленням документів, зазначених у пункті 4.2 Договору, як це передбачено пунктом 6.2.4 Договору № 2519270 від 25.06.2018 р.

В той же час, згідно умов пунктів 5.4, 5.5 Договору № 2519270 від 25.06.2018 р. підписання уповноваженою особою видаткових накладних на отриманий товар є свідченням належного виконання позивачем обов’язку з поставки, який охоплює передачу відповідачеві як товару, так і всіх документів на його.

Отже, суд доходить висновку, що твердження відповідача про те, що позивач не передав йому передбачені пунктом 4.2 Договору № 2519270 від 25.06.2018 р. документи на товар, не підтверджуються жодними доказами та спростовуються матеріалами справи.

Безпідставними є посилання представника відповідача на те, що позивач повинен був зареєструвати податкову накладну в єдиному електронному реєстрі у передбачені чинним законодавством строки.

Так, обов’язок відповідача оплатити поставлений йому позивачем товар згідно умов Договору № 2519270 від 25.06.2018 р. не ставиться у залежність від реєстрації позивачем податкової накладної, окрім того, відсутні докази невиконання позивачем вказаної умови Договору.

Отже, суд доходить висновку, що позовні вимоги відповідачем не спростовані.

Також суд відхиляє доводи представника відповідача, що відповідно до пунктів 4.1, 4.3 Договору № 2519270 від 25.06.2018 р. оплата за поставлений товар будь-якому випадку проводиться Покупцем після отримання повного розрахунку від Замовника на відповідні цілі.

Зокрема, відповідачем документально не доведено особи Замовника та неотримання коштів від нього для розрахунків з позивачем.

Окрім того, як передбачено нормою частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Положеннями частини 1 статті 203 ЦК встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а згідно з частиною 1 статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1– 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини 3 статті 626 ЦК договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору.

Тобто, за двостороннім правочином правами та обов’язками наділяються обидві сторони договору, у даному випадку Постачальник (позивач) і Покупець (відповідач).

Крім того, ЦК передбачає, що договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. І відповідно до статті 655 Цивільного кодексу, статті 265 Господарського кодексу України за договором купівлі-продажу (поставки) одна сторона – постачальник, зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві, товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із приписів наведених норм права вбачається, що договір купівлі-продажу (поставки) є відплатним, а правами та обов’язками за таким договором наділяються обидві сторони договору.

Однак у Договорі № 2519270 від 25.06.2018 р. порядок та умови виконання Покупцем зобов’язання з оплати товару сторони поставили в залежність від можливого отримання коштів від третьої особи, яка навіть не є учасником Договору.

З огляду на вказане зазначена умова договору, яка ставить оплату товару позивачеві в залежність від отримання коштів відповідачем від іншої особи, суперечить положенням ЦК щодо того, що договір є двостороннім і правами та обов’язками наділені обидві сторони договору, оскільки в даному випадку така умова договору визначає, що виконання обов’язку Покупця щодо оплати товару пов’язане із отриманням коштів від третьої особи і за відсутності цих коштів у відповідача не настає обов’язок із оплати за виконані роботи.

Зазначена умова Договору № 2519270 від 25.06.2018 р. суперечить закріпленим у статті 3 Цивільного кодексу України таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність, а тому суд під час вирішення даної справи не застосовує положення цього Договору в частині умови оплати товару Покупцем після отримання коштів на ці цілі від Замовника.

Таким чином, встановивши обставини справи, які свідчать про належне виконання позивачем умов Договору № 2519270 від 25.06.2018 р. щодо поставки товару та невиконання відповідачем зобов’язання щодо його своєчасної оплати, суд дійшов висновку, що позов у частині стягнення заявленої позивачем основної суми боргу у розмірі 235892,60 грн. підлягає задоволенню. Щодо решти боргу, яка не включена до ціни позову, суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутися з позовом до господарського суду про її стягнення в передбаченому ГПК України порядку.

Статтею 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частинами 1, 2 статті 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Тобто, у разі невиконання грошового зобов’язання відповідальність боржника настає незалежно від наявності його вини у невиконанні цього зобов’язання.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Договором № 2519270 від 25.06.2018 р. передбачено відповідальність сторін за невиконання його умов, зокрема:

- до правовідносин Покупця і Постачальника в частині визначення виду та розміру штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за порушення Покупцем взятих на себе зобов’язань не застосовуються положення частини 2 статті 231 Господарського кодексу України. Штрафні санкції встановлюються виключно умовами цього Договору (п. 7.3.3);

- в разі порушення строків оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,001% від суми боргу за кожен день прострочення та штраф у розмірі 0,0001% від суми боргу (сплачується одноразово) (п. 7.3.7);

- нарахування будь-яких сум щодо відповідальності Покупця за невиконання грошового зобов’язання за цим Договором припиняється через один місяць від дня порушення такого зобов’язання (п. 7.3.12);

- загальний розмір відповідальності Покупця за цим Договором не може перевищувати 1% від загальної вартості порушених зобов’язань “Покупця” (п. 7.3.13).

У позовній заяві позивач зробив розрахунок пені, штрафу і трьох процентів річних за порушення відповідачем зобов’язання з оплати товару за Договором № 2519270 від 25.06.2018 р. і просить стягнути:

- 92,00 грн. пені виходячи зі ставки 0,001% від суми боргу 235892,60 грн. за 39 днів прострочення;

- 0,24 грн. штрафу з розрахунку 0,0001% від суми боргу 235892,60 грн. одноразово;

- 756,15 грн. процентів з розрахунку 3% річних від суми боргу 235892,60 грн. за 39 днів прострочення.

Перевіривши зазначені розрахунки, суд встановив, що штраф у сумі 0,24 грн. позивачем обчислено правильно: 235892,60 грн. х 0,0001% = 0,24 грн.

Пунктом 4.3 Договору № 2519270 від 25.06.2018 р. строк оплати товару відповідачем встановлено протягом 30-60 банківських днів.

У нормативних документах Національного банку України банківський день визначається як робочий день, протягом якого банк здійснює банківські операції у системі електронних платежів Національного банку України (постанови Правління НБУ від 29.09.2009 р. № 580, від 03.12.2003 р. № 514).

З врахуванням умови пункту 4.3 Договору № 2519270 від 25.06.2018 р. про здійснення оплати Покупцем впродовж 30-60 банківських днів та дати видаткових накладних на отримання товару строк його оплати спливає:

- по накладній № ВН-0702/07 від 02.07.2018 на суму 70344,00 грн. – 24 вересня 2018 року, початок періоду прострочення 25 вересня 2018 р.;

- по накладній № ВН-0705/01 від 05.07.2018 р. на суму 265548,60 грн. – 27 вересня 2018 року, початок періоду прострочення 28 вересня 2018 р.

Як видно з розрахунку позивача, період прострочення протягом 39 днів ним визначено починаючи з дати прострочення платежу за другою накладною (№ ВН-0705/01 від 05.07.2018 р.) від суми боргу 235892,60 грн.

З урахуванням встановленої пунктом 7.3.12 Договору № 2519270 від 25.06.2018 р. умови про припинення нарахування сум відповідальності через 1 місяць від дня порушення зобов’язання пеня, що підлягає стягненню, повинна обчислюватися за період з 28.09.2018 р. по 27.10.2018 р. – за 30 днів, а не за 39 днів, і становитиме:

235892,60 грн . х 0,001% х 30 дн. = 70,77 грн.

При цьому суд зазначає, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України – видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Щодо 3% річних, які за своєю природою не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами (п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань”), то обмеження періоду їх нарахування Договір № 2519270 від 25.06.2018 р. не містить.

Відтак, 3% річних за період 39 днів (з 28.09.18 р. по 05.11.2018 р.) у розмірі 756,15 грн. позивачем нараховано правильно:

235892,60 грн. х 3% : 365 дн. х 39 дн. = 756,15 грн.

Таким чином, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 235892,60 грн., 70,77 грн. пені, 756,15 грн. 3% річних та 0,24 грн. штрафу.

У частині вимог про стягнення пені в розмірі 21,23 грн. у позові належить відмовити в зв’язку з тим, що при визначенні періоду нарахування пені позивачем не враховано умови пункту 7.3.12 Договору № 2519270 від 25.06.2018 р.

В зв’язку з частковим задоволенням позову судовий збір належить покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам згідно з розрахунком суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 20, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства “Чернівецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (вул. Головна, буд. 205, м. Чернівці, 58018, код ЄДРПОУ 31963989) на користь ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю “Дніпродзержинський лакофарбовий завод “Спектр” (вул. Тритузна, буд. 69, м. Кам’янське Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 13422783) 235892,60 грн. боргу по платі за поставлений товар, 70,77 грн. пені, 756,15 грн. 3% річних, 0,24 грн. штрафу та 3550,80 грн. судового збору.

3. У частині вимог про стягнення пені в сумі 21,23 грн. у позові відмовити.

4. Судовий збір у сумі 0,32 грн. залишити за позивачем ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю “Дніпродзержинський лакофарбовий завод “Спектр”.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

У судовому засіданні 21.02.2019 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Повний текст підписано 22 лютого 2019 року.

Суддя Т.І.Ковальчук