Ухвала суду № 80034993, 22.02.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"22" лютого 2019 р.м. Одеса Справа № 916/3978/15

Господарський суд Одеської області у складі судді - Оборотової О.Ю., розглянувши матеріали скарги Департамента комунальної власності Одеської міської ради на дії та бездіяльність старшого державного виконавця Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеської області Демченко О.В. (вх. №2-663/19 від 12.02.2019р.) в порядку ст. 339-342Господарського процесуального кодексу України по справі № 916/3978/15 за позовом: Департамента комунальної власності Одеської міської ради до Фізичної особи-підприємця Філоніч Наталії Петрівни про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 16591,68грн.

За участю представників сторін:

Від заявника (Департамента комунальної власності Одеської міської ради): Кшнясева Л.В. за довіреністю№ 01-36/57 від 26.12.2018р.

Від позивача: не з'явився;

Від ДВС: Демченко О.В., (особисто), за посвідченням № 0522 від 04.06.2018р.

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи-підприємця Філоніч Наталії Петрівни про розірвання договору оренди, виселення та стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 14390,27 гривень та пені у сумі 2201,41 гривень.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.11.2015р. у справі №916/3978/15 (суддя Гуляк Г.І.) вирішено позов задовольнити частково; розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 85/71 від 25.09.2009 року, що укладений між департаментом комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р № 37326027001909, МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 26302595) та фізичною особою-підприємцем Філоніч Наталею Петрівною (АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1); виселити фізичну особу-підприємця Філоніч Наталю Петрівну (АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1) з нежилого підвального приміщення, загальною площею 18,1 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Болгарська, 75, на користь департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, рахунок № 37326027001909, МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 26302595); стягнути з фізичної особи-підприємця Філоніч Наталі Петрівни (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, 65039 р/р 37326027001909, МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській області, ЄДРПОУ 26302595) заборгованість орендної плати у сумі 14390,27 грн. та пені у сумі 2199,54 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 3654 грн.

08.12.2015р. на виконання зазначеного рішення від 25.11.2015р., господарським судом видано відповідні накази про його примусове виконання.

12.02.2019р. до господарського суду Одеської області від Департамента комунальної власності Одеської міської ради надійшла скарга на дії та бездіяльність старшого державного виконавця Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеської області Демченко О.В. (вх. №2-663/19 від 12.02.2019р.) в порядку ст. 339-342Господарського процесуального кодексу України по справі № 916/3978/15 за позовом: Департамента комунальної власності Одеської міської ради до Фізичної особи-підприємця Філоніч Наталії Петрівни про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 16591,68грн.

Відповідно до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 342 ГПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

В обґрунтування зазначеної скарги заявник зазначає, що постановою від 18.12.2018р. старшим державним виконавцем Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Демченко О.В. було повернуто виконавчий документ стягувачеві без виконання. Підставою для повернення наказу господарського суду Одеської області від 08.12.2015 р. по справі № 916/3978/15 стало те, що в результаті здійснення державним виконавцем заходів щодо розшуку майна, на яке можливо звернути стягнення, виявилися безрезультатними. Однак, скаржник вважає дану постанову безпідставною, оскільки на його думку державним виконавцем не вчинено усіх виконавчих дій при виконанні рішення суду.

Крім цього, скаржник звертає увагу, що Департаментом, було проведено самостійну перевірку майнового стану боржника - ФОП Філоніч Н.П., та встановлено, що за боржником на праві приватної власності зареєстроване наступне нерухоме майно: земельна ділянка 0,0600 га (кадастровий номер НОМЕР_2), що розташована за адресою: АДРЕСА_4 садовий будинок, загальною площею 73,0 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_4 квартира, загальною площею 194,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1

Розглянувши матеріали скарги, суд встановив наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону

Завданням органів державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (статті 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Відповідно до частин 1-2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Окрім наведеного, відповідно до частин 4 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (частина 5 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Отже, згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець повинен періодично проводити перевірки з метою належного виконання рішення суду. Такі перевірки мають вчинятися державним виконавцем систематично, доказів дотримання та виконання даного пункту у матеріалах не міститься.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 23 серпня 2018 року у справі №911/167/17.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, № 15729/07, від 05.07.2012).

Законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, то він повинен дотримуватись цих вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, такими засадами є - верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об'єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження. Разом з тим, порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції»).

Відповідно до змісту ст.326 Господарсько-процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, тобто не вчинення дій, які особа повинна була і могла вчинити, в даному випадку на виконання Закону України «Про виконавче провадження».

Проаналізувавши матеріали виконавчого провадження суд встановив, що в межах даного виконавчого провадження державним виконавцем проведено усі необхідні дії, однак, в результаті здійснення державним виконавцем заходів щодо розшуку майна, на яке можливо звернути стягнення, виявилися безрезультатними.

Суд не приймає правову позицію скаржника, яка ґрунтується на тому у боржника на праві приватної власності зареєстроване наступне нерухоме майно: земельна ділянка 0,0600 га (кадастровий номер НОМЕР_2), що розташована за адресою: АДРЕСА_4 садовий будинок, загальною площею 73,0 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_4 квартира, загальною площею 194,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, оскільки, згідно витягу, який наданий самим заявником на дане майно накладено заборону на відчуження у зв'язку з обтяженням його по договору іпотеки №849 від 28.08.2007р.

Іпотекодержателем являється ВАТ «РАЙФФАЙЗЕНБАН БАНК Аваль», отже, суд прийшов до висновку, що в межах виконавчого провадження №57452215 на дане майно неможливо звернути стягнення.

Будь-яких належних та допустимих доказів бездіяльності заявником не наведено, крім цього, суд звертає увагу, що у судовому засіданні представник Департамента комунальної власності Одеської міської ради зазначив, що з матеріалами виконавчого провадження №57452215 не знайомився, що підтверджується аудіо фіксацією судового засідання.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на усій території України. При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

Відповідно до статті 326 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином, приймаючи до уваги, що під час виконання судового рішення по справі №916/3978/15 державним виконавцем здійснено усі дії, що направлені на виконання судового рішення в межах виконавчого провадження, скарга Департамента комунальної власності Одеської міської ради на бездіяльність державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 234, 339, 342 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги Департамента комунальної власності Одеської міської ради на бездіяльність старшого державного виконавця Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеської області Демченко О.В. (вх. №2-663/19 від 12.02.2019р.) в порядку ст. 339-342Господарського процесуального кодексу України по справі № 916/3978/15 за позовом: Департамента комунальної власності Одеської міської ради до Фізичної особи-підприємця Філоніч Наталії Петрівни про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 16591,68грн. - відмовити.

Ухвала набирає законної сили 22.02.2019р. та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя О.Ю. Оборотова