Рішення № 80035163, 20.02.2019, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2019 р. м. Рівне Справа № 918/777/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., за участі секретаря судового засідання Оліфер С. М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" до Приватного акціонерного товариства "Мирогощанський аграрій"

про стягнення заборгованості в сумі 1 390 955, 30 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2;

від відповідача: ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Мирогощанський аграрій" про стягнення заборгованості в сумі 1 390 955, 30 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 19.09.2018 року у справі № 918/1/18 стягнено заборгованість з відповідача в сумі основного боргу 3 167 609, 73 грн, що є залишком непогашеної заборгованості, яка виникла в процесі взаємовідносин сторін на підставі договорів поставки №11 від 02.04.2014 року, № П-15/05/20-1 від 20.05.2015 року та договору підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014 року.

Враховуючи невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті сум основного боргу та інших нарахувань, позивач нарахував відповідачу інфляційні нарахування, пеню, проценти річних, які не були нараховані і стягнуті в процесі розгляду справи №918/1/18, відтак позивач просить стягнути з відповідача 1 390 955, 30 грн.

Ухвалою суду від 10.12.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.01.2019 року.

28 грудня 2018 року від відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву згідно якого останній заперечує щодо позовних вимог та просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову повністю.

В судовому засіданні 03.01.2019 року оголошувалась перерва до 23.01.2019 року.

23 січня 2019 року позивачем через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої останній вважає заперечення відповідача викладені у відзиві безпідставними, такими, що не відповідають обставинам справи та просить суд задоволити позов повністю.

В судовому засіданні 23.01.2019 року оголошувалась перерва до 06.02.2019 року.

Через відділ канцелярії та документального забезпечення суду 05.02.2019 року від відповідача надійшли письмові пояснення.

19 лютого 2019 року позивачем подано заяву, згідно якої останній повідомляє про зміну найменування відповідача з публічного акціонерного товариства "Мирогощанський аграрій" на приватне акціонерне товариства "Мирогощанський аграрій".

Щодо вказаної заяви суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", "за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

За таких обставин, суд враховує зміну найменування відповідача і зазначає його в судовому рішенні відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У судовому засіданні 20.02.2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.02.2019 року проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, надані сторонами, суд встановив на їх підставі такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 19.09.2018 року у справі №918/1/18 стягнено заборгованість з відповідача в сумі основного боргу 3 167 609, 73 грн, що є залишком непогашеної заборгованості, яка виникла в процесі взаємовідносин сторін на підставі договорів поставки №11 від 02.04.2014 року, № П-15/05/20-1 від 20.05.2015 року та договору підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Господарського суду Рівненської області від 19.09.2018 року у справі №918/1/18 набрало законної сили.

04 грудня 2018 року на примусове виконання рішення суду від 19.09.2018 року видано відповідний наказ.

Так як рішення Господарського суду Рівненської області від 19.09.2018 року №918/1/18 по теперішній час не виконано, позивач звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Мирогощанський аграрій", в якому просить суд стягнути з відповідача:

- інфляційні нарахування на заборгованість по договору поставки №1 від 02.04.2014 року в сумі 954 200, 49 грн;

- проценти річних, нараховані на заборгованість по договору поставки №11 від 02.04.2014 року, в сумі 24 879, 37 грн;

- пеню, нараховану на заборгованість по договору поставки №11 від 02.04.2014 року в сумі 295 873, 16 грн;

- інфляційні нарахування на заборгованість по договору підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014 року в сумі 18 920, 04 грн;

- проценти річних, нараховані на заборгованість по договору підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014 року в сумі 6 947, 06 грн;

- пеню, нараховану на заборгованість по договору підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014 року в сумі 82 616, 53 грн;

- проценти річних, нараховані на заборгованість по договору поставки №П-15/05/20-1 від 20.05.2015 року в сумі 2 019, 25 грн;

- інфляційні нарахування на заборгованість по договору поставки №П-15/05/20-1 від 20.05.2015 року в сумі 5 499, 40 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Господарського суду Рівненської області від 19.09.2018 року №918/1/18 встановлено, що 02.04.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" (Постачальник) та ДП "Мирогощанський державний іподром" (Покупець) (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Мирогощанський аграрій") укладено Договір поставки № 11 (далі - Договір № 11) за умовами якого, Постачальник зобов'язався передати (поставити) у обумовлені строки Покупцю матеріально - технічні цінності (надалі - ОСОБА_4), вказані в специфікації, що є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язався прийняти цей ОСОБА_4 та своєчасно здійснити його оплату (п. 1.1. Договору № 11).

Кількість, асортимент, ціна ОСОБА_4, а також умови оплати та місце поставки ОСОБА_4 визначаються в специфікації, що є невід'ємною частиною Договору (п. 1.2. Договору №11).

Відповідно до п. 2.1., п. 2.5. та п. 2.6. Договору № 11, поставка ОСОБА_4 здійснюється на умовах обумовлених Сторонами в специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору. Одночасно з ОСОБА_4 Постачальник зобов'язується передати Покупцю документи, що стосуються та підлягають передачі разом із ОСОБА_4, а саме: видаткова накладна або товарно-транспортна накладна; податкова накладна; рахунок фактура (у випадку, якщо оплата за ОСОБА_4 проводиться після фактичної його поставки). У випадку, якщо оплата здійснюється шляхом передоплати, рахунок-фактура надсилається Покупцю до моменту передачі ОСОБА_4; документи, що підтверджують якість ОСОБА_4. Покупець зобов'язаний прийняти і оплатити ОСОБА_4 у строки, вказані у специфікації.

Згідно з п. 3.2., п. 3.4 та п. 3.5. Договору №11, поставка партії ОСОБА_4 здійснюється в строки, обумовлені в Специфікації. Покупець зобов'язаний надати постачальнику довіреність на отримання товарно - матеріальних цінностей, якою уповноважує певну особу на отримання товару. Датою поставки товару вважається дата одержання товару, вказана у товаросупроводжуючих документах.

Пунктами 5.1. - 5.3. Договору № 11 сторони погодили, що ціна за одиницю ОСОБА_4 та загальна вартість ОСОБА_4 за кожну партію поставки встановлюється Сторонами у специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього Договору. Ціна ОСОБА_4 визначається у національній валюті (доларах Сполучених Штатів Америки) згідно з середньозваженим курсом гривні до долара США на УМВб, опублікованим на сторінці інтернет-ресурсу http://finance.ua. Загальна ціна Договору складається з суми вартості всіх партій ОСОБА_4, поставлених Постачальником протягом строку дії даного Договору.

Розрахунок за ОСОБА_4 та умови поставки визначаються у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору. Якщо Специфікація на партію ОСОБА_4 не узгоджена Сторонами, обов'язок по оплаті фактично поставленого ОСОБА_4 виникає у Покупця негайно у день підписання видаткової накладної на партію ОСОБА_4 - у відповідності ч. 1 ст. 692 ЦК України. Оплата здійснюється в національній валюті України шляхом сплати грошових коштів на банківський рахунок Продавця. Сторони дійшли згоди, що відповідно до ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається виходячи із ціни ОСОБА_4, встановленої у доларах США за середньозваженим курсом УМВБ, що діє на день проведення розрахунку, згідно даних ресурсів http://finance.ua (п.6.1.1., п. 6.1., п. 6.3. Договору № 11).

Відповідно до п. 7.1. та п. 7.2. Договору № 11, у разі порушення Покупцем строків оплати ОСОБА_4 за даним Договором, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки, яка встановлюється Національним банком України і діє у період прострочення, від відповідної суми простроченого зобов'язання за кожен календарний день прострочення. Сторони узгодили, що частина 6 статті 232 Господарського кодексу України (щодо обмеження строку нарахування штрафних санкцій) не застосовується.

Згідно з п. 9.1. Договору № 11, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до "31" січня 2014 року, за умови виконання Сторонами своїх зобов'язань, у іншому випадку - до повного їх виконання.

Відповідно до п. 1 та п. 2 додаткової угоди від 31.12.2014 р. до Договору поставки № 11 від 02.04.2014 р., сторони домовилися продовжити строк дії Договору поставки № 11 від 02.04.2014 року до 30.04.2015 року. Сторони дійшли згоди встановити строк оплати за поставлений товар до 30.04.2015 року, якщо інше не передбачене Специфікаціями на відповідні партії товару.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до специфікацій (які є невід'ємною частиною договору № 11): № 25, № 26, № 27, № 29, № 30, № 31, № 32, № 33, № 34, № 35, № 36, № 37, № 38, № 39, № 40, № 41, № 42, № 43, № 44, сторони узгодили поставити товар. Пунктом 2 специфікацій передбачено, що ціна на товар встановлюється в національній валюті України із зазначенням її еквіваленту в доларах США відповідно до середньозваженого курсу гривні до долара США на УМВБ згідно даних інтернет - ресурсу http://finance.ua. на момент здійснення оплати.

Позивач на виконання Договору № 11 здійснив поставку товару, а Відповідач отримав товар згідно видаткових накладних: № ГЛ-0000047 від 09.06.2014 р., № ГЛ-0000048 від 11.06.2014 р., № ГЛ-0000049 від 12.06.2014 р., № ГЛ-0000051 від 18.06.2014 р., № ГЛ-0000052 від 19.06.2014 р., № ГЛ-0000053 від 19.06.2014 р., № ГЛ-0000054 від 27.06.2014 р., № ГЛ-0000056 від 30.06.2014 р., № ГЛ-0000057 від 01.07.2014 р., № ГЛ-0000058 від 01.07.2014 р., № ГЛ-0000059 від 02.07.2014 р., № ГЛ-0000061 від 25.07.2014 р., № ГЛ-0000062 від 25.07.2014 р., № ГЛ-0000063 від 07.08.2014 р., № ГЛ-0000066 від 05.09.2014 р., № ГЛ-0000134 від 31.12.2014 р., № ГЛ-0000135 від 31.12.2014 р., № ГЛ-0000138 від 31.12.2014 р., № ГЛ-0000010 від 26.02.2015 р. та довіреностей № 44 від 09.06.2014 р., № 45 від 11.06.2014 р., № 46 від 12.06.2014 р., № 55 від 18.06.2014 р., № 52 від 19.06.2014 р., № 54 від 19.06.2014 р., № 53 від 27.06.2014 р., № 59 від 30.06.2014 р., № 63 від 01.07.2014 р., № 62 від 01.07.2014 р., № 64 від 02.07.2014 р., № 67 від 25.07.2014 р., № 68 від 25.07.2014 р., № 75 від 07.08.2014 р., № 77 від 05.09.2014 р., № 9 від 26.02.2015 року, загальною вартістю 2 574 084,56 грн..

Відповідно до додаткової угоди до Договору поставки № 11 від 02.04.2014 року Відповідач зобов'язався провести оплату за товар до 30.04.2015 року, однак вартість отриманого товару по вищевказаним видатковим накладним оплатив частково, що підтверджується банківськими виписками. Сума заборгованості Відповідача за Договором поставки № 11 від 02.04.2014 року складає 2 328 454 грн. 11 коп.

08.10.2014 року між ДП "Мирогощанський державний іподром" (Замовник) (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Мирогощанський аграрій") та ТОВ "Голденкерн" (Підрядник) укладено Договір підряду на виконання сільськогосподарських робіт (далі - Договір підряду) за умовами якого Підрядник зобов'язався виконати сільськогосподарські роботи (оранка, культивація, рихлення, дискування) на посівних площах Замовника, а Замовник зобов'язався прийняти роботи і оплатити вартість проведених робіт в порядку і на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.п. 2.1. - 2.3. Договору підряду, вартість робіт, що виконуються Підрядником згідно умов цього Договору, за видами робіт становить: оранка -189,00 грн., крім того ПДВ 37,80 грн., всього з ПДВ 226,80 грн. за 1 гектар; культивація - 115,00 грн., крім того ПДВ 23,00 грн., всього з ПДВ 138,00 грн. за 1 гектар; рихлення - 168,00 грн., крім того ПДВ 33,60 грн., всього з ПДВ 201,60 грн. за 1 гектар; дискування - 126,00 грн., крім того ПДВ 25,20 грн., всього з ПДВ 151,20 грн. за 1 гектар. Вартість робіт, визначена згідно умов цього Договору повністю включає відшкодування всіх витрат Підрядника, необхідних для виконання робіт та плату за виконані ним роботи. Замовник зобов'язаний здійснити повну оплату вартості робіт за цим договором після повного виконання робіт та підписання Акту виконаних робіт в строк до 31 грудня 2014 року.

Згідно з п. 3.1. Договору підряду, Підрядник зобов'язаний провести роботи на вказаних Замовником площах в повному обсязі до 30 листопада 2014 року включно.

Пунктом 5.2. Договору підряду сторони передбачили, що у випадку несвоєчасного виконання грошових зобов'язань згідно умов цього Договору, Замовник зобов'язаний сплатити Підряднику суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних від простроченої суми та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє в період заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата вказаних в цьому пункті Договору нарахувань здійснюється за весь час прострочення.

Цей Договір діє з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін до 31 грудня 2014 року, а в частині взаєморозрахунків, відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 8.1. Договору підряду).

На виконання умов Договору підряду, сторонами підписано 28.11.2014 року та скріплено печатками останніх Акт № ГЛ - 0000010 здачі - прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого, Виконавцем (ТОВ "Голденкерн") були проведені такі роботи (надані такі послуги): оранка - 609 Га, культивація - 3170 Га, рихлення - 310 Га, дискування - 80 Га, загальною вартістю 650 173,20 грн.

Відповідно до п. 2.3. Договору підряду Відповідач зобов'язався провести оплату за виконані Позивачем роботи до 31.12.2014 року, однак вартість виконаних робіт Відповідачем не оплачено. Сума заборгованості Відповідача за Договором підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014 року складає 650 173 грн. 20 коп.

20.05.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" (Продавець) та ДП "Мирогощанський державний іподром" (Покупець) (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Мирогощанський аграрій") укладено Договір поставки № П-15/05/20-1 (далі - Договір № П-15/05/20-1) за умовами якого Продавець зобов'язується доставити та передати, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (товарно-матеріальні цінності) (надалі - ОСОБА_4) на умовах, визначених в даному договорі (п. 1.1. Договору № П-15/05/20-1). ОСОБА_4, що постачатиметься по цьому договору визначатиметься сторонами в специфікаціях, що складатимуться сторонами на кожну партію ОСОБА_4 (п. 1.2 Договору № П-15/05/20-1).

Відповідно до п. 2.1., п. 2.3. Договору № П-15/05/20-1 кількість товару визначатиметься у відповідних специфікаціях та відображатиметься в товарно-транспортних та/або видаткових накладних. ОСОБА_4 вважається поставленим Продавцем за кількістю - згідно товарно-транспортних та/або видаткових накладних.

Згідно з п. 4.2. Договору № П-15/05/20-1, Покупець здійснює оплату кожної партії ОСОБА_4 протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту її отримання від Покупця.

Пунктами 7.3. та 7.4. Договору № П-15/05/20-1 сторони узгодили, що у разі порушення строків оплати поставленого ОСОБА_4 Покупець сплачує Продавцеві суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % (три проценти) річних від простроченої суми. У разі порушення строків оплати поставленого ОСОБА_4 Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого ОСОБА_4 за кожен день прострочки оплати.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріпленням печатками, та діє до "31" грудня 2015 року, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (п. 8.4. Договору № П-15/05/20-1).

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до специфікацій (які є невід'ємною частиною Договору № П-15/05/20-1): № 2 від 20.05.2015 р., № 3 від 10.06.2015 р., № 4 від 30.06.2015 р., № 5 від 30.06.2015 р., № 6 від 30.06.2015 р. сторони узгодили поставити товар.

Позивач на виконання Договору № П-15/05/20-1 здійснив поставку товару, а Відповідач отримав товар згідно видаткових накладних: № ГЛ-0000035 від 29.05.2015 р., № ГЛ-0000038 від 10.06.2015 р., № ГЛ-0000041 від 30.06.2015 р., № ГЛ-0000042 від 30.06.2015 р., № ГЛ-0000043 від 30.06.2015 р., № ГЛ-0000050 від 28.08.2015 р., та довіреностей № 55 від 29.05.2015 р., № 57 від 10.06.2015 р., № 93 від 30.06.2015 р., № 92 від 30.06.2015 р., № 94 від 30.06.2015 р., № 116 від 28.08.2015 р., загальною вартістю 324 211,60 грн..

Відповідно до п. 4.2. Договору № П-15/05/20-1 Відповідач зобов'язався провести оплату за товар протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту його отримання, однак вартість отриманого товару по видатковим накладним оплатив частково, що підтверджується банківськими виписками. Сума заборгованості Відповідача за Договором поставки № П-15/05/20-1 від 20.05.2015 року складає 188 982 грн. 42 коп.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Аналогічні висновки містяться у п. 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум.

У постанові Верховного Суду України від 12.09.2011 року у справі №6/433-42/183 висловлена позиція, відповідно до якої положення ч. 2 ст. 625 ЦК України не обмежують права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу; чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Водночас, відповідно до положень п. 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Крім того, слід зазначити, що пунктом 7.1. договору поставки № 11 від 02.04.2014 року встановлено відповідальність за порушення термінів платежу покупцем. Відповідно до п. 7.1. та п. 7.2. Договору, у разі порушення Покупцем строків оплати ОСОБА_4 за даним Договором, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки, яка встановлюється Національним банком України і діє у період прострочення, від відповідної суми простроченого зобов'язання за кожен календарний день прострочення. Сторони узгодили, що частина 6 статті 232 Господарського кодексу України (щодо обмеження строку нарахування штрафних санкцій) не застосовується.

Пунктом 5.2. договору підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014 року встановлено, що у випадку несвоєчасного виконання грошових зобов’язань згідно умов цього Договору Замовник зобов’язаний сплатити Підряднику суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних від простроченої суми та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє в період заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення та, що сплата вказаних в цьому пункті Договору нарахувань здійснюється за весь час прострочення.

Отже, сторони встановили інший порядок нарахування пені за договорами поставки №11 від 02.04.2014 року та підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014 року ніж той, що передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Зазначена обставина встановлена також і рішенням Господарського суду Рівненської області у справі № 918/1/18 від 19.09.2018 року. При цьому по договору поставки №П-15/05/20-1 від 20.05.2015 року позивачем не заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені.

Отже заперечення відповідача щодо необґрунтованості вимог позивача про стягнення штрафних санкцій за вказаними договорами не відповідають обставинам справи і суперечать чинному законодавству.

Стосовно заяви відповідача про застосування до позовних строку позовної давності суд зазначає таке. Позовна давність, за визначенням ст. 256 ЦК України – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у ч.1 ст. 1 ЦК України, та у господарських відносинах (ст.3 ГК України).

Встановлений законом строк позовної давності (загальний або скорочений) стосується лише права особи звернутися з відповідною вимогою про захист свого права до суду і не є обмеженим періодом для будь-яких нарахувань. Щодо вимог, які нараховуються за кожний день (місяць) прострочення виконання, позовна давність обчислюється щодо кожного дня окремо (пеня, відсотки річних), а за місяць - щодо кожного місяця (інфляційні нарахування).

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" надано наступне роз’яснення.

Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за угодою сторін, тому, зокрема, умови договору, за якими сторони встановили, що така давність обчислюється не з моменту прострочення платежу, а з іншої дати, що визначається шляхом зворотного відрахування шести місяців від дати пред'явлення вимоги, суперечать вимогам закону і не застосовуються судом.

Суд зазначає, що позивач вчасно (в межах позовної давності) звернувся до суду з вимогами про стягнення сум заборгованості та усіх нарахувань на неї, а тому заперечення відповідача щодо нарахування пені за період понад один рік, процентів та інфляційних втрат понад три року та заява про застосування до відповідних вимог позивача позовної давності є безпідставними та необґрунтованими.

Суд, здійснивши перерахунок пені, 3% річних, та інфляційних втрат заявлених позивачем до стягнення з відповідача, встановив, що розмір першої складає 378 489, 69 грн (при заявленій 378 489, 69 грн), других - 33 845, 68 грн (при заявлених - 33 845, 68 грн), третіх - 976 657, 81 грн (при заявлених - 978 619, 93 грн), а тому позов в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частина 1 ст. 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. ст. 76-79 ГПК України).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, вказаний позов підлягає частковому задоволенню.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір в розмірі 20 834, 91 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Мирогощанський аграрій" (35623, Рівненська область, Дубенський район, село Мирогоща Перша, вул. Шевченка, 1, ідентифікаційний код 35505132) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 6, корп. 9, ідентифікаційний код 36939091) 976 657, 81 грн інфляційних втрат; 33 845, 68 грн 3 % річних; 378 489, 69 грн пені та 20 834, 91 грн судового збору.

3.У задоволенні позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Мирогощанський аграрій" інфляційних втрат в сумі 1 962, 12 грн відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 22.02.2019 року.

Суддя Церковна Н. Ф.