Рішення № 80035084, 18.02.2019, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/4591/18

Номер провадження 2/404/2780/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

18 лютого 2019 року Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого-судді - Іванової Н.Ю.

при секретарі - Гуйван О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа: Виконавчий комітет міської ради міста Кропивницького про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, суд, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Виконавчий комітет міської ради міста Кропивницького, по якому просить визнати відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою № 10 корпус 4 по вул. Волкова 6, в м. Кропивницькому та примусово зняти з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

В обґрунтування вимог зазначила, що вона є власником квартири розташованої по вул. Волкова 6 к. 4 кв. 10. В казаній квартирі прописана відповідач, але фактично 9 років не проживає, за комунальні послуги не сплачує, чим об»єктивно порушує її права як власника користуватися квартирою. У зв»язку з підвищенням вартості комунальних послуг вона не має можливості отримати субсидії в зв»язку з реєстрацією відповідача в квартирі.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Не заперечила проти винесення заочного рішення.

Відповідач, будучи належним чином повідомлена про час і місце слухання справи, що підтверджується опублікованим на офіційному веб-сайті судової влади України оголошенням про її виклик до суду, в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила.

За вказаного, суд вирішує справу слухати за даної явки і наявних матеріалів у справі, визнавши за можливе постановити заочне рішення суду відповідно до ст. 280 ЦПК України, про що представник позивача не заперечила.

Суд, в межах наданих доказів, заслухавши пояснення позивача, представника позивача адвоката ОСОБА_3, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.

Згідно статті 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 09.01.2007 р. виданого Кіровоградською міською радою вбачається, що квартира яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с.9).

Згідно довідки від 05.06.2018 р. виданої КП «ЖЕО» №3» КМР» за адресою вул. Волкова 6 к. 4 кв. 10 зареєстровано 2 особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.8).

Відповідно до акту про не проживання особи за місцем реєстрації від 05.06.2018 р. підписаного начальником КП «ЖЕО» №3» КМР» ОСОБА_4 та сусідами ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, у володарки квартири ОСОБА_1, що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 к. 4 кв. 10 зареєстрована донька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, дійсно не проживає протягом дев»яти років (а.с.7).

Вказані обставини в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6

Конституція України встановила основні засади права власності. Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним, складається з права володіння, права користування і права розпорядження.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

На підставі ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснив судам, що у справах цієї категорії необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Обставин, які б свідчили, що позивач та/або будь-які інші особи коли-небудь перешкоджали та/або в цей час перешкоджають відповідачу в користуванні квартирою та/або що з цього питання відповідач звертався до суду або до правоохоронних органів судом не встановлено.

З урахуванням встановлених судом обставин справи, суд приходить до висновку про наявність підстав вважати причини не проживання відповідача за зазначеною адресою неповажними, а відповідача такою, що втратила право на користування жилим приміщенням за даною адресою з підстав, що вона більше року там не проживає, однак, будучи зареєстрованою за вказаною адресою створює перешкоди власнику (позивачу) в користуванні даним житлом на власний розсуд, відтак позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в цій частині. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року.

Разом з тим, за наявності судового рішення про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, яке набрало законної сили, та відповідно до ст. 18 ЦПК України є обов'язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, тому вимоги позивача щодо примусового зняття з реєстраційного обліку за вказаною адресою у судовому порядку не потребується, а тому в цій частині вимог необхідно відмовити.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 321, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 258, 263-268, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов – задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою № 10 корпус 4 по вул. Волкова 6, в м. Кропивницькому.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5 к. 4 кв. 10, ІПН-2163916243).

Позивач: ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5 к. 4 кв. 10).

Повний текст рішення складено 22.02.2019 року.

Суддя Кіровського Н. Ю. Іванова

районного суду

м.Кіровограда