Рішення № 80035233, 08.02.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН № 336/7577/17

пр. № 2/336/130/2019

РІШЕННЯ

Іменем України

08 лютого 2019 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І., при секретарі Скибі О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення банківського вкладу за договором банківського вкладу, —

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ПАТ «КБ «ПриватБанк», вказавши, що 26.08.2014 року нею з ПАТ «КБ «ПриватБанк» укладений договір банківського вкладу строком на 3 місяці з автоматичною пролонгацією, на підставі якого ОСОБА_1 було відкрито рахунок, а ОСОБА_1 перераховано кошти. Станом на 28.07.2017 року на рахунку ОСОБА_1 знаходилось 444225,06 гривень. 10.11.2017 року представником ОСОБА_1 за довіреністю до ПАТ «КБ «ПриватБанк» направлено вимогу про повернення банківського вкладу, однак, відповіді не отримано, а кошти ОСОБА_1 повернуті не були. По суті вимог ОСОБА_1 просить стягнути з ПАТ «КБ «ПриватБанк» на свою користь банківський вклад в сумі 444225,06 гривень за договором банківського вкладу від 26.08.2014 року.

Ухвалою суду від 02.01.2018 року позов ОСОБА_1 було залишено без руху, а ухвалою 29.01.2018 року повернуто позивачеві у зв’язку з неусуненням недоліків.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 01.03.2018 року з урахуванням виправленої описки ухвалою від 27.03.2018 року, ухвалу суду від 29.01.2018 року було скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 27.04.2018 року позивачеві продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.

15.05.2018 року представником позивача до суду направлено уточнену позовну заяву.

Ухвалою суду від 31.05.2018 року провадження по справі було відкрите та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, визначені строки для надання відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив.

У відзиві відповідача на позовну заяву ПАТ «КБ «ПриватБанк» проти позову заперечувало, вказуючи, що позивачем не надано суду оригіналу або належним чином завіреної копії договору банківського вкладу від 26.08.2014 року, не надано підтвердження внесення грошової суми на депозитний рахунок. Також представник відповідача вказував, що ОСОБА_1 не надано доказів походження грошових коштів, а ОСОБА_1 не пройдено процедуру ідентифікації та верифікації клієнта банку. У задоволенні позовних вимог просили відмовити.

Позивачем ОСОБА_1 відповіді на відзив на позовну заяву не надавалось.

Ухвалою суду від 23.07.2018 року підготовче провадження у справі було закрите та справу призначено до розгляду.

Ухвалою суду від 30.08.2018 року судом було визнано явку представника відповідача ПАТ «КБ «ПриватБанк» в судове засідання обов’язковою.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник позивача адвокат ОСОБА_2 вказував, що ОСОБА_1 укладала депозитний договір в електронній формі, перерахувала кошти в сумі 300000 гривень та депозитний рахунок та при укладенні договору процедуру ідентифікації пройшла, однак, екземпляру договору не має. Вже певний час ОСОБА_1 мешкає у Російській Федерації та не планує повертатись в Україну. Після того, як ОСОБА_3 висунула вимогу повернути грошові кошти, їй було заблоковано доступ до приват24, тому вона не може роздрукувати договір про банківський вклад. Представник ОСОБА_1 за довіреністю звертався до ПАТ «КБ «ПриватБанк» для отримання коштів. Однак, йому було відмовлено.

Представник позивача адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги на зазначених у позовній заяві підставах.

Представник позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, вказавши, що він є священослужителем та родина ОСОБА_1 була прихожанами їх церкви. Коли ОСОБА_1 виїхала з України на постійне проживання до іншої держави, залишила довіреність для вчинення дій щодо договорів банківських вкладів. Представнику позивача невідомі джерела походження коштів, які були внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечувала проти позову, вказуючи, що оскільки банком здійснюється обов’язковий фінансовий моніторинг деяких фінансових операцій, а клієнти банку мають періодично проходити процедуру ідентифікації та верифікації, тож представнику ОСОБА_1 було про це роз’яснено, натомість копії документів, а саме паспорту громадянина України та довідки про присвоєння індивідуального ідентифікаційного номеру надано не було, тому у видачі грошових коштів було відмовлено. Крім того, ОСОБА_1 не підтверджено походження грошових коштів, які в подальшому покладено на депозитний рахунок.

В судове засідання 08.02.2019 року представник позивача адвокат ОСОБА_4 надала заяву про розгляд справи за її відсутності, представник позивача ОСОБА_5, а також представник відповідача до суду не з'явились, не сповістивши суд про причини неявки, тож судом рішення ухвалено за відсутності сторін та їх предстанвиків.

При дослідженні письмових доказів судом встановлено наступне.

Згідно з довідкою ПАТ «КБ «ПриватБанк» (а.с. 7) на ім’я ОСОБА_1 відкрито кілька банківських рахунків, зокрема, депозитний рахунок строком на 3 місяці за договором від 26.08.2014 року, на якому станом на 28.07.2017 року зберігається 444225,06 гривень.

Листом від 09.11.2017 року(а.с. 8, 9) представник ОСОБА_1 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_5 повідомив ПАТ «КБ «ПриватБанк» про те, що ОСОБА_1 не має наміру в подальшому продовжувати термін дії договору від 26.08.2014 року та вимагає повернути банківський вклад.

Листом від 19.01.2018 року (а.с. 107) представнику ОСОБА_1 ОСОБА_5 від ПАТ «КБ «ПриватБанк» направлено відповідь, відповідно до якої у зв’язку з тим, що адреса ОСОБА_1, яка вказані у наданій ОСОБА_7 довіреності, не відповідає відомостям, які наявні у банку, а фінансовий номер телефон не є телефоном оператора стільникового зв’язку України, ОСОБА_1 запропоновано пройти верифікацію в банку, а також надати докази походження коштів, що знаходяться на депозитах.

Позивачем електронною поштою до суду направлено копію паспорту громадянина України на ім’я ОСОБА_1 з фотографією, вклеєною по досягненню ОСОБА_1 45 років. (а.с. 160-162).

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або у іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (частини 1, 2 ст.1058 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст.633 ЦК України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Як роз`яснено в п. 2 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовом про захист прав споживачів», до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово - кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

Фінансовою послугою є операція з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Виходячи з вищенаведеного, вкладник за договором банківського вкладу є споживачем послуг банку (клієнт банку), зокрема у сфері залучення коштів на депозитні рахунки. Відповідно захист його прав, як споживача, регламентовано ЗУ «Про захист прав споживачів» та відповідними нормами ЦК України.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 ЦК України), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно ч. 1 ст.1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

За ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічним чином питання обов'язків доказування і подання доказів регулює ст. 81 ЦПК, за якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 82 ч. 2 ЦПУК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд враховує, що представником відповідача не заперечувався факт укладення між сторонами договору банківського вкладу, внесення ОСОБА_1 грошових коштів, у суду немає підстав сумніватись в добровільності визнання відповідачем цих обставин, тож суд критично оцінює визначені у відзиві на позовну заяву заперечення з приводу ненадання ОСОБА_1 договору банківського вкладу та доказів на підтвердження внесення коштів на рахунок та вважає, що факт укладення між сторонами договору банківського вкладу та внесення на банківський рахунок коштів доказуванню не підлягають.

Частина 2 ст. 1060 ЦК України в редакції, що діяла на момент укладання договору банківського вкладу, було передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім випадків, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Відповідно до ст. 509 ч. 1 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Всупереч вищевказаним вимогам законодавства відповідач не виконав зобов’язання щодо повернення позивачу банківського вкладу, не обґрунтувавши при цьому відмову нічим іншим, ніж вказано у відповіді, а саме зазначенням необхідності повторно ідентифікації особи вкладника та надання доказів щодо законності походження коштів.

Згідно з положеннями ст.1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Згідно з частинами першої та другою статті 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», суб'єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов'язаний на підставі поданих клієнтом (представником клієнта) офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій (якщо інше не передбачено цим Законом) здійснювати ідентифікацію та верифікацію клієнта (представника клієнта). При цьому, документи мають бути чинними (дійсними) на момент їх подання та включати всі необхідні ідентифікаційні дані.

Частиною третьою статті 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» передбачено, що залежно від рівня ризику проведення фінансової операції клієнтом ідентифікація, верифікація клієнта здійснюються також у разі проведення ним фінансової операції на суму, визначену частиною першою статті 15 цього Закону, незалежно від того, проводиться така фінансова операція одноразово чи як кілька фінансових операцій, які можуть бути пов’язані між собою.

У разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої інформації про клієнта суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний провести поглиблену перевірку клієнта (частина четверта статті 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»).

Відповідно до частини другої статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк зобов'язаний ідентифікувати та верифікувати відповідно до вимог законодавства України, зокрема: клієнтів (крім банків, зареєстрованих в Україні), що відкривають рахунки в банку; клієнтів, які здійснюють фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу; клієнтів (осіб) у разі виникнення підозри в тому, що їх фінансові операції (фінансова операція) можуть (може) бути пов'язані (пов'язана) з фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення; клієнтів, які проводять перекази без відкриття рахунка на суму, що дорівнює чи перевищує 15 000,00 грн, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою ніж 150 000,00 грн, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості; клієнтів, що здійснюють фінансові операції з готівкою без відкриття рахунка на суму, що дорівнює або перевищує 150000 гривень, або у сумі, еквівалентній зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах.

Положеннями статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та частиною сьомою статті 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» передбачено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов'язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для ідентифікації, верифікації, вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, а також для виконання таким суб'єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Частиною п’ятою статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що у разі ненадання клієнтом (особою, представником клієнта) документів, необхідних для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, рахунок не відкривається, зазначені в частині другій цієї статті договори (фінансові операції) не укладаються (не здійснюються).

Згідно з частиною шостою статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право відмовитися від підтримання договірних відносин чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Ураховуючи встановлену судом з пояснень представників позивача відсутність у банку інформації (офіційних документів), необхідної (необхідних) для ідентифікації, верифікації, вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, а також для виконання таким суб'єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, дії відповідача щодо зупинення фінансових операцій за рахунком позивача, а саме щодо неповернення депозитних коштів та нарахованих відсотків, відповідали указаним вище вимогам чинного законодавства України та не свідчать про порушення саме зобов’язань за договором банківського рахунку.

Однак, указані дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо зупинення фінансових операцій за рахунком клієнта мають відповідати усім вимогам Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Згідно з частинами першою – третьою статті 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов'язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб'єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб'єкта первинного фінансового моніторингу – про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно).

Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Спеціально уповноважений орган у разі виникнення підозр може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. У такому разі суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний в день отримання, але не пізніше 11 години наступного робочого дня після отримання відповідного рішення повідомити спеціально уповноваженому органу про залишок коштів на рахунку клієнта, фінансові операції (кошти) за яким були зупинені, та у разі зупинення фінансових операцій на транзитних рахунках суб'єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум.

Частиною 5 статті 17 вказаного Закону передбачено, що у разі прийняття рішення відповідно до частин другої і третьої цієї статті спеціально уповноважений орган протягом строку подальшого зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє, аналізує її та у разі, якщо за результатами перевірки: ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення іншого злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, не підтверджуються, спеціально уповноважений орган зобов'язаний негайно скасувати своє рішення про подальше зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій та повідомити про це суб'єкту первинного фінансового моніторингу; є мотивовані підозри, - спеціально уповноважений орган приймає рішення про продовження зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) (видаткових фінансових операцій), готує і подає відповідний узагальнений матеріал або додатковий узагальнений матеріал правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та в день прийняття такого рішення інформує відповідного суб'єкта первинного фінансового моніторингу про дату закінчення строку зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції). Строк зупинення відповідних фінансових (фінансової) операцій (операції) продовжується спеціально уповноваженим органом з наступного робочого дня після подання відповідного узагальненого матеріалу або додаткового узагальненого матеріалу за умови, що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 30 робочих днів.

Строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) суб'єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій - п'ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають.

На переконання суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» належним чином не обґрунтувало правомірність відмови у поверненні ОСОБА_1 грошових коштів, представник банку не надав відомостей та доказів про те, що кошти, перераховані ОСОБА_1 на депозитний рахунок, здобуті неправомірним шляхом чи наявності обґрунтованих підозр про такі обставини.

Також ПАТ «КБ «ПриватБанк» не надало належних та допустимих доказів звернення з заявою до правоохоронних органів щодо незаконності походження таких коштів.

Відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод Європейського суду з прав людини як джерела права.

У справі Zolotas проти Греції Європейський суд з прав людини зазначив, що особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування ними, то банк має їх зберігати і, якщо він використовує їх на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом.

Принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави».

Відмовляючись повернути кошти, які належать на праві власності позивачу, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст. 5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції. Таке порушення виявилося в наступному:

У ст. 1 Протоколу №1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Цей же принцип закріплено і в ст. 41 Конституції України.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв’язку, установивши, що дії відповідача щодо неповернення грошових коштів не відповідали вимогам законодавства, зокрема Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, —

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення банківського вкладу за договором банківського вкладу задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 банківський вклад в сумі 444225,06 гривень (чотириста сорок чотири тисячі двісті двадцять п’ять гривень 06 коп.) за договором банківського вкладу № SAMDNWFD0070233472600 від 26.08.2014 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в сумі 4442,25 гривень (чотири тисячі чотириста сорок дві гривні 25 коп.).

Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована проживаючою за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, індивідуальний ідентифікаційний номер: НОМЕР_1.

Відповідач – Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. З урахуванням положень п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

Суддя О.І. Дацюк