Рішення № 80035219, 13.02.2019, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/4933/18

Номер провадження 2/404/2894/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді - Бершадської О.В. за участі секретаря- Вітохіної Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, в порядку спрощеного позовного провадження, справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк “Приват Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк “Приват Банк” звернулося до суду з позовом, яким просили стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором кредиту №б/н від 08.04.2016 року станом на 04.07.2018 року в розмірі 17 644,27 грн., з них: тіло кредиту- 5 424,41 грн., нараховані відсотки за користування кредитом- 1 352,35 грн., нарахована пеня- 9 551,12 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг: штрафи 500 грн. - (фіксована частина), 816,39 грн.- (процентна складова), та 1 762,00 грн. - понесених судових витрат.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 08.04.2016 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідно до п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, Клієнт надав свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надав право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджено підписом у заяві. Пунктом 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов”язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов”язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн.+5% від суми позову.

Відповідач не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконала, та продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ “Приватбанк”.

З посиланням на зазначене сторона позивача просила задовольнити позовні вимоги повністю. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Бершадську О.В. для розгляду справи про стягнення боргу.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда Бершадської О.В. від 27 серпня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

07 вересня 2018 року відповідачкою, через канцелярію суду, подано заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням та 19 вересня 2019 року відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнала, у їх задоволенні просила відмовити та застосувати строк позовної давності.

Вказала, що в 2016 році ОСОБА_1 звернулась до відділення АТ КБ «Приватбанк» для отримання банківської картки, яка їй була потрібна для оплати за харчування в дитячому садочку сина. На дану банківську картку отримання грошових коштів не замовляла та відповідно згоди на встановлення кредитного ліміту або збільшення кредитного ліміту не надавала.

Вимоги позивача щодо стягнення заборгованості в сумі 17 644,27 грн. є такими, що не підтверджені доказами. 26 березня 2017 року дізналась, що невідома особа шахрайським шляхом заволоділа коштами її кредитної картки в сумі 4 600 грн., а тому відразу звернулась до поліції із заявою. Крім того, 26.03.2017 року звернулась до відділу Приватбанк з вимогою заблокувати картку. 27.03.2017 року відомості про вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України були внесені до ЄРДР. 31.03.2017 року кримінальне провадження було закрито по ч. 1 ст. 284 КК України.

Позивач посилається на Договір б/н від 08.04.2016 року, але всупереч закону не надає суду належним чином завірену копію такого договору з її підписом.

До позову додано тільки фотокопію «Анкета-заявление о присоединении к условиям и Правилам предоставления банковских услуг в Приватбанке». ОСОБА_2 не містить дати підписання.

Крім того, наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором б/н від 08.04.2016 року укладений між Приватбанком та клієнтом ОСОБА_1 не відповідає вимогам закону, оскільки відсутній сам основний Договір на який посилається позивач та розрахунок проведений до 04.07.2018 року, тоді як її картка була заблокована 26.03.2017 року. Факт надання грошових коштів може бути підтверджений відповідним платіжним документом, який є єдиним можливим та належним доказом здійснення платежу , проте позивач не надав жодного доказу здійснення платежу, а тому вимоги позивача є необгрунтованими, такими, що не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Крім того, розрахунок боргу є також необгрунтованим, оскільки є незрозумілим наступне: ОСОБА_2 не містить вимоги про сплату процентів, комісії, пені, а тому правова підстава для її нарахування відсутня , відповідні докази вчинення даного правочину між сторонами відсутні; в Анкеті-заяві не визначений розмір кредитного ліміту, тоді як розмір заборгованості боргу складає 17 644,27 грн., що викликає сумніви щодо заявлених вимог позивача; відповідно є необгрунтованим розрахунок процентів, які вираховуються від суми боргу; штраф та пеня є різновидами неустойки, одного і того ж виду юридичної відповідальності, до якої позивач намагається притягнути відповідача, що суперечить ст. 61 Конституції України. Вважає, підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі немає (а.с. 43-50).

Представником позивача на електронну адресу суду 26 жовтня 2018 року направлено відповідь на відзив, згідно якої вважає, що відповідач приєдналась до Умов та правил надання Банківських послуг шляхом підписання відповідної анкети-заяви від 08.04.2016 року. Позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 08.04.2016 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки "Універсальна" та особистим підписом засвідчила (в), що " Я згодна (ен) з тим, що ця заява, разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та Банком Договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилась (вся) і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді...".

Також долучено "Довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" згідно якої відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3,60% (43,20% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Крім того, вищезазначені Умови і ОСОБА_1 надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку. Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Щодо заволодіння грошовими коштами з карти третіми особами, то у зв'язку з відсутністю доказів звернення відповідача в Банк із заявою про внесення картки в стоп-лист платіжної системи, а також будь-яких її звернень про втрату карти, вважає, що заперечення не можуть прийматися судом до уваги поскільки являються необґрунтованими. Крім того, заперечення відповідача, про незаконність нарахування одночасно пені та штрафу, яке ґрунтується на ст.61 Конституції України, є помилковим, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, але не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Також зауважує, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконувала свої зобов”язання за кредитом, що свідчить про те, що знала про умови кредитування та визнала свої зобов”язання за Договором. Тому, посилання відповідача про те, що вона не була ознайомлена з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги (а.с. 51-74, 83-110).

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 листопада 2018 року заяву відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи №404/4933/18 по суті підготовчим засідання - залишено без задоволення (а.с. 76).

Представник відповідачки в судове засідання не з'явилась, подала через канцелярію суду, заяву про розгляд справи у їх відсутності, вимоги не визнала, у їх задоволенні просила відмовити.

За таких обставин, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Дослідивши матеріали справи, суд позов задовольняє частково, із наступних підстав: Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом ( ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч.1 ст.631 ЦК України).

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так судом з матеріалів справи з'ясовано, що 08.04.2016 року між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №б/н, відповідно якого позичальнику надано кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

ОСОБА_1 в заяві від 08 квітня 2016 року підтвердила, що зазначена заява разом із Пам'яткою, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складають договір про надання банківських послуг, з яким вона ознайомлена і згодна, що засвідчила своїм підписом.

Позивач зазначав, що взяті на себе зобов’язання за кредитним договором відповідачка припинила виконувати, у зв'язку з чим, з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, станом на 04.07.2018 року утворилась заборгованість у розмірі — 17 644,27 грн., яка складається з наступного: тіло кредиту- 5 424,41 грн., нараховані відсотки за користування кредитом- 1 352,35 грн., нарахована пеня- 9 551,12 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг: штрафи 500 грн. - (фіксована частина), 816,39 грн.- (процентна складова), розрахунок якої додається (а.с. 5).

Так, відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписка з карткового рахунку, що міститься в матеріалах справи є належним доказом заборгованості відповідача.

З наданого розрахунку та виписки з карткового рахунку встановлено, що ОСОБА_1, користуючись кредитними коштами, періодично сплачувала заборгованість за наданим кредитом з урахуванням 43,20 % річних. Що стосується укладеного між сторонами у даній справі кредитного договору та його складових, то, як зазначалося вище, підписавши 08 квітня 2016 року заяву ОСОБА_1 дала свою згоду на те, що ця заява разом із Пам'яткою, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складають договір про надання банківських послуг, з якими вона ознайомлена.

Доказів того, що вимоги банку ґрунтуються на інших умовах, які сторони не узгоджували, відповідач не надала. Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає й погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Саме такий договір був укладений і виконувався сторонами.

Вимоги про визнання цього договору в цілому або його частин недійсними, а також про зміну або розірвання договору з передбачених законом підстав ОСОБА_1 не заявляла.

За таких обставин, суд вважає, що між банком та відповідачем 08 квітня 2016 року був укладений кредитний договір, який виконувався сторонами. А тому, заперечення щодо не підписання позичальником Умов та правил не заслуговують на увагу.

Крім цього, заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 зазначала, про те, що

26 березня 2017 року дізналась, що невідома особа шахрайським шляхом заволоділа коштами її кредитної картки в сумі 4 600 грн., а тому відразу звернулась до поліції із заявою. Крім того, 26.03.2017 року звернулась до відділу Приватбанк з вимогою заблокувати картку. 27.03.2017 року відомості про вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України були внесені до ЄРДР.

Як вбачається із матеріалів справи 26 березня 2017 року ОСОБА_1 дійсно зверталась до Кропивницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області із заявою, якою повідомила, що 26 березня 2017 року невстановлена особа шахрайським шляхом представившись співробітником банку “Приват банк” заволоділа грошовими коштами, які перебували на її картці, чим завдала матеріальної шкоди в розмірі 4 600 грн. По даному факту внесено до ЄРДР 27.03.2017 року 13:33:58, правова кваліфікація: (КК України 2001) ст. 190 ч. 1. Наслідок розслідування: закрито ч. 1 ст. 284 КПК України п 31.03.2017 року (а.с. 48).

Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено визначення електронного платіжного засобу (п. 1.14) - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ.

Згідно п. 1.27 платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Ч. 16 ст. 14 встановлено, що користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов'язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач.

Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та / або використання електронного платіжного засобу або його реквізитів. Відповідно до умов Договору клієнт зобов'язаний: застосовувати заходи до запобігання втрати картки, ПІНа (персонального ідентифікаційного номера) або інформації, нанесеної на карту і магнітну смугу, або їх незаконного використання

(п. 1.1.2.10 УіП);

-інформувати Банк, а також правоохоронні органи за фактом втрати карти, ПІНу, або

отримання звістки про їх незаконне використання (п 1.1.2.11 УіП);

У 3-х денний термін після усної заяви про втрату картки, ПІНа надати письмову заяву в Банк (п. 1.1.2.12 УіП).

Клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви про блокування коштів на Картрахунку і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки картки до стоп-листа Платіжної системи (п. 1.1.5.29 Договору).

Матеріали справи не містять інформації щодо звернення ОСОБА_1 із письмовою заявою в Банк про втрату картки.

Грошовими коштами здійснювалась оплата послуг, відповідно особа (або ж сам відповідач) яка здійснювала оплату мала інформацію про платіжну карту, її номер, строк дії, СVV-код і знала ПІН -код властивий даній карті, а згідно п. 1.1.1.106 УІП РIN -код відомий лише держателю карти та необхідний для здійснення

операцій з Платіжною картою.

Враховуючи п. 1.1.5.29 кредитного договору, клієнт несе повну відповідальність за операції проведені з картою. Клієнт у свою чергу має право стягнути суму відшкодування з винних осіб встановлених в кримінальному порядку.

Кримінальне провадження про вчинення злочину стосовно ОСОБА_1, не підтверджує та не спростовує наявність чи відсутність вини останньої щодо неналежного виконання кредитного зобов’язання. Відсутні докази того, що кредитні кошти з рахунку відповідача знято внаслідок шахрайських дій невідомих осіб.

Разом з цим, цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року в справі № 6-2003цс15. Отже, законодавством не передбачено подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Таким чином, виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі- 8 093,15 грн., з них: тіло кредиту- 5 424,41 грн., нараховані відсотки за користування кредитом- 1 352,35 грн., штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг- 500,00 грн.- штраф (фіксована частина), 816,39 грн.- штраф (процентна складова).

У задоволенні вимог про стягнення нарахованої пені- 9 551,12 грн., суд вважає за необхідне, відмовити, в зв”язку із забороною подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з тим, що позовні вимоги майнового характеру задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір майнового характеру виходячи з такого розрахунку. Загальна сума задоволених вимог позивача складає в розмірі 8 093,15 грн., тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 808,20 грн. ( 8 093,15 грн. х 100% : 17 644,27 грн. х 1 762,00 грн.). Керуючись ст. ст. 12,13,81,141, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк “Приват Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “Приват Банк” заборгованість за кредитним договором №б/н від 08.04.2016 року в розмірі- 8 093,15 грн., з них: тіло кредиту- 5 424,41 грн., нараховані відсотки за користування кредитом- 1 352,35 грн., штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг- 500,00 грн.- штраф (фіксована частина), 816,39 грн.- штраф (процентна складова), а також 808,20 грн. -сплаченого судового збору. У задоволенні вимог про стягнення нарахованої пені- 9 551,12 грн. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Кіровський районний суд м. Кіровограда).

Відомості про учасників справи:

позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк “Приват Банк”, місцезнаходження: вул. Н. Перемоги, 50, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360570

відповідач: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1

Повне судове рішення складено 19.02. 2019 року.

Суддя Кіровського О. В. Бершадська

районного суду

м.Кіровограда